Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область (продовження)
Рік у рік зростали колгоспи. За кожним з них було закріплено до 2 тис. га сільськогосподарських угідь. Підвищувалися урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тваринництва. В артілі ім. Чапаева в 1936 році рільнича бригада П. Демченка на одній з ділянок зібрала по 30 цнт озимої пшениці з гектара. Ланка колгоспниці М. В. Шкурки в 1938 році одержала по 460 цнт цукрових буряків і по 50 цнт махорки з гектара. Доярка П. Копаниця в 1936 році надоїла по 3 тис. кг молока від кожної із закріплених за нею корів. Телятниця М. А. Демченко добилася добового приросту на голову молодняка по 1200 грамів. За сумлінну працю вона в 1936 році була удостоєна ордена «Знак Пошани». Плідно трудилися і колгоспники артілі ім. Кірова. В 1938 році вони зібрали по 270 цнт цукрових буряків, 158 цнт картоплі, 30,8 цнт махорки з гектара. Славилися високою продуктивністю і прибутками тваринницькі ферми. Обидва колгоспи у 1939 і 1940 рр. були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Свої досягнення на виставці у 1939 році демонстрували також 24 колгоспники, а у 1940 році — понад 70. Перебуваючи в Москві на ВСГВ, колгоспники Малої Дівиці зацікавилися досвідом майстрів високих урожаїв зернових Білоглазівського району Алтайського краю. В столиці відбулася зустріч хліборобів обох районів, на якій ланковий-нова-тор М. Є. Єфремов з колгоспу «Коммунист» розповів про комплексне запровадження передової агротехніки. Колгоспники уклали договір на соціалістичне змагання. Наприкінці 1940 року на запрошення українських побратимів делегація Білоглазівського району завітала до Малої Дівиці. Гості побували в колгоспах, поділилися досвідом роботи, запозичили корисне в українських колгоспників. Завдяки дружбі з алтайськими хліборобами трудівники села добилися значного збільшення виробництва продукції. Волику допомогу колгоспам подавала МТС, яка в 1941 році налічувала 46 тракторів. У селі діяв також маслозавод.
На кінець 30-х років значних успіхів було досягнуто в розвитку охорони здоров’я, освіти й культури. В Малій Дівиці працювали лікарня на 50 ліжок, поліклініка, пологовий будинок, які містилися в новому приміщенні. Медичну допомогу подавали 6 лікарів і 25 чоловік середнього медперсоналу. В 1934 році в селі відкрили середню школу. В ній у 1937 році навчалося 425 учнів. Початкова школа в 1932 році була перетворена на семирічну. Своє дозвілля жителі села проводили в будинку культури, який споруджено в 1926 році. При ньому працювали гуртки художньої самодіяльності, 2 бібліотеки (для дорослих і дитяча) з книжковим фондом 30 тис. примірників. На території артілі ім. Чапаева діяв клуб. У селі виходила районна газета «Соціалістичне село».
Розбійницький напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз порушив мирну працю радянських людей. В Малій Дівиці вже в перший день війни багато чоловіків прийшло до військкомату, щоб стати на захист завоювань Великого Жовтня. Трудівники села відраховували кошти у фонд оборони країни. Тут було сформовано винищувальний батальйон, до якого вступило близько 200 чоловік. Чимало жителів брало участь у будівництві оборонних споруд.
15 вересня 1941 року німецько-фашистські війська захопили Малу Дівицю. Два роки окупанти грабували село, чинили розправу над мирним населенням. Вони розстріляли радянських активістів Д. Г. Причину, В. Д. Бойка, В. П. Мелешка, В. П. Буймистренка, О. Я. Шила, І. М. Лозового та ін. Всього гітлерівці закатували 13 чоловік, понад 70 юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини.
Жителі Малої Дівиці піднялися на боротьбу проти загарбників. У жовтні 1941 року окупанти і поліцаї силою зігнали їх на сход, щоб обрати бургомістра і старост. Коли гітлерівський полковник виголошував промову про «новий порядок», юні патріоти підняли на щоглі портрет В. І. Леніна. Пролунав заклик: «Хай живе Радянська Україна!». Фашисти почали стріляти з автоматів і намагалися оточити людей. Та вони прорвали кільце і розбіглися. Це була демонстрація масового протесту проти фашистського режиму, вияв рішимості трудящих боротися проти ненависного ворога.
У Малій Дівиці на початку серпня 1941 року було створено підпільний райком партії на чолі з першим секретарем С. П. Прядкою. Активну участь у боротьбі брали члени підпільної комсомольської організації, очолюваної 6. К. Косенко. Малодівицький райком партії встановив зв’язок з підпільним обкомом партії, який керував партизанським рухом на Чернігівщині. В жовтні 1941 року в районі побував перший секретар підпільного обкому партії О. Ф. Федоров. Він зустрівся з С. П. Прядкою та іншими членами райкому партії і допоміг їм виробити правильну тактику, спрямовану на активізацію дій проти загарбників. За участю О. Ф. Федорова в Кам’янському лісництві 31 жовтня відбулися районні збори комуністів, на які зібралося близько 50 чоловік. О. Ф. Федоров роз’яснив їм директиви обкому партії щодо, розгортання боротьби в тилу ворога.
Малодівицькі підпільники розповсюджували антифашистські листівки, рятували радянських людей від вивезення на каторгу до Німеччини, нападали на ворожі пости. Вони зруйнували залізничну колію поблизу ст. Лісові Сорочинці, що на кілька днів припинило рух ворожих ешелонів на лінії Бахмач—Прилуки, розгромили варту фашистського військового складу в Галаганівському лісі та вчинили ряд інших диверсійних актів. Влітку 1943 року підпільники приєдналися до партизанського загону Є. X. Соколовського, який в цей час діяв у східній частині району. 8 народних месників віддали своє життя в боротьбі з окупантами. У березні 1942 року в збройній сутичці під Лісовими Сорочинцями поліг секретар підпільного райкому партії С. П. Прядка. Смертю хоробрих загинула в боях з фашистськими загарбниками працівник Малодівицького райкому партії, боєць обласного партизанського з’єднання Н. Д. Білявська.
19 вересня 1943 року частини 2-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії 60-ї армії визволили Малу Дівицю від окупантів. 828 жителів села боролися з фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах, з них близько 240 нагороджені орденами й медалями. О. М. Згода — повний кавалер ордена Слави.
405 чоловік віддали життя за свободу і незалежність Вітчизни. Для увічнення пам’яті про них у 1968 році споруджено обеліск Слави.
Тяжких руйнувань завдали гітлерівці Малій Дівиці. Вони знищили колгоспні ферми, вивезли до Німеччини худобу й техніку, вивели з ладу маслозавод. Партійна організація націлювала трудящих на якнайскорішу відбудову господарства. Вони відновлювали виробничі приміщення, самовіддано працювали на полях. Трудівники села подавали допомогу фронту. За прикладом саратовського колгоспника Ф. П. Головатого вони давали кошти на танкову колону. У 1944 році робітники і службовці підприємств та установ відрахували місячний заробіток у фонд Червоної Армії.
Велику допомогу трудящим у відбудові господарства подала держава і братні республіки. Малодівицька МТС одержувала трактори з Владимирського і Алтайського тракторних заводів, автомашини — з Московського та Горьковського автозаводів, лісоматеріали — з Архангельської та інших областей РРФСР. Допомога держави і наполеглива праця колгоспників дозволили за короткий час добитися успіхів.
1950 року було досягнуто довоєнного рівня виробництва продукції. Так, у колгоспі ім. Чапаева зібрали по 17,4 цнт зернових, 159 цнт картоплі, 221 цнт овочів, 41,5 цнт кок-сагизу з гектара. Зросли громадське поголів’я худоби і продуктивність праці. Надій молока на корову становив 2092 кг. Господарство одержало 753,9 тис. крб. прибутку. На піднесенні був і колгосп ім. Кірова. Високих показників у праці добилися передовики виробництва. Ланка Г. В. Плющ з колгоспу ім. Чапаева збирала найбільші в області врожаї насіння конюшини з однолітніх посівів, які становили 5,2—6,4 цнт з гектара. За високі трудові успіхи їй у 1949 році було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Доярка М. Я. Олексенко з колгоспу ім. Кірова в 1950 році надоїла по 3761 кг молока від кожної корови.
На кінець 1950 року у Малій Дівиці працювали лікарня, поліклініка і пологовий будинок. Тут діяли середня і семирічна школи. Розгорнули роботу будинок культури, клуб і бібліотека.
Новий значний крок уперед зробили колгоспи Малої Дівиці у 50-х роках. Ланкові колгоспу ім. Кірова Л. В. Ромець та Г. Г. Гринько вирощували найвищі на Чернігівщині врожаї кок-сагизу — по 74 і 76 цнт з гектара. Обом трудівницям у 1952 році було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. В тому ж році цього почесного звання удостоєна доярка М. Я. Олексенко, яка надоїла 5522 кг молока від кожної із закріплених за нею корів. Дальших успіхів у піднесенні всіх галузей сільського господарства досягли колгоспи у роки семирічки. Трудівники колгоспу ім. Чапаева у 1965 році зібрали по 25 цнт зернових, 404 цнт цукрових буряків, 323 цнт овочів з гектара. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 331 цнт молока і 66,6 цнт м’яса. Надій від однієї корови становив 2384 кг молока. В колгоспі ім. Кірова виростили по 21 цнт зернових з гектара. Надій молока на одну корову досяг 3851 кг. На 100 га сільгоспугідь одержали по 100 цнт м’яса.
Широкого розмаху набрав рух за комуністичну працю, застрільниками якого виступили комуністи. В трудовому змаганні виросли чудові майстри високих урожаїв, досвідчені кадри тваринників. На всю республіку відома ланка Героя Соціалістичної Праці Г. В. Плющ, яка одна з перших завоювала звання колективу комуністичної праці. Вона вирощувала в середньому по 90—100 цнт зерна кукурудзи, по 500—600 цнт цукрових буряків, но 300—350 цнт овочів з гектара. Поряд з невтомною працею на виробництві ланкова Г. В. Плющ бере активну участь в громадсько-політичному житті. Вона обиралася депутатом Верховної Ради УРСР п’ятого і шостого скликань, а нині — депутат районної Ради депутатів трудящих. Знатна трудівниця веде велику роботу для поширення передового досвіду в колгоспах району і області. В колгоспі ім. Кірова славиться трудовими ділами ланкова Герой Соціалістичної Праці комуніст Л. В. Ромець. Очолювана нею ланка в 1965 році зібрала по 420 цнт цукрових буряків з гектара. Серед малодівицьких тваринників першість тримають доярки колгоспу ім. Кірова: в 1966 році вони надоїли по 3998 кг молока від кожної корови. Щороку перевиконує завдання виробництва м’яса колектив свиноферми, очолюваний Героєм Соціалістичної Праці Г. Г. Гринько. 10 колгоспників Малої Дівиці в 1966 році удостоєні урядових нагород.
Натхненно працювали трудящі Малої Дівиці в роки восьмої п’ятирічки. З великим ентузіазмом боролися вони за виконання зобов’язань на честь піввікового ювілею Радянської влади і 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Обидва колгоспи досягли нових рубежів у виробництві зерна, м’яса, молока та іншої продукції. На славу потрудились передовики соціалістичного змагання. Ланка Г. В. Плющ у 1970 році зібрала по 546 цнт цукрових буряків, ланка Л. В. Ромець — по 440 цнт з гектара. Доярки колгоспу ім. Кірова надоїли по 4430 кг молока від кожної корови. В колгоспі ім. Чапаева на 100 га сільськогосподарських угідь одержано по 341 цнт молока і реалізовано по 73,2 цнт м’яса. 95 працівників сільського господарства удостоєні медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Трудівники успішно виконали плани 8-ї п’ятирічки. В колгоспі ім. Чапаева зібрано по 25,8 цнт зернових з гектара — на 5,1 більше, ніж у роки семирічки. Обсяг валового виробництва зерна зріс майже на третину. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 337,6 цнт молока і реалізовано 72,4 цнт м’яса. У колгоспі ім. Кірова середньорічна врожайність зернових становила 23,1 цнт з гектара — на 3,7 цнт більше, ніж у роки семирічки. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 136 цнт м’яса. На 16 проц. підвищився валовий надій молока. В обох колгоспах зросли прибутки. В колгоспі ім. Чапаева на трудодень колгоспники одержали по 3 крб. 42 коп., в колгоспі ім. Кірова — 3 крб. 28 коп. За високі трудові досягнення у восьмій п’ятирічці 6 чоловік удостоєні урядових нагород, серед них ланкові Г. В. Плющ та Л. В. Ромець — ордена Жовтневої Революції. Зміцніла економіка колгоспів. За колгоспом ім. Кірова закріплено 2142 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1469 га орної землі. На його фермах утримується 862 голови великої рогатої худоби, 811 свиней. Машинний парк колгоспу налічує 13 тракторів, 10 комбайнів, 11 автомашин. В розпорядженні колгоспу ім. Чапаева — 2007 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1427 га орної землі. Тут налічується 1052 голови великої рогатої худоби і 1716 свиней. Машинний парк складається з 15 тракторів, 9 комбайнів та інших сільськогосподарських машин. Молочнотоварні ферми обладнані автопоїлками, електродоїлками, транспортерами.
Новими трудовими звершеннями зустріли трудящі Малої Дівиці XXIV з’їзд КПРС і XXIV з’їзд КП України. У 1971 році в обох колгоспах зібрано більше зернових, картоплі та цукрових буряків, ніж у попередньому році. Зросло також виробництво м’яса і молока. Високі рубежі передбачені дев’ятим п’ятирічним планом.
За післявоєнні роки в Малій Дівиці побудовано кілька підприємств. Тут працюють маслозавод, хлібозавод, комбінат побутового обслуговування, цегельний завод, «Міжколгоспбуд». З 1961 року діє відділення «Сільгосптехніки». їх колективи успішно виконують виробничі завдання. 104 працівники підприємств нагороджено Ленінською ювілейною медаллю. Значні перспективи відкриваються для розвитку промисловості. Під Малою Дівицею у 1971 році відкрили родовище нафти, почався її видобуток. На кінець дев’ятої п’ятирічки він набагато збільшиться.
З 1960 року Мала Дівиця стала селищем міського типу. Рік у рік шириться будівництво. В післявоєнний час в селищі споруджено дитячий садок, середню школу, підстанцію електромереж, цехи побуткомбінату й «Міжколгоспбуду». Зведено понад 20 комунальних і понад 500 індивідуальних житлових будинків. Мала Дівиця електрифікована. До послуг трудящих —18 магазинів, їдальня, 4 буфети, кафе. Товарооборот торговельної мережі за восьму п’ятирічку зріс на 30 проц.
Зросла мережа медичних закладів. У Малій Дівиці діє лікарня з хірургічним, терапевтичним, інфекційним, дитячим і пологовим відділеннями. При ній — поліклініка, яка має 8 кабінетів, аптека. Медичну допомогу трудящим подають 20 лікарів, 53 працівники середнього і 37 — молодшого медперсоналу. В селищі працюють середня і восьмирічна школи, в яких навчається 704 учні. їх виховують 52 педагоги. Відкрито будинок піонерів. Є дошкільний комбінат на 100 дітей, будинок немовляти і 2 колгоспні дитячі садки. Доброю славою користуються будинок культури і колгоспний клуб. Діють 3 кіноустановки. При будинку культури працюють драматичний, хоровий, танцювальний та інші гуртки художньої самодіяльності. Серед активних їх учасників — сім’я зв’язківця М. М. Недопьокіна, члени ланки Героя Соціалістичної Праці Л. В. Ромець та інші. Сімейний оркестр народних інструментів Недопьокіних (у складі чоловіка, дружини і трьох синів) не раз займав кращі місця на оглядах художньої самодіяльності. Високу оцінку дістала хор-ланка, яку очолює Герой Соціалістичної Праці Л. В. Ромець. На республіканському фестивалі, присвяченому 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, вона була нагороджена бронзовою медаллю. У селищі — 2 бібліотеки (для дорослих і дитяча), книжковий фонд яких становить 46 тис. примірників. Активну роботу проводить первинна організація товариства «Знання», яка об’єднує 35 лекторів. У 1948 році споруджено пам’ятник В. І. Леніну, у 1952 році — пам’ятник Т. Г. Шевченку.
В авангарді трудящих Малої Дівиці йдуть комуністи. У селищі налічується 9 первинних партійних організацій, які об’єднують 205 членів і кандидатів у члени партії. їх бойовим помічником є 11 первинних комсомольських організацій, в лавах яких — 355 юнаків та дівчат. Велику роботу по мобілізації мас на успішне виконання завдань господарського і культурного будівництва проводить селищна Рада. Вона складається з 53 депутатів. Серед них 18 колгоспників, 10 робітників і 25 представників інтелігенції, 27 комуністів і 6 комсомольців, 24 жінки. Селищна Рада має 6 постійних комісій, навколо яких згуртувався численний актив.
Уродженцями селища є кандидати наук Ю. А. Тонкаль, В. А. Тонкаль і М. С. Федчун.
Трудящі Малої Дівиці взяли підвищені зобов’язання до знаменної дати — 50-річчя утворення СРСР і з великим ентузіазмом борються за їх виконання.
А. І. КОТЕЛЕНЕЦЬ, В. П. ПОСТУЛЬГА