Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область (частина друга)
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5
Це був перший організований виступ робітників. Група РСДРП посилила активність, коли в 1905 році до міста прибув більшовик О. Г. Бособрод. Після військової служби він працював у Миколаєві, Одесі, Донбасі, де вступив до РСДРП. О. Г. Бособрод одразу ж включився в роботу групи РСДРП, розповідав членам її про досвід діяльності великих соціал-демократичних організацій. Група організовувала політичні виступи і економічні страйки робітників, викривала зрадницькі дії меншовиків, есерів та інших угодовських партій.
Звістка про криваві події 9 січня 1905 року в Петербурзі і початок революції сколихнула трудящих Прилук. У відповідь на розстріл петербурзьких робітників група РСДРП почала готувати страйк. В цей час у місті було розповсюджено листівку «Перше травня», яку написав В. І. Ленін. Вона закликала робітників до збройного повстання проти самодержавства. Соціал-демократи міста намагалися надати страйку політичного характеру. На противагу цьому бундівці спрямовували робітників на боротьбу лише за економічні вимоги.
1 травня 1905 року застрайкували робітники майже всіх підприємств Прилук. Першими припинили роботу робітники трьох махоркових фабрик, які вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати, страхування життя, свободи слова і страйків. Страйк тривав 18 днів. Фабриканти змушені були часткова задовольнити ці вимоги. Слідом за робітниками махоркових фабрик на боротьбу піднялися залізничники, робітники млинів та інших підприємств. 25 серпня 1905 року знову застрайкувало близько 600 робітників трьох махоркових фабрик. Виступи відбулися також у вересні. Внаслідок страйкової боротьби значній частині робітників було підвищено заробітну плату. Робітники депо станції Прилуки у відповідь на заклик робітників головних майстерень станції Конотоп 11 жовтня припинили роботу. Залізничників підтримали робітники млина Долгіна і махоркової фабрики. Наступного дня біля будинку депо зібралося близько 2 тис. робітників і службовців. На мітингу лунали вигуки «Геть самодержавство!». Учасники мітингу з червоними прапорами рушили в центр міста. До них приєдналися робітники майже всіх підприємств. Близько 7 тис. чоловік вийшли на вулиці. Біля приміщення чоловічої гімназії відбувся мітинг, на якому виступив більшовик О. Г. Бособрод. Він закликав трудящих до збройного повстання і повалення царизму. Тут же було розірвано портрет царя, але каральний загін розігнав демонстрантів. 50 учасників виступу було поранено і 25 заарештовано. Серед заарештованих були О. Г. Бособрод, якого кинули до Петропавловської фортеці, та ряд інших членів групи РСДРП.
У наступні роки в Прилуках тривали виступи робітників. У червні 1906 року знову застрайкували робітники махоркової фабрики, млина Долгіна, залізничних майстерень. В дні призову новобранців до армії в 1906 році було розповсюджено листівку «До солдатів» із закликом не виступати зі зброєю проти народу і не підкорятися військовим начальникам. У роки реакції посилився терор проти революційно настроєних робітників. Більша частина більшовиків міста була заарештована й вислана.
Міські власті мало дбали про охорону здоров’я трудящих. У Прилуках діяла лікарня на 40 ліжок, відкрита 1887 року. В ній налічувалися 3 лікарі і 4 фельдшери. Освіта була поставлена на службу привілейованих верств населення. У 80-х роках XIX ст. у місті працювали класична восьмикласна чоловіча гімназія на 280 місць й жіноча восьмикласна гімназія на 118 місць, де навчалися переважно діти дворян та багатіїв. Для дітей трудящих існували двокласне училище на 96 місць і 4 початкові школи на 214 місць. З червня 1914 року почала виходити газета «Прилукский голос», яку видавала група передової інтелігенції. З 1865 по 1867 рік у Прилуцькому казначействі працював видатний український письменник революційно-демократичного напряму Панас Мирний (П. Я. Рудченко). В навчальних закладах міста навчалися математик Г. Ф. Вороний та філолог-славіст, історик і письменник О. М. Бодянський. Тут народився український письменник І. О. Затиркевич (1829—1902).
Тяжко позначилася на становищі трудящих перша світова імперіалістична війна. Промислове виробництво скоротилося на 30—35 проц. Нестача сировини, робочої сили, анархія виробництва призвели до того, що ряд підприємств припинив своє існування. Умови праці робітників значно погіршали. Особливо нестерпно тяжко жилося сім’ям фронтовиків.
Напередодні Лютневої революції 1917 року серед робітничого класу Прилук наростало революційне піднесення. У січні 1917 року робітники махоркової фабрики висунули вимоги про підвищення заробітної плати. Фабриканти відхилили їх. Тоді робітники оголосили загальний страйк, який тривав 17 днів. Власники підприємства частково задовольнили вимоги страйкуючих і збільшили заробітну плату на 50 проц. Після повалення царського самодержавства в Прилуках було створено громадський комітет, який складався з представників буржуазних партій, меншовиків, есерів та українських буржуазних націоналістів. Комітет намагався об’єднати всі контрреволюційні сили для боротьби проти соціалістичної революції, що назрівала. Поряд з ним у місті виникла Рада робітничих і солдатських депутатів. Але оскільки в той час тут не було більшовицької організації, більшість місць у Раді вдалося захопити меншовикам та есерам, які підтримували Тимчасовий уряд і зраджували інтереси, робітників та селян.
Наприкінці березня 1917 року до Прилук повернулися з фронту більшовики О. Г. Бособрод і Є. П. Селюк, а у травні з Одеси прибув П. В. Юрченко. Одеська більшовицька організація забезпечила його політичною літературою для розповсюдження в місті. З перших днів прибуття більшовики розгорнули активну роботу серед трудящих, викривали контрреволюційні дії Тимчасового уряду і громадського комітету, організували свою фракцію у Раді. На одному з засідань Ради робітничих і солдатських депутатів, незважаючи на опір меншовиків, було прийнято резолюцію про запровадження 8-годинного робочого дня на підприємствах міста. Необхідно було об’єднати всі революційні сили і створити більшовицьку організацію. В той час до Прилук повернулися більшовики А. О. Товаренко і Д. А. Шмідт. Більшовики виступали на зборах і мітингах, на засіданнях Ради і роз’яснювали політику більшовицької партії, Квітневі тези В. І. Леніна, боролися проти угодовців—меншовиків та есерів.
У червні 1917 року в Прилуках виник більшовицький комітет, головою якого став П. В. Юрченко. Більшовицький комітет розгорнув боротьбу проти українських буржуазних націоналістів, які намагалися використати національно-визвольний рух у своїх класових інтересах і з утворенням у березні 1917 року Центральної ради активізували свої дії в Прилуках. Велику увагу було приділено роботі профспілок, які почали виникати після Лютневої революції. За завданням комітету П. В. Юрченко організував збори робітників-будівельників, на які зібралося понад 200 чоловік. Вони обрали правління профспілки, представників до Ради робітничих і солдатських депутатів, а також ухвалили резолюцію про запровадження 8-годин-ного робочого дня. Члени більшовицького комітету проводили роз’яснювальну роботу серед солдатів місцевого гарнізону, які співчували більшовикам. На початку вересня 1917 року, незважаючи на протидію реакційних сил, вони провели в полку збори, де розповіли про зміст липневих подій і необхідність боротьби за дальше розгортання революції. Частина солдатів і робітників, які були тут присутні, подала заяви про вступ до більшовицької партії. Але наприкінці вересня революційно настроєний полк вивели з міста, а замість нього прибув полк військ контрреволюційної Центральної ради. Почалися арешти. Більшовики пішли в підпілля і звідти керували боротьбою.
Трудящі Прилук з великим захопленням зустріли звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. Однак владу в місті захопили війська Центральної ради. Більшовики розгорнули підготовку до вирішального бою за Радянську владу. 2 грудня 1917 року на квартирі О. Г. Бособрода (нині вулиця Шевченка, № 3) відбулися загальні збори більшовиків повіту. У них взяли участь представники Київської і Кременчуцької партійних організацій, які допомогли розробити заходи для підготовки збройного повстання і встановлення Радянської влади. На цих зборах обрали повітовий партійний комітет, який очолив П. В. Юрченко. Було створено загони Червоної гвардії, командирами яких призначили більшовиків К. Г . Покидька, П. В. Юрченка та І. В. Садового. Збори оформили міську партійну організацію. Незважаючи на погрози властей, більшовики з’являлися на засідання Ради робітничих і солдатських депутатів та викривали контрреволюційні дії Центральної ради, агітували солдатів вступати до загонів Червоної гвардії. Для керівництва повстанням було створено Прилуцький повітовий ревком, який очолив О. Г. Бособрод.
На допомогу трудящим Прилук в їх боротьбі за владу Рад прийшли загони Червоної гвардії РРФСР. 14 січня 1918 року на станцію Прилуки прибув бронепоїзд «Путіловець № 2» з червоногвардійським загоном, яким командував путіловський робітник А. О. Зайцев. Цього ж дня прилуцькі загони Червоної гвардії під керівництвом більшовиків разом з червоногвардійським загоном, що прибув у місто, спільними силами розгромили гарнізон військ Центральної ради і проголосили Радянську владу. Ревком встановив суворий революційний порядок, розгорнув підготовку до виборів у Раду, взяв під охорону народне добро. За допомогою викликаної з Бахмача роти червоногвардійців він зірвав заколот, що готували тут контрреволюційні сили. 1 лютого відбувся Прилуцький повітовий з’їзд Рад робітничих, селянських і червоногвардійських депутатів, якому ревком передав всю повноту влади. З’їзд схвалив діяльність повітового ревкому і обрав повітвиконком у складі 19 більшовиків і 6 безпартійних. Повітвиконком разом з міським більшовицьким комітетом займався організацією постачання міста продуктами харчування, формуванням збройних загонів. Члени більшовицького комітету виїжджали в села повіту, де допомагали встановлювати Радянську владу.
В другій половині березня 1918 року до Прилук вдерлися німецькі війська. Каральні німецькі загони разом з гетьманцями жорстоко розправлялися з населенням. Настали тяжкі часи для трудящих. На 1 липня 1918 року в місті налічувалося понад 4 тис. безробітних. Частину членів більшовицького комітету та ревкому було заарештовано, решта пішла в підпілля і продовжувала боротьбу проти окупантів. Перебуваючи на нелегальному становищі, більшовики наприкінці квітня обрали новий партійний комітет, до складу якого ввійшли Д. Я. Носенко, Д. А. Шмідт та ін. На початку травня 1918 року відбулися нелегальні збори більшовиків міста і сіл Прилуцького повіту, на яких обрали підпільний ревком у складі Д. Я. Носенка, І. Г. Гайдаєнка, Г. Б. Желткова та ін. Було створено штаб для організації партизанських загонів, який очолив К. Г. Покидько.
Представники Прилуцького партійного комітету у травні 1918 року брали участь у нараді більшовицьких організацій України, яка прийняла рішення скликати І з’їзд КП(б)У. На з’їзді, що відбувся в Москві 5—12 липня 1918 року, делегатами від Прилуцької повітової партійної організації були Д. Я. Носенко та Г. Б. Желтков. Перша підпільна повітова партійна конференція 28 липня 1918 року схвалила рішення І з’їзду КП(б)У і накреслила заходи для підготовки повстання проти німецьких окупантів і гетьманців. Для зв’язку з Центральним військово-повстанським штабом Чернігівщини і північної частини Полтавщини, яким керував М. Г. Кропив’янський, був надісланий представник прилуцьких більшовиків К. Г. Покидько. Одночасно ревком підтримував тісний зв’язок з урядом Радянської України через інформаційний пункт, що перебував у Курську. З цього пункту він одержував інструкції, літературу, зброю, кошти, бланки для паспортів підпільників. Зв’язок з Курськом здійснювався через представників повітової партійної організації У. С. Відіш, А. Н. Кащенка, Г. Ф. Короткого, Г. М. Рябенького. 4 серпня 1918 року прилуцькі більшовики одержали наказ Центрального військово-повстанського штабу Чернігівщини і північної частини Полтавщини про збройне повстання проти німецьких окупантів і гетьманців, яке намічалося на 6 серпня. Ревком провів нараду з командирами партизанських загонів, які діяли в навколишніх лісах. Одним з цих загонів командував Д. А. Шмідт. В ніч на 6 серпня ці загони мали увійти в місто і розгромити німецький і гетьманський гарнізони. Проте німецькій комендатурі і гетьманській варті стало відомо про підготовку повстання. Були заарештовані керівники більшовицької організації, в т. ч. О. Г. Бособрод і Д. Я. Носенко. Але партизанський загін напав на тюрму і звільнив їх.
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5