Жовтневе, Прилуцький район, Чернігівська область
Жовтневе — село, центр сільської Ради, розташоване за 28 км від районного центру і за 7,5 км від залізничної станції Галка. Дворів — 375. Населення — 1428 чоловік. Сільраді підпорядковане с. Воровського.
Жовтневе виникло за Радянської влади. У 1926 році група незаможників с. Великої Дівиці переселилася на землі, націоналізовані у Густинського монастиря. На честь 10-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції нове село було названо Жовтневим.
Восени 1929 року трудящі селяни об’єдналися в сільськогосподарську артіль «10-річчя Жовтня». Першим її головою був А. П. Сушко. За колгоспом закріпили 860 га орної землі. Він мав 172 робочих коней, 20 сівалок, трактор «Фордзон». З 1931 року артіль очолював залізничник з м. Прилук, двадцятип’ятитисячний комуніст М. М. Кузьменко.
У 1932 році в Жовтневому було створено партійну і комсомольську організації. Масово-політична робота посилилася з утворенням наступного року колгоспної партійної організації. Комуністи села роз’яснювали колгоспникам рішення партії і уряду, спрямовували зусилля трудівників на організаційно-господарське зміцнення артілі, разом з комсомольцями виступали ініціаторами соціалістичного змагання й ударництва, показували приклад у праці. Завдяки цьому і самовідданій праці колгоспників господарство зміцнювалося. У 1933 році врожайність зернових зросла і становила 18 цнт з гектара. Поголів’я великої рогатої худоби збільшилося і налічувало 365 голів, свиней — 265 голів. Колгосп з честю виконав зобов’язання, взяті перед державою, і видав колгоспникам на трудодень по 2 кг зерна, 2 кг картоплі та інші продукти. Господарство посіло одне з перших місць у районі.
Колгосп «10-річчя Жовтня» у 1936 році створив племінну ферму симентальської худоби, куди було завезено молодняк з племрадгоспу «Тростянець». Розвиваючи племінне тваринництво, колгосп добився у 1938 році надоїв молока в середньому по 3416 кг від кожної корови, середньодобового приросту ваги теляти — по 1051 граму і в 1939 році став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. За високі показники у продуктивності тваринництва голова колгоспу Д. М. Панченко був нагороджений орденом «Знак Пошани». Значних результатів досягли телятниця Т. Д. Супруненко, яка виростила 23 телят при середньодобовому прирості ваги кожного з них 1054 грами, доярки М. Ф. Горбань і У. П. Чемерисовська, які надоїли від кожної із закріплених за ними корів по 3562 кг молока. Вони стали учасниками ВСГВ. За ці успіхи Т. Д. Супруненко було нагороджено Золотою медаллю ВСГВ, М. Ф. Горбань і У. П. Чемерисовську — срібними медалями. Колгоспники артілі «10-річчя Жовтня» активно включилися в рух за високі врожаї, ініціатором якого був бригадир колгоспу «Комуніст» Білоглазівського району Алтайського краю М. Є. Єфремов. У 1939 році розгорнулося соціалістичне змагання з російськими хліборобами. В колгоспі «10-річчя Жовтня» організували кілька єфремовських ланок, які добилися значних успіхів у боротьбі за високі врожаї. Якщо в 1940 році колгосп в цілому зібрав по 20 цнт зернових з гектара, то ланки У. Кушнір, У. Ноги, Д. Онищенка та І. Плющ — по 34 цнт. Російські друзі щиро вітали українських колгоспників. У грудні 1940 року колгосп відвідала делегація колгоспу «Комуніст», очолювана прославленим майстром високих врожаїв, депутатом Верховної Ради РРФСР М. Є. Єфремовим. Було вирішено продовжити соціалістичне змагання між колгоспами, в результаті якого учасники змагання запозичили один у одного багато цінного. Колгосп «10-річчя Жовтня» обслуговувала Малодівицька МТС.
В ході соціалістичного будівництва багато уваги приділялося розвитку охорони здоров’я, освіти і культури. У 1927 році в Жовтневому відкрили фельдшерсько-акушерський пункт. Того ж року почала працювати початкова школа, яку згодом перетворили на семирічну. До 1933 року повністю завершили ліквідацію неписьменності серед дорослих. Розгорнув роботу клуб, який в 1938 році перейшов у нове приміщення. При ньому працювали гуртки художньої самодіяльності: хоровий, драматичний, оркестр народних інструментів та ін. Діяла бібліотека, книжковий фонд якої становив 3 тис. примірників.
22 червня 1941 року фашистська Німеччина розв’язала війну проти Радянського Союзу. Багато чоловіків пішло до лав Червоної Армії.
16 вересня село захопили німецько-фашистські загарбники. Вони встановили жорстокий окупаційний режим і по-звірячому розправлялися з радянськими людьми. Гітлерівці розстріляли голову колгоспу Д. М. Панчеика, вчителя Ю. М. Панченка, колгоспників Я. М. Дебеленка, М. Й. Гайдаш, П. Г. Степаненка та інших. М. М. Рудовську разом з дочкою і сином кати спалили у будинку. Чимало юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини.
Проте фашистський терор не залякав жителів Жовтневого. В. О. Яременко, Є. Ф. Плевако та ряд інших брали участь у партизанському з’єднанні двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова, І. М. Курочка очолював Холменський підпільний райком партії Чернігівської області. У селі перебувала більшість керівників Малодівицької підпільної організації. Населення подавало народним месникам всіляку допомогу. Наприкінці жовтня 1941 року в Кам’янському лісництві відбулися збори партійного активу Малодівицького району, а в Жовтневому— перші засідання підпільного Чернігівського обкому партії. Будинок колгоспниці Є. Ф. Плевако протягом двох тижнів був місцем розташування підпільного обкому партії і штабу партизанського загону О. Ф. Федорова. Тут збирався партійний актив, друкувалися листівки. Звідси у навколишні райони направлялися зв’язкові й агітатори. Є. Ф. Плевако разом з іншими односельцями брала участь у розповсюдженні листівок, збирала розвідувальні дані й через зв’язкових передавала їх підпільному обкому. На її будинку встановлено меморіальну дошку, яка засвідчує,, що в ньому відбувалися засідання підпільного обкому партії.
19 вересня 1943 року частини Червоної Армії визволили Жовтневе від окупантів. В боях за село загинуло 13 радянських воїнів. Трудящі свято бережуть пам’ять про них. На братській могилі споруджено монумент. 301 житель боровся з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, з них 293 за мужність і відвагу нагороджені орденами й медалями СРСР. 148 чоловік віддали життя за незалежність Батьківщини. На честь полеглих односельців у 1970 році встановлено обеліск.
Німецько-фашистські загарбники завдали великих збитків Жовтневому. Вони зруйнували виробничі приміщення колгоспу, знищили ферму великої рогатої худоби, конеферму, свиноферму, вивели з ладу сільськогосподарський реманент. Загальна сума збитків, заподіяних селу, становила понад 5 млн. крб. Відразу після визволення трудящі приступили до відбудови зруйнованого господарства. Боротьбу за відбудову господарства очолила партійна організація, яка налічувала З члени партії і 2 кандидати у члени партії. Комуністи завжди були на найбільш відповідальних ділянках, показуючи приклад самовідданої праці. Держава надала колгоспу кредити, будівельні матеріали, сільськогосподарський реманент. Уже в 1944 році колгоспники виростили по 11 цнт зернових, по 150 цнт цукрових буряків, по 80 цнт картоплі з гектара. Колгосп достроково виконав план хлібоздачі, за що був занесений на районну дошку пошани. Особливо відзначились у праці колгоспниці У. П. Чемерисовська, О. 3. Костенко, К. І. Нога та багато інших. Працюючи під лозунгом «Усе для фронту, усе для перемоги», трудівники докладали всіх зусиль, щоб забезпечити фронт хлібом і продуктами тваринництва. Вони гаряче підтримали патріотичний почин трудящих Чернігівщини про будівництво танкової колони і зібрали 15 тис. крб.
Розгорнулося соціалістичне змагання за одержання високих урожаїв зернових і технічних культур, за перевиконання плану розвитку тваринництва й піднесення його продуктивності. Відновлювалося стадо племінної симентальської худоби. На кінець 1946 року тут налічувалося вже понад 100 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 11 високопродуктивних корів. Колгоспники побудували 2 корівники з автопоїлками, машинами для приготування кормів та електродоїлками, 2 свинарники, кормокухню з підвісною дорогою та автоматичною подачею води, птахоферму, механічний млин та інші об’єкти. На кінець четвертої п’ятирічки зросла врожайність зернових. Найвищий урожай пшениці — по 37 цнт з гектара одержала у 1950 році бригада, очолювана комуністом М. В. Онищенком. Цього року колгосп достроково розрахувався з МТС, засипав насінний фонд і видав колгоспникам на трудодень по 3,3 кг зерна, 4 кг картоплі і грошима по 2,25 крб. Його валовий доход у порівнянні з 1947 роком збільшився у 2 рази і становив 600 тис. крб. Ферма племінної симентальської худоби (завідуюча—досвідчена доярка, депутат обласної Ради М. Ф. Кулик) стала однією з передових в області. Тут на початку 1950 року налічувалося 197 голів великої рогатої худоби. Працівники ферми зобов’язалися у цьому році збільшити надій від кожної корови до 3 тис. кг молока. Вони перевиконали свої зобов’язання і надоїли по 3200 кг молока, а доярка О. Кравець — 3500 кг. Телятниця П. Ф. Горбань виростила 36 телят до шестимісячного віку і добилася середньодобового приросту ваги по 940 грамів на кожне теля. За успіхи в розвитку тваринництва й одержання високих надоїв молока колгосп «10-річчя Жовтня» тричі було премійовано Міністерством сільського господарства СРСР. У 1949 році він одержав автомобіль ГАЗ-51, у 1950 році — легкову автомашину «Победа» і у 1951 році — мотоцикл. У серпні 1951 року колгоспові за доведення надою молока до 3544 кг від кожної фуражної корови та одержання високих урожаїв зернових (озимої пшениці — по 24,7 цнт, жита — по 20,8 цнт, гречки — по 20,6 цнт з гектара) було вручено перехідний Червоний прапор Чернігівського обкому КП України і облвиконкому.
У 1950 році в Жовтневому діяли фельдшерсько-акушерський пункт, семирічна школа, а також клуб і бібліотека.
Бойовою програмою дальшого розвитку сільськогосподарського виробництва стали рішення вересневого (1953 року) Пленуму ЦК КПРС. Втілюючи їх в життя, колгоспники Жовтневого вже у 1955 році виростили в середньому по 22,3 цнт зернових і бобових культур з гектара, у т. ч. 36,1 цнт кукурудзи. Високих показників добилися також працівники тваринницької ферми, які надоїли по 4227 кг молока від кожної корови. Колгосп був широко представлений на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві і в 1954 році нагороджений дипломом другого ступеня, в 1955 році — також дипломом другого ступеня, а в 1956 році — дипломом першого ступеня. У ВСГВ 1956 року брало участь 25 колгоспників. За досягнення у вирощуванні зернових і виробництві продуктів тваринництва всі вони були нагороджені золотими і срібними медалями. Доярку Г. Д. Довженко нагороджено Великою золотою, Великою і Малою срібними медалями, а також відзначено цінними подарунками.
В лютому 1958 року до трудової сім’ї колгоспу «10-річчя Жовтня» влилися колгоспники сусіднього колгоспу ім. Воровського. За господарством закріплено 1778 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1511 га орної землі. Колгосп добре оснащений технікою. У 1969 році тут налічувалося 7 комбайнів, 18 тракторів, 18 вантажних автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки.
Раціональне використання техніки сприяє дальшому підвищенню продуктивності праці, збільшенню валової і товарної продукції з 100 га сільськогосподарських угідь та зниженню її собівартості. Висока культура землеробства і ведення племінного тваринництва забезпечують одержання високих і сталих урожаїв всіх сільськогосподарських культур і високу продуктивність тваринництва. Якщо, наприклад, у 1965 році врожайність зернових становила 34,6 цнт з гектара, а надої молока на одну фуражну корову досягли 4187 кг, то у 1969 році врожайність зернових зросла до 40,8 цнт, цукрових буряків — до 333,5 цнт з гектара. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 1010 цнт молока) і 173,6 цнт м’яса. Надій молока від кожної фуражної корови досяг 4821 кг. Господарство одержало 1 млн. крб. прибутку.