Неданчичі, Ріпкинський район, Чернігівська область
НЕДАНЧИЧІ — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі Дніпра, за 60 км від районного центру. Залізнична станція на лінії Чернігів—Янів. Дворів — 465. Населення — 1601 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Губичі, Комарівка, Левичівка й Нова Рудня.
На території Неданчичів розміщена центральна садиба колгоспу ім. Чапаева, за яким закріплено 2475 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1076 га орної землі. Вирощують зернові й технічні культури; розвинуте м’ясо-молочне тваринництво.
У селі е середня школа, в якій налічується 261 учень і працює 21 учитель, будинок культури, бібліотека, медпункт, пологовий будинок.
За самовіддану працю 67 трудівників нагороджено орденами й медалями, з них ланкову колгоспу М. С. Гончаренко — орденом Леніна.
Вперше Неданчичі згадуються в історичних документах у середині XVII століття.
Радянську владу встановлено у січні 1918 року. Партійну організацію створено в 1920 році, комсомольську — в 1925. Перше колективне господарство організовано в 1929 році.
Під час німецько-фашистської окупації в Неданчичах діяла підпільна група, якою керував Н. П. Мишко. 35 жителів боролися в партизанському з’єднанні М. М. Таранущенка. На фронтах Великої Вітчизняної війни з ворогом билися 495 жителів, з них 155 за виявлені мужність і відвагу нагороджено орденами й медалями СРСР. 175 чоловік віддали життя за свободу й незалежність Батьківщини. У 1967 році для увічнення їх нам’яті встановлено обеліск. На братській могилі воїнів, що загинули в бою за визволення села, в 1957 році споруджено пам’ятник. У Неданчичах похований Герой Радянського Союзу О. Т. Титов, в с. Комарівці — Герої Радянського Союзу В. Я. Марковський і М. М. Мішенін.
На околицях та поблизу сіл Неданчичів та Губичів виявлено одне поселення доби неоліту, 4—доби бронзи, одне — VIII—III ст. до н. е. та 3 давньоруські городища.