Погорільці, Семенівський район, Чернігівська область (продовження)

Підготовлено: Admin. Розділ: Семенівський район

Частина 1Частина 2

В січні 1939 року всі три господарства уклали між собою договір — розгорнути соціалістичне змагання. Весною 1939 року колгосп ім. Шевченка одним з перших в районі завершив сівбу. Колгоспники Н. І. Михеєнко, О. П. Захарченко на оранці виконували по 2—3 норми. Доярка М. П. Пластун того ж року надоїла по 2100 літрів молока від корови, за що у 1940 році вона була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. За роки довоєнних п’ятирічок колгоспи села значно зміцніли. Якщо у 1932 році артіль ім. Т. Г. Шевченка об’єднувала 231 господарство, то у 1937 році в ній було 418 господарств. Тут збудований корівник на 200 голів, 2 свинарники, 2 зерносховища. Діяли 2 млини, маслоробня, цегельний завод, крупорушка, вовночесалка, сукновальня, свиноферма, вівцеферма тощо. Того ж року господарство дало прибутків на 73 тис. крб., колгоспники одержали по карбованцю на трудодень.

Зростали матеріальні прибутки трудівників села. Так, сім’я Г. М. Коробка, яка складалася з 4 чоловік, у 1937 році заробила 125 пудів хліба і понад 300 пудів картоплі. У власному господарстві він мав корову, телицю, 3 свиней. Сам Г. М. Коробко працював завідуючим хатою-лабораторією, один з його синів — бригадиром в колгоспі, другий — вчився у технікумі. Колгоспниця-стахановка П. Пластун, біднячка в минулому, на вироблені трудодні того ж року одержала тисячу крб. грішми і 200 пудів хліба; колишній батрак П. Кудін — 900 крб. грішми і понад 150 пудів хліба.

Помітні зміни сталися в медичному обслуговуванні трудівників, культурному житті села. Тут працювали амбулаторія і лікарня, аптека, які обслуговували лікар та 6 медпрацівників. 1935 року на кошти колгоспів відкрилися дитячі ясла. 1939 року в неповній середній школі 26 вчителів навчали 390 учнів. Приміщення церкви у 1935 році переобладнали на клуб, згодом відкрили ще 2 клуби. Тільки за 20 років Радянської влади (1917—1937 рр.) село дало країні 3 агрономи, 7 інженерів, 7 учителів, 3 лікаря, 3 льотчики. 1937 року 6 погорільчан навчалось в інститутах, до 30 чоловік — в технікумах. Якщо у 1934 році всі села Погорільської сільради (Погорільці, Лосівка і Тополівка) одержували 12 газет, то в 1938 році тільки погорільчани передплачували 664 примірники газет і журналів. Керівна роль у зміцненні економіки колгоспів і розвитку культури села належала комуністам. У 1938 році партійна організація колгоспу прийняла до своїх лав ще 8 чоловік з колгоспників. Комсомольська організація тільки колгоспу ім. Т. Г. Шевченка налічувала 30 чоловік. Вони проводили агітаційно-масову роботу серед населення, яка особливо пожвавилась під час перших виборів до Верховної Ради СРСР. В селі у той час працював 41 агітатор. В колгоспах ім. Петровського та ім. Шевченка організовано комсомольські кімнати, де діяли політгуртки. Вибори пройшли як всенародне свято.

З перших днів Великої Вітчизняної війни понад сто чоловіків з села пішли на фронт. 26 серпня 1941 року Погорільці захопили фашистські загарбники. Запроваджуваний так званий «новий порядок» вони почали з розстрілів мирних жителів. Фашисти по-звірячому закатували 30 чоловік, в т. ч. комуністів, комсомольців, колгоспних активістів, членів їх сімей, 11 юнаків та дівчат примусово відправили на каторгу до Німеччини. 50 хат в селі було спалено. З перших днів окупації в Погорільцях створили підпільну комсомольську організацію, яку очолила секретар комсомольської організації колгоспу ім. Шевченка О. У. Рожок. До підпільної організації входили І. Помаз, О. Пластун, Г. Фесюра. Патріоти збирали відомості про розташування військових сил ворога і передавали їх Чернігівському обласному партизанському загону (командир О. Ф. Федоров), що базувався в навколишніх лісах. У рядах партизанів боролися жителі Погорільців — І. М. Литвин, П. О. Іщенко, С. О. Помаз, П. Я. Карпенко, О. А. Папченко та багато інших. Комсомольці-підпільники допомогли партизанам в ніч з 1 на 2 грудня 1941 року здійснити сміливу операцію, в результаті якої гітлерівський гарнізон у Погорільцях був знищений. Операцію розробив штаб обласного загону, який безпосередньо керував боєм. 242 партизани в складі семи бойових груп зненацька відкрили вогонь по фашистах,

що безчинствували в Погорільцях. Сили окупантів переважали партизанські більш як удвічі. В результаті раптового, сміливого удару народних месників зав’язався бій, що тривав понад годину: ворог втратив лише вбитими понад 100 солдатів і офіцерів. Було знищено 9 вантажних автомашин, 18 мотоциклів, 2 гармати, кілька складів з боєприпасами та пальним. Серед партизанів було тільки троє поранених. Оцінюючи цей виступ, двічі Герой Радянського Союзу О. Ф. Федоров у книзі «Підпільний обком діє» писав, що ця операція перевершила всі сподівання і показала народу, які у нього є захисники.

Фашисти жорстоко помстилися комсомольцям-підпільникам за надану партизанам допомогу. Патріотів схопили і розстріляли. Але боротьба із загарбниками не припинялася. До лав народних месників вливалися нові люди. Серед них — юний Вася Коробко (1927— 1944). Наприкінці 1941 року він став партизаном. Спочатку був розвідником і підривником. У листопаді 1942 року вступив до комсомолу. З березня 1943 року — інструктор диверсійної групи в партизанському загоні ім. Чапаева, що діяв у Семенівському, Новгород-Сіверському та інших районах Чернігівської області. Після визволення Чернігівщини від фашистів продовжував збройну боротьбу в партизанському загоні на території Білорусії. Головне політичне управління Червоної Армії в 1943 році видало спеціальну фотогазету «Партизани Придніпров’я», де сповіщалось, що В. Коробко підірвав 18 ворожих ешелонів, 10 паровозів і знищив понад 400 гітлерівців. У квітні 1944 року біля селища Смолокурні Каменецького району Брестської області Коробко загинув. За хоробрість і мужність уряд нагородив його орденом Леніна та орденом Червоного Прапора. 9 травня 1967 року в центрі Погорільців відкрито пам’ятник юному герою. 721 житель села бився з ворогом у лавах Червоної Армії, 355 з них загинули на фронтах. Уродженцем села, учасником Великої Вітчизняної війни є І. Д. Бурмаков. За роки війни він став уславленим генералом. Йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. І. Д. Бурмаков брав участь у битві за Сталінград, у штурмі Кенігсберга. Його нагороджено трьома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора та багатьма бойовими медалями.

20 вересня 1943 року війська 65-ї армії Центрального фронту визволили село від гітлерівців. Фашисти знищили колгоспні будівлі, житлові приміщення, завдали збитків на суму 5 млн. крб. В колгоспах ім. Петровського, ім. Шевченка та «Вірний шлях» бракувало робочих рук, тягла, насіння тощо. 1943 року в трьох артілях налічувалося всього 235 працездатних чоловіків і 960 жінок. Неподільні фонди становили лише 151 900 крб. Не вистачало техніки. Основним тяглом на польових роботах були корови колгоспників.

Незважаючи на тяжкі умови, сільська Рада зробила все можливе для того, щоб першої ж осені після визволення діти пішли до школи. Почав працювати медпункт, відкрилася бібліотека.

Відбудова колгоспного господарства прискорилася після повернення додому демобілізованих воїнів. В 1949 році місцеві колгоспи вчасно виконали господарські плани. Першість серед них завоював колгосп ім. Шевченка, де вчасно було проведено сівбу та жнива, завдяки чому державні поставки було виконано достроково. Вагомий вклад у здобуті успіхи внесли сільські комуністи. Власним прикладом у роботі вони запалювали колгоспних трудівників.

1950 року 3 колгоспи об’єдналися в одне господарство — «Авангард». Підвищилася культура землеробства, завдяки чому збільшилися врожаї. Багато уваги приділялося тваринництву. 1955 року грошовий прибуток колгоспу лише від технічних культур становив 83 тис. крб. (47 проц. усього колгоспного бюджету). Правління артілі разом з партійною організацією велику увагу приділяли впровадженню механізації у сільське господарство. Тракторна бригада І. Степанця у 1958 році виконала план робіт на 113 проц. У січні 1960 року колгоспні механізатори виступили за впровадження комплексної механізації робіт. Бюро Семенівського райкому партії схвалило цю ініціативу колгоспників.

Колгосп «Авангард» — велике багатогалузеве господарство, яке має 3789 га земельних угідь, у т. ч. 2942 га орної землі. Машинно-тракторний парк має 21 трактор, 15 комбайнів, 14 автомашин та іншу техніку. Є механічна майстерня, діють дві кузні та механічна майстерня переробки деревини. На ланах вирощуються жито, пшениця, льон, люпин, картопля. Культивується озима пшениця. Чималі успіхи досягнуто у тваринництві. На фермах колгоспу — 1,5 тис. голів великої рогатої худоби, більше тисячі голів свиней, розвинуте птахівництво, вівчарство. 1970 року на 100 га сільськогосподарських угідь у господарстві виробили 244 цнт молока, 63 цнт м’яса, 39 цнт вовни, на 100 га зернових одержано по 5 тис. штук яєць.

Значно зміцніла економіка колгоспу. За 1960—1970 рр. збудовано 4 типові корівники, 4 свинарники, 2 телятники тощо. На тваринницьких фермах встановлено 350 автопоїлок, підведено воду. Колгосп має два зерносховища на 900 тонн зерна.

У вересні 1966 року в колгоспі впроваджено грошову оплату праці, внаслідок чого зросли прибутки колгоспників. Якщо в 1965 році сільські трудівники одержали 347 тис. крб., то в 1970 — 429,1 тис. крб. На один людино-день в 1965 році колгоспники одержали по 1,75 крб., а в 1970 — по 2,09 крб. Близько 500 колгоспників одержують пенсії. Для цього у 1970 році в державний бюджет було відраховано понад 20 тис. карбованців.

Важливу роль у зміцненні колгоспу відіграє партійна організація, в якій на обліку є 74 комуністи. В бригадах створено 7 партійних груп. Комуністи влаштовують лекції, бесіди, систематично проводять між бригадами обмін передовим досвідом. Активними помічниками партійної організації колгоспу виступають комсомольці села.

Йдучи назустріч 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України, трудівники Погорільців взяли на себе зобов’язання щодо розвитку всіх галузей господарства: здати в дію будинок культури, будинок побуту, від Погорільців до райцентру прокласти новий шлях з твердим покриттям. Всі вони успішно виконані. У колгоспі працює значний загін передовиків сільського господарства. Серед них тракториста В. Я. Гапоненка уряд відзначив орденом «Знак Пошани». До 100-річчя з дня народження В. І. Леніна його нагородили ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». 23 роки працює А. С. Будлянець. Свій досвід вона передає молодим тваринникам. За сумлінну працю вона також нагороджена орденом «Знак Пошани» та Ленінською ювілейною медаллю. На молочнотоварній фермі працює доярка Н. І. Кулак, яка за 10 років роботи надоїла сотні тонн молока. Загальну шану має свинар Г. В. Карпенко, який 1969 року від кожної з 15 свиноматок одержав по 20 ділових поросят. Він — активний учасник громадсько-політичного життя села.

З кожним роком село стає все кращим. Багато уваги його благоустрою приділяє сільська Рада. 1969 року за відмінну роботу щодо благоустрою й культурного розвитку села сільраді було вручено перехідний Червоний прапор облвиконкому, облпрофради і першу грошову премію.

Зростає матеріальний добробут населення. Про це, зокрема, свідчить підвищення попиту на такі товари, як мотоцикли, велосипеди, телевізори, швейні та пральні машини тощо. В селі діють 6 торгових точок. Річний товарооборот сільської кооперації становить близько мільйона карбованців.

У селі функціонує лікарня на 25 ліжок, є амбулаторія, де працюють 14 чоловік медперсоналу. 500 дітей набувають знання у середній школі, де їх навчають 30 учителів. При школі організовано різні гуртки: художньої самодіяльності, технічної творчості; тут відбуваються читацькі конференції, військово-спортивні ігри.

Діяльну роботу проводить сільський клуб. У ньому систематично проходять тематичні вечори, читаються лекції, доповіді. Працюють 7 гуртків художньої самодіяльності, які охоплюють близько 100 юнаків та дівчат. Відбуваються в клубі й зустрічі з передовиками та ветеранами праці. В приміщенні клубу, що на 350 місць, розмістилася сільська бібліотека, фонд якої становить 9780 примірників книг і журналів. Працівники бібліотеки організували на тваринницькій фермі книго-пересувку, випускають календар трудової слави. На 1178 дворів у селі передплачується 2953 примірники періодичних видань.

Трудящі Погорільців під керівництвом партійної організації успішно змагаються за гідну зустріч 50-річчя утворення Радянського Союзу.

А. М. БАЛЯСНИКОВ, І. П. ОНАНКО, М. П. ШЕЛЕСТОВСЬКИЙ

Частина 1Частина 2