Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область (закінчення)
22 вересня 1943 року війська Центрального фронту визволили Семенівку від німецько-фашистських загарбників. У боях за селище відзначилася 162-а Новгород-Сіверська червонопрапорна стрілецька дивізія, що входила до складу 65-ї армії, якою командував генерал-лейтенант П. І. Батов.
З першого ж дня визволення трудящі селища в тяжких умовах почали відбудовувати зруйновані гітлерівцями підприємства і колгоспи. На кожний колгосп припадало всього по 15 голів коней. У Семенівській МТС вдалося скласти лише 5 тракторів, 6 молотарок, 14 сівалок, лущильників і тракторних плугів. Трудящим Семенівки Радянська держава подала всіляку допомогу. Протягом 1944 року із східних областей країни до району було надіслано 100 голів худоби,
Семенівська МТС одержала від держави 9 тракторів. Із східних областей прибуло 99 партійних, радянських, господарських працівників, спеціалістів народного господарства, освіти та культури, серед них — 42 комуністи. Вони очолили найвідповідальніші ділянки господарського й культурного будівництва. В 1943—1944 рр. запрацювали шевська, кравецька, торф’яні артілі, райпромкомбінат, лісопильний, цегельний та маслозаводи і виробили за цей час продукції на 3,5 млн. карбованців.
Трудящі Семенівки з радістю зустріли День Перемоги. В героїчних подвигах радянського народу в роки Великої Вітчизняної війни була і їхня частка. Понад 1200 семенівців у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками загинуло на фронтах. На честь загиблих споруджено монумент-обеліск «Батьківщина-мати». 948 воїнів нагороджено урядовими нагородами. Серед них — повний кавалер ордена Слави В. І. Кекух. 430 успішних бойових вильотів здійснив уродженець Семенівки льотчик В. В. Сенько. Він двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу. 15 жовтня 1948 року на центральній площі селища відданому патріотові відкрито бронзовий бюст. За героїчний труд та допомогу фронту близько 300 жителів були нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 рр.».
Коли було затверджено четвертий п’ятирічний план, трудящі Семенівки включилися в загальнонародну боротьбу за його виконання. В листопаді—грудні 1947 року колективи працівників торфартілі та артілі ім. Щорса першими в селищі підтримали почин ленінградців — достроково завершити п’ятирічку. В 1949 році на підприємствах селища поширився рух за звання бригад відмінної якості. В промартілі ім. Щорса їх стало 5, першою серед них була бригада І. 3. Бойко. Колектив торфартілі виконав п’ятирічний план до 33-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції. Почала працювати взуттєва фабрика.
Усезростаючу технічну допомогу одержували колгоспи від Семенівської та Костобобрівської МТС. їх потужність у 1950 році збільшилася порівняно з 1940 роком на 20 прод. Тут налічувалося 103 трактори, 41 молотарка, 17 локомобілів, 6 комбайнів, 132 жниварки.
Поліпшувався добробут трудящих, їх побут. На кінець відбудовного періоду всі сім’ї, що мешкали в землянках, переселилися в опорядковані добротні будинки. 1950 року в Семенівці дала струм державна електростанція. До кінця року було електрифіковано 526 будинків, і в них встановлено радіоточки. Медичну допомогу населенню подавали 17 лікарів та 70 медичних працівників із середнього освітою. Працювали лікарня, поліклініка, жіноча й дитяча консультації. 1949 року лікарю-гінекологу С. В. Шулаку було присвоєно звання заслуженого лікаря УРСР. Ще в 1943—1945 роках відчинилися двері двох середніх, двох семирічних та трьох початкових шкіл Семенівки. Сіли за парти учні вечірньої середньої школи робітничої та сільської молоді. В районній бібліотеці 1950 року налічувалося понад 6 тис. примірників книжок. З 1 вересня того року відкрилася дитяча районна бібліотека. Запрацювали районний будинок культури та клуб у колгоспі ім. Комінтерну. Дальшого розвитку набули промисловість і сільське господарство в роки наступних п’ятирічок. 1956 року в Семенівці було збудовано нове приміщення маслозаводу, через два роки став до ладу крохмальний, а в 1970 році — торфобрикетний заводи. Обозний завод 1955 року переустаткований на деревообробний. Він почав виготовляти шкільні парти.
1970 року промисловими підприємствами міста вироблено 313 тис. пар взуття, 814 тонн сухого крохмалю, 7120 цнт вершкового масла, на 437 тис. крб. швейних виробів. Шкільні парти з Семенівки надходять до Сумської, Київської, Дніпропетровської, Ворошиловградської областей; спеціалізоване взуття для робітників гарячих цехів металургійної та для працівників м’ясо-молочної промисловості йде в усі радянські республіки. За участь у міжнародній виставці взуття, що відбулася у вересні—жовтні 1969 року в Москві, Всесоюзна торговельна палата СРСР нагородила Семенівську взуттєву фабрику Почесним дипломом.
На промислових підприємствах міста і транспорті в 1970 році було зайнято 855 робітників та службовців. Звання-ударника комуністичної праці удостоєні 348 чоловік. За трудові успіхи директор цегельного заводу І. Є. Сурдін та машиніст торфодобувного агрегату Ф. М. Бик нагороджені орденом «Знак Пошани», токар райоб’єднання «Сільгосптехніка» А. С. Кекух в 1957 і 1958 роках — бронзовою та Малою срібною медалями ВСГВ. За успішне виконання завдань восьмого п’ятирічного плану та заслуги в розвитку легкої промисловості ордена Трудового Червоного Прапора удостоєний робітник розкрійно-вирубного цеху взуттєвої фабрики О. Д. Борисенко, який за п’ятирічку зекономив 144 тис. кв. дм шкіртовару. Орден «Знак Пошани» одержала робітниця цієї ж фабрики Г. П. Бондаренко.
Заходи, визначені вересневим (1953 р.) та наступними Пленумами ЦК КПРС і з’їздами партії, а також укрупнення сільськогосподарських артілей, здійснене в 1950, 1958 і 1962 роках, сприяло економічному і організаційному зміцненню колгоспів. На базі 13 сільськогосподарських артілей в місті створено три великі колгоспи: «Шлях Леніна», ім. Комінтерну та «Червоний прапор». Це великі, багатогалузеві, механізовані господарства. Вони мають 11,5 тис. га сільськогосподарських угідь. Вирощуються головним чином зернові (жито, пшениця, гречка) й технічні культури (картопля, льон, конопля). Порівняно з 1950 роком урожайність зернових 1970 року зросла в 2,5—3 рази, картоплі — в 2 рази. Розвинуте тваринництво. На 10 тваринницьких фермах налічується близько 5 тис. голів великої рогатої худоби та свиней. Більшість процесів на фермах механізовано. На колгоспних ланах працюють 44 трактори, 35 комбайнів, 31 вантажна автомашина та 236 інших сільськогосподарських машин.
У колгоспах працює велика армія передовиків сільськогосподарського виробництва, сумлінна праця яких знайшла всенародне визнання. Пташниця з колгоспу ім. Комінтерну М. М. Шакал, яка близько 30 років працює на птахофермі, у березні 1966 року нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. За успіхи в розвитку сільського господарства в роки восьмої п’ятирічки орденом Жовтневої Революції нагороджено Ф. Ю. Кубраченка — голову колгоспу ім. Комінтерну та А. Д. Кайдаш — доярку з цього ж колгоспу, яка 1970 року надоїла по 4358 кг молока від кожної корови, посівши перше місце серед доярок району. Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєний В. Я. Мартинович — голова колгоспу «Шлях Леніна».
В умовах політичного й трудового піднесення зустрічали трудящі Семенівки 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. 540 громадян нагороджені медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Соціалістичне змагання на честь ленінського ювілею розгорнулось далі в зв’язку з підготовкою до XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду Компартії України. Протягом 1970 року працівники деревообробного комбінату виготовили понад план 1,5 тис. парт, на 10 тис. крб. меблів. Секретар партійної організації цього підприємства А. О. Зволь був делегатом XXIV з’їзду Компартії України. Колектив взуттєвої фабрики перевиконав план на 6 тис. пар взуття, зекономив шкіртоварів для 10 тис. пар. Семенівські колгоспи ім. Комінтерну та «Шлях Леніна» 1970 року вийшли переможцями в соціалістичному змаганні серед колгоспів району у виробництві м’яса, посівши відповідно перше й друге місця. Колгосп ім. Комінтерну був також першим по надоях молока на корову. Комсомольська організація Семенівського райоб’єднання «Сільгосптехніка» стала переможцем у республіканському соціалістичному змаганні, організованому ЦК ЛКСМУ та республіканським об’єднанням «Укрсільгосптехніки». Вона нагороджена перехідним Червоним прапором ЦК ЛКСМУ та Українського об’єднання «Сільгосптехніка» і одержала грошову премію — 300 крб. та мотоцикл К-750 за втілення у виробництво комплексу механізованих робіт, спрямованих на підвищення родючості поліських земель.
З кожним роком розширюється й забудовується Семенівка. Тільки в 1960—1970 рр. у місті споруджено 11 комунальних будинків на 48 квартир та 134 індивідуальні. Семенівку прикрашають нові будівлі двох середніх та музичної шкіл, районної бібліотеки для дорослих, лікарні, райпобуткомбінату, універмагу, чотириповерхового адміністративного приміщення, де розмістилися райком партії, райком комсомолу та райвиконком.
У центрі Семенівки більш як на 10 га розкинувся парк. Тут розташовані літній кінотеатр на
500 місць, танцювальний та дитячий майданчики, атракціони. В місті заасфальтовано 3 км і забруковано 10 км вулиць і тротуарів. По п’яти маршрутах курсують автобуси; загальна довжина автобусних ліній становить 23 км.
Поліпшився добробут трудівників Семенівки. 1970 року порівняно з 1965 роком середня заробітна плата робітників маслозаводу зросла на 48 проц., цегельного — на 30 проц., крохмального — на 28 проц. Асигнування на оплату праці колгоспників збільшилися на 24 проц. Кожен другий житель міста — вкладник ощадної каси. Зростання купівельної спроможності зумовило розширення торговельної мережі. Працюють спеціалізовані магазини одягу, взуття, меблів, посуду та господарчих речей, спорт- та культтоварів, книжковий магазин, магазин «Кулінарія». 1970 року населенню міста продано товарів на 6122 тис. крб. Зростає продаж товарів культурно-побутового вжитку. За роки восьмої п’ятирічки холодильників та пральних машин продано в 17 разів більше, ніж у 1961 — 1965 роках, телевізорів та радіоприймачів — на 70 проц., мотоциклів та велосипедів — на 40 процентів.
Розширилась мережа закладів охорони здоров’я. В місті є лікарня на 175 ліжок, устаткована сучасною медичною апаратурою, поліклініка, аптека, дитяча консультація, медичні лабораторії, де зайнято близько 100 медичних працівників. Хірургу райлікарні М. Я. Алещенку присвоєно звання Заслуженого лікаря УРСР.
Створені всі умови для навчання дітей і молоді. В Семенівці працюють 2 середні, З восьмирічні та одна початкова школи, а також школа-інтернат, в яких навчається близько двох тис. учнів. 320 юнаків та дівчат навчаються в заочній та вечірній школах робітничої молоді. В загальноосвітніх школах міста працює понад 120 учителів, з них — 80 з вищою освітою. За багаторічну сумлінну роботу вчителі початкових класів Л. Т. Клименко нагороджена орденом Леніна, П. К. Дудар — орденом Трудового Червоного Прапора. 1966 року відкрито музичну школу. В місті працює районний будинок піонерів, в якому створено 9 гуртків: автомодельний, художньої вишивки, фотогурток та інші. Є також народний краєзнавчий музей.
У двох районних (для дорослих і дітей), 4-х територіальних, 10 профспілкових і шкільних бібліотеках міста налічується понад 100 тис. примірників книжок, якими користуються 7 тис. читачів. Районна бібліотека для дітей удостоєна звання бібліотеки відмінної роботи. При районному будинку культури й трьох клубах працюють 25 гуртків художньої самодіяльності, які об’єднують понад 500 аматорів. Чоловічий вокальний ансамбль у складі 14 робітників Семенівської взуттєвої фабрики на обласному фестивалі художньої самодіяльності на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна був відзначений дипломами другого ступеня обласного і республіканського оргкомітету.
У дальшому піднесенні господарського й культурного життя Семенівки керівна роль належить комуністам, яких налічується в місті понад 600. Об’єднані вони в 35 первинних партійних організаціях.
Надійними помічниками комуністів є 972 комсомольці, які утворюють 31 організацію.
Важливу роль у житті Семенівки відіграє міська Рада депутатів трудящих, до складу якої входить 50 депутатів, серед них 25 комуністів та 7 членів ВЛКСМ. До депутатської діяльності залучено 21 жінку. При міській Раді створено 10 постійних комісій, які розглядають і вирішують найрізноманітніші питання — звіти підприємств про роботу, про стан охорони здоров’я, соціального забезпечення, побутове обслуговування населення тощо. Рада спільно з первинними партійними організаціями спрямовує зусилля трудящих міста на успішне виконання завдань, визначених XXIV з’їздом КПРС та XXIV з’їздом компартії України. В роки 9-ї п’ятирічки на взуттєвій фабриці має стати до ладу виробничий корпус на 200 робочих місць, на деревообробному заводі закінчиться будівництво цеху виготовлення деревинно-стружкових плит, у лісгоспзагу — цеху ширпотребу. При крохмальному заводі планується збудувати цех плодово-ягідних та овочевих консервів на 400 тис. умовних банок на рік. Буде споруджено нове приміщення готелю, районної поліклініки, будинок культури в колгоспі ім. Комінтерну, восьмирічну школу, кінотеатр на 400 місць.
В Семенівці народився радянський військовий діяч В. М. Примаков (1898 — 1937).
Трудівники міста віддають усі свої сили, знання й досвід боротьбі за втілення в життя накреслень Комуністичної партії. На честь 50-річчя утворення СРСР вони розгорнули соціалістичне змагання за дострокове виконання плану другого року 9-ї п’ятирічки.
В. К. МОЛОЧКО, В. П. МОТОРА