Щорс, Щорський район, Чернігівська область (закінчення)
На початку жовтня 1943 року було налагоджено телеграфний і телефонний зв’язок, роботу пошти. 10 грудня дала струм електростанція. В перший же місяць після визволення відбудовано залізничну колію на лініях Сновська—Низківка і Сновська—Камка. В депо розпочався ремонт паровозів і рух поїздів через станцію Сновська (у серпні 1944 року її перейменовано на Щорс). Тільки для відбудови паровозного депо протягом 1944—1945 рр. одержано понад 50 одиниць різноманітного обладнання. Металорізальні верстати надіслали робітники депо із Свердловська, Юдіного, Унечі, Гомеля. З Ховріного Московської області прибуло зварювальне обладнання, з Москви й Ташкента — компресори. Верстати надіслали Московський завод «Красный пролетарий» і Куйбишевський верстатобудівний завод. Наприкінці 1943 — на початку 1944 року відновили роботу промартіль «Тартак», шкіряний завод, побутові майстерні, МТС, де вже було відремонтовано 14 тракторів, 27 плугів, 16 сівалок, 12 культиваторів. Стали до ладу промкомбінаті промислово-кооперативна артіль ім. Шевченка.
Після переможного завершення Великої Вітчизняної війни партійні й господарські організації міста багато зробили для розширення капітального будівництва. За роки першої післявоєнної п’ятирічки споруджено і введено в дію хлібозавод, залізничний вокзал, шлакоблочний завод, інкубаторну станцію, реконструйовано харчокомбінат і промкомбінат, відкрито навігацію на річці Снові. Щорська експлуатаційна дільниця освоєння малих річок тільки в 1948 році перевезла 1,5 тис. тонн вантажів.
На підприємствах розгорнулося соціалістичне змагання. Залізничники виступили ініціаторами цінних починань: 55 кадрових робітників депо взяли шефство над молодими виробничниками. Це допомагало молоді швидше оволодіти професією, прискорило ремонт паровозів. У червні 1944 року колектив паровозного депо вийшов на перше місце в соціалістичному змаганні й завоював перехідний Червоний прапор Білоруської залізниці.
Робітники підприємств активно включилися в соціалістичне змагання за дострокове виконання планів четвертої п’ятирічки. У перших рядах ішли комуністи й комсомольці. Комплексна бригада Ф. Б. Шубова з цеху промивки й бригада машиніста паровоза Б. П. Могильного завоювали звання кращих серед залізничних колективів країни. Паровозники одними з перших у місті підтримали почин московських робітників, які виступили ініціаторами боротьби за економію державних коштів. Депо тільки в 1948 році зекономило 1015 тис. крб., а весь залізничний вузол — 2,5 млн. крб. Достроково виконали п’ятирічні завдання всі промислові підприємства Щорса. За цей час випуск промислової продукції зріс у три рази.
Поступово місто загоювало рани, що їх завдали війна й тимчасова окупація. У вересні 1944 року вже було споруджено й відремонтовано 75 житлових будинків.
На відбудову комунального господарства Щорса держава виділила 241 тис. карбованців.
Виконком міськради й партійні організації велику увагу приділяли відбудові закладів освіти й культури. На початку 1944 року почалися заняття в залізнично-технічній, двох середніх і семирічній школах. Сіли за парти всі діти шкільного віку. В 1951 році відбувся перший випуск у середній школі № 1. Відкрилися два дитсадки, піонерські табори в лісопарку, в яких за літо відпочивало понад 800 школярів. У перший же рік після визволення гостинно відчинив двері залізничний клуб ім. Леніна. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності, читалися лекції, демонструвалися кінофільми. Рік у рік зростали книжкові фонди бібліотек міста. Вони комплектувалися з допомогою трудящих братніх республік. Так, 2 тис. книжок надіслали жителі м. Чити, понад тисячу зібрали щорсівці й передали для громадського користування. В березні 1949 року фонди бібліотеки для дорослих становили 13 тис. томів, дитячої — 3 тис. Було укомплектовано 35 бібліотечок-пересувок для обслуговування колгоспників району. На початку листопада 1943 року відкрито музей М. О. Щорса. В першій половині травня 1944 року знову почала виходити районна газета «Щорська правда».
Велику організаційну й масово-політичну роботу провели районна й міські парторганізації щодо мобілізації колективів промислових підприємств на успішне здійснення завдань наступних п’ятирічок. Протягом 50—60-х років побудовано нові й реконструйовано діючі промислові підприємства міста. В 1953 році почалося спорудження 22-ї дистанції колії. Впровадження комплексної механізації виробничих процесів сприяло підвищенню продуктивності праці. В депо на зміну паровозам прийшли економічніші й потужніші локомотиви — тепловози. Завдяки цьому тільки протягом семирічки було перевезено понад план 8 млн. тонн вантажів, зекономлено 18,4 тис. тонн палива.
За успіхи, досягнуті у виконанні післявоєнних п’ятирічок і семирічного плану, 39 щорських залізничників нагороджені орденами й медалями, в т. ч. орденом Леніна 9 чоловік — бригадири паровозного депо А. С. Васильченко, Д. О. Куценко, машиніст В. І. Коленченко, інструктор кондукторських бригад М. А. Гориченко та інші, орденом Трудового Червоного Прапора — 7 чоловік.
У 1957 році став до ладу діючих маслозавод. Виросли корпуси меблевої фабрики, створеної на базі промартілі «Червоний тартак», два двоповерхові приміщення комбінату побутового обслуговування. Щорська МТС у зв’язку з продажем техніки колгоспам була реорганізована в ремонтно-технічну станцію, а потім — в райоб’еднання «Сільгосптехніки». Тут зведено корпуси типової майстерні, обладнаної найновішим устаткуванням, гуртожиток, їдальню. Розширилися виробничі площі на інших підприємствах. Зростанню капітального будівництва сприяло створення в місті будівельних організацій — «Міжколгоспбуду», рембуддільниці, виконробського пункту учшляхбуду й мехзагону № 1.
У зв’язку з осушенням і освоєнням заболочених земель, які в районі займають чималу площу, 1969 року створено лукомеліоративну станцію, оснащену найновішою технікою. Завдяки цьому тільки протягом двох років у колгоспах і радгоспах району осушено й освоєно понад 6 тис. га заболочених земель. Наприкінці 1970 року ЛМС реорганізована в пересувну механізовану колону й поряд з лукомеліоративними роботами провадить іригаційні та будівельні роботи.
Серед робітників міста широкого розмаху набрав рух за комуністичну працю. В нього включилися 2 тис. виробничників восьми підприємств. Колективи 14 дистанції колії та електростанції завоювали звання підприємств комуністичної праці. День у день розгорталося соціалістичне змагання за дострокове здійснення зобов’язань, взятих на честь 50-річчя Великого Жовтня і 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. За ініціативою комуністів-залізничників робітники промислових підприємств вели особисті рахунки виконання своїх ювілейних зобов’язань. Серед паровозників попереду був машиніст комуніст Б. П. Могильний. В один із днів ювілейного 1967 року він провів з Гомеля до Щорса состав, вага якого перевищувала норму на 1100 тонн. Таких поїздів тут ще ніхто не водив. Бригада фанерувальників комуніста М. І. Гурарія з меблевої фабрики добилася найвищих виробничих показників і завоювала високе звання ім. 50-річчя Радянської влади.
Славний ювілей Великого Жовтня колективи підприємств відзначили достроковим виконанням десятимісячної програми. Понад план було випущено продукції на 620 тис. крб. Депо і 14 дистанція колії в ювілейному змаганні завоювали перехідні Червоні прапори Південно-Західної залізниці та Конотопського відділку. Колектив паровозників удостоєний також пам’ятного Червоного прапора Чернігівського обкому КП України та облвиконкому. Успішним здійсненням завдань першого кварталу останнього року восьмої п’ятирічки і своїх соціалістичних зобов’язань зустріли трудящі міста 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Понад 400 робітників до цієї знаменної дати виконали свої п’ятирічні завдання. За високі показники в роботі 865 передовиків виробництва, у т. ч. 208 залізничників, нагороджено медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Завершуючи п’ятирічку, колективи підприємств розгорнули дійове змагання за гідну зустріч XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Високих показників у передз’їздівському змаганні добилися залізничники, меблевики, будівельники, працівники харчокомбінату й служби побуту. Промислові підприємства достроково — до 25 листопада 1970 року — виконали плани восьмої п’ятирічки, випустивши за цей час продукції на 56,7 млн. крб., у т. ч. надпланової — на 3 млн. карбованців.
В авангарді боротьби за успішне виконання планів і створення матеріально-технічної бази комунізму йдуть комуністи й комсомольці, ряди яких рік у рік зростають. 51 первинна партійна організація міста об’єднує 1549 членів і кандидатів у члени КПРС, а 23 комсомольські організації — 1246 членів ВЛКСМ. Найбільша в місті парторганізація депо. Вона налічує 222 чоловіка. Тут кожен третій працівник — комуніст.
З розвитком економіки росло й упорядковувалося саме місто. У післявоєнні роки тут споруджено 32 двоповерхові 8-і 16-квартирні будинки та близько 800 одноповерхових. Комунальний житловий фонд становить 24,5 тис. кв. метрів. За восьму п’ятирічку побудовано, приміщення середньої школи на 960 учнів, готель на 50 місць, поштамт, хлібозавод, базу рембуддільниці. На кінець дев’ятої п’ятирічки буде споруджено винний завод, спортивну школу, профучилище та ін. Виконком міськради багато зробив для впорядкування міста: заасфальтовано 10,5 км вулиць, прокладено понад 5,3 тис. метрів магістральної лінії водопроводу. Вулиці озеленені, розбиті газони. На центральній площі 1966 року споруджено пам’ятник В. І. Леніну, біля райкому партії в 1956 році — герою громадянської війни М. О. Щорсу. При в’їзді в місто встановлена скульптурна група — М. О. Щорс і В. Н. Боженко.
В місті є також пам’ятник Т. Г. Шевченку та погруддя К. Маркса, відкриті 1966 року.
Безперервно підвищується добробут трудящих міста. Про це свідчить хоча б той факт, що за роки восьмої п’ятирічки їхні трудові заощадження зросли на 2159 тис. крб. Середньомісячна зарплата залізничників перевищує 130 крб., робітників об’єднання «Сільгосптехніки» і пересувної механізованої колони становить 129 крб., будівельників — 100 крб. З кожним роком поліпшується побутове обслуговування населення. Розширено цехи масового та індивідуального пошиття одягу, взуття. Жителів обслуговує широка торговельна мережа споживчого товариства й відділу робітничого постачання: 16 магазинів, 18 кіосків, 5 закладів громадського харчування. їх щорічний товарооборот досягає 5 млн. карбованців.
Все більше турботи виявляють органи Радянської влади про охорону здоров’я людей. У місті є районна та залізнична лікарні на 288 ліжок, а також медпункт при депо. В них працюють 63 лікарі й 175 чоловік середнього медичного персоналу. У восьмій п’ятирічці районна лікарня перейшла в новозбудоване приміщення. Відкрито також стоматологічну поліклініку, протитуберкульозний і психоневрологічний диспансери, кабінет функціональної діагностики. Профспілкові організації приділяють велику увагу оздоровленню трудящих. Щороку в санаторіях та будинках відпочинку набираються сил 200—250 робітників і службовців, а в піонерських таборах — понад 1,5 тис. дітей.
У місті працюють дві середні та восьмирічна школи, школа робітничої молоді й заочна, в яких навчається 1800 учнів і викладають 111 учителів. Є також музична школа. 1967 року відкрито професійно-технічне училище, яке налічує 270 учнів і 20 викладачів. У школах міста багато досвідчених педагогів, що наполегливо працюють над удосконаленням навчально-виховного процесу, виховують учнів на революційних, бойових і трудових традиціях, якими так багата батьківщина легендарного начдива. В музеї М. О. Щорса відкрито воєнно-історичний відділ.
Велику культурно-масову роботу ведуть бібліотеки: для дорослих, дитяча, профспілкові та відомчі, книжковий фонд яких становить більш як 142 тис. томів. У багатьох сім’ях є власні бібліотеки. 1967 року засвітився вогнями широкоекранний кінотеатр «Космос». На підприємствах, в установах, при залізничному клубі працює 12 гуртків художньої самодіяльності, що охоплюють 310 аматорів сцени. Вони виступають з концертами не тільки в райцентрі, а й у сільських клубах, беруть участь в обласних і республіканських оглядах-конкурсах. У місті народились такі форми масово-політичної роботи й відпочинку трудящих, як пересувні агітпоїзди й клуби атеїстів, «вогники». Районна організація товариства «Знання» налічує 512 чоловік, об’єднаних у 30 первинних організаціях. Діє народний університет сільськогосподарських знань та передового досвіду.
В життя й побут міцно ввійшли нові обряди: урочиста реєстрація шлюбу і новонароджених, вручення паспортів у день повноліття, трудових книжок молодим виробничникам, проводи в Радянську Армію, проводи зими, свята пісні й танцю.
У червні 1972 року трудящі Щорського району були учасниками традиційного фестивалю дружби, присвяченого 50-річчю утворення СРСР. На землі колгоспу «Советская Россия» Климівського району РРФСР зібралися представники Щорського, Семенівського і Городнянського районів Чернігівської області, , Добруського району Гомельської області Білоруської РСР і Новозибківського та Красногорського районів Брянської області. Присутні на святі звернулися до трудівників цих районів із закликом зустріти ювілей Радянської країни новими успіхами в труді- Після урочистої частини відбулися виступи колективів художньої самодіяльності й спортсменів. Тисячі жителів трьох братніх республік взяли участь у цьому святі.
Населення міста передплачує 18 тис. примірників газет і журналів. Мають щорсівці й власну газету «Промінь Жовтня», що виходить тиражем понад 6 тис. примірників. За плодотворну роботу в справі комуністичного виховання трудящих, мобілізації їх на виконання завдань господарчого й культурного будівництва в грудні 1967 року газета нагороджена Грамотою Президії Верховної Ради У РСР. Тричі на тиждень веде передачі місцеве радіомовлення.
Важливу роль у житті м. Щорса відіграє міська Рада, до якої обрано 50 депутатів — достойних представників виробничих колективів, усіх трудящих міста. Серед них 24 робітники промислових підприємств. 25 депутатів — члени КПРС і комсомольці. Близько половини обраних — жінки. При міськраді діє 8 постійних комісій, в роботі яких беруть участь представники всіх підприємств і організацій. Рада розглядає й вирішує найважливіші питання життя міста: робота підприємств, стан техніки безпеки, будівництво, благоустрій. Приділяє також велику увагу роботі торговельних, медичних і культосвітніх закладів, комуністичному вихованню молоді. Асигнування міськради тільки на соціально-культурні заходи протягом восьмої п’ятирічки зросли з 24,1 тис. крб. до 114,6 тис. карбованців.
У м. Щорсі народився Н. Г. Рахлін — український радянський диригент, народний артист СРСР.
Рік у рік росте, оновлюється, кращає місто. Впевненою ходою крокує воно в світле комуністичне завтра.
Г. М. ЖЕЛІЙ