Авдіївка, Сосницький район, Чернігівська область (продовження)
Колективізація здійснювалася в умовах гострої класової боротьби. Куркулі перешкоджали проведенню зборів КНС, погрожували активістам, підбурювали бідняків проти колгоспу. Від ворожих рук загинув бригадир артілі «Перемога» ударник праці Чепурний, був учинений замах на голову колгоспу С. П. Полегенька. Незважаючи на складну обстановку й труднощі, які доводилося переборювати молодим колективним господарствам, вже до першої весняної сівби вони старанно удобрили поля, підготували насіння. 1932 року в артілі «Веселий гай» за ударну роботу було премійовано 40 чоловік.
Завдяки правильній організації праці й хорошій трудовій дисципліні господарства вчасно проводили всі польові роботи. Так, 1934 року в колгоспі «Перемога» в короткі строки посіяно 631 га замість 552 га, за що колгосп був премійований.
Серед хліборобів розгорнулося соціалістичне змагання за підвищення врожайності полів, збільшення продуктів тваринництва. Завжди на передньому краї соціалістичного будівництва були ланкові А. С. Роговенко, П. П. Ступак, О. А. Катренко, свинарка С. П. Ступак та ін. Відчутну допомогу в організаційно-господарському зміцненні колгоспів подавала Авдіївська МТС, створена в серпні 1933 року. Основні процеси обробітку землі були механізовані, що незмірно полегшувало працю селян і підвищувало її продуктивність. При МТС працювали курси трактористів. Тут готували також бригадирів, машиністів молотарок та інших спеціалістів сільського господарства.
Колгоспники, робітники коноплезаводу, який став до ладу в 1931 році, та МТС гаряче підтримали стахановський рух. Вони брали на себе підвищені зобов’язання, показували високі зразки праці. Так, 17 січня 1936 року в МТС був проведений стахановський день, протягом якого відремонтовано 4 трактори й кілька моторів. Робітники коноплезаводу навесні 1936 року влаштували стахановський дводекадний. Тут не було жодного трудівника, який би не перевиконував виробничих завдань. Бригада комсомольця-стахановця І. Грибача виконувала норму виробітку на 180 проц., стахановці П. Ф. Чепурний, П. Коротченко — на 250 проц. За високі показники в праці тракторист Р. Г. Мороз у 1938 році був нагороджений орденом Леніна, комсомолець Г. П. Баран, який із своєю бригадою в 1938 році виробив В середньому на трактор по 799 га, одержав у 1939 році срібну медаль Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Із зміцненням колгоспів поліпшувався добробут хліборобів, більш вагомим ставав трудодень. Так, конюх артілі «Перемога» С. І. Мазко в 1939 році виробив 530 трудоднів, на які одержав 874 кг зерна, 1855 кг картоплі, 530 кг соломи та ін. Сім’я колгоспника А. Ф. Катренка виробила 1100 трудоднів і одержала лише в аванс 2,2 тонни хліба, 4,4 тонни картоплі й 737 крб. грішми.
Значного розвитку в Авдіївці набули охорона здоров’я й освіта. Напередодні Великої Вітчизняної війни тут діяли лікарня на 25 ліжок, амбулаторія, аптека, пологовий будинок. Початкова школа 1930 року перетворена на семирічну, а 1938 року — на середню. 1940 року тут навчалися 492 учні й викладали 26 учителів. У селі були бібліотека, клуб, де працювали гуртки художньої самодіяльності, ввійшло в побут кіно. В будинках засяяли лампочки Ілліча.
. Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав дальше розгортання соціалістичного будівництва. Частина чоловіків пішла на фронт, щоб зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Учні, вчителі, літні люди допомагали колгоспникам зібрати врожай. У середині серпня 1941 року ворог підійшов до села. В жорстоких боях мужньо захищали Авдіївку воїни різних національностей. Після закінчення війни червоні слідопити встановили імена загиблих героїв, серед них — росіянин О. Краснов, казах С. Сарсенбаєв та багато інших.
Гітлерівці захопили село 26 серпня 1941 року. Настали чорні дні окупації. Фашистські загарбники розстріляли 23 Комуністів і активістів села, по-звірячому вбили голову сільради М. О. Васюка і п’ять членів його сім’ї. 123 чоловіка вивезли до Німеччини на каторгу. Та ніякі тортури не змогли залякати людей. Частина жителів пішла в партизанські загони з’єднання О. Ф. Федорова. Ті, що залишилися в селі, всіляко саботували заходи окупантів, допомагали народним месникам. Т. Й. Смогля та його 16-річного сина Михайла гітлерівці силою зброї примусили показати дорогу до партизанів. Ризикуючи життям, патріоти, попередивши командування загону, привели фашистів у ліс і допомогли знищити весь каральний загін.
18 вересня 1943 року частини 55-ї стрілецької дивізії Центрального фронту визволили Авдіївку. Відступаючи, окупанти спалили всі громадські будівлі, тваринницькі приміщення, зруйнували МТС і коноплезавод.
Понад 400 авдіївців із зброєю в руках відстоювали честь, свободу й незалежність Батьківщини на фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність і відвагу 365 чоловік нагороджені орденами й медалями, близько 300 полягли смертю хоробрих. Односельці свято шанують пам’ять загиблих. На встановленій у центрі села меморіальній дошці викарбовані їхні імена.
Хлібороби Авдіївки всіляко допомагали- рідній Червоній Армії добити ворога. Уже в 1943 році вони здали у фонд допомоги фронту 219,3 цнт жита, 165,5 цнт ячменю, 36 цнт гороху та багато інших продуктів.
З перших днів після вигнання окупантів партійна організація, правління колгоспів, сільська Рада мобілізували всі зусилля трудящих села на відбудову зруйнованого війною громадського господарства. До кінця року почали працювати школа й лікарня. Повсякденну допомогу колгоспи одержували від держави. Вже в 1944 році відновила роботу Авдіївська МТС, яка багато допомогла колгоспникам у післявоєнній відбудові сільського господарства. Її працівники старанно підготувалися до збирання врожаю 1944 року. Вони відремонтували 11 молотарок, 13 тракторів, забезпечили колгоспи запасними частинами до машин. План робіт 1946 року станція виконала на 123 проц. В 1949 році машинний парк Авдіївської МТС поповнився двома тракторами, шістьма складними молотарками. Нова техніка забезпечувала швидке й високоякісне виконання польових робіт. До 1949 року в колгоспі збудували три конюшні, корівник, два свинарники. В 1950 році стала до ладу колгоспна електростанція, а ще через» рік завершено електрифікацію села.
В 1950 році обидва колгоспи об’єдналися в один — «Прогрес». Через три роки до нього приєдналася артіль ім. Петровського з сусіднього села Лузиків. Колгосп «Прогрес», який у 1959 році очолив досвідчений спеціаліст сільського господарства, делегат XXII з’їзду КПРС Г. Є. Адамчик, став великим багатогалузевим господарством. За ним закріплено 6681 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. орної землі — 2291 га, 940 га сіножатей, 498 га пасовиськ.
Виконуючи рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, правління колгоспу взяло курс на підвищення культури землеробства. Було збільшено внесення в грунт місцевих і мінеральних добрив, підвищено рівень механізації всіх робіт, застосовувалася правильна агротехніка. Все це сприяло підвищенню врожайності сільськогосподарських культур. У 1970 році хлібороби виростили зернових по 19 цнт з гектара, в т. ч. озимої пшениці — 26 цнт, картоплі — 122 цнт. В результаті осушення боліт значно розширено посівні площі, проведено також роботи щодо поліпшення лук і пасовищ. На основі розробки торфовищ створено справжню фабрику місцевих добрив. Вжиті заходи дали можливість колгоспу значно перевиконати восьмий п’ятирічний план виробництва й продажу державі сільськогосподарських продуктів. Валовий збір зерна за п’ятирічку становив 90 271 цнт, картоплі — 260 484 цнт, м’яса — 10 429 цнт, молока — 43 770 цнт. План продажу державі зерна було виконано на 113 проц., картоплі—на 162 проц., м’яса — на 128 процентів.
У боротьбі за виконання п’ятирічного плану, за гідну зустріч XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України високих показників у роботі добилися бригадир рільничої бригади М. Д. Іващенко, нагороджений орденом Леніна, ланкова цієї бригади Г. К. Грищенко, удостоєна ордена Трудового Червоного Прапора, а також доярка Г. Ф. Дудіна, тракторист В. М. Манжула та багато інших. 107 передовиків колгоспного виробництва нагороджені медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Зміцнення економіки колгоспу дає можливість все більше коштів витрачати на капітальне будівництво й придбання сільськогосподарської техніки. В 1971 році колгосп мав 21 трактор, 14 комбайнів, 14 вантажних автомашин, велику кількість причепних сільськогосподарських машин. Протягом 1950—1970 рр. у колгоспі споруджено 7 добротних корівників, 9 телятників і свинарників, 6 зерносховищ. Розширенню будівництва сприяв власний цегельний завод, побудований Авдіївською МТС в 1951 році і куплений колгоспом 1956 року. Підприємство щороку випускає 500 тис. штук цегли.
Організатором і натхненником усіх трудових звершень хліборобів Авдіївки є партійна організація, яка налічує в своїх лавах 70 чоловік. Комуністи .очолюють найвідповідальніші ділянки колгоспного виробництва, виступають ініціаторами багатьох цінних починань, показують зразки високопродуктивної праці. Активним помічником комуністів є комсомольська організація, яка налічує 93 чоловіка. Включившись у всенародне змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, комсомольці добилися значних успіхів у різних галузях господарства. Так, ланка комсомолки М. П. Іващенко в 1970 році виростила по 194 цнт картоплі на площі 20 га, механізована ланка П. Д. Мегея — по 12 цнт гречки на площі 60 га. Високих надоїв молока добиваються комсомолки доярки Г. І. Михалевич, М. Н. Тібеж та інші. Широко серед трудящих Авдіївки розгорнувся рух за гідну зустріч 50-річчя утворення СРСР. Хлібороби зобов’язалися вчасно й без втрат зібрати врожай 1972 року, збільшити виробництво тваринницької продукції.
Рік у рік упорядковується й красивішає Авдіївка — виросли нові квартали житлових будинків. У 1961—1970 рр. споруджено будинок культури на 400 місць, сільмаг, контору колгоспу, їдальню, нові приміщення «Сільгосптехніки», інкубаційно-птахівничої та автобусної станцій, закінчується будівництво середньої школи. Протягом восьмої п’ятирічки майже всі хлібороби села поліпшили свої житлові умови. Авдіївка має регулярне автобусне сполучення з районним та обласним центрами. В селі налічується 14 торговельних одиниць, швейна майстерня.
Значного розвитку набули охорона здоров’я й освіта. В селі працює дільнична лікарня, два медпункти. Медпрацівники ведуть велику профілактичну роботу, завдяки чому значно скоротилася смертність населення, особливо дітей. В Авдіївській середній школі налічується 582 учні й 35 учителів. Учні самі обладнали ленінську кімнату, де проводяться тематичні вечори, читацькі конференції, комсомольські й піонерські збори, зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, учасниками партизанського руху, передовиками колгоспу. Цікава й змістовна робота ведеться щодо вивчення історії рідного краю. Учні збирають матеріал про односельців — учасників Великої Вітчизняної війни, листуються з партизанами-ковпаківцями, з соратниками Ілліча. Багато сил віддав вихованню дітей в комуністичному дусі заслужений учитель УРСР О. Д. Савицький, який з 1943 до 1951 року працював директором школи. Члени шкільного історичного гуртка виступили ініціаторами створення народного краєзнавчого музею. Вони зібрали понад 1000 експонатів, що розповідають про минуле й сучасне Авдіївки. В селі працюють будинок культури, три бібліотеки, два клуби. Асигнування держави на соціально-культурні заходи протягом восьмої п’ятирічки зросли з 13,5 тис. крб. до 29 тис. карбованців.
Велику багатогранну роботу проводить Авдіївська сільська Рада, до якої в 1971 році обрано 62 депутати — кращих людей села, передовиків виробництва, в т. ч. 38 колгоспників, 8 робітників, 16 службовців. Серед обранців народу — 30 комуністів і 9 комсомольців. При сільраді працює 5 постійних комісій: сільськогосподарська, культурно-побутова, соціалістичної законності й охорони природи, фінансово-бюджетна, комісія в справах молоді, через які сільрада керує економічним та культурним життям села. Для зміцнення соціалістичної законності створено два товариські суди, три добровільні народні дружини, групи народного контролю. У своїй роботі сільрада спирається на широкий актив — працюють вуличні комітети, створено депутатські пости тощо.
Нові, значні завдання постали перед хліборобами Авдіївки в дев’ятій п’ятирічці. До 1975 року буде споруджено 5 нових типових приміщень для великої рогатої худоби, де будуть механізовані всі трудомісткі процеси, зерносховище, павільйон побутового обслуговування, цех безалкогольних напоїв, кілька торговельних підприємств. У центрі села виросте двоповерхове приміщення сільради й правління колгоспу. Збільшаться врожаї сільськогосподарських культур, зокрема зернових — до 19,5 цнт з гектара, в т. ч. озимої пшениці— до 24,5 цнт, картоплі — до 145 цнт, льону-волокна — до 7 цнт з гектара.
Виконуючи накреслення Комуністичної партії і Радянського уряду, жителі Авдіївки успішно трудяться над розв’язанням завдань дальшого господарського й культурного розвитку села.
В. Я. ВАЛАВАТЬКО, Я. М. КОРОТКА