Сучасний Чернігів (продовження)
Завдяки здійснюваним Комуністичною партією і Радянським урядом заходам невпинно підвищується матеріальний добробут трудящих. Реальна заробітна плата робітників і службовців у роки восьмої п’ятирічки зросла на 17,3 проц. Крім того, населення міста користувалося благами за рахунок суспільних фондів. Держава витратила на медичне обслуговування, освіту, житлове будівництво, благоустрій та пенсії 96,4 млн. карбованців. Що дало трудящим зростання реальної заробітної плати та використання суспільних фондів, свідчить, зокрема, бюджет сім’ї помічника майстра прядильного цеху Чернігівського комбінату хімічного волокна А. М. Атаманенка. Його річний заробіток у 1970 році разом з додатковою оплатою праці з фонду матеріального стимулювання становив 1824 крб. Дружина Ганна Іванівна — лаборант того ж підприємства — одержала 863 крб., Разом грошовий доход сім’ї становить 2687 карбованців, або 223 крб. 91 коп. на місяць. Основні витрати сім’ї, що складається з 4-х чоловік: харчування 1200 крб., придбання одягу, взуття, меблів, речей тривалого користування — 937 крб., плата за воду, газ, комунальні послуги — 95 крб. Щороку Атаманенки одержують оплачену відпустку — 200 карбованців. Та щоб мати уявлення про матеріальний добробут сім’ї, потрібно врахувати також й безкоштовні суспільні блага й послуги. Трикімнатну квартиру Атаманенки одержали безплатно. Будівництво такої квартири коштує державі 10 тис. крб. За квартиру сім’я сплачує 5 крб. 57 коп. на місяць, а комбінат доплачує за квартиру в середньому кожного місяця 10 крб. 81 коп. Старший син Сашко вчиться у 4 класі. На освіту його держава асигнує на рік 116 крб. На утримання молодшого сина в дитсадку держава щомісяця витрачає 32 крб., Атаманенки ж сплачують всього 12 крб. 50 копійок. Путівка до піонерського табору коштує 32 крб. 13 коп., а отримують її безплатно. Кілька років тому А. М. Атаманенко 50 днів хворів у лікарні, а потім ще майже два місяці одужував вдома. Протягом цього часу він одержав середній заробіток — 432 крб. за рахунок соціального страхування. Перебування в лікарні коштувало державі 300 крб. Комбінат має свій профілакторій, де за рік відпочиває 1800 чоловік. Вартість путівки на 24 дні відпочинку — 51 крб. 82 коп. Той, хто одержав її, сплачує лише третину вартості, Низькооплачувані та багатосімейні одержують путівки безплатно.
Населення міста обслуговують лікарня на 1150 ліжок, п’ять поліклінік, дитяча лікарня, жіноча консультація, пологовий будинок, станція швидкої допомоги та інші медичні установи. У них працюють 455 лікарів та 1240 середніх медичних фахівців. Кращі працівники медичних закладів удостоєні урядових нагород, серед них медична сестра О. І. Білоус — ордена Жовтневої Революції, заслужений лікар УРСР, кандидат медичних наук М. Д. Биховець, дільничний лікар Т. І. Уланова — ордена Трудового Червоного Прапора.
Близько 10 тис. дітей дошкільного віку відвідують 50 дитячих комбінатів, садків та ясел. У приміських мальовничих місцевостях — Подусівці, Єловщині, Пролетарському гаю обладнані піонерські табори, де щороку відпочивають і гартують здоров’я близько 15 тис. школярів.
Чернігівці люблять фізкультуру й спорт. Добровільні спортивні товариства об’єднують понад 40 тис. чоловік. У місті є 4 стадіони, центральний стадіон носить ім’я Ю. О. Гагаріна, 39 спортивних залів, 5 водних станцій, два плавальні басейни, 17 спортивних майданчиків. Молодь навчається у 2 юнацьких спортивних школах.
Населення міста має високий загальноосвітній рівень. На 1000 чоловік жителів припадає з вищою і середньою освітою 431 чол., неповною середньою—424 чол., початковою — 145 чол. Нині в 17 середніх і 5 восьмирічних школах працює 1355 учителів і навчається 23 тис. учнів. У школах багато майстрів педагогічної справи. Заслужений вчитель УРСР директор середньої школи № З Д. А. Виграненко, учителька середньої школи № 20 В. Є. Данильченко, учителька початкових класів середньої школи № 8 Г. Т. Никитюк та інші нагороджені орденами і медалями СРСР.
Важливу роль у комуністичному вихованні підростаючого покоління відіграє піонерська організація. У школах міста є 22 дружини, які об’єднують 270 загонів, в них близько 10 тис. піонерів. До 100-річчя з дня народження В. І. Леніна школярі одержали чудовий подарунок — новий палац піонерів. Головне своє завдання юні ленінці вбачають у тому, щоб добре вчитися, бути гідними громадянами СРСР. Вони займаються суспільно корисною працею, беруть участь у русі червоних слідопитів. У піонерів стало чудовою традицією проводити лінійки біля пам’ятника В. І. Леніну.
Понад 6 тис. юнаків та дівчат здобуло освіту в середніх спеціальних навчальних закладах — технікумах: кооперативному, радянської торгівлі (відкритому 1966 р.), юридичному (1969 р.); медичному й музичному (1961 р.) училищах. Сотні молодих робітників набувають спеціальності без відриву від виробництва у вечірніх технікумах, створених на комбінатах камвольно-суконному та хімічного волокна, фабриці музичних інструментів. Близько п’яти тисяч молодих чернігівців оволодівають робітничими професіями у 11 профтехучилищах та школах ФЗН.
У місті працюють педагогічний інститут імені Т. Г. Шевченка та філіал Київського ордена Леніна політехнічного інституту, відкритий 1960 року, в них навчається понад 5 тис. студентів. У вузах 262 викладачі, в т. ч. 88 докторів та кандидатів наук. У 1951 —1952 рр. у Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі навчався майбутній космонавт А. Г. Ніколаєв.
Культурно-освітню роботу серед населення ведуть Палац культури хіміків, три будинки культури, 26 профспілкових і відомчих клубів, міський парк культури й відпочинку ім. М. М. Коцюбинського. В 200 колективах художньої самодіяльності бере участь понад 7 тис. робітників, службовців, учнівської молоді. За високу виконавську майстерність народному хору палацу культури комбінату хімічного волокна присвоєно почесне звання заслуженого колективу УРСР. Культосвітні установи організовують Дні братніх радянських республік, влаштовують обмінні концерти художньої самодіяльності з містами Брянськом, Гомелем, Даугавпілсом.
В місті — 132 державні та профспілкові бібліотеки, книжковий фонд яких становить близько трьох мільйонів томів. Працюють три кінотеатри, а в будинках культури й клубах — 16 кіноустановок. Близько 40 тис. чоловік щороку відвідує обласний історичний музей. Далеко за межами міста відомий художній відділ музею — картинна галерея. Широкою популярністю користується літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського. У серпні 1958 року тут відкрито меморіальну квартиру. Директором музею працює дочка письменника — кандидат філологічних наук І. М. Коцюбинська.
Чернігівці широко відзначили 100-річчя з дня народження М. М. Коцюбинського. 17 вересня 1964 року у театрі ім. Т. Г. Шевченка відбувся урочистий вечір. У літературно-меморіальному музеї М. М. Коцюбинського та педагогічному інституті відбулися наукові конференції.
Чернігів — місто з багатими літературними традиціями, які гідно примножують сучасні письменники. Тут живуть і плідно працюють на літературній ниві члени Спілки письменників України І. М. Коцюбинська, К. Т. Журба, С. П. Реп’ях та інші. Молоді сили групуються навколо літературного об’єднання при редакції обласної газети «Деснянська правда». Видав збірку поезій «Главная улица» член літоб’єднання робітник комбінату хімічного волокна І. Любчик.
Незмінним успіхом серед глядачів користується обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка. У театрі 53 творчі працівники, серед них заслужені артисти УРСР В. Г. Виноградов, П. Д. Губарев, І. М. Лиховид, Л. М. Журавльова, В. В. Рудницький. Артисту театру В. М. Мірошниченку за виконання ролі Пакришня в кінофільмі «Сеспель», поставленому Київською студією ім. О. П. Довженка, Президія Верховної Ради Чуваської АРСР присвоїла звання заслуженого артиста ЧАРСР.
Художньо-виробнича майстерня Художнього фонду УРСР об’єднує 39 художників, серед них члени Спілки художників України А. Н. Шкурко, А. М. Мордовець, В. В. Ємець, Ю. С. Колосовський, М. С. Прокошок. У своїх творах вони відображають героїку праці трудівників Чернігівщини. Живопису, скульптурі й графіці у вільний час багато уваги приділяють самодіяльні художники. Геодезист О. О. Саранчов є талановитим різьбярем. Робітник О. П. Комаров неодноразово відзначався на виставках за роботи з чеканки по металу.
Напередодні 50-річчя Великого Жовтня був урочисто відкритий пам’ятник вождю пролетарської революції, засновнику Комуністичної партії і Радянської держави В. І. Леніну. Пам’ятник споруджений за проектом архітектора В. Устинова і скульпторів А. Білостоцького та О. Супруна. У день 25-річчя визволення Чернігова від німецько-фашистських загарбників (1968 р.) відкрито монумент на честь з’єднань і частин, які удостоєні найменування «Чернігівських». Монумент увінчує танк «Т-34». У місті споруджено інші пам’ятники. У 1955 році встановлено пам’ятник М. М. Коцюбинському на його могилі. 1956 року споруджено пам’ятник Богдану Хмельницькому. Алею Героїв прикрасили пам’ятники Ю. М. Коцюбинському (1969 р.) та В. М. Примакову (1972 р.).
Багато робить міська організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, що налічує близько 22 тисячі членів. У Чернігові держава охороняє 98 пам’ятників історії і архітектури. Тут створено філіал Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей».
У піднесенні творчої ініціативи й трудової активності чернігівців авангардна роль належить комуністам. У них трудящі вчаться ленінської принциповості й діловитості, беззавітному служінню Батьківщині. Міська партійна організація на 1 січня 1972 року налічувала в своїх лавах понад 15 тис. членів і кандидатів у члени КПРС. Майже половина з них працює в промисловості, на транспорті, будівництві, підприємствах зв’язку. На підприємствах, в установах і навчальних закладах налічується 377 первинних партійних організацій. Найбільшою є парторганізація комбінату хімічного волокна. У її складі понад 1,5 тис. комуністів.
Бойовим помічником міської партійної організації є комсомольська організація. Вона налічує 244 первинні організації,^е на обліку 36,1 тис. членів ВЛКСМ. Однією з найбільших є комсомольська організація камвольно-суконного комбінату, де працює 5,5 тис. членів ВЛКСМ. Найбільш масовою громадською організацією є профспілки. Вони об’єднують близько 100 тис. чоловік.
Уособленням справжнього народовладдя є міська Рада депутатів трудящих, що активно впливає на все життя міста. В її складі 350 депутатів, серед них 238 робітників і 112 представників інтелігенції, 200 чоловіків і 150 жінок, 174 комуністи, 55 комсомольців. 227 депутатів за ратні й трудові справи нагороджені орденами й медалями СРСР. До вирішення питань господарського й культурного будівництва міськрада залучає широкий актив. У постійних комісіях міськради, комісіях міськвиконкому, вуличних і квартальних комітетах, групах і постах народного контролю бере участь понад 72 тис. чоловік.
Молодіє давнє місто на Десні — Чернігів. Його минуле — хвилююча багатовікова історія, сучасне — бурхливий розквіт економіки й культури, торжество творчої праці радянських людей. А ще величнішим буде комуністичне майбуття.
В. І. КОВАЛЕНКО, М. Т. ЯЦУРА