Сучасний Чернігів
У роки восьмої п’ятирічки на промислових підприємствах міста відбувалося зростання виробничих потужностей. Було впроваджено 1500 одиниць промислового обладнання, понад 100 потокових і конвейєрних ліній, нову технологію. Завдяки цим заходам комбінат хімічного волокна почав давати 40 проц. вироблюваного на Україні капрону та кордної тканини, що йде на виготовлення автомобільних шин. Розширив асортимент продукції камвольно-суконний комбінат. Тут уперше в нашій республіці освоєно виробництво костюмних і платтяних тканин з широкою кольоровою гамою. Фабрика музичних інструментів ім. П. П. Постишева випускала понад 80 процентів піаніно у республіці.
З новою силою розгорнулося соціалістичне змагання на честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. «Ювілейному року — ударну працю» — під таким девізом у 1967 році трудилися десятки тисяч робітників і службовців.
Комбінату хімічного волокна було присвоєно ім’я 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. У наступні роки піднесенню виробництва сприяло масове соціалістичне змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна та за гідну зустріч XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. У дні ленінської трудової вахти чернігівські хіміки завоювали першість у змаганні однорідних підприємств країни. ЦК КПРС, Президія Верховної Ради СРСР, Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС нагородили колектив підприємства Ленінською ювілейною грамотою. Понад 10 тис. трудящих були удостоєні ювілейної медалі «За доблесну працю. На відзнаку сторіччя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Славною сторінкою у літопису Чернігова став комуністичний суботник, що відбувся 11 квітня 1970 р. У ньому брали участь 77 тисяч трудящих міста. Того дня на підприємствах було вироблено продукції на 2300 тис. карбованців.
У процесі змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, за гідну зустріч XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України виріс численний загін передовиків виробництва. Прядильник комбінату хімічного волокна комуніст Г. С. Цапов зобов’язався за рахунок заощадженої ним сировини випустити протягом п’ятирічки додатково 60 тонн волокна. Його підтримав весь колектив хіміків. Зобов’язання було виконане. На камвольно-суконному комбінаті високих виробничих показників добились прядильниці — депутат обласної Ради депутатів трудящих член КПРС Л. І. Ведель, Л. І. Сивопляс та інші. В локомотивному депо станції Чернігів депутат Верховної Ради СРСР машиніст І. Д. Шох став ініціатором водіння великовагових поїздів.
Наприкінці восьмої п’ятирічки у місті було 48 промислових підприємств. Серед них індустріальні гіганти з десятками тисяч робітників. Наприклад, у 1970 році на камвольно-суконному комбінаті працювало робітників у 1,5 раза більше, ніж у 1958 році їх було на всіх підприємствах міста. Істотно змінилася й сама структура промисловості. Якщо до 1962 року провідне місце належало харчовій промисловості, то в наступні роки-першорядного значення набули такі галузі промисловості, як хімічна, енергетична, текстильна, будівельна індустрія.
Восьмий п’ятирічний план промисловість міста виконала достроково. За п’ятирічку випуск промислової продукції збільшився у 2,2 раза, зокрема в хімічній промисловості — в 1,9 раза, легкій — більш як у 3 рази. Продуктивність праці підвищилась у середньому на 51 проц. Саме за рахунок підвищення продуктивності праці у восьмій п’ятирічці одержано дві третини приросту промислової продукції.
У місті в 1966—1970 рр. широко здійснювалося промислове, соціально-культурне та житлове будівництво. Всього було витрачено 193 млн. крб., з них 43,6 млн. крб. на спорудження житла. За цей час побудовано і реконструйовано 20 промислових підприємств, введені в дію додаткові потужності на існуючих підприємствах. Значні кошти освоєні на соціально-культурне та житлове будівництво: збудовані тубдиспансер з поліклінічним відділенням, онкологічний диспансер, дві середні школи, палац піонерів, 8 дитячих комбінатів на 2 тис. дітей, навчальні корпуси педагогічного інституту, технікумів — радянської торгівлі та юридичного, профтехучилища, Палац культури хіміків, плавальний басейн та інші об’єкти. Населення одержало 281 тисячу кв. м житлової площі. Крім того, 40 тис. кв. м житла спорудили індивідуальні забудовники — робітники й службовці. їм допомогла в цьому держава, надавши кредит. За станом на 1 січня 1971 року житлова площа досягла 1160 тис. кв. метрів. Перед війною весь житловий фонд становив 248 тис. квадратних метрів.
Розвивався міський транспорт. З 1964 року працює тролейбус. Значний обсяг робіт за п’ятирічку здійснено в міському господарстві. Заасфальтовано понад\ 244 тис. кв. метрів вулиць і тротуарів, прокладено 157 км водогону, 121 км газопроводу тощо.
За трудові успіхи, досягнуті у 8-й п’ятирічці, орденами й медалями СРСР нагороджено 596 трудящих, з них 15 орденом Леніна.
Великі перспективи відкрив перед Черніговом дев’ятий п’ятирічний план. Випуск промислової продукції зросте на 35 проц. Обсяг капіталовкладень у будівництво складатиме 362 млн. крб., у т. ч. на житлове будівництво — 63 млн. крб. Будується завод автомобільних запасних частин, ремонтний завод сільгоспмашин, молокозавод та інші підприємства, передбачено розширити і реконструювати 20 заводів і фабрик. У дев’ятій п’ятирічці буде споруджено 5 шкіл, 17 дитячих комбінатів, навчальний корпус філіалу політехнічного інституту, 5 торговельно-громадських центрів, 400 тис. кв. м житла тощо.
Натхнені історичними рішеннями XXIV з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу, трудящі Чернігова достроково виконали план першого року дев’ятої п’ятирічки. Було випущено промислової продукції на 1055 млн. крб., що становить 100,2 проц. до плану. Дві третини продукції одержано за рахунок підвищення продуктивності праці. Зараз колективи підприємств працюють над виконанням виробничих завдань 1972 року. За ініціативою крутильника комбінату хімічного волокна комуніста М. Паламарчука розгорнулося соціалістичне змагання на честь 50-річчя утворення СРСР. Обслуговуючи вдвоє більше веретен, ніж передбачено нормою, комуніст-новатор на 9 проц. збільшив їх корисний час. З початку п’ятирічки він виробив понад план близько 80 тонн кордного волокна, на що потрібно було б 300 робітників. Бюро Чернігівського обкому партії схвалило цінний почин М. Паламарчука. Тепер на підприємствах Чернігова у нього сотні послідовників.
Зростаюче братнє співробітництво радянських народів обумовило багатонаціональний склад населення. У Чернігові проживають представники 65 національностей. На камвольно-суконному комбінаті працюють представники 27 національностей, на комбінаті хімічного волокна — 15. Всі вони користуються однаковими правами, з гордістю називають себе радянськими людьми, натхненно трудяться на благо своєї Батьківщини — Союзу РСР.
Досягнення трудящих Чернігова нерозривно пов’язані з дружбою народів, товариським співробітництвом і соціалістичною взаємодопомогою. Так, найтісніші дружні зв’язки встановились між трудящими комбінату хімічного волокна і колективами ряду підприємств Російської Федерації, Білорусії, Вірменії, Грузії, Латвії. Делегації російських і білоруських робітників і спеціалістів допомагали чернігівцям протягом багатьох років освоювати технологію виробництва кордної тканини. Чернігівці виїжджали на споріднені підприємства — Волзький і Щокінський заводи в РРФСР, заводи в Руставі (Грузія), Даугавпілсі (Латвія), де ділились своїм виробничим досвідом, разом налагоджували виробництво хімічного волокна. На комбінаті в Чернігові проходили підготовку кадри робітників для підприємств Білорусії, Грузії, Латвії.
Досвід будівельників Білорусії, Естонії і Литви допоміг Чернігівському заводу залізобетонних виробів застосувати прогресивний метод забезпечення будов розчином і бетоном за графіком, що розробляється за допомогою електронно-обчислювальної машини «Мінськ-22». Традиційним для колективу фабрики музичних інструментів стало соціалістичне змагання з спорідненими підприємствами Ленінграда й Москви. Здавна дружить колектив Чернігівської фабрики первинної обробки вовни імені Петровського з колективами споріднених фабрик: Семипалатинської (Казахстан), Журавичської (Білорусія), Борської (РРФСР). Хорошою традицією стало соціалістичне змагання трудящих Чернігова, Брянська і Гомеля.
За активну допомогу у пуску і в освоєнні капронового виробництва у Народній Республіці Болгарії чотири працівники Чернігівського комбінату хімічного волокна нагороджені орденами НРБ. Тісні дружні зв’язки підтримують трудящі Чернігова з трудящими м. Градець-Кралове Східночеської області ЧССР.
У 1970 році площа міста дорівнювала 5084 гектарам. Це в чотири рази більше, ніж до війни. За повоєнні роки здійснено забудову міста згідно з генеральним планом, затвердженим у 1946 році ЦК КП(б)У і Раднаркомом УРСР. Ансамбль центральної площі Чернігова ім. Куйбишева був завершений спорудженням будинків обласного музично-драматичного театру ім. Шевченка, спілок облпромради та добудовою кінотеатру ім. Щорса. Одночасно забудовувалась нова красива площа, де зведено готель «Україна», поштамт. Тепер місто має широкі рівні вулиці з новими будівлями. Новим у забудові міста в 60-х роках є розміщення житлових будинків і культурно-побутових споруд за принципом мікрорайонів, що забезпечило найбільш раціональне використання вільної площі в його старій частині, збереження існуючих архітектурних ансамблів та історико-архітектурних пам’ятників. Такі житлові масиви виросли в районі залізничного вокзалу, по вулиці Толстого, на Бобровиці. Чернігівці докладають багато енергії, щоб перетворити своє місто на місто-парк. Площа зелених насаджень у післявоєнні роки збільшилася на 2430 гектарів і зараз становить 2838 гектарів.
З року в рік ширшає мережа підприємств торгівлі й громадського харчування, поліпшується обслуговування населення. Якщо в 1950 році в місті було 111 магазинів і 49 їдалень та чайних, то в 1970 році кількість магазинів зросла до 375, а їдалень і кафе — до 70. У сфері торгівлі та громадського харчування зайнято близько 5 тис. працівників. Загальний обсяг побутових послуг виріс за восьму п’ятирічку у два з половиною рази, у дев’ятій п’ятирічці він має збільшитись у 2,2 раза.