Талалаївка, Талалаївський район, Чернігівська область (продовження)
Зміцнювався радгосп «Барсуківщина», який спеціалізувався на розведенні свиней, корів, а також вирощуванні зернових і технічних культур. Він мав 2918 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2420 га орної землі. За успішне виконання плану виробництва м’яса радгосп у 1932 році премійовано Харківським облсвинотрестом. Рік у рік працівники радгоспу добивалися нових досягнень. У 1939 році учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки стали доярка М. М. Губа, яка надоїла від кожної з 14 закріплених за нею корів по 2790 кг молока, свинарка С. В. Шевченко, яка одержала від кожної свиноматки по 15,5 ділових поросят, і телятниця X. К. Касян, яка добилася по 720 грамів добового приросту кожного теляти. Завдяки самовідданій праці трудівників у радгоспі підвищилися врожайність зернових і овочевих культур та продуктивність тваринництва. Якщо в 1936 році було зібрано зернових по 12 цнт з гектара, то в 1940 році — 17 цнт. У 1940 році виростили високий урожай овочів: по 150 цнт огірків, 189 цнт помідорів і 160 цнт капусти з гектара. Було одержано в середньому по 16,7 ділових поросят від кожної свиноматки, а надої молока збільшилися до 2933,8 кг на кожну фуражну корову. Радгосп побудував кілька корівників, свинарників і конюшень, де налічувалося 2600 свиней, 170 корів і 207 коней. На його полях працювало 23 трактори, 5 комбайнів, 5 автомашин та інша сільськогосподарська техніка. У 1938 році розгорнулося соціалістичне змагання між трудівниками Талалаївського району і Зугдідського району Грузинської РСР. Міцніли зв’язки братерської дружби між радгоспом «Барсуківщина» та Інгірським чайним радгоспом. Наступного року вони обмінялися делегаціями, які перевірили виконання взятих зобов’язань, поділилися досвідом роботи.
Постійно поповнювалася технікою Талалаївська МТС. У січні 1941 року тут налічувалося 62 трактори, 24 комбайни, 5 автомашин, 32 молотарки та чимало іншої сільськогосподарської техніки. Славними трудовими ділами відзначилися трактористи В. О. Вітер і М. П. Донченко, які у 1939 році виорали за сезон по 645—672 га, зекономивши по 1200 кг пального. За ці успіхи вони наступного року стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки й були нагороджені Малими срібними медалями. У 1933—1936 рр. в Талалаївській МТС трактористом і бригадиром тракторної бригади працював згодом відомий радянський розвідник К.С. Гнідаш. Зростала потужність цегельного заводу і маслозаводу, що були побудовані в 1929 році. У 1940 році цегельний завод виробляв до 5 млн. штук цегли на рік. Тут діяла також промартіль «Червоний чоботар», яка займалася виготовленням та ремонтом взуття і збруї. Працівники артілі систематично перевиконували плани випуску продукції.
Розвивалися охорона здоров’я, освіта й культура. Медичну допомогу населенню Талалаївки подавала медамбулаторія, відкрита у 1932 році. В ній працювали лікар, фельдшер і акушерка. З 1936 року почала діяти районна лікарня. В колгоспі й на цегельному заводі організували медпункти, а в радгоспі — фельдшерсько-акушерський пункт. До 1934 року ліквідували неписьменність. Цього року відкрили семирічну школу, яку незабаром перетворили на середню. Працююча молодь здобувала освіту у вечірній середній школі. Своє дозвілля трудящі проводили у будинку культури на 300 місць. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми, читалися лекції. До послуг читачів були 4 бібліотеки. З 1933 року Талалаївка стала центром району. Почала виходити районна газета «Більшовицькими темпами», яка на своїх сторінках висвітлювала успіхи соціалістичного будівництва. Внаслідок великої ідейно-політичної роботи, проведеної партійними, радянськими і громадськими організаціями, зросла політична свідомість ї активність трудівників. Це яскраво виявилося під час виборів до Верховної Ради СРСР у 1937 році і до Верховної Ради УРСР у 1938 році. Трудящі села одностайно віддали свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних.
Щасливе і радісне життя жителів Талалаївки, як і всього радянського народу, порушив віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. До військкомату безперервним потоком надходили заяви про добровільний вступ до лав Червоної Армії. Лише в перші дні війни з села пішло на фронт 218 чоловік.
16 вересня 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Талалаївку. Вони запровадили жорстокий окупаційний режим. Гітлерівці вчинили звірячу розправу над мирним населенням. За наказом начальника жандармерії кати зігнали 50 радянських людей, серед яких були місцеві жителі та евакуйовані із західних районів, кинули їх у холодне приміщення, тримали кілька днів без води і їжі, а потім розстріляли. Через деякий час фашисти знову знищили 50 чоловік. За час окупації в Талалаївці і навколишніх селах було закатовано 170 місцевих жителів, в т. ч. 10 дітей, і 111 чоловік відправлено на каторжні роботи до Німеччини.
Проте фашистський терор не залякав населення Талалаївки. Вже з перших днів окупації у селі почала діяти підпільна організація. Керівниками її були колишній секретар Талалаївського райкому партії Г. М. Заїченко і голова виконкому районної Ради Ф. Д. Остапенко, залишені тут райкомом КП України для організації підпілля і партизанської боротьби. Патріоти подавали допомогу радянським воїнам, які виходили з оточення, перешкоджали ворогу вивозити радянських людей у фашистську неволю, слухали по радіо зведення Радянського інформбюро і поширювали серед населення відомості про дійсне становище на фронті. Талалаївські підпільники підтримували тісний зв’язок з партизанами Роменського району. Але гестапівці натрапили на слід підпільної організації. На початку листопада 1941 року вони схопили 12 підпільників, серед них Г. М. Заїченка та Ф. Д. Остапенка, і після тяжких катувань повісили.
16 вересня 1943 року воїни 163-ї Роменської гвардійської стрілецької дивізії визволили Талалаївку. До лав Червоної Армії влилося нове поповнення. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися проти ворога 354 жителі села, з них за мужність і відвагу 220 нагороджено орденами й медалями СРСР. 88 чоловік загинули смертю хоробрих. Після війни останки розстріляних фашистами радянських патріотів і воїнів, які загинули в бою за визволення села, поховали в братській могилі і в 1963 році спорудили пам’ятник. У 1970 році на честь воїнів-односельців, які віддали життя за незалежність Батьківщини, встановлено обеліск.
За час окупації німецько-фашистські загарбники зруйнували залізничну станцію, маслозавод і житлові будинки. Вони вивезли або знищили обладнання МТС, артілі «Червоний чоботар», лікарні, школи. Фашисти дощенту пограбували радгосп «Барсуківщину» і колгосп ім. XII з’їзду КП(б)У. Вони вивезли до Німеччини всю худобу, сільськогосподарську техніку, знищили більшість виробничих приміщень. Загальна сума збитків, заподіяних селу, становила близько 14 млн. карбованців.
Трудящі Талалаївки під керівництвом партійної організації приступили-до відбудови зруйнованого господарства. Одночасно вони всіляко допомагали фронту: надсилали воїнам Червоної Армії продовольство, збирали кошти для будівництва танкової колони «Колгоспник Сумщини». Жителі села брали участь у відбудові шахти «Серговугіль» Максимівського шахтоуправління в Донбасі. Швидкими, темпами йшло відродження радгоспу «Барсуківщина». Якщо після визволення в господарстві лишилося 7 свиноматок і 9 корів, то вже через чотири роки воно мало 418 голів великої рогатої худоби і 1146 свиней. Було освоєно 2324 га землі і одержано валовий збір зерна 14 213 цнт замість запланованих 12 821 цнт. У 1947 році радгосп посів одне з провідних місць у всесоюзному змаганні між радгоспами і удостоївся премії Міністерства радгоспів СРСР в сумі 18,7 тис. крб. Було побудовано 3 свинарники, корівник, кормокухню, електростанцію. Почалася механізація тваринницьких ферм. Майстрами високих урожаїв стали ланкова Г. Ф. Геря, яка в 1948 році з своєю ланкою зібрала по 27,7 цнт жита з гектара на площі 8,8 га, і ланкова А. В. Чикало, що виростила по 25,4 цнт жита з гектара на площі 8 га. Наступного року вони були нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора. Рік у рік високі надої молока одержувала доярка Г. Д. Роїк. У 1950 році вона надоїла від кожної закріпленої за нею корови по 5300 кг молока і відзначена медаллю «За трудову доблесть». Завдяки трудовому героїзму працівників радгосп на кінець четвертої п’ятирічки досяг значних успіхів.
Завершилася відбудова й колгоспу ім. XII з’їзду КП(б)У. Тут побудували конюшню, корівник, свинарник і вівчарник. Завдяки правильній, організації сівозмін і удобренню землі підвищувалася врожайність зернових і технічних культур. У 1949 році зібрали по 22,2 цнт махорки з гектара. Колгосп повністю освоїв всю орну землю і виконав план здачі хліба державі на 115 проц. Успішно розвивалося й тваринництво. Річні плани виробництва м’яса щорічно перевиконувалися. Здійснювалася механізація трудомістких процесів на тваринницьких фермах. У. серпні 1950 року до колгоспу ім. XII з’їзду КП(б)У приєдналися колгоспи «Жовтневі квіти» та ім. Будьонного. Господарство дістало назву ім. Жданова. Велику допомогу колгоспам району подала Талалаївська МТС. На кінець четвертої п’ятирічки значно зріс її машинний парк. Тільки за останні два роки п’ятирічки МТС одержала від держави 11 тракторів, 18 комбайнів, 21 сівалку, 2 молотарки, 4 автомашини та іншу техніку. Добре працювали механізатори. Особливо відзначилася бригада П. П. Величка, члени якої систематично виконували денні норми на 150—180 процентів.
Стали до ладу промислові підприємства. Вже у 1944 році місцева промисловість випустила продукції на 1 млн. крб. Відновлено виробничі потужності маслозаводу і цегельного заводу. Зросла їх технічна оснащеність. Внаслідок високої трудової активності робітники підприємств щорічно перевиконували плани випуску продукції і підвищували її якість. Якщо в 1947 році цегельний завод виробив 1,7 млн. штук цегли, то на кінець четвертої п’ятирічки — 3,7 млн. штук. У 1944 році дала першу продукцію і артіль «Червоний чоботар».
Велика увага приділялася налагодженню роботи закладів охорони здоров’я, ревіти й культури. Відразу ж після визволення почала працювати районна лікарня. В 1947 році при ній відкрили гінекологічний та зуболікарський кабінети і зубопротезну майстерню. В колгоспі і на цегельному заводі було відновлено медпункти, в радгоспі — фельдшерсько-акушерський пункт. Почала працювати середня школа. Відчинив двері районний будинок культури. При ньому створили гуртки художньої самодіяльності, члени яких .виїжджали з концертами в села району. Щорічно проводилися огляди художньої самодіяльності. Відновила роботу бібліотека.
У наступні роки економіка Талалаївки набула дальшого розвитку. Трудящі селища докладали всіх зусиль, щоб втілити в життя рішення партії і уряду, спрямовані на дальше піднесення сільського господарства і. промисловості. У радгоспі «Барсуківщина» велику увагу приділяли розвитку тваринництва. Застосовуючи міжпородне схрещування, було виведено нову породу свиней. Свині цієї породи в 1956—1962 рр. експонувалися на республіканській Виставці передового досвіду в народному господарстві. Радгосп у 1954—1956 рр. був учасником ВДНГ СРСР. З 35 працівників радгоспу, які брали участь у виставці, 12 нагороджено золотими й срібними медалями, а радгосп 4 рази відзначався дипломами. Відповідно до його виробничого напряму склалася і структура посівних площ, майже 90 проц. яких відводилося піц зернові і кормові культури. Правильне ведення сівозмін, висока культура обробітку, застосування насіння високої кондиції і високоврожайних сортів дали можливість підвищити врожаї і збільшити виробництво м’яса та молока. Вже у 1962 році працівники радгоспу виростили по 17,3 цнт зернових, по 207 цнт цукрових буряків з гектара. На 100 га сільськогосподарських угідь виробили по 98,2 цнт м’яса і 380,7 цнт молока.
Включившись у всенародне змагання за гідну зустріч 50-річчя Великого Жовтня, радгосп взяв підвищені зобов’язання. Було зібрано по 19,6 цнт зернових з гектара, на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 370 цнт молока й по 128 цнт м’яса. До 1 листопада радгосп здав державі 999,3 тонни хліба, або втричі більше наміченого плану, перевиконав план здачі державі м’яса і молока. За успіхи, досягнуті в цю знаменну річницю, господарству присвоєно ім’я 50-річчя Великого Жовтня. В ювілейному 1970 році радгосп одержав на 100 га сільськогосподарських угідь по 151,8 цнт м’яса. План здачі державі зерна, м’яса і молока знову було перевиконано. Валовий прибуток радгоспу значно збільшився і досяг 493,7 тис. карбованців.