Варва, Варвинський район, Чернігівська область (закінчення)
Ще долинав грім боїв, а трудящі Варви під керівництвом районної партійної організації та Ради депутатів трудящих приступили до відбудови зруйнованого господарства. Не вистачало робочих рук, засобів транспорту, будівельних матеріалів. Але завдяки самовідданій праці трудящих зразу ж після визволення села стали до ладу електростанція, МТС, яка на кінець 1943 року мала 66 тракторів, 2 комбайни, 44 молотарки, 47 тракторних плугів, 43 культиватори. Почали працювати школа, пошта, райсанстанція, дитяча консультація. Значну допомогу подала держава, виділивши у 1944 році на відбудову зруйнованого господарства Варвинського району 600 тис. крб., будівельний матеріал, інструменти, запасні частини до машин тощо. Родинам червоноармійців відпущено близько 2 млн. крб., 150 цнт зерна та 1,3 тис. цнт кормів для худоби.
Населення Варви виявляло високу трудову активність, брало на себе зобов’язання виростити високі врожаї сільськогосподарських культур. Особливо відзначилися в цей час трактористки Г. В. Кисляк, яка виконувала денні норми на оранці на 160 проц., Т. Василенко і В. Симоненко — на 130—150 проц. На кінець 1944 року були освоєні майже всі довоєнні посівні площі. Жителі села всіляко допомагали Червоній Армії.
Широко розгорнулося соціалістичне змагання серед колгоспної молоді. Очолила його комсомольська організація, яка відновила свою роботу в жовтні 1943 року. Комсомольці й молодь у 1944 році взяли шефство над вирощуванням городніх культур і зобов’язалися частину вирощених і зібраних овочів безкоштовно надіслати шахтарям Донбасу для поліпшення їх харчування. З ініціативи комсомольської організації в 1944 році для дітей-сиріт було зібрано 1181 крб. грішми і 1,5 цнт хліба. В цьому ж році комсомольці зібрали 1700 крб., а в 1945 році — 38 860 крб. на будівництво літаків і танків.
З великою радістю зустріли трудящі звістку про повний розгром гітлерівської Німеччини. Перший рік мирної праці був важким для села. Згубно позначилася на сільському господарстві посуха, яка була в 1946 році. Не вистачало насіння, фуражу, продуктів. Та розроблені ЦК КПРС і Радянським урядом заходи, спрямовані на піднесення сільського господарства в перші післявоєнні роки, відкрили широку перспективу для розвитку колгоспного виробництва. З усіх кінців нашої Батьківщини у потерпілі райони і, зокрема, Варву надходили будівельні матеріали, машини, верстати тощо. Колгоспи одержували сільськогосподарську техніку з Челябінська, Красноярська та інших міст РРФСР. Варвинська МТС поповнилась новими тракторами, комбайнами, сільськогосподарським інвентарем. Партійна організація села в цей час особливу увагу приділяла підвищенню врожайності зернових, освоєнню посівних площ колгоспами, достроковому виконанню плану хлібозаготівель. У 1947 році було одержано в середньому по 11,8 цнт зернових з кожного га. В 1950 році урожай зернових становив 20 центнерів з гектара.
У 1951 році всі колгоспи села об’єдналися в сільськогосподарську артіль «Україна», основний напрям якої — виробництво зерна й продуктів тваринництва. За нею закріпили 4,8 тис. га землі, у т. ч. 2,8 тис. га — орної. З року в рік поліпшувалась культура землеробства, підвищувалась врожайність. В господарстві широко запроваджується передова агротехніка, використовуються мінеральні і місцеві добрива. Зросло виробництво продуктів тваринництва. У 1967 році середній надій молока на корову становив 3500 кг, на 100 га угідь було вироблено 175,7 цнт м’яса. Неподільний фонд в цьому ж році становив 583 тис. карбованців. Ще кращих успіхів досягнуто в наступні роки. Так, 1971 року тут виробили 7,6 тис. цнт м’яса і близько 7 тис. цнт молока. Кращі доярки подолали чотиритисячний рубіж від кожної фуражної корови надоїли 4150—4700 кг молока. Трудівники господарства зібрали по 31,5 цнт пшениці і 22,3 цнт жита з гектара.
За післявоєнний період тут широко велося будівництво господарських приміщень. Зокрема, споруджено 3 типові корівники, 7 телятників, 4 свинарники, міжколгоспну майстерню для ремонту сільськогосподарської техніки, кормокухню, 2 цегельні заводи та один для виробництва черепиці. Нині в колгоспі є 23 трактори, 13 комбайнів, в т. ч. 5 зернових, 14 автомашин та інша сільськогосподарська техніка.
За післявоєнні роки в селищі виникли нові промислові підприємства. Якщо до революції був лише один млин з паровим і один з гасовим двигуном, 23 вітряні млини, то нині працюють 24 промислові підприємства. Найбільші з них нафтопромисли, торфопідприємства, два цегельні заводи, маслозавод, харчокомбінат та інші. В 1970 році цегельні заводи виробили 7,3 млн. штук цегли. У дев’ятій п’ятирічці після завершення реконструкції вони щороку вироблятимуть цегли у 2,2 раза більше. Маслозавод і харчокомбінат у 1970 році випустили продукції більш як на 3,3 млн. карбованців.
В районі Варви ще в довоєнні роки почалося вивчення геологічної будови залягання нафтородовища. Відновилася ця робота у 1954 році. А в червні 1959 року забив перший фонтан нафти з свердловини глибиною 2095 метрів з добовим дебітом 165 тонн. Згодом запрацювали нові свердловини. Для транспортування нафти проведено нафтопровід. В кінці 1968 року біля Варви розпочався видобуток природного газу. Видобувники підземних скарбів трудяться з великим творчим напруженням. У 1969 році на переробні заводи відвантажено додатково 32,5 тис. тонн нафти. З кожним днем збільшується потік голубого палива, яке йде підземними магістралями до Києва. За 1969—1970 рр. здано понад план 368 тис. куб. метрів природного газу.
Багато трудівників Варви працюють на Гнідинцівському нафтопромислі. Ставши на ленінську трудову вахту, його колектив зобов’язався видати до 22 квітня 1970 року 1000 тонн нафти широкої фракції. Взяте зобов’язання було набагато перевиконане. Протягом восьмої п’ятирічки робітники нафтопромислу видобули 15,7 млн. тонн нафти, перекривши планове завдання, та дали 746 млн. куб. метрів природного газу. Успішно справилися нафтовики і з завданням першого року дев’ятої п’ятирічки. Країна одержала близько 4 млн. тонн нафти і понад план 2,9 млн. куб. метрів природного газу. За роки поточної п’ятирічки обсяг видобування нафти і зріджених газів зросте у 8 разів.
На нафтопромислах працюють люди багатьох національностей нашої неосяжної Батьківщини: росіяни, українці, білоруси, молдавани, башкири та інші. Споруджують нафтогазові об’єкти поряд з радянськими спеціалістами й болгарські, які спільно монтують сучасне обладнання.
Докорінно змінився зовнішній вигляд Варви. У 1960 році її віднесено до категорії селищ міського типу. Вулиці забудовані двоповерховими житловими будинками. В центрі селища — велика заасфальтована площа, де відбуваються мітинги, демонстрації трудящих, масові гуляння. На околиці Варви виросло добре впорядковане містечко нафтовиків. У 16 двоповерхових і 19 одноповерхових будинках проживають видобувники підземних скарбів. Тут є два магазини, їдальня, дитячий комбінат на 140 місць.
В селищі працює пошта, телеграф, АТС, комбінат побутового обслуговування, 20 торговельних підприємств. З кожним роком підвищується купівельна спроможність населення. У 1970 році товарооборот торговельної мережі становив 3,9 млн. крб. Тільки в 1971 році у селищі було продано 209 телевізорів, 88 холодильників, 28 мотоциклів, 6 піаніно тощо.
Значно поліпшилась охорона здоров’я трудящих. У селищі є лікарня на 100 ліжок, яка має терапевтичне, хірургічне, акушерсько-гінекологічне, педіатричне, пологове, інфекційне, туберкульозне відділення. Населення обслуговують 19 лікарів та 78 працівників з середньою медичною освітою.
Зріс культурний і освітній рівень жителів селища. Діти шкільного віку навчаються в середній школі. Є школа-інтернат, музична та школа робітничої молоді. В загальноосвітніх школах навчається 1013 учнів, працює 70 учителів. Понад 30 років працювала з дітьми заслужена вчителька УРСРМ. І. Середа. Вона нагороджена орденом Леніна і значком «Відмінник народної освіти». Нині М. І. Середа на пенсії. Для дошкільнят відкрито дитячий садок на 120 місць.
Працюють 5 бібліотек з книжковим фондом 61 924 примірники. Змістовну роботу провадить районна бібліотека, яка обслуговує 1870 читачів. Тільки в 1970 році вона провела 21 бібліографічний огляд, 7 літературних вечорів, 5 читацьких конференцій та інші. Про зростаючий духовний і культурний рівень населення селища свідчить невпинне збільшення індивідуальної передплати періодичної преси. За 1971 рік жителі передплатили 10050 примірників газет і журналів. Велику роль відіграє районний будинок культури. Тут систематично читаються лекції на різноманітні теми, організовуються тематичні вечори. Працюють 9 гуртків художньої самодіяльності, в яких беруть участь 130 чоловік. Самодіяльні митці часто виступають з концертами та виставами в сусідніх селах.
Вирує і спортивне життя. У селищі є стадіон, спортивний зал. Тут щороку проводяться спортивні свята. Фізкультурники добровільних товариств «Колос», «Авангард» та колектив спортсменів Варвинської середньої школи, в яких налічується понад 1200 чоловік (у т. ч. 580 розрядників), беруть участь у районних змаганнях.
Багатогранне політичне, трудове й культурне життя Варви спрямовують 25 партійних організацій, що об’єднують 357 комуністів, та селищна Рада депутатів трудящих, при якій працюють 8 постійних комісій. До її складу обрано 82 депутати (39 робітників, 20 колгоспників, 23 службовці). Серед них 37 жінок, 53 комуністи й комсомольці. Кожного року зростає бюджет селищної Ради. Якщо 1966 року він становив 84,8 тис. крб., то у 1971 — 146,1 тис. крб. З цих коштів на соціально-культурні потреби та благоустрій Варви було витрачено 139,6 тис. крб. Значну допомогу парторганізаціям і селищній Раді подають комсомольці, яких налічується 838.
Уродженцями Варви є доктор ветеринарних наук, професор Харківського ветеринарного інституту Г. С. Крок, доктор філологічних наук, професор Запорізького педагогічного інституту Ф. Д. Мірошниченко, заслужений артист Узбецької РСР І. В. Кононенко, літературознавець І. В. Зуб, кандидат економічних наук В. І. Моринець. Великою популярністю користуються в радянських людей пісні народного композитора, уродженця Варви, Я. І. Завгороднього.
Великі перспективи відкрила перед трудящими Варви дев’ята п’ятирічка. Тут розвиватимуться нафтова, легка, харчова промисловість. Мине небагато часу, і Варва стане одним з найкращих селищ орденоносної Чернігівщини.
І. П. КУЦЕНКО, І. В. ПАЛІЙ