Чернівецька область у роки Великої Вітчизняної війни
Віроломний напад німецько-фашистських загарбників на Радянську країну перервав мирну працю трудящих мас. На заклик Комуністичної партії разом з усім радянським народом піднялись на боротьбу проти кривавого ворога і буковинці. До міськкомів й райкомів партії, міських Рад, райвиконкомів і військкоматів приходили тисячі людей з проханням зарахувати їх до лав Червоної Армії, щоб зі зброєю в руках захищати соціалістичну Батьківщину. В усіх містах і селах області відбулися масові мітинги протесту проти бандитського нападу фашистських орд на Радянський Союз.
На Північній Буковині ворогу протистояли з’єднання й частини 17-го стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора І. В. Галаніна і застави 97-го прикордонного загону під командуванням полковника Ф. А. Крилова. З повітря територію області прикривав 149-й винищувальний полк, яким командував підполковник М. Н. Волков.
Обласна партійна організація, радянські органи, профспілкові, комсомольські та інші громадські організації трудящих всіляко допомагали військовим частинам у зміцненні кордонів. На будівництві оборонних споруд щоденно працювало 15 тис. чоловік і використовувалось до 10 тис. підвід. Тисячі буковинців, що евакуювалися у радянський тил, самовіддано працювали на заводах, у колгоспах і радгоспах, кували перемогу над ворогом. У зв’язку з небезпекою оточення 5 липня 1941 року частини Червоної Армії відійшли за Дністер.
Загарбану територію Радянської Буковини гітлерівці віддали боярській Румунії. Німецькі й румунські загарбники знищували населення, грабували майно. За час тимчасової окупації вони заподіяли збитків на 1500 млн. крб. У містах і селах було замучено і розстріляно 9783 чоловіка, вивезено в рабство до фашистської Німеччини і Румунії 52 058 чоловік. Натомість на Буковину переселилося 8790 німецько-румунських колоністів.
Постійним представником німецької адміністрації на Буковині був консул Шельгорн. Він мав широкі зв’язки з українськими буржуазними націоналістами, які швидко порозумілися з окупантами. Не без його впливу вони намагалися сформувати у Чернівцях «добровільний» легіон, подібний до дивізії «СС — Галичина». Підло зраджуючи український народ, націоналісти допомагали фашистам грабувати край.
Однак окупанти, які вважали себе господарями, зустріли великий опір населення. Ще 28 червня 1941 року Чернівецький обком КП(б)У затвердив склад Хотинського, Вижницького, Сторожинецького, Чернівецького, Вашківського, Герцаївського, Глибоцького та Кіцманського підпільних райкомів партії. У складних умовах вони організовували населення на боротьбу з ворогом.
Для організації і керівництва підпільною боротьбою в серпні 1941 року через лінію фронту на Північну Буковину був перекинутий створений підпільний обком партії на чолі з першим секретарем О. П. Боярком. Водночас у тил ворога переправились комуністи М. М. Цапирін, К. К. Малько, А. В. Квашенко, Ф. В. Терех, 3. Д. Глеб, А. П. Панченко, М. Й. Тимченко, Я. Ф. Фесенко, Є. В. Стефюк. Оперативною базою підпільного обкому партії стало село Ленківці Кельменецького району. Незабаром О. П. Боярко та 3. Д. Глеб були схоплені сигуранцою. Перебуваючи в тюрмі, вони підтримували зв’язок з підпіллям. 23 березня 1942 року їх було страчено.
Проте фашистам не вдалося знищити підпілля. На тимчасово окупованій Радянській Буковині діяли далі підпільні партійні та комсомольські організації, партизанські загони і з’єднання. Безсмертну славу здобули хотинські комсомольці-підпільники на чолі з Кузьмою Галкіним, якому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В області діяли партизанські загони: «Радянська Буковина» під командуванням П. Басова, ім. Чапаева (командир І. К. Примак), ім. Лазо (командир Ф. Г. Хайрутдінов), партизанські загони М. М. Удонова і Т. Ф. Прокіна, партизанське з’єднання ім. Будьоного (командир В. М. Макаров). Відчутних ударів по ворогу завдавало партизанське з’єднання під командуванням Героя Радянського Союзу О. В. Тканка. До підходу Червоної Армії загонам з’єднання і підпільним групам пощастило створити у багатьох селах Хотинського, Заставнівського і Новоселицького районів нові бойові групи. У Бочківцях, Шилівцях, Малинцях, Колінківцях, Поляні, Рухотині, Грозинцях, Рашкові, Ржавинцях, Баламутівці, Перебиківцях, Добринівцях, Чорнівці вони розгромили німецько-румунські гарнізони і відновили Радянську владу.
Разючою зброєю в боротьбі з фашистами було й слово. Як вогню боялися його вороги. Вони намагалися вчинити сувору розправу над хворою Ольгою Кобилянською, і тільки смерть письменниці перешкодила здійсненню цього варварського задуму.
«На вулицях, у парках, у лісах, у полі, де тільки траплялася нагода, виучують і співають комуністичних пісень» — доносила 22 липня 1942 року хотинська сигуранца. Такі пісні складав колгоспник з Сокирянщини Ф. Т. Аузяк, за що його кинули до в’язниці. Віру буковинців у перемогу над фашизмом, їх рішучість до боротьби висловлювала Параска Амбросій у вірші, складеному в тюрмі:
Ні, вороже лютий, тобі не закути
Народу мойого в залізнії пута,—
Бо влада Радянська нам рідная мати.
За неї готові життя ми віддати.
З наближенням фронту до Чернівецької області буковинці посилили боротьбу з окупантами, з тилу допомагаючи Червоній Армії визволити рідну землю від фашистського поневолення.
Трудящі Північної Буковини діждалися радісних днів. 19 березня 1944 року 40-а армія 2-го Українського фронту в районі Могильова-Подільського форсувала Дністер і рушила сталевою лавиною у межиріччя Дністра.і Пруту. 21 березня ударне угрупування військ 1-го Українського фронту, до складу якого входили 11-й гвардійський танковий корпус під командуванням Героя Радянського Союзу генерала армії А. Л. Гетьмана, 64-а гвардійська танкова бригада, якою командував Герой Радянського Союзу підполковник І. Н. Бойко, 40-а гвардійська танкова бригада полковника С. А. Кошелева і 24-а Самаро-Ульяновська Залізна стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Ф. О. Прохорова, почало наступ у напрямі Чернівців.
Після запеклих боїв 29 березня 1944 року радянські війська визволили Чернівці. Населення радісно зустрічало своїх визволителів. У вересні війська 1-го і 2-го Українських фронтів повністю очистили територію Північної Буковини від фашистської погані.