Чернівці сьогодні (продовження)
Важливою формою зв’язку наукової роботи з практикою народного господарства є розробка промислово-договірних тем, які здійснюються на основі договорів з підприємствами. Кафедри експериментальних дисциплін університету вже виконали 40 тем, дослідження їх впроваджуються на виробництві.
Корисну роботу проводять наукові товариства, зокрема міське відділення товариства «Знання». 10 265 його членів у 1967 році прочитали для населення 63 084 лекції. Особливою популярністю користуються лекції доцента університету О. С. Пулинця, доцента медінституту А. М. Яковлевої, заслуженого артиста УРСР Ю. С. Козаковського, вчительки М. М. Батаєвої та інших.
Партійні, радянські і господарські працівники, інтелігенція міста підвищують свій ідейно-політичний рівень у вечірньому університеті марксизму-ленінізму. З 1944 по 1967 рік університет закінчило понад 6 тис. чоловік.
Крім трьох обласних, у Чернівцях видаються газети «Радянський студент» (в державному університеті), «Текстильник Буковини» (на виробничому текстильному об’єднанні «Восход»).
Пишним цвітом розквітла в місті українська культура — національна формою, соціалістична змістом. Чернівчани люблять свій музично-драматичний театр ім. О. Ю. Кобилянської, державну філармонію, в складі якої є Буковинський ансамбль пісні і танцю, краєзнавчий музей, літературні музеї О. Кобилянської та Ю. Федьковича, парки культури і відпочинку. У місті є 28 клубів і будинків культури, 138 червоних кутків на підприємствах та в установах, літній театр на 2200 місць, 10 кінотеатрів.
Велику культурну й наукову цінність має державний краєзнавчий музей. Він знаходиться в центрі міста. В його 33 залах та фондах є близько 60 тис. експонатів, які розкривають історію і природу краю. Речові та документальні матеріали дохідливо висвітлюють економічне життя і класову боротьбу трудящих мас Північної Буковини, найістотніші етапи історичного розвитку: виступи селянства під керівництвом Олекси Довбуша і Лук’яна Кобилиці, повстання у Хотинському повіті 1919 року тощо. В залах експонуються зразки промислової продукції, макети краєвидів, сучасних будов та сільськогосподарських машин, численні документи минулих років, ілюстративні матеріали, картини буковинських художників.
Добре побудована експозиція літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської та літературного музею Юрія Федьковича. Музей О. Кобилянської розміщений в тому будинку, де письменниця прожила 13 останніх років свого життя. Тут збереглися речі і книги письменниці, видання її творів. На будинках, де жили О. Кобилянська та Ю. Федькович, відкриті меморіальні дошки.
В багатьох містах і селах країни працюють викладачами музичних шкіл, художніми керівниками будинків культури, диригентами самодіяльних хорів вихованці Чернівецького музичного училища. Деякі з них стали відомими артистами. Це — солісти Київського академічного театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка народний артист СРСР Дмитро Гнатюк та заслужена артистка УРСР Галина Шоліна, солісти Кишинівського оперного театру Мелентій Паранюк та Московського театру ім. Станіславського і Немировича-Данченка Н. Надточих-Ісакова.
У післявоєнний час відродилися літературні традиції міста Юрія Федьковича і Ольги Кобилянської. Почали видаватися альманахи «Буковинський Кобзар», «Сонце над Карпатами», «Радянська Буковина». Плідно працюють на літературній ниві чернівецькі письменники 3. Прокопенко, В. Речмедін, В. Бабляк, М. Бурбак, М. Івасюк, X. Меламуд, Г. Синельников, А. Добрянський, М. Палатура та інші. Чимале місце в їхній творчості посідає тема відображення минулого й сучасного життя Чернівців.
Свою частку в розвиток культури вносять чернівецькі композитори. У своїх піснях вони прославляють Радянську країну, її чудових людей. Популярним став «Чернівецький вальс» на слова М. Ткача та А. Добровича. Помітний слід у музичному житті міста залишив композитор Б. Крижанівський. Він написав симфонічну поему «Данило Галицький», музику до спектаклю «Земля», ряд пісень та інструментальних творів.
Під зорею Радянської влади на повну силу розквітло прикладне мистецтво, перетворившись із побічного заробітку бідаря на джерело радості, естетичної насолоди трудової людини. У місті працюють різьбярі, вишивальниці, килимарі. Своїми роботами добру славу здобув заслужений майстер народної творчості різьбяр Т. Г. Герцюк. За гобелен «Соціалістична Буковина», який експонувався на республіканській виставці, присвяченій 50-річчю Великого Жовтня, килимниці І. Б. Малій присвоєно звання лауреата фестивалю самодіяльного мистецтва з врученням диплому II ступеня і срібної медалі.
Понад 25 років живе й працює в Чернівцях учасниця Великої Вітчизняної війни, майстер художньої вишивки О. С. Винокурова. На її рахунку сотні робіт. Крім портретів, вона вишила картини «Орденоносна Буковина», «У звільненому Києві», «В. І. Ленін у Розливі» та інші. За свою благородну роботу О. С. Винокурова нагороджена тридцятьма почесними грамотами.
Значне місце в розвитку народного мистецтва належить Чернівецькій фабриці художніх виробів ім. Ю. Федьковича. Тут працює злагоджений мистецький колектив, який щорічно виготовляє понад 10 тис. екземплярів вишитого одягу. Кращі роботи вишивальниці фабрики В. Г. Леки експонувалися на республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках. Підприємство нагороджено пам’ятним Червоним прапором ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради.
Популярними серед трудящих нашої країни стали буковинські сувеніри. їх виготовляють на фабриці сувенірів «Буковина». Тільки на Всесоюзному ярмарку в 1968 році, який відбувся в Москві, закуплено понад 100 тисяч виробів народних умільців цієї фабрики.
Гарні речі виробляє також Чернівецька майстерня сувенірів. Здібними майстрами народного мистецтва стали М. Катеринюк, В. Шевчук, Я. Полотайко, Р. Стратійчук та інші. 54 зразки сувенірів майстерні було представлено на Міжнародній виставці в Монреалі.
В галузі тематичної скульптурної різьби по дереву успішно працювали члени художнього гуртка, яким керував скульптор В. Куров при Чернівецькому художньому професійно-технічному училищі № 5. Чотири рази гуртківці були учасниками ВДНГ. Вони неодноразово нагороджувалися золотими, срібними і бронзовими медалями та грамотами. їхні роботи експонувалися на виставках у Варшаві, Нью-Йорку і Брюсселі.
Бурхливо розвивається художня самодіяльність. У 1967 році при будинках культури і клубах працювало 1036 гуртків художньої самодіяльності, які об’єднували 20 тис. аматорів. Кращими з них є народні самодіяльні театри Палацу культури працівників легкої промисловості та Будинку вчителя, самодіяльний народний ансамбль танцю клубу залізничників, самодіяльний народний ансамбль пісні і танцю медичного інституту. Гуртки художньої самодіяльності відіграють значну роль в естетичному вихованні трудящих. В 1967 році вони виступили з 2338 виставами і концертами.
Багаті Чернівці також на бібліотеки. їх налічується 114 з книжковим фондом понад 5 млн. примірників. Найбільші з них обласна і державного університету.
Чернівецька міська Рада подбала про розвиток фізичної культури і спорту. В спортивних школах тренуються тисячі чоловік. Для проведення змагань в місті є 2 стадіони, 14 футбольних полів, 23 комплексні спортивні, 72 баскетбольні і 127 волейбольних майданчиків.
Улюбленим місцем дозвілля чернівчан є парк культури і відпочинку ім. М. І. Калініна. Тут можна послухати лекції, доповіді, побачити концерти художньої самодіяльності, побувати на вечорах дружби народів Радянського Союзу, зустрітися з передовиками виробництва, ученими, артистами, художниками, Героями Радянського Союзу, учасниками Великої Вітчизняної війни, старими більшовиками та іншими знатними людьми країни й області.
Зелене, мальовниче місто Чернівці з кожним роком прикрашається і стає ще кращим. Споруджуються нові будинки, пам’ятники, впорядковуються парки, площі, вулиці. Одна з найкрасивіших — вулиця Ольги Кобилянської. На ній розміщені краєзнавчий музей, планетарій, дві бібліотеки, чотири кінотеатри. Не випадково вона завжди багатолюдна.
Завжди нарядною виглядає Радянська площа. Вона має форму правильного чотирикутника. Західна її частина облямована рядом багаторічних лип і покрита асфальтом. На східній — розбитий сквер з майстерно оформленими квітниками. В 1946 році на фоні розлогих дерев сквера побудовано обеліск на честь перемоги радянського народу над фашистами. В дні революційних свят на цій площі відбуваються демонстрації, мітинги.
Своєрідний архітектурний ансамбль становить Центральна площа. Звідси відходять головні вуличні магістралі, її пересікають тролейбусні лінії, що сполучають різні частини міста. Навколо площі розміщені будинки міського комітету КП України, міськради, обласного державного банку, центрального універмагу, готелю «Верховина». В 1951 році тут за проектом скульпторів М. Вронського та О. Олійника в оточенні багаторічних лип споруджено пам’ятник В. І. Леніну.
Успіхи в господарському будівництві, підвищенні матеріального добробуту і культурного рівня трудящих міста здобуті під керівництвом Комуністичної партії. Міська партійна організація об’ єднує 432 первинні організації, на обліку яких перебуває 14 515 комуністів. На пленумах і бюро міськкому партії систематично розглядаються питання організаційно-партійної і виховної роботи, аналізується робота підприємств, культурно-освітніх установ і навчальних закладів.
Популяризовуються нові починання й передові методи праці кращих виробничників. Партійна організація скеровує енергію трудящих на боротьбу за дальший розвиток усіх галузей народного господарства, культури, освіти. Вона невпинно піклується, щоб усі жителі міста були активними творцями нового життя.
Через своїх посланців партійна організація здійснює керівництво Радами. До складу міської Ради депутатів трудящих входить 340 депутатів, серед них — 190 комуністів. За ратні й трудові подвиги 111 депутатів нагороджено орденами і медалями CPСP. У місті працюють три районні Ради: Ленінська, Першотравнева і Садгірська. При міській і районних Радах працюють постійно діючі комісії — комунального господарства і благоустрою, народної освіти, соціального забезпечення, охорони здоров’я та інші. Ними охоплено широкий актив робітників і трудової інтелігенції. Добре працюють депутати Н. П. Стрельчук (слюсар заводу «Легмаш»), К. М. Висо-чанський (електрик меблевої фабрики), Р. І. Маковійчук (помічник машиніста локомотивного депо), М. Ф. Одинок (робітник машинобудівного заводу), Н. М. Сереброва (в’язальниця трикотажної фабрики № 1), О. Ф. Біла (швея швейного об’єднання «Трембіта»).
На честь 25-річчя від дня визволення Чернівців від фашистських загарбників виконком міської Ради депутатів трудящих присвоїв звання почесного громадянина міста колишньому секретареві підпільного обкому партії О. П. Боярку (посмертно), колишньому голові Чернівецької міськради 1944—1949 рр. А. І. Кошовому, командирам військових з’єднань і частин — генерал-полковнику А. Л. Гетьману, полковнику у відставці І. Н. Бойку, майору запасу І. Н. Андрушкіну, гвардії лейтенанту П. Ф. Нікітіну (посмертно), заслуженому раціоналізатору республіки В. М. Ковальчуку. їх героїчні подвиги в боротьбі з окупантами і славні звершення на трудовій ниві вписують яскраві сторінки в історію Чернівців і краю.
Захоплюючі перспективи відкрив перед нашою країною XXIII з’їзд Комуністичної партії Радянського Союзу. Чернівчани прагнуть внести свій достойний вклад у справу здійснення цих величних накреслень. Вони дедалі ширше розгортають соціалістичне змагання за те, щоб у новій п’ятирічці значно збільшити випуск продукції, поліпшити її якість, добитися ще кращих економічних показників. їх мета — трудовими звершеннями прославити свою Радянську Батьківщину.
І. А. ГРИЦЕНКО, Б. О. ТИМОЩУК, М. Т. ШЕПЕТА