Сьогоднішній день Чернівецької області
За останні три роки середньорічне виробництво зерна порівняно з попереднім триріччям (1962—1964 рр.) зросло на 16 проц., валовий збір пшениці подвоївся. В 1967 році зернових одержано по 26,3 цнт. з га. За цей же час виробництво м’яса збільшилось на 54 проц., молока —на 38, вовни — на 13 проц., яєць — більш ніж у два рази. На сто га сільськогосподарських угідь вироблено по 403 цнт молока і по 85,6 цнт м’яса.
Піднесення виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення закупівельних цін після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС позитивно позначилося на зростанні доходів і нагромаджень колгоспів. Виробництво валової продукції становило в 1967 році 181 млн. крб. проти 104 в 1958 році, а грошові надходження відповідно зросли з 57,8 млн. крб. до 168 млн. Основні засоби виробництва, які становили в 1950 році 7 млн. крб., в 1967 році досягли 170 млн. крб. Більшість колгоспів перейшла на гарантовану грошову оплату праці. В 1967 році в середньому на людино-день видано по 3 крб. Понад 45 тис. колгоспників похилого віку одержують пенсії. Значні кошти колгоспи виділяють у суспільні фонди. Більшість з них взяли на себе витрати на безплатні сніданки й обіди для школярів.
Ще кращі перспективи відкриваються перед сільським господарством на майбутні роки. Хлібороби Радянської Буковини поставили за мету довести в 1970 році урожайність зернових культур до 27,5 цнт з гектара, виробити багато молока, м’яса.
Трудівники розгорнули боротьбу за першість у соціалістичному змаганні з Рязанською і Закарпатською областями. Делегації колгоспного селянства області систематично відвідують своїх друзів по змаганню, вивчають передовий досвід, допомагають один одному в дальшому розвитку всіх галузей виробництва. Передавали свій досвід буковинцям двічі Герої Соціалістичної Праці М. О. Посмітний, Г. Є. Буркацька, Є. О. Долинюк, О. В. Гіталов, хлібороби Рязанської області та Молдавської РСР.
Область підтримує наукові та культурні зв’язки з багатьма містами й селами соціалістичних країн. Добре працює обласне відділення Товариства радянсько-румунської дружби, яке має на 48 підприємствах, в колгоспах і установах своїх членів. Вони організовують виставки, лекції, доповіді, вечори відзначення ювілейних дат, листуються з відповідними установами, організаціями і колективами трудящих. Дружбу між радянським і румунським народами відбито і в працях науковців Чернівецького державного університету. Газети «Радянська Буковина», «Зориле Буковиней», «Молодий буковинець» систематично друкують матеріали про Соціалістичну Республіку Румунію.
Багато спеціалістів області беруть участь у поданні наукової та технічної допомоги народам зарубіжних країн.
Партія і уряд високо оцінили трудову доблесть буковинців. За успіхи в розвитку соціалістичної економіки і культури в зв’язку з 50-річчям Великої Жовтневої соціалістичної революції Чернівецькій області та колгоспу ім. Суворова Новоселиць-кого району вручено на вічне збереження пам’ятні Червоні прапори ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Колгосп ім. Леніна Кіцманського району нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Колективам фабрики художніх виробів ім. Ю. Федьковича та чернівецького магазину «Світанок» вручено пам’ятні Червоні прапори ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради.
Великі досягнення в розвитку економіки стали міцною базою піднесення матеріального добробуту і культурного рівня населення. Це знайшло відображення у величезних асигнуваннях на соціально-культурні потреби. Тільки за післявоєнні роки вони зросли більш ніж у 8 разів. Із загальної суми бюджетних коштів у 1968 році близько 78 проц. пішло на соціально-культурні потреби населення. На виплату пенсій і грошової допомоги багатодітним та одиноким матерям у 1967 році виділено 20,8 млн. карбованців.
Показником швидкого зростання купівельної спроможності населення на основі підвищення заробітної плати і росту доходів у колгоспників є розширення товарообороту. Порівнюючи з 1940 роком, він у 1967 році зріс у 25 разів. Потреби населення задовольняються не тільки через широку мережу державних і кооперативних торговельних підприємств, але й шляхом дальшого вдосконалення ринкової торгівлі. До возз’єднання люди купували лише хліб, сіль, гас та інші предмети найпершої життєвої необхідності, а тепер все частіше — мотоцикли, меблі, радіоприймачі, телевізори тощо.
Важливим показником зростання добробуту є також збільшення вкладів населення в державні ощадні каси. За Радянської влади вони зросли у 112 разів, а мережа ощадних кас розширилася в 9 разів.
Державні ощадні каси є тепер майже в кожному селі.
Однією з найважливіших проблем є житлове будівництво. Старожили добре пам’ятають, який убогий вигляд мала колись буковинська оселя: низенька хатка з підсліпуватими віконцями, солом’яною стріхою і, як правило, без димаря. Лише з приходом Радянської влади настав кінець солом’яним стріхам. Наче писанки, стоять у зелених садках будинки, покриті черепицею, шифером, бляхою. Дедалі більше стає в селах багатоквартирних двоповерхових котеджів, красивішають оселі колгоспників, сільської інтелігенції. Сучасні новобудови не тільки просторі, але зі смаком оформлені, гарно оздоблені різьбою, живописним орнаментом. Чепурними виглядають засклені веранди, ганки.
За століття до возз’єднання в селах краю будували в середньому по 249 хат на рік, а тепер 2300—2700. Споруджують не тільки житлові будинки, а й господарські приміщення артілей. Всюди виростають нові школи, клуби, лікарні, дитячі садки, крамниці, готелі, їдальні, кафе. Буковинське село оновлюється, набирає вигляду міста, красивішає, молодіє.
Водночас швидко розгортається і міське будівництво. За рахунок фінансування держави та кооперативних установ у містах і селищах міського типу за 1946—1968 роки збудовано понад мільйон кв. метрів житла.
Справжня революція відбулася на Радянській Буковині і в галузі охорони здоров’я. В 1939 році тут було лише 20 лікарень і працювали 128 лікарів. Медична допомога була платною, недоступною широким народним масам. Дуже поширеними були інфекційні, венеричні хвороби, туберкульоз.
З возз’єднанням краю з Радянською Україною становище різко змінилося. Уже в другій половині 1940 року кількість лікарів на 10 тис. населення зросла з 1,6 до 6,9. Після війни мережа закладів охорони здоров’я була швидко відновлена і продовжувала розвиватись. Тепер навіть у найвіддаленіших місцях області є лікарні, амбулаторії або акушерські пункти. У містах і селах працює 2211 лікарів. Серед медпрацівників 7 заслужених лікарів УРСР, 50 нагороджено орденами і медалями СРСР.
Для лікування трудящих дедалі інтенсивніше використовуються місцеві джерела мінеральних вод. У Чернівцях, Брусниці та Щербинцях побудовано водолікарні. В селі Валя Кузьминій відкрито пансіонат і будинок відпочинку «Вогник Буковини», у Виженці — будинок відпочинку «Зелені пагорби».
Популярною на Північній Буковині стала фізична культура. Близько 230 тис. трудящих є членами фізкультурних колективів. Ряд спортсменів брав участь у міжнародних змаганнях і Олімпійських іграх. Майстер спорту СРСР А. Г. Кривошеев виступав на XV—XVII Олімпійських іграх.
На Північній Буковині створилися сприятливі умови для дальшого розвитку культурного життя, яке піднесено на небачену раніше височінь. Соціалістична культура оновленої землі стала справді загальнонародною, вона відповідає інтересам трудящих мас, розвивається у нерозривному творчому єднанні з багатющою культурою всіх народів Радянської Вітчизни, збагачується за рахунок кращих надбань людства і вносить свою скромну частку до мистецької скарбниці.
Запорукою цьому є широка мережа освітніх і мистецьких закладів. Виховання майбутнього творця матеріальних і духовних цінностей починається з школи. В області їх числиться 494, ними охоплено 139,9 тисяч дітей. У школах працює 9048 учителів. Серед них — 17 заслужених вчителів школи УРСР, 110 орденоносців, 422 відмінники народної освіти. Діють палаци піонерів, дитячі технічні станції, піонерські табори.
В області є 3 вузи (університет, медичний інститут, філіал Київського торговельно-економічного інституту) і 19 середніх спеціальних учбових закладів. Вони мають просторі учбові приміщення, лабораторії з сучасним обладнанням, численних висококваліфікованих спеціалістів. З 630 викладачів вузів — 345 докторів і кандидатів наук, трьом з них — К. М. Леутському, Б. Л. Радзіховському, А. Г. Самойловичу присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР.
У вищих і середніх спеціальних навчальних закладах навчається 26,9 тис. студентів. З розрахунку числа студентів на 10 тис. населення Чернівецька область випередила Францію у 2, Англію — у 2,4, Швецію — у 4,3 раза. Чимало буковинської молоді здобуває середню спеціальну й вищу освіту поза межами краю і республіки. В 11 професійно-технічних училищах і школах оволодівають фахом 5100 юнаків і дівчат.