Біла Криниця, Глибоцький район, Чернівецька область (закінчення)
Та до земельної громади, як і до сільради, пролізли прислужники куркулів і такі, що під впливом пропаганди церковників були вороже настроєні до Радянської влади. Вони чинили порушення у розподілі конфіскованої землі, привласнювали безгосподарне майно, брутально поводилися з селянами. Експлуататорські елементи роздмухували антирадянські настрої. Дії цих елементів викликали гнів і обурення селян. Куркульських прислужників було виведено із складу сільради.
Незважаючи на агітацію куркулів і церковників, ідея колективного ведення господарства все більше оволодівала свідомістю трудящих села. 9 вересня 1948 року відбулися організаційні збори, на яких було створено сільськогосподарську артіль ім. А. О. Жданова. Головою селяни одностайно обрали прикордонника Василя Тимофійовича Мрачка, уродженця Вінницької області. Спершу колгосп об’єднав 28 селянських господарств. Матеріально-технічна база нового господарства була невеликою — близько 130 га землі, в т. ч. 13 га саду; 1 молотарка та 4 віялки, 40 плугів і борін. В середньому кожен колгоспний двір усуспільнив по 1 коню, корові та вівці.
Кращі люди села брали активну участь у зміцненні Радянської влади. 7 лютого 1949 року було створено групу по охороні державного й колгоспного майна від зазіхань контрреволюційних елементів. Очолив її безпартійний лісник Г. Т. Ларіонов.
Колгоспники докладали чимало зусиль, щоб їх артіль виконувала виробничі завдання, давала більше сільськогосподарської продукції державі. Вже у 1949 році засіяли зерновими культурами 77 га. Однак більшість прибутків у той час давало садівництво, яке було традиційним для білокриницьких селян. Почали розвивати й нові галузі господарства. Того ж року на річці Тарнавці споруджено став, який зарибнено дзеркальним коропом.
З самого початку існування колгоспу держава надавала йому допомогу. На придбання худоби і сільськогосподарського інвентаря, а також мінеральних добрив було виділено близько 17,5 тис. крб. На електрифікацію виробництва й будинків колгоспників держава асигнувала 50 тис. крб. Крім того, допомогу було дано бідняцьким господарствам та багатодітним матерям.
У вересні 1950 року артіль ім. А. О. Жданова було об’єднано з артілями сіл Старого Вовчинця та Багринівки в один колгосп, який назвали «Шлях до комунізму». Це велике сільськогосподарське підприємство. Загальна площа земельних угідь його становить 2405 га, з них 1385 га орної землі. Центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму» розміщена у Старому Вовчинці. В Білій Криниці знаходиться третя бригада колгоспу. З 1956 року розгорнулася електрифікація житлових будинків і тваринницьких приміщень.
Завдяки поліпшенню обробітку землі підвищилася врожайність зернових і технічних культур. Дальшого розвитку набуло громадське тваринництво. За десятиріччя поголів’я великої рогатої худоби зросло на 1 тис. Надої молока на одну фуражну корову збільшилися на 900 кілограмів.
Третя бригада колгоспу спеціалізована в традиційному для Білої Криниці садівничо-городницькому напрямі. Це відповідає природним умовам села, що розташоване в зоні бідних опідзолених грунтів (переважно т. зв. білиці). У 1969 році бригада мала 58 га плодоносного саду та 60 га молодих насаджень. Вирощують кращі сорти: ренети золотий і П. Ф. Симиренка, джонатан і білий налив. Розвивається також льонарство. Площа посівів льону досягла 25 га. В 1967 році врожайність льону становила 6,2 цнт волокна та 4,9 цнт насіння з га. Колгосп щороку підсаджує 4 га лісу, його вже відновлено на 250 гектарах. Провадить також роботи по осушенню 300 га болотистих грунтів під оранку та поліпшенню підзолистих вапнистих грунтів шляхом внесення добрив. Викорчовує чагарники, засипає балки. Намічено будівництво другого зарибненого ставка.
Зміцнення колгоспу «Шлях до комунізму» було нерозривно зв’язано з практичною діяльністю комуністів, які пішли в найважливіші ланки колгоспного виробництва. Здібним організатором трудящих виявив себе комуніст А. І. Меркулов, який з 1958 року майже безперервно очолює третю бригаду.
Першим секретарем парторганізації об’єднаного колгоспу був Олександр Омелянович Григоров. Він народився 1897 року в сім’ї білокриницького селянина. В 1915 році пішов з козачою частиною в Росію. Став комуністом ленінського призову. За мобілізацією ЦК КП(б)У проводив колективізацію сільського господарства в Полтавській області. Пізніше працював на відповідальних посадах у вугільній промисловості. За самовіддану працю О. О. Григорова було відзначено урядовими нагородами, йому присвоєно звання гірничого директора адміністративної служби 3-го рангу. В 1951 році О. О. Григоров повернувся в рідне село.
Немалий внесок у розвиток колгоспного виробництва зробила комсомольська організація Білої Криниці, що налічує в своєму складі 52 члени. Велика заслуга сільської комсомольської організації в залученні до громадського життя жінок. Саме з комсомольських лав вийшла перша в селі трактористка Марія Сергеева.
Піднесення добробуту змінило вигляд Білої Криниці. Тут споруджено близько 60 нових житлових будинків, кожний на 3—4 кімнати. За допомогою держави в 1967 році всі селянські житла вкрито шифером. Старих, дідівських традиційних хат майже не залишилося. Обстановка в будинках колгоспників стала подібною до міської. В кожному будинку є електрика, тому ввійшли у вжиток електронагрівальні прилади, радіоприймачі, пральні машини, холодильники. Поряд із новим у побуті зберігається краще з традиційного. Майже кожна родина має свою лазню. Але й ці типові для російського села будівлі мають нині більш сучасний вигляд.
Білокриничани значні вигоди здобувають від суспільних фондів. Вони забезпечені безплатним медичним обслуговуванням, навчанням, користуються бібліотекою тощо. В селі існують фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, садок.
Зросла культура колгоспного села. Зразу після визволення Білої Криниці Червоною Армією школі було передано додаткове приміщення — хату куркуля, що втік з румунськими окупантами. В 1966 році закінчено спорудження цегляного будинку для восьмирічної школи. Крім класних кімнат, тут містяться їдальня, навчально-виробничі майстерні. У школі працює 9 вчителів, серед них — заслужений вчитель школи УРСР Н. С. Васильєва. Вчителі беруть активну участь у громадському й культурному житті села. Створено шкільні зелені патрулі, що допомагають лісникам.
Майже всі випускники продовжують навчання: йдуть до Вовчинецької середньої школи, в різні училища, технікуми. За роки Радянської влади середню освіту одержали 88 чоловік. Середню фахову першим дістав Д. А. Меркулов. Працюючи вчителем у Білокриницькій школі, він закінчив географічний факультет Чернівецького університету. Тепер трудиться на кафедрі економічної географії ЧДУ. Вищу освіту мають 8 мешканців Білої Криниці (до Радянської влади — 1). Вчаться у вузах країни 10 дітей білокриницьких селян.
Багато білокриничан оволоділи різними,-технічними спеціальностями, працюють шоферами, лісорубами, шахтарями на Донбасі та Уралі, в Красноярському краї та Комі АРСР. Вихідці з села брали участь у будівництві Каховської ГЕС.
Розцвітає народна творчість. Поряд із традиційним фольклором побутують нові пісні, частушки, приказки, вірші самодіяльних поетів. В цих творах відображено радісні перетворення, що принесла буковинським селянам Радянська влада та Комуністична партія. Новою традицією стало проведення районного свята врожаю в мальовничій місцевості між лісом і ставом на околиці села.
Спільна праця в одному колгоспі з українцями зі Старого Вовчинця й молдаванами з Багринівки виховує почуття міцної дружби, зруйнувала давню побутову й культурну відрубність колишніх липованів від навколишнього населення. Зламано віковічні заборони шлюбів з іновірцями.
Народну творчість та говірку білокриничан досліджують радянські фольклористи та діалектологи. Науковцями зібрано значний фольклорний, діалектологічний, топонімічний, етнографічний та історико-архівний матеріал. Нині українські пісні становлять вагому частину пісенного репертуару Білої Криниці.
Найрізноманітніші впливи на побут і культурне життя Білої Криниці має «служба юнаків у Радянській Армії, а також сусідство з прикордонниками. Селяни допомагають в охороні державного кордону. При школі існує дружина юних друзів прикордонників. На рахунку дорослих мешканців Білої Криниці і дітей — затримані порушники кордону. Якщо раніше багато білокриничан-липованів відмовлялися служити в армії, то тепер із села вийшло 5 офіцерів. Через тих, хто служив у армії, прийшли заборонені старообрядницькою церквою музика й танці. Першими гармоністами в селі були прикордонники. Згодом почала грати на музичних інструментах і білокриницька молодь.
Важливим чинником культурного життя Білої Криниці є сільська бібліотека, що нараховує 4,5 тис. книжок, та клуб із стаціонарною кіноустановкою. Сільський колектив художньої самодіяльності (агітколектив, драмгурток, хор, солісти, танцювальний гурток) неодноразово здобував перші місця на районних оглядах самодіяльності. Колектив виступав у селах свого й сусідніх районів, а також у Чернівцях. Гордістю села є дівочий вокальний ансамбль, який поряд із народними російськими піснями виконує також українські та білоруські.
На 1 січня 1967 року передплачено 408 періодичних видань, тоді як за часів румунсько-боярської окупації одержували тільки 7 газет.
Влітку 1967 року в Білій Криниці працювала розвідувальна топографічна експедиція за завданням Держбуду РРФСР. Рекомендації експедиції покладено в основу плану перебудови села з метою наближення його до селища міського типу. На захід від села, в лісі, намічено спорудження будинку відпочинку.
Світлі перспективи відкриваються перед Білою Криницею та її мешканцями. Нащадки збіглих кріпаків і солдатів, що змушені були втікати з батьківщини в пошуках талану-щастя, знайшли це вимріяне щастя під зорею Радянської влади.
А. Р. ВОЛКОВ, І. П. ГАЛКІНА, В. Ф. ФІНІКОВ