Недобоївці, Хотинський район, Чернівецька область (продовження)
30 березня 1944 року частини 1318-го стрілецького полку 163-ї стрілецької дивізії визволили село. Люди з великою радістю знову зустрічали армію-визволительку. На мітингу, що відбувся того ж дня, учасник Хотинського повстання 1919 року І. І. Легун, висловлюючи думи селян, заявив, що настав довгожданий день, про який мріяли його односельчани всі чорні роки окупації. В перші ж дні 412 уродженців села стали воїнами Червоної Армії. 38 чоловік було нагороджено бойовими орденами й медалями. Смертю хоробрих на фронтах загинуло 163 чоловіка. В центрі села встановлено пам’ятник воїнам-визволителям.
В історії села відкрилася сторінка славного літопису будівництва нового життя. Відновила свою діяльність сільська Рада. Перед нею постали складні й невідкладні завдання. Бракувало тягла, сільськогосподарських машин, частина селянських господарств не мала посівного матеріалу. Але трудівники з притаманною їм завзятістю взялися до роботи. Як і в 1940 році, одним з перших заходів Радянської влади було повернення селянам 240 га землі, відібраної під час окупації. Більшість з них одержали наділи по 1—3 гектари. Велику матеріальну допомогу біднякам подала держава — на пільгових умовах забезпечила насінням, тракторами й сівалками з МТС для обробітку полів. Багатодітним родинам, зокрема О. І. Заньковській, у 1946 році було видано одноразову допомогу — 5370 карбованців.
Відбудовуючи господарство, селяни проявили трудовий героїзм. В дуже важких умовах проходила перша повоєнна весняна сівба. Значну частину сільськогосподарських робіт селяни виконували тягловою силою корів, організувавши 220 супряг.
Радянська влада відкрила селянам широкий шлях до науки, знань, культури. У селі відновили свою роботу школа, клуб, бібліотека, амбулаторія. Соціалістична культура нестримно проникала в усі сфери життя недобоївчан — у виробництво, взаємини між людьми, у побут, формувала нову людину — людину комуністичного світогляду.
Селяни все більше усвідомлювали: щоб поліпшити своє життя, треба переходити до колективної праці. Такий напрям думок і настроїв ставав загальним. Територіальна партійна і комсомольська організації розгорнули пропагандистську роботу серед селян, крок за кроком прокладали шлях до колективного життя. Важливим у цьому був приклад трудівників східних областей України, всього селянства Країни Рад, що стало на шлях соціалізму. Але відразу зробити цей приклад надбанням у Недобоївцях було нелегко. Багато людей вагалися і навіть негативно ставилися до колективної праці під впливом ворожої агітації.
Та час зробив своє: найактивніші незаможники у липні 1946 року створили ініціативну групу, яка 6 жовтня 1946 року ухвалила на своїх зборах організувати колективне господарство, його назвали «Червона Буковина». Це — символ нового життя в оновленому селі. Зачинателями і організаторами артілі були М. І. Палій (очолив колгосп), К. В. Давній, В. А. Куделько, В. Ю. Легун, Й. І. Сливінський, В. І. Тодосійчук та інші. Значну роль в організації колективного господарства відіграли 4 земельні громади, створені на початку 1946 року. Вони були першим кроком нової влади, яка ліквідувала старі порядки. Громада «Владова» охоплювала 153 селянські двори. В колгоспі 1947 року об’єдналося 45 родин, усуспільнивши 143 га сільськогосподарських угідь. Перший рік спільного господарювання розкрив перед хліборобами великі можливості. Було вирощено високі врожаї і одержано грошові прибутки. В артілі виросли нові тваринницькі й громадські будівлі.
Організатором і вихователем колгоспних мас стала партійна організація, створена в січні 1947 року. Комуністи доклали чимало зусиль, щоб подолати перші, найбільші труднощі. Потрібно було проявити великі організаторські здібності та подати особистий приклад, щоб довести до свідомості колгоспників важливість і значення впровадження передового досвіду, нових методів праці, запалити в людях прагнення трудитися на повну силу.
І з цими завданнями комуністи завжди справлялися.
В березні 1948 року в селі організовано другу артіль — ім. EL К. Крупської, головою якої обрали бідняка І. А. Мельника. Весною того ж року Недобоївці стали селом суцільної колективізації.
На загальних зборах колгоспників 24 серпня 1950 року було ухвалено — об’єднати обидві артілі в господарство «Червона Буковина». Головою обрали комуніста Т. І. Рашковського. Економіка новоутвореного колгоспу зросла.
За високі врожаї зернових і цукрових буряків та піднесення продуктивності тваринництва артіль & років (1951—1956 рр.) була учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР, а також нагороджена багатьма медалями, премійована легковою машиною «Победа», 5 вантажними автомобілями, радіоприймачем та цінними подарунками. 1951 року демонструвала свої успіхи на виставці в Москві ланка М. П. Вакарюк, яка виростила по 456 цнт цукрових буряків з гектара. За трудові здобутки ланкову було удостоєно звання Героя Соціалістичної праці. Членів ланки — Н. О. Давню — нагороджено орденом Леніна, орден Трудового Червоного Прапора вручено А. М. Вакарюк та В. Р. Ковальовій, а медаль «За трудову доблесть» — A. В. Семенюк, І. В. Мусурівській, Г. Р. Щербатій, Є. І. Хилюк та іншим трудівницям.
Колишній бідняк П. М. Вакарюк навіть не мріяв, що його донька стане знатною ланковою. Адже він і сам працював усе життя, а винагородою за це були злидні й приниження, яких зазнавав від багатіїв. За Радянської влади дівчина пройшла шлях від рядової трудівниці до агронома. 1963 року вона закінчила Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут. М. П. Вакарюк є членом пленуму радянської секції Всесвітньої ради жінок, була делегатом VII Всесоюзного з’їзду кооператорів.
Змагаючись за дальше піднесення всіх галузей господарства, колгоспники бачили, що використано не всі наявні резерви для вирощення високих урожаїв, одержання високих надоїв молока, збільшення виробництва м’яса, а значить — грошових прибутків. Невпинно зростала й технічна оснащеність, зміцнювалася енергетична база, а простір для використання машин лишався обмеженим. *Гому було вирішено 20 лютого 1959 року об’єднатися з артіллю ім. Г. І. Котовського, що в сусідньому селі Чепоносах. Укрупнене господарство назвали «Радянська Буковина». Головою обрали B. Ю. Легуна. За колгоспом закріпили на вічне користування 3334 га землі, у т. ч. 2197 га орної. На фермах налічувалося 1020 голів великої рогатої худоби, у т. ч. 438 корів; 729 свиней, 311 овець, 153 коней; на пасіці — 85 бджолосімей. Провідне місце (50 проц.) належить озимій пшениці. Технічні культури займають 410 га. Найбільш вигідною галуззю рослинництва є цукрові буряки, від яких щорічно до колгоспної каси надходить 45 проц. всіх прибутків. Грошові доходи колгоспу 1959 року перевищили 1 млн. 300 тис. крб. і порівняно з 1950 роком зросли майже у 7 разів.
Колгосп «Радянська Буковина» міцнів і зростав. Завдяки наполегливій роботі партійної організації і правління, самовідданій праці всіх трудівників села він досяг значних успіхів за роки семирічки. З 1959 по 1965 рік врожайність пшениці зросла на 69 проц., кукурудзи — на 24 проц., цукрових буряків — на 16 проц., виробництво м’яса — на 36 проц., молока — на 21 проц. Грошові прибутки збільшилися у 2,2 раза, а оплата праці — майже в 2 рази.
Особливо високих успіхів артіль добилася у ювілейному 1967 році. Незважаючи на несприятливі погодні умови, господарство одержало 30 цнт пшениці, 48 цнт кукурудзи, 285 цнт цукрових буряків, 115 цнт картоплі з гектара. Зросла продуктивність тваринництва. В 1967 році надій молока на корову становив 2749 кг. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 486 цнт молока, 94 цнт м’яса (в забійній вазі). Знизилася собівартість продукції; 1959 року центнер зерна коштував 6,4 крб., цукрових буряків — 3,88 крб., а 1967 року — відповідно 4,03 крб. і 1,78 карбованця. В 1967 році на ланах господарства працювало 22 трактори, 8 комбайнів, 15 вантажних автомобілів та багато інших машин.
У керівництві колгоспним виробництвом партійною організацією, яка налічує в своїх рядах 65 комуністів, особливо важливе значення має розстановка членів партії. Завжди в центрі уваги комуністів усе нове, передове. Вони діють, переконують особистим прикладом. Наскільки успішно комуністи здійснюють авангардну роль, свідчать досягнення артілі. Найбільш помітним показником її зростання є високі темпи будівництва. За повоєнні роки у селі споруджено ціле тваринницьке містечко: корівники, свиноферми, кормокухню, польовий стан тракторної бригади, майстерню, де виконують складний ремонт сільськогосподарських машин; гаражі для техніки, сховища для збереження добрив, зерна та інші об’єкти.
Розквіт колгоспної економіки сприяє зростанню людей.— передовиків виробництва. П. С. Руснак у 1964 році виростила по 80 цнт кукурудзи з гектара, за що їй вручили Велику срібну медаль Виставки досягнень народного господарства CPСP. Рільнича бригада, очолювана І. Н. Мельником, в 1966 році виростила по 47 цнт пшениці з гектара. Високих результатів добилася доярка М. І. Голяндіна, надоївши у 1967 році 3 тис. літрів молока від корови.
За повоєнні роки 42 трудівники нагороджено орденами й медалями.
Зростають грошові прибутки, неподільні фонди, оплата праці. В 1967 році до колгоспної каси надійшло 912 тис. карбованців. Неподільні фонди на початок 1968 року становили 1 326 878 крб. (у порівнянні з 1959 роком збільшились в 6 разів). Вартість людино-дня за цей час зросла в 2,7 раза. Крім того, видано колгоспникам у додаткову оплату понад 77 тис. карбованців.
Зміцнення економіки колгоспу забезпечило перехід на гарантовану грошову оплату праці, допомогло запровадити з січня 1967 року пенсії, які одержує 142 ветерани праці. Крім основних доходів, певну частину своїх матеріальних потреб колгоспники задовольняють за рахунок власного господарства. У 1968 році в особистому користуванні вони мали 270 корів, 320 свиней, понад 300 овець, близько 5 тис. штук птиці.
Про поліпшення добробуту селян свідчить і зростання їх заощаджень. З 1958 по 1968 рік сума їх збільшилася в 4 рази.
Значні зміни сталися і в побуті людей. У селі працюють павільйон побутового обслуговування,, універмаг, їдальня. В 1965 році село підключено до державної електромережі. Товарооборот Недобоївського ССТ за 1959—1967 рр. зріс у 2,6 раза.
Заможність трудівників села характеризують також інші показники. Тут споруджено понад 400 будинків. Усі світлиці обставлено сучасними меблями, одягаються колгоспники не гірше міських жителів.
Поліпшується медичне обслуговування населення. В Недобоївцях є пологовий будинок, амбулаторія. Працівники охорони здоров’я систематично здійснюють профілактичні заходи: рентген, щеплення проти хвороб. Під постійним наглядом сільських лікарів перебувають діти.
Зріс освітній рівень людей. У вересні 1944 року всі діти сіли за парти семирічної школи. В 1949 році відкрито середню школу. В 1967/68 навчальному році було 610 учнів, працювало 34 вчителі. Шанують селяни заслужену вчительку школи Української РСР, викладача хімії Н. М. Тофанчук, її колег — Є. Г. Гуменюк, Г. П. Томіна, Л. Л. Іванес та інших педагогів, котрі багато років трудяться на ниві народної освіти. Багато уродженців села стали знатними людьми, вченими. Д. І. Чопчик — кандидат медичних наук, працює в Інституті підвищення кваліфікації лікарів у Києві; І. Н. Веренчук — кандидат хімічних наук, доцент Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. В Недобоївцях трудяться випускники Чернівецького університету Н. М. Тофанчук, І. П. Пестружак. Колишні учні школи працюють вчителями, лікарями, агрономами в багатьох містах і селах України, Росії, Казахстану. Середню освіту здобули 587 дітей колгоспників, вищу — 40 юнаків і дівчат.
Значну агітаційно-масову роботу веде сільський клуб; тут працюють гуртки художньої самодіяльності, відбуваються лекції та бесіди, часто виступають професіональні артисти — Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Ю. Кобилянської, Чернівецької філармонії та інші. Центром культурного дозвілля є і 2 бібліотеки, їх книжковий фонд становить 8250 книг. Жителі села одержують 2562 примірники періодичних видань.
Коли знайомишся з Недобоївцями — селом, що впевнено крокує в завтрашній день, розмовляєш з його привітними людьми, то кожного разу переконуєшся: за Радянської влади тут сталися більші зміни, ніж за всю багатовікову історію.
Я. І. ГРОЗА, М. Г. ТОФТУЛ, М. Г. ІГНАТЕНКО