Кельменці, Кельменецький район, Чернівецька область (закінчення)
Заліковуючи рани війни, кельменчани дбали і про перемогу над ворогом. Серед трудящих широкого розмаху набрав рух за збирання коштів у фонд допомоги фронту. Тільки за два дні квітня 1944 року було зібрано 15 тис. крб. За самовіддану працю і допомогу фронту в 1944 році було нагороджено медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» велику групу кельменчан, серед них 15 робітників Кельменецького маслозаводу та партійних і радянських працівників. Хліборобам Кельменців було повернуто конфісковану у поміщиків землю, реманент, худобу. Але дрібні селянські господарства були малотоварними. Тому одночасно з поверненням селянам землі, поданні допомоги в її обробітку, насінням, добривами, партійні і радянські органи райцентру провадили велику роботу по підготовці до об’єднання одноосібних господарств у колективні. Важливу роль у цьому відіграли 4 земельні громади, які об’єднували майже всі селянські двори. Вони сприяли організації супряжних груп, допомагали впорядковувати землекористування, подавали допомогу у проведенні сівби і збиранні врожаю сім’ям червоноармійців та інвалідам Вітчизняної війни тощо.
Наслідуючи приклад своїх братів східних областей України, селяни Кельменців 29 березня 1947 року створили перший колгосп «Красный луч». Ініціаторами його стали В. У. Москалюк, І. С. Ковальчук, Г. Г. Тодосійчук. Першим головою колгоспу обрано В. У. Москалюка.
Згодом був організований ще один колгосп—ім. Горького, який очолив М. М. Раренко, а на кінець 1949 року в Кельменцях було завершено суцільну колективізацію.
В серпні 1950 року два колгоспи об’єдналися в один під назвою «Красный луч». В 1958 році він був названий ім. В. І. Леніна, а в 1963 — «Заповіт Ілліча». Головою правління укрупненого колгоспу було обрано І. Г. Атамана. В колгоспі налічувалось 1127 дворів. Він мав 3344,7 га землі, понад 1 тис. голів худоби, 2 автомашини.
Великі зрушення у розвитку артільного виробництва відбулися в наступні роки. Здійснення розроблених вересневим (1953 р.) Пленумом ЦК КПРС ряду конкретних заходів, спрямованих на збільшення сільськогосподарських продуктів, а також рішень з’їздів партії обумовило значне піднесення всіх галузей колгоспного виробництва. На кінець семирічки валовий збір зернових і бобових та продукція тваринництва в колгоспі збільшилися майже у 2 рази.
Ще показовіших успіхів досяг колгосп після XXIII з’їзду партії і березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. Завдяки турботам партії про дальший розвиток колгоспного виробництва і самовідданій праці колгоспників у ювілейному 1967 році в артілі одержано врожай — зернових по 31,6 цнт з га, у т. ч. озимої пшениці — по 36,3 цнт, кукурудзи — по 41,2 цнт, цукрових буряків — по 250 цнт, соняшника по 16,3 цнт з гектара.
Добрі показники мав колгосп і у розвитку громадського тваринництва. На кінець 1967 року на фермах артілі було 1272 голови великої рогатої худоби, свиней — 2519 голів, птиці — 2258 штук. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 384,3 цнт молока, по 141,4 цнт м’яса.
Відчутну роль у розвитку рослинництва і тваринництва відіграло підвищення загальної культури виробництва, широке застосування передового досвіду та використання техніки. На полях артілі в 1967 році працювало 32 трактори, 17 комбайнів різних типів, 12 автомашин та інші складні сільськогосподарські машини і знаряддя.
У високомеханізованому колективному господарстві докорінно змінився характер праці, змінилось ставлення селян до праці. На всіх ділянках господарства працюють спеціалісти з вищою чи середньою освітою: агрономи, зоотехніки, механіки, інженери, ветпрацівники. В тракторній бригаді, яку з 1958 року очолює І. С. Свирида, працює понад 100 механізаторів. їй першій в Кельменецькому районі присвоєно високе звання колективу комуністичної праці. Кращі механізатори артілі.— Д. В. Лупашко, О. І. Гарабаджій, В. К. Огородник, С. Т. Горобієвський. Один з ветеранів бригади, слюсар Ф. П. Рингач, навчив механізаторських професій понад 400 чоловік.
Глибокою пошаною користуються передовики і ветерани колгоспної праці. Це — бригадир рільничої бригади П. К. Раренко, що працює на цій посаді понад 15 років і за сумлінну працю нагороджений орденами Леніна і «Знак Пошани», П. І. Никитюк, яка ось уже 10 років очолює овочеву бригаду, ланкові М. П. Підлубняк, Л. Ю. Підлубняк, доярки Г. М. Карапчієвська і Л. М. Мардар. Праця в колгоспі стала справою честі і трудового героїзму. Багато колгоспників за післявоєнні роки відзначено урядовими нагородами.
В перших рядах трудівників за дальше піднесення господарства йдуть комуністи — комбайнер В. К. Огородник, бригадир тракторної бригади І. С. Свирида, колгоспниця П. П. Рагульська, завідуючий молочно-товарною фермою О. О. Боднар, доярка Л. М. Задворна, ланкова Т. А. Цикнев, механізатори В. С. Плеванюк, Ф. І. Кушнір, І. І. Тарнавський, старший чабан І. І. Пунга та інші. Партійна організація весь час зростає за рахунок кращих виробничників. На початку 1968 року в її рядах налічувалось понад 50 комуністів.
Активним помічником партійної організації і правління артілі є комсомольська організація, що існує з лютого 1948 року. Тоді вона об’єднувала 8 комсомольців. На 1 січня 1968 року на обліку в комсомольській організації налічувалось 41 член ВЛКСМ.
За роки Радянської влади в Кельменцях виникло ряд промислових підприємств. Найбільші з них — маслозавод, райпобуткомбінат, харчокомбінат, завод будівельних матеріалів, кукурудзокалібрувальний завод та інші. Продукція більшості підприємств йде за межі області і республіки. їх колективи включилися у соціалістичне змагання і ювілейний 1967 рік завершили з перевиконанням своїх виробничих планів. Маслозавод виконав план майже на 110 проц. Колектив харчокомбінату виробив понад план 142,3 тонни хлібобулочних продуктів, 610,9 тис. умовних банок консервів тощо. На всіх підприємствах виросли кадри передовиків, майстрів своєї справи. Серед них — формувальники заводу будівельних матеріалів Г. О. Кавковський і В. І. Лавринюк удостоєні урядових нагород, на комбінаті побутового обслуговування — це робітники А. М. Грушко, М. Ю. Твердохліб, Ф. В. Никитюк, Ф. Ф. Підлубняк.
Небаченого раніше розмаху набуло за роки Радянської влади в Кельменцях будівництво. Із звичайного села воно перетворилось у селище міського типу. В Кельменцях за останні 15 років споруджено Будинок культури, кінотеатр, поліклініку, пологовий будинок, дитячий садок, медамбулаторію, раймаг, магазин книготоргу, триповерховий готель, цегельно-черепичний завод, хлібопекарню, лазню, двоповерховий універмаг, побутовий комбінат. Поруч — двоповерхові приміщення райкому партії, райвиконкому, друкарні і редакції районної газети «Наддністрянська правда», районної контори зв’язку. В центрі Кельменців красується нове триповерхове приміщення середньої школи, а в зелені молодого парку — просторе приміщення дитячої дошкільної установи. Своєрідним ансамблем двоповерхових будинків на околиці селища розташоване медичне містечко.
Соціалістичні перетворення в промисловості і сільському господарстві створили сприятливі умови для піднесення матеріального добробуту трудящих селища. Лише за 1960—1967 рр. тут збудовано за рахунок державних капіталовкладень 19 житлових будинків на 200 квартир. За цей час шляхом індивідуального будівництва споруджено 127 добротних будинків, перебудовано понад 120 будинків. В результаті розширення житлового будівництва в селищі з’явились нові вулиці: Заводська, Першотравнева, ім. Гагаріна.
Депутати районної та селищної Рад, всі трудящі докладають зусилля до того, щоб селище було упорядкованим, красивим. Багато зроблено по асфальтуванню вулиць і тротуарів, освітленню та озелененню селища. На площах та центральних вулицях — квітники і газони. Над селищем зростає ліс телевізійних антен. В 1966 році встановлена нова телефонна станція на 500 номерів.
В селищі широка мережа торговельних підприємств. Тут працює 27 магазинів і 13 підприємств громадського харчування. Значно зріс попит на культтовари та товари побутового обслуговування. Лише в 1967 році жителі селища придбали 158 радіоприймачів і радіол, близько 200 телевізорів, 55 холодильників, 87 пральних машин, 24 пилососи. В особистому користуванні громадян понад 200 моторолерів і мотовелосипедів, 19 легкових автомашин, близько 1000 велосипедів.
Відрадні зміни сталися у медичному обслуговуванні за післявоєнний період в Кельменцях. В селищі створена широка мережа лікувально-профілактичних і стаціонарних установ — районна лікарня з поліклінікою та пологовим будинком,, протитуберкульозний диспансер, профілакторій, молочна кухня, аптека. У закладах охорони здоров’я працює 121 медичний працівник. За заслуги у розвитку охорони здоров’я завідуючий терапевтичним відділом Кельменецької лікарні І. Г. Безручко нагороджений орденом «Знак Пошани».
Радянська влада відкрила шлях до культурного розвитку к’ельменчан. Після визволення від фашистських загарбників до знань потягнулися не тільки діти, а й дорослі. До кінця 1949 року неписьменність у Кельменцях була ліквідована.
Нині в селищі працює середня школа, в якій на початок 1967—1968 навчального року навчалося понад 1100 учнів, а також вечірня та заочна середня школи, в яких здобувають освіту близько 800 чоловік робітничої і сільської молоді. Навчають їх 64 учителі. Шаною і любов’ю учнів, батьків і громадськості користуються відмінники народної освіти Г. Я. Писанка, І. Ф. Смирнов, Є. П. Лахно та інші вчителі. За 1951—1967 рр. середню школу закінчило понад 700 юнаків і дівчат. Новозбудоване приміщення середньої школи має 65 класних кімнат, 12 навчальних кабінетів, 2 спортивних зали, столярну та слюсарну майстерні, їдальню. При школі діє клуб інтернаціональної дружби ім. Ернста Тельмана. Піонери і комсомольці листуються з школами і молодіжними організаціями 45 зарубіжних країн, з 68 учасниками Великої Вітчизняної війни — визволителями Кельменців. Члени клубу підтримують зв’язки з окремими школами, промисловими підприємствами і колгоспами союзних республік.
В Кельменцях є дитяча музична школа, дошкільний дитячий комбінат на 150 місць, районний Будинок піонерів.
Значне місце у вихованні трудящих відіграють районний Будинок культури, зимовий та літній кінотеатри, бібліотека для дорослих, дитяча бібліотека та 2 відомчих бібліотеки. Книжковий фонд бібліотек становить понад 55 тис. примірників. В 1967 році бібліотеки провели 10 читацьких конференцій, 53 тематичні літературні вечори, диспути та дитячі ранки.
Молодь селища вміє добре працювати і добре відпочивати. В райцентрі діє 13 гуртків художньої самодіяльності, які лише в 1967 році дали 47 спектаклів і концертів. Багато з них були присвячені 50-річчю Великого Жовтня і 50-річчю встановлення Радянської влади на Україні.
Про зростання культурного рівня кельменчан свідчить і те, що на 1 січня 1968 року кельменчани передплатили понад 8360 примірників газет і журналів.
Величні зміни сталися за роки Радянської влади в селищі. В цьому велика заслуга партійних і комсомольських організацій підприємств, колгоспу, закладів освіти і культури, адміністративних органів. В Кельменцях є 26 первинних партій-
них організацій, в яких на 1 січня 1968 року об’єднано понад 500 комуністів. У 23 первинних комсомольських організаціях райцентру на обліку 464 члени ВЛКСМ.
Як бойову програму дій сприйняли трудящі Кельменців рішення XXIII з’їзду КПРС. Вони живуть одним прагненням — успішно втілити в життя рішення з’їзду, що стане новим кроком на шляху побудови комуністичного суспільства в нашій країні.
А. Я. ВОЛОЩУК, П. В. МИХАЙЛИНА