Бояни, Новоселицький район, Чернівецька область (продовження)
В 1947 році у Боянах були організовані ще чотири колгоспи: «30 років Жовтня», «Радянська Буковина», «Ленінський шлях» та ім. Кірова. Колективізація проходила в гострій боротьбі з рештками ворожих елементів — куркулів та українських буржуазних націоналістів. Від їх рук загинув активіст М. Л. Василович, були поранені Л. М. Кула та Д. Г. Ігнатюк. Та незважаючи на терор ворогів, колективізація проходила успішно: в 1947 році в колгоспах налічувалось 258 господарств, у 1948— 598, а в 1949 році вона була завершена повністю.
Швидко зростала партійна організація села — на 1950 рік у ній налічувалось 18 комуністів. Керовані партійною організацією, колгоспники самовіддано працювали, налагоджуючи спільне господарство. Багато уваги приділялось рільництву, зокрема розвиткові буряківництва. Самовіддана праця принесла перші успіхи. Протягом 1948—1950 рр. посівні площі цукрових буряків зросли більш як у 3 рази, а врожайність підвищилася з 46 до 242 цнт з гектара. З’явились перші майстри високих врожаїв, зокрема відомий буряковод В. С. Мигальчан, який у 1950 році зібрав по 635 цнт цукрових буряків з кожного га на площі 5 га, за що був удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці. Урядові нагороди одержали 47 боннських колгоспників: орден Леніна — ланковий буряковод П. Г. Афтимічук, орден Трудового Червоного Прапора — ланкові А. Ф. Каба, О. В. Кучурян та колгоспники М. В. Мигальчан, А. М. Євчук, В. Д. Мигальчан, Л. Ф. Стриєнко та інші.
Неухильно розвивалось і тваринництво. Кількість великої рогатої худоби протягом 1948—1950 рр. зросла більше, як у 10 разів, свиней — майже в 20 разів, овець — у 19 разів тощо.
В 1950 році відбулося укрупнення колгоспів села, вони об’єдналися в артілі «Родина» та ім. Жовтневої революції.
Велика увага приділялась механізації виробництва. В 1958 році колгоспи Боян вже мали 22 трактори, 4 комбайни та багато іншої сільськогосподарської техніки. Сумлінна праця трудівників Боян була винагороджена. На 1958 рік, порівняно з 1950, валове виробництво кукурудзи збільшилось в 4,8 раза, пшениці — в 1,5 раза, цукрових буряків — у 1,3 раза тощо.
Помітних успіхів досягнуто після березневого (1965 року) Пленуму ЦК КПРС. В 1967 році на полях і фермах села працювало 42 трактори, 16 різних комбайнів, 27 автомашин та багато іншої техніки. Тепер більшість виробничих процесів у землеробстві повністю механізовано. Все це значною мірою сприяло зростанню врожайності та валового виробництва продукції рослинництва. У 1967 році у колгоспі «Родина» з кожного гектара було зібрано 26,3 цнт пшениці, 32,8 цнт кукурудзи, 322 цнт цукрових буряків, а в колгоспі ім. Жовтневої революції досягнуто ще кращих показників — відповідно 33,2 цнт, 34,1 цнт і 373 центнери.
Розвиток рослинництва зміцнив кормову базу тваринництва, що сприяло значному збільшенню поголів’я всіх видів худоби. На 1968 рік у селі було 3495 голів великої рогатої худоби (у т. ч. корів — 1590), свиней — 2824; з них 1558 голів великої рогатої худоби (у т. ч. 1023 корови) та 710 свиней,— в особистій власності трудящих села. Зросла і продуктивність громадського тваринництва: у 1967 році у колгоспі «Родина» на 100 га угідь вироблено 402 цнт молока та 70 цнт м’яса, в колгоспі ім. Жовтневої революції відповідно — 218 і 151 центнерів. Серед найдосвідченіших тваринників села передовики — дояр М. В. Басараба, доярки М. Г. Босович, М. І. Кройтор, телятниця С. І. Візові та чимало інших.
Колгоспи провадять велике будівництво. Лише за останні роки споруджено чотири приміщення для техніки з майстернями по ремонту автомобілів та тракторів, сховище для мінеральних добрив і зерна, три тваринницькі приміщення, кормоцех, олійницю, лісопильню тощо.
Зростає добробут колгоспників. На 1967 рік кожний людино-день у колгоспах Боян оплачувався в 5 разів вище, ніж у 1950 році. На соціальні й культурні потреби села в 1967 році було затрачено коштів у 26 разів більше, ніж у 1950 році. На січень 1968 року в селі пенсії отримували 598 чол., у т. ч. 520 колгоспників.
У Боянах діє державний млин, який до Радянської влади належав власникові кількох млинів на Буковині Кіслінгеру. Млин реконструйовано, переведено на електроенергію. Потужність його зросла в 2,5 раза.
В селі працює пекарня, яка забезпечує хлібом не тільки населення Боян, але й навколишніх сіл; діє побутовий комбінат, де є швейна і взуттєва майстерні, перукарня, фотоательє, прокатний пункт, відкрито майстерню по ремонту годинників, радіоприймачів і телевізорів.
На околиці села у колишньому маєтку поміщика Готліба розмістилась Всесоюзна науково-дослідна станція по раку картоплі ВИДІ захисту рослин. В семи лабораторіях станції науково-дослідну роботу провадять 26 фахівців, у т. ч. 6 кандидатів наук та 6 аспірантів. Вчені випробовують селекційний матеріал на стійкість до захворювання раком, досліджують біохімічну природу стійкості картоплі до цієї хвороби. Останнім часом вивчаються також засоби боротьби з шкідниками зернових та плодоягідних культур.
Науковці пропагують найновіші досягнення науки в галузі захисту рослин та запроваджують їх у сільськогосподарське виробництво. Станція має дослідне господарство з 243 га орної землі, сад і тваринницькі ферми. Побудовано триповерховий корпус, де розмістилися лабораторії, правління господарства, 24-квартирний житловий будинок з усіма комунальними вигодами, а також склади, гаражі, котельня, теплиця тощо.
Три партійні організації (колгоспів і ВНДС) налічують 142 члени та кандидати в члени КПРС. В десяти первинних комсомольських організаціях села — 285 членів ВЛКСМ. За роки Радянської влади виросли свої кваліфіковані кадри. Понад 12 років очолює правління колгоспу «Родина» А. І. Наконечний, який здобув великий авторитет в односельчан. Головою колгоспу ім. Жовтневої революції працює колишній тракторист, нині агроном Ф. М. Мигальчан, бригадиром — В. І. Матей, економістом колгоспу «Родина» — М. І. Костел, бухгалтером цього ж колгоспу — В. Д. Бота; всі вони навчаються заочно у вищих учбових закладах.
За роки Радянської влади значно підвищився матеріальний добробут населення. Зростаючі потреби трудящих забезпечують 27 торговельних підприємств Боннського сільського споживчого товариства. В 1967 році вони продали населенню різних товарів на 2,2 млн. карбованців. Стали до ладу два нових магазини, автобусна станція, комбінат побутового обслуговування. В 1967 році було відкрито колгоспний комбінат комунального обслуговування, який виконує різні будівельні роботи для жителів села, забезпечує їх газом тощо.
Радянська держава постійно дбає про охорону здоров’я трудящих. В Боянах є амбулаторія з 5 кабінетами, у т. ч. рентгенкабінетом і лабораторією, лікарня на 25 ліжок, три фельдшерсько-акушерські пункти. Селян обслуговують 20 медичних працівників, зокрема 5 лікарів.
Величні зміни сталися в культурному житті. За боярської Румунії значна частина селян лишалась неписьменною, до середніх і вищих учбових закладів могли пробитись лише одиниці із заможних сімей. За весь час австро-угорської та румунської окупації тільки 12 жителів Боян здобули вищу освіту. На 1968 рік у селі налічувалось 6 шкіл (у т. ч. 2 середні), в них навчалося 1400 учнів, працювало 114 вчителів. Переважна більшість з них — це діти боннських селян, зокрема С. І. Лунгу — директор середньої школи, удостоєна ордена Трудового Червоного Прапора, І. М. Мороз — відмінник народної освіти та Г. І. Босович — директори 8-річних шкіл; М. І. Козуб, завуч школи; відмінник народної освіти Є. І. Мороз, вчителі А. Г. Білецька, Г. І. Павел, Д. М. Порожній, А. П. Тома та інші. А заслужений вчитель школи УРСР В. М. Візові, крім педагогічної діяльності, плідно працює на науковій ниві. У співавторстві з доцентом Чернівецького університету, колишнім вчителем Боннської середньої школи Ш. П. Садовником він написав підручник молдавської літератури для п’ятого класу, що витримав уже п’ять видань, посібники для вчителів молдавської мови та літератури, а також ряд наукових і методичних статей з молдавської літератури. За роки Радянської влади в школах села середню освіту здобули 660 чол., причому понад 200 з них закінчили вищі й середні спеціальні учбові заклади, понад 180 чол. навчається у вузах і технікумах.
Вищу освіту здобули діти колишнього наймита В. М. Ляховича — Д. В. Ляхович став завучем школи, М. В. Ляхович — кандидатом історичних наук. Вчителями стали А. Г. Боднарюк і Є. Г. Боднарюк, дочки колишнього батрака. Випускники середніх шкіл Бонн після закінчення вищих навчальних закладів працюють у різних куточках нашої Батьківщини, в т. ч. 100 — вчителями, 5 — лікарями, 3 — геологами, 2 — юристами, 4 — інженерами; 10 — офіцери Радянської Армії. А біохіміки 3. Г. Тома, І. С. Кавуля, біологи К. С. Тимчук, В. І. Ткач, географ В. Ф. Цапу, медик К. Ф. Поплітар, мистецтвознавець В. І. Москалюк продовжують своє навчання в аспірантурі. Частина випускників боянських шкіл стала науковцями: В. І. Мудряк та Т. І. Боднар — кандидати технічних наук, М. С. Будяну — кандидат фізико-математичних наук та інші.
Вчителі шкіл села проводять серед населення велику освітню, культурно-масову та виховну роботу. Ще на початку 50-х років вони добилися ліквідації неписьменності. Майже всі вони є агітаторами або лекторами. В двох лекторіях села налічується 46 лекторів. Тільки за останні два роки ними прочитано для жителів села понад 650 лекцій. До послуг трудящих хата-читальня, 7 бібліотек із загальним фондом близько 53 тис. книжок, три клуби з стаціонарними кіноустановками.
Колективи боянських аматорів відомі далеко за межами села й області. Радіослухачам і телеглядачам добре знайомі боянський хор з його солістками Д. М. Аксані і В. Ф. Кибак, танцювальна група, в якій разом з молоддю виступають колгоспники старшого віку, у т. ч. незмінний учасник, 69-річний Г. І. Лучак. Для танцювальної групи особливо творчим був ювілейний 1967 рік; того року вона показувала своє мистецтво у Києві на республіканському фестивалі самодіяльного мистецтва; аматори завоювали право участі у всесоюзному фестивалі. В столиці високо оцінили їх виступи. Особливо сподобалась глядачам майстерність виконання місцевих молдавських танців. Колективу брянських танцюристів було надано почесне звання народного ансамблю танцю і нагороджено срібною медаллю та дипломом лауреата фестивалю самодіяльного мистецтва УРСР. Ансамбль одержав також бронзову медаль і диплом лауреата всесоюзного фестивалю самодіяльного мистецтва. Срібними медалями й грамотами Міністерства культури СРСР нагороджені керівники ансамблю Л. Г. Ропчан — вчитель середньої школи та завідуючий клубом І. Г. Ігнатюк.
Пишаються земляки і талановитими художниками І. М. Свеклою та П. В. Чеботаренком. Односельчани знають Ф. В. Білика не тільки як колишнього учасника революційного підпілля, а й талановитого майстра художньої обробки дерева. Заслужену славу принесли йому створені з кольорового дерева портрети В. І. Леніна та картина «Марічка». Один з портретів В. І. Леніна експонувався на обласній виставці, присвяченій 50-річчю Великого Жовтня, а другий він подарував народному музею рідного села.
Бояни щедрі на народні таланти. З’явилися тут і молоді письменники. Наприкінці 1968 року на сторінках молдавського журналу «Нистру» надрукована перша частина роману «Ла рзскруга Боянулуй» («Біля Боннського роздоріжжя») вчительки Боннської середньої школи В. Ф.. Кибак. Тепер вона готує до друку продовження цього роману. У творі йдеться про життя кількох селянських сімей Бонн протягом півстоліття, кінця XIX— початку XX століть, за часів чужоземного панування на Буковині.
На сторінках газет «Зориле Буковиней» і «Культура Молдавей» та інших все частіше з’являються вірші молодої боннської поетеси Теодори Зварич, яка навчається на філологічному факультеті Чернівецького державного університету.
Невпізнанно змінився зовнішній вигляд села. Ще на початку 60-х років воно було повністю електрифіковане і радіофіковане. Тут працює радіовузол, який обслуговує 2160 абонентів. По місцевому радіо часто виступають з лекціями вчителі шкіл, спеціалісти сільського господарства, лікарі, передаються концерти художньої самодіяльності. Колгоспники споруджують нові світлі, благоустроєні, красиві будинки. Тільки за останні 10 років їх зведено 380, в кожному з них є електрика і радіо. Головна вулиця села заасфальтована, в центрі прокладені тротуари, впорядковано сквери, є стадіон з комплексом спортивних споруд, відкрито кімнату щастя. В 1967 році в центрі села зазеленів Парк культури та відпочинку ім. 50-річчя Радянської влади. В 1965 році в Боянах здано в експлуатацію нове триповерхове приміщення середньої школи на 640 учнів, а в 1968 році закінчено спорудження колгоспних дитячих ясел.
Побувавши восени 1968 року на батьківщині, боннський емігрант Дмитро Чеботар поділився враженнями про життя своїх земляків: «Побачене, звичайно, перевершило всі мої сподівання. Від колишніх Боян не лишилося й сліду. Наче й не було отих хат, критих соломою, з підсліпуватими віконцями. Замість них з’явилися красиві котеджі, в кожному — модерні меблі. Чимало мотоциклів та автомобілів. Хто міг колись мріяти про середню школу в Боянах для селянських дітей? Я побував у просторих класах, у навчальних кабінетах, спортивному залі, майстернях. Молодь у вас має все потрібне. Хочеш вчитися — вчись, хочеш працювати — завжди є робота». З болем згадував Д. Чеботар про безрадісне дитинство, про нелегке життя своєї сім’ї на чужині, порівнював його з становищем своїх земляків. «В дитинстві як я любив книжки! Після закінчення початкової школи, пригадую, вчитель умовляв батьків, аби вчили мене далі. А на які кошти? Я щиро радію, що інакше склалася доля Драгоша і Георгія Порожніх, Михая Хакмана та багатьох інших. Завдяки Радянській владі вони мають вищу освіту, стали вчителями, інші вивчились на інженерів, лікарів, агрономів».
Бояни розташовані в мальовничій місцевості. Не випадково працівники кіностудії «Молдова-фільм» обрали саме це село для зйомки фільму «Маріанна» за документальною повістю П. Г. Білика «В тилу ворога». Значну частину фільму знімали тут взимку 1966—1967 років.
Величні зміни стались у селі за роки Радянської влади. Все це відображено в новоствореному народному музеї, відкритому напередодні святкування 50-річчя Великого Жовтня. Численні матеріали, діаграми та фотографії розповідають про розквіт економіки колгоспів, неухильне зростання матеріального добробуту та культурного рівня колгоспників, благоустрій села тощо. В центрі уваги — сучасна людина-трудівник. Завжди людно у сільському музеї. І старі й молоді з цікавістю слухають розповіді екскурсоводів — членів шкільного історичного гуртка.
На зборах колгоспників спільну думку жителів Боян висловив Герой Соціалістичної Праці В. С. Мигальчан: «Світло, достаток і радісне життя — ось що дала нам Радянська влада. За все це ми безмежно вдячні Комуністичній партії Радянського Союзу».
Г. Ф. МОРОЗ, М. В. КУРИЛЮК, А. О. ЯНЮК