Драниця, Новоселицький район, Чернівецька область (продовження)
В 1958 році колгосп побудував власну електростанцію (на дизельному паливі). У 1965 році село підключено до державної електромережі. На фермах, водокачці, на токах, в зерносховищах та на інших господарських об’єктах стало діяти понад 70 електродвигунів. Колгосп має свої постійні ремонтні майстерні.
Виріс значний загін кваліфікованих механізаторів — трактористів, комбайнерів, шоферів, електромеханіків, слюсарів — всього 75 чоловік. Серед них — чимало передовиків виробництва.
Орден Трудового Червоного прапора сяє на грудях заслуженого механізатора, нині пенсіонера Г. П. Стратійчука, колишнього пастуха у куркулів. Будучи бригадиром тракторної бригади, він перший на Буковині запровадив використання техніки на підвищених швидкостях. Успішно працюють механізатори В. Г. Баран, В. О. Хажіу, С. П. Ткач.
Високих показників добився ланковий механізованої ланки по вирощуванню кукурудзи і цукрових буряків С. О. Козак. В 1967 році його ланка зібрала з га по 401 цнт буряків собівартістю 74 коп. за центнер.
У 1965 році було споруджено Будинок механізатора — з їдальнею, душем, кімнатами відпочинку, бібліотекою, читальним залом, червоним кутком.
Профспілкова організація сільських механізаторів, яка об’єднує 80 членів, в центрі уваги ставить питання найефективнішого використання сільськогосподарської техніки, поліпшення умов праці сільських механізаторів, підвищення їх кваліфікації, організації дозвілля і відпочинку.
Провідною галуззю виробництва є зернове господарство. Серед зернових найбільша питома вага припадає на озиму пшеницю, під яку щорічно відводиться не менше 400 га посівної площі. Урожайність її збільшилась від 11,5 цнт з га у 1953 році до 29,2 цнт з га у 1967 році. Значну площу зайнято під кукурудзою — в 1966—1967 рр. під цю культуру було відведено 200—220 га; урожай становив 40—45 цнт зерна з гектара. По 50—63 цнт кукурудзи з гектара протягом 1966—1968 рр. збирала ланка Є. Ф. Єремія.
Серед технічних культур найважливіше місце займає цукровий буряк. Протягом 1957—1967 років на площі 280 га його врожайність досягала 365 цнт з гектара. Найвищих урожаїв в 1967 році досягли ланки І. Я. Мартисона — 384 цнт та С. І. Ротар — 401 цнт з гектара. Дедалі більшого товарного значення набуває вирощування картоплі, овочево-городніх культур, садівництво. Цьому особливо сприяє побудований 1968 року консервний завод. За перший же рік роботи він виготовив 136 тис. умовних банок різних салатів, варення, компотів — усього 60 тонн. Від продажу цієї продукції колгосп одержав 28 тис. крб., покривши ними видатки на спорудження заводу. В 1967 році обсяг виробленої заводом продукції становив 65 тонн. Крім того, колгосп щорічно виробляє понад 10 тонн виноградного і плодоягідного вина.
Однією з провідних галузей господарства є тваринництво; колгосп має 4 спеціалізовані ферми. За станом на 1 січня 1968 року ферма великої рогатої худоби мала 990 голів, свиноферма — 835, вівцеферма — 740, птахоферма — 2000 штук птиці.
Всі ферми електрифіковано, повністю механізовано водопостачання, встановлено автопоїлки. Для утримання худоби в зимовий період у артілі побудовані 12 теплих, добре обладнаних приміщень. Влітку худобу утримують у літніх таборах. Для корів, овець і свиней у цих таборах теж побудовано спеціальні загороди, навіси з автопоїлками.
Налагоджено силосування кукурудзи, бурякової гички. За буряки, здані на цукрові заводи, колгосп щороку одержує 2000—2500 тонн жому, який іде на відгодівлю худоби. Все це сприяє підвищенню продуктивності тваринництва. Виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилося з 245 цнт у 1958 році до 567 цнт у 1967 році, м’яса — відповідно з 42 до 85 центнерів.
Серед тваринників багато передовиків виробництва. Особливо великих успіхів досягла знатна доярка, комуніст О. М. Журату, її нагороджено двома орденами Леніна. Протягом останніх років вона одержує 4000—4300 кг молока від кожної корови. Її приклад наслідують С. Д. Точинська, Д. Г. Паскар, Н. І. Унгурян та інші. До 400— 500 г приросту в живій вазі на тварину за добу на відгодівельному майданчику добивається М. М. Гирла. Добре організовано дозвілля працівників ферм. У Будинку тваринника, спорудженому 1964 року, є добре обладнані кімнати для відпочинку, читальний зал, бібліотека, їдальня, душ, ванни. Тваринники мають можливість самостійно підвищувати свою ділову кваліфікацію, знайомитись і вивчати досвід передовиків.
Механізація та електрифікація трудомістких процесів вносять корінні зміни в характер праці, полегшують її, підвищують культуру виробництва, продуктивність праці. З кожним роком зростають грошові доходи колгоспу. В 1967 році вони досягли 872 тис. крб. проти 235 тис. в 1953 році. Протягом останніх 15 років більше, ніж у 6 разів зросли неподільні фонди (з 207 тис. крб. у 1958 році до 1 млн. 258 тис. крб. у 1967 році). Тільки протягом 1964—1968 рр. колгосп побудував гараж на 10 автомашин, відгодівельний майданчик на 400 голів, два великі зерносховища, склад для мінеральних добрив, трирядний корівник на 350 голів, обладнав свинарник, вівчарню, курятник. З’явилися підсобні підприємства: ремонтні майстерні, кузня, пилорама, млин.
Артіль «Зоря комунізму» бере діяльну участь у міжколгоспному будівництві. Разом з колгоспами ім. Кірова, ім. Шевченка, ім. Суворова та «Більшовик» на пайових началах побудовано цегельно-черепичний завод. Одержання готової продукції з цього заводу розширює і здешевлює будівельні роботи в колгоспі.
З великим натхненням працювали драничани в ювілейному 1967 році. На ознаменування 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції та 50-річчя встановлення Радянської влади на Україні всі бригади і ланки взяли підвищені соціалістичні зобов’язання, між ними широко розгорнулось соціалістичне змагання. Серед рільничих бригад одно з перших місць зайняв колектив, очолений комуністом П. А. Кирилюком. Свідома трудова дисципліна, висока виробнича активність всіх колгоспників стали запорукою добрих показників у господарюванні. Ювілейного року бригада зібрала з гектара по 357 цнт цукрових буряків, по 42,4 цнт кукурудзи в зерні, високий урожай інших культур. Того року перед у соціалістичному змаганні вели також ланкова Т. Н. Ланка, тваринниця М. І. Гирла, трактористи М. С. Паскар, Г. С. Єфтемій та інші.
У ювілейному році колгоспники успішно виконали взяті зобов’язання — артіль одержала 102 тис. крб. чистого доходу — найвищого показника за всю історію колгоспу.
Піднесення прибутковості господарства зумовило збільшення оплати праці колгоспників, підвищення їх добробуту. В 1966 році артіль перейшла на гарантовану оплату праці грішми і натурою. Порівняно з 1953 роком, оплата праці у 1967 році збільшилася втроє.
В колгоспі виросли свої висококваліфіковані кадри — агрономи, бригадири, ланкові, механізатори. З початку організації колгоспу правління незмінно очолює В. П. Савчук, син селянина-бідняка. З 1937 року і до визволення Буковини він був наймитом у місцевих поміщиків та куркулів. Під час Великої Вітчизняної війни він боровся з фашистами у лавах Червоної Армії, його удостоєно урядових нагород. В. П. Савчук обирався депутатом Верховної Ради УРСР та депутатом Чернівецької обласної Ради депутатів трудящих. У 1958 році за вміле керівництво колгоспом, за високі показники в господарстві йому було надано звання Героя Соціалістичної Праці. Вагомий внесок у справу зміцнення колгоспу вніс член правління комуніст М. Г. Русу, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Протягом тривалого часу він очолював ферму великої рогатої худоби, колектив якої не раз був учасником ВДНГ СРСР. Нині М. Г. Русу працює завгоспом колгоспу. Багато праці і знань у піднесення культури землеробства вклала агроном колгоспу комуніст Д. Ф. Адамчук, нагороджена орденом «Знак Пошани». Великим авторитетом серед трудящих села користується один з ветеранів колгоспу, бригадир садово-городньої бригади Г. І. Капра, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Партія і уряд високо оцінили сумлінну працю членів артілі. В 1954 році орденами і медалями нагороджено 76 колгоспників, з них 9 — орденом Леніна. Велику групу передовиків удостоєно урядових нагород і в наступні роки. Високою урядовою нагородою — орденом Леніна, крім уже згаданих Савчука В. П., Журату О. М. та Василакі Г. С., нагороджені колгоспники В. Г. Бежан, Є. В. Бежан. Всього у колгоспі «Зоря комунізму» налічується близько 150 орденоносців.
Партійна організація та правління колгоспу постійно дбають про виховання і освіту молодої зміни колгоспних кадрів. У колгоспі немає жодного молодого бригадира чи ланкового, які б не мали середньої спеціальної сільськогосподарської освіти або не навчались би у сільськогосподарському закладі. І тут комуністи і комсомольці ведуть перед. Так, на 1967 рік сільськогосподарський технікум закінчили бригадир механізаторів В. Г. Баран, ветфельдшери П. С. Нантой, І. Т. Змунчила, продовжували навчання бригадири П. Г. Кирилюк, С. П. Єремія, економіст В. І. Паскар.
Незрівнянно зросли культура і добробут драничан. Назавжди відійшли в минуле жалюгідні, криті очеретом халупи. Тільки протягом 1964—1968 рр. у селі з’явилося 217 будинків (переважно трикімнатних) — високих, світлих, з великими вікнами, більшість з верандами, під залізним дахом, з дбайливо орнаментованими фасадами. А всього за Радянської влади споруджено 502 нові будинки.
Село повністю електрифіковано і радіофіковано, в кожній хаті є радіоточка. Крім того, в особистому користуванні жителів — близько 500 радіоприймачів (за часів королівсько-румунської окупації був лише один радіоприймач — у попа), близько 200 телевізорів. На колгоспні кошти в 1955—1958 рр. побудовано лікарню на 35 ліжок, аптеку, амбулаторію, лазню. Разом із трудівниками сусідніх сіл у Щербинцях побудовано колгоспний санаторій.
На належному рівні справа народної освіти. Якщо в 1944/45 навчальному році школу відвідувало 186 учнів, яких навчали 2 педагоги, то в 1967/68 році — 392 учні. Нині тут працюють 24 учителі — переважно вихідці з Драниці і сусідніх сіл. Серед педагогів — відмінник народної освіти, заслужений учитель школи УРСР М. Г. Когут. У 1967 році колгосп побудував приміщення нової школи на 400 місць з актовим та фізкультурним залами, кабінетами фізики, хімії, біології та 12 класними кімнатами. Школу було відкрито в день 50-річчя Радянської влади на Україні. У 1966 році завершено будівництво двох дошкільних дитячих закладів на 160 місць.
Напередодні визволення 83 проц. населення Драниці було неписьменним. Вже в 1949 році неписьменність було ліквідовано. На 1968 рік понад 30 проц. мешканців мали незакінчену середню, середню та незакінчену вищу освіту, 50 чол. здобули вищу освіту. Багато дітей колгоспників після закінчення місцевої восьмирічки продовжують навчатися в середній школі села Костичан. В 1967/68 навчальному році у технікумах набувало знань 158, у вищих учбових закладах — 27 вихідців із Драниці. З 1949 року тут працює школа сільської молоді, де в 1967/68 навчальному році восьмирічну освіту здобувало 150 чоловік.
У селі діє клуб на 350 місць із стаціонарною широкоформатною кіноустановкою. Тут проводяться вечори відпочинку, де виступають колективи художньої самодіяльності, читаються лекції, доповіді тощо. При клубі є бібліотека з книжковим фондом близько 5 тис. примірників. Багато колгоспників має свої власні бібліотеки, кожна сім’я передплачує газети та журнали.
В селі є місцеве радіомовлення. «Говорить Драниця!» — ці слова регулярно раз на тиждень линуть з репродукторів Драниці та Негринців. Радіослухачі мають можливість довідатись про сільські і колгоспні новини, послухати розповіді про передовиків, про досвід їх роботи, а також критичні зауваження на адресу тих, хто безвідповідально ставиться до своїх обов’язків. У колгоспі виходить 6 стінних газет, одна з яких сатирична.
Активну діяльність провадить місцеве відділення «Знання», що налічує понад 30 чоловік. З лекціями та бесідами про життя і діяльність В. І. Леніна, на важливі політичні, економічні, літературно-мистецькі теми, про міжнародне становище і про актуальні завдання розвитку колгоспу виступають партійні працівники, новатори колгоспного виробництва, агрономи, вчителі, лікарі.
Завзяті і наполегливі драницькі трударі. Вміють вони добре подбати і про красу, зовнішній вигляд свого села, своєї оселі, свого одягу. Естетика, висока культура міцно входять в їх повсякденну працю і побут. Урочисто і радісно відзначають у колгоспі «Зоря комунізму» свято врожаю. За святковий, багатий плодами наполегливої праці стіл запрошується вся колгоспна сім’я. Найпочесніші місця займають сивоголові ветерани колгоспу, найстаріші заслужені колгоспні трударі. Відбувається урочиста церемонія — обряд їх вшанування. З шанобливим поклоном перед ними проходять молодші покоління колгоспників. Після того, як з дозволу ветеранів усі займуть свої місця за святковим столом, голова колгоспу або секретар партійної організації називає імена кращих членів артілі, які особливо відзначились у боротьбі за високий врожай, вручає їм подарунки, премії. А потім починаються розмаїті розваги, народне гуляння. Над селом линуть мелодії молдавських, українських, російських народних пісень, грає колгоспний оркестр,, змагаються між собою аматори художньої самодіяльності, спортсмени, на сільському майдані починаються веселі хороводи, танці.
Значну роботу по благоустрою, піднесенню культури, активізації громадського життя проводить сільська Рада, депутати якої — передовики колгоспного виробництва, представники сільської інтелігенції. При сільській Раді працюють 8 постійних комісій, на засіданнях яких за участю широкого активу вирішуються важливіші питання життя села. З 1953 року сільську Раду очолює комуніст Є. В. Сака. Ця енергійна, ініціативна жінка користується заслуженою пошаною і довір’ям виборців сіл Драниці і Негринця. Обидва села нині з’єдналися в один добре впорядкований населений пункт, їх розділяє лише спільна для них центральна площа.
Невпізнанною стала Драниця за роки Радянської влади. Успішно здійснюється проект забудови села на найближчу п’ятирічку. Центральний майдан прикрасять Палац культури, будинки — пошти, їдальні, магазину, восьмиквартирні житлові будинки.
Ще красивішою стане Драниця в майбутньому.
С. І. ДІГТЯР