Кіцмань, Кіцманський район, Чернівецька область (закінчення)
У своїй багатогранній діяльності партійна організація спирається на комсомольську, профспілкову та громадські організації, зміцнюючи через них свої зв’язки з безпартійними масами. Комсомольська організація налічує в своїх рядах 80 юнаків і дівчат.
Значну роль у трудовому вихованні колгоспників відіграла стінна преса: загальноколгоспна газета «Вперед», стінні газети «Тваринник», «Механізатор», сатиричні — «Перчик», «Колючка», «їжак», «Блискавка». За стан стінної преси колгоспу, її оперативність і дієвість відповідали комуністи М. Г. Пясецький, М. М. Лудан, М. Й. Петрик, В. І. Крицул.
1960 року трудівники ланів зібрали 24 цнт зернових з гектара. Це на 5 цнт більше, ніж 1959 року. Виробництво молока зросло на 40 цнт на 100 га угідь. Собівартість сільськогосподарської продукції знизилася порівняно з 1959 роком по виробництву продукції рільництва — на 15, тваринницької: молока — на 10 і м’яса— на 22 проценти.
Багатий урожай виростили хлібороби артілі «Радянська Буковина» 1961 року, зібравши 32 цнт зернових, 246 цнт цукрових буряків, 151 цнт картоплі. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 430 цнт молока і 72 цнт м’яса.
Наприкінці семирічки трудівники артілі домоглися значних успіхів у механізації виробничих процесів. 1964 року в колгоспі працювало чотири механізовані ланки по вирощуванню просапних культур. їх очолили комуністи Ю. Д. Вовкович, В. І. Тура, В. Ю. Кожухар, і Д. Ю. Олексюк. Трудівники другої комплексної бригади під керівництвом комуніста У.В. Кривого виростили по 407 цнт цукрових буряків і 228 цнт картоплі з кожного га. Ланки М. Мельник, М. Кримарюк, М. Семенюк, Є. Маринюк, Д. Фівчук і Г. Григорян зібрали — 443 цнт цукрових буряків, 46 цнт кукурудзи, 227 цнт картоплі.
Колгосп «Радянська Буковина» — багатогалузеве господарство, одне з передових на Буковині. Його сільськогосподарські угіддя становлять 2464 га, у т. ч. 2170 га орної землі. Її обробляє 16 тракторів, 13 комбайнами збирають врожай. Полями артілі курсує 13 вантажних автомашин. У господарстві значно зросла енергоозброєність. Всі основні виробничі процеси механізовано не лише в рільництві, а й у тваринництві, зокрема водопостачання^ приготування і транспортування кормів, електродоїння тощо.
Технічне оснащення виробництва та енергоозброєність рік у рік підвищують врожайність полів, продуктивність тваринництва. У ювілейному 1967 році артіль виростила з кожного га 32,3 цнт зернобобових культур, у т. ч.— 34,7 цнт озимої пшениці; 36,6 цнт кукурудзи, 309 цнт цукрових буряків, 140 цнт картоплі і 157 цнт овочів. На 100 га угідь вироблено 132,3 цнт м’яса і 689,6 цнт молока. Грошові прибутки становили понад 1 млн. карбованців.
Зросла оплата праці колгоспників. В 1967 році вартість одного людино-дня становила 3,7 крб., тоді як за 1959—1966 рр.— 2,2 карбованця.
За невтомну і сумлінну працю, високі виробничі показники 25 трудівників артілі «Радянська Буковина» нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Серед них: М. П. Булегу, І. А. Іллюка, М. С. Отодюка, М. К. Півторака, Д. М. Руснака, Я. Р. Тодорюка та інших.
Розширюється торговельна мережа міста. В Кіц-мані функціонує 24 торговельні підприємства, 2 їдальні, ресторан. Збільшується також товарооборот.
Тільки 1967 року трудящі міста придбали різних товарів на 3,4 млн. крб. Вони, зокрема, купили 8 легкових автомобілів, 37 мотоциклів, 273 телевізори, 9 піаніно, 89 холодильників та багато інших предметів культурно-побутового призначення.
У повоєнні роки значно зріс житловий фонд міста. Тільки в 1949—1967 рр. він збільшився на 6,3 тис. кв. метрів, або на 219 проц. За цей час у Кіцмані побудовано шість 16-квартирних і дванадцять 8-квартирних будинків на державні кошти.
Десятки будинків-котеджів зводяться щорічно індивідуальними забудовниками за допомогою держави.
Розширюються роботи по впорядкуванню міста.
Великі зміни сталися в справі медичного обслуговування трудящих міста. Тут є поліклініка, в якій одноразово на стаціонарному лікуванні можуть перебувати 150 хворих, і три медпункти. В них працює 40 лікарів та 96 чоловік середнього медичного персоналу. Для наймолодших кіцманців відкрито дитячий садок на 120 місць та дитячі ясла на 75 місць.
Радянська влада подбала також про піднесення загальноосвітнього і культурного рівня трудівників Кіцманя. За порівняно короткий час тут було ліквідовано неписьменність серед дорослого населення, створено найсприятливіші умови для навчання дітей. В 1967/68 навчальному році у місті працювало 5 загальноосвітніх шкіл, у т. ч. середня, школа-інтернат санаторного типу, восьмирічна і дві вечірні.
Кіцманська середня школа, яка 1967 року перейшла в новозбудоване світле і просторе приміщення, має обладнані фізичний, хімічний, біологічний і математичний кабінети, столярну і слюсарну майстерні, спортивний зал. При школі організовано групи подовженого дня, інтернат для дітей з сусідніх сіл. Керує нею заслужений учитель школи Української РСР О. В. Цибульська. Всього у місті працює 104 учителі.
В 1944 році у Кіцмані відкрито зооветеринарний технікум, який за роки свого існування підготував понад 2 тис. спеціалістів сільського господарства: ветеринарів, ветфельдшерів, зоотехніків та бухгалтерів колгоспного обліку. Нині тут навчається 600 учнів.
З 1956 року в Кіцмані працює дитяча музична школа. В ній щорічно здобуває освіту 200 учнів. В 1967 році відкрито спортивну школу. У місті трудиться 168 спеціалістів з вищою і 778 — з середньою освітою. Переважна більшість з них — уродженці буковинських міст і сіл.
Трудящі Кіцманя мають всі необхідні умови для культурного відпочинку, задоволення своїх зростаючих духовних потреб. До їх послуг районний Будинок культури на 600 місць, клуб, три бібліотеки, три кінотеатри, Палац піонерів.
У повсякденне життя робітників, колгоспників та службовців міста все більше входять нові радянські обряди та звичаї. Традиційним уже стало проведення вечорів трудової слави,, громадських проводів на пенсію, вшанування трудової родини. Серед них найпоширенішими є вшанування трудової людини. На все життя запам’ятають цей святковий вечір подружжя Микола Іванович і Домна Мандарівна Гнатчуки, які з першого дня створення артілі сумлінно працюють у колгоспі. У святково прикрашеному Будинку культури зібралися хлібороби, тваринники, механізатори. Сюди ж разом з рідними, друзями і знайомими прийшли «іменинники»—Д. М. Гнатчук, М. І. Гнатчук. Їх біля входу зустрічав духовий оркестр. Розпорядники вечора, дівчина і юнак в барвистому українському вбранні, вклонившись їм, привітали: «Ласкаво просимо на хліб, на сіль, на наше свято!» Потім прикололи до грудей емблему урочистості.
Подружжя пройшло килимовою доріжкою на сцену. Піонери салютували іменинникам. Присутні вітали гучними оплесками. Вечір відкрив секретар парторганізації колгоспу. «Дорогі товариші! — звернувся він.— В усіх наших досягненнях, сьогоднішніх і майбутніх, головною силою є наша радянська людина, яка своєю наполегливою, сумлінною працею наближає наше світле майбуття. Вшановуючи наших славних трударів, відзначаючи їх сумлінну працю, ми складаємо нашу подяку всім, хто чесно трудиться на благо соціалістичної Вітчизни. Це ваші роботящі руки робили все, щоб артіль стала передовою». Головуючий розповідає про основні показники колгоспу, урочисто, тепло говорить про трудові успіхи Гнатчуків, їх славний життєвий шлях. Під бурхливі оплески присутніх ювілярам вручають почесні грамоти, їм одягають ритуальні стрічки.
До трибуни підходить сивий дідусь — один з тих, хто створював колгосп. Він звертається до присутніх: «Дорогі товариші! Сьогодні у нас святковий день. Ми урочисто вшановуємо наших трудівників. Серце сповнюється гордістю за них, дітей бідняків, яких за часів панування румунських бояр «вшановували» хіба що буками. Такі ж почесті, як-от зараз, в ті часи — годі казати. Радіє моє старече серце, коли я бачу, як рідна партія і уряд піклуються про нас, простих трудівників. То ж цінуйте, дорогі друзі, це».
На сцену виходять дівчата, в їх руках вишивані рушники, пишні калачі — символ достатку і багатства. Слово бере керівник колгоспу. Він ще раз дякує Гнатчукам за сумлінну працю, бажає ще більших успіхів, здоров’я, радості, великого щастя в особистому житті і вручає подарунки. Грає музика, гримлять оплески, зачитують вітальні телеграми від райкому партії та виконкому районної Ради. На сцену виходять піонери, які виголошують своє привітання і дарують ювілярам живі квіти, пов’язують їм галстуки. На закінчення урочистої частини вечора з словом подяки до присутніх звернулися Гнатчуки. Потім головуючий оголошує, що на честь ювілярів відбудеться великий концерт.
Вшанування ветеранів праці, новаторів виробництва, переможців соціалістичного змагання стало традицією. 1968 року в районному та колгоспному будинках культури честі вшанування на урочистих зборах були удостоєні також родина Кашуків — Миколи Івановича і Тетяни Тодорівни; працівників райлікарні — Мінеадора Тодоровича і Ольги Василівни Багріїв та інші трудівники міста.
Широкого розвитку набрала в місті художня самодіяльність, в якій трудящі дістають велике моральне задоволення, виявляють і розвивають свої художні здібності і таланти. Тільки при районному Будинку культури і міському клубі працює 19 гуртків художньої самодіяльності, в яких бере участь 300 чоловік, любителів мистецтва.
Популярністю серед робітників, колгоспників, усіх трудящих міста і району користуються самодіяльні мистецькі колективи — оркестр народних інструментів та оркестр цимбалістів. Звання народних їм було надано в 1967 році. Обидва колективи об’єднують людей різного віку і професій. З першого дня створення оркестру народних інструментів (1956 рік) все своє дозвілля віддають йому лектор райкому партії М. Г. Дмитрюк, директор районної друкарні М. П. Бабай, агроном Є. Д. Литвинюк, учитель школи-інтернату В. Л. Бузуленко та інші.
Великим успіхом серед трудящих міста користується молодіжний вокальний ансамбль «Буковина». Цей колектив за участь у республіканському фестивалі, присвяченому 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції, нагороджено грамотою комітету фестивалю. Драматичний колектив на обласному огляді на честь 50-річного ювілею Радянської влади на Україні здобув третє місце. Фундаторами і найактивнішими учасниками цього гуртка є В. А. Задубрівський,
Г. П. Тимченко, Н. Т. Куликова та інші. Відомими мистецькими колективами є також хор районного Будинку культури, у складі якого 90 чоловік; молодіжний хор — 60 чоловік; хор хлопчиків при музичній школі, в якому співу навчається 80 дітей. З квітня 1968 року почала роботу дитяча балетна студія, в якій навчається 40 дівчаток і хлопчиків.
До 100-річчя від дня народження В. І. Леніна і 30-річчя возз’єднання Північної Буковини з Радянською Україною районний Будинок культури розробив дворічний план заходів, яким передбачено відкрити у Кіцмані районний історико-краєзнавчий музей, ленінську кімнату при Будинку культури, поліпшити роботу гуртків художньої самодіяльності, впровадити нові обряди, народні та трудові свята. Наприкінці 1968 року проведено районну виставку образотворчого та прикладного мистецва, конкурси на кращий вірш і пісню про Леніна, краще виконання пісні про Володимира Ілліча; кожну бібліотеку міста укомплектовано повним виданням творів В. І. Леніна.
Всі сучасні події, питання політичного і господарського життя країни і все, чим живуть трудівники міста,— культосвітні заклади пов’язують з пропагандою творів Володимира Ілліча. При районному Будинку культури створено клуб вихідного дня, який працює під девізом: «У праці і відпочинку наслідуй Ілліча», який користується великою популярністю серед жителів міста. Кожної суботи і неділі тут читаються лекції, проводяться тематичні вечори, виступи гуртків художньої самодіяльності та інші цікаві заходи. 1968 року клуб вихідного дня провів урочисті збори, присвячені Дню учителя, районний фестиваль молоді до 50-річчя ВЛКСМ і ЛКСМУ, районні змагання з легкої атлетики, гандбола, волейбола, баскетбола, настільного теніса.
Багатогранним життям міста керує міська Рада. В центрі її уваги — питання виробництва, побуту, культури, охорони здоров’я, контроль за своєчасним виконанням власних рішень та рішень вищих органів. До Кіцманської міської Ради обрано 50 депутатів, безпосередньо зайнятих на виробництві, які вносять значний вклад у виконання планів п’ятирічки.
Кличуть на дальші подвиги нові перспективи, що відкриваються перед містом. У Кіцмані наприкінці п’ятирічки значно зросте, зокрема, житлово-комунальне господарство. В 1970 році буде розпочато будівництво водопроводу, а згодом — і газопроводу. Вздовж центральної магістралі міста — по вулиці Леніна — виросте комплекс торговельних підприємств. Житловий масив по вулиці Українській, який мешканці міста любовно називають «кіцманськими Черемушками», дістане парове опалення. Буде зведено в місті також нові виробничі та культурно-освітні заклади: кінотеатр, пошту, побутовий комбінат та інші.
Все в ім’я людини, все для блага людини! Цей принцип, проголошений у Програмі КПРС, з усією послідовністю і наполегливістю перетворюється у життя і в буковинському місті Кіцмані. Невтомні трудівники примножують славні здобутки біля верстатів і на полях, фермах, в усіх виробничих колективах.
М. О. ЛІЩЕНКО