Лашківка, Кіцманський район, Чернівецька область (продовження)
Налагоджувалося і культурне життя села. Відновила роботу школа, почав функціонувати клуб. Тут працювали політгурток, гуртки по вивченню Конституції СРЄР, Конституції УРСР, статуту ВЛКСМ. Понад 30 агітаторів проводили на десяти-хатках бесіди про соціалістичні перетворення в Країні Рад, радянську виборчу систему, досягнення колективних господарств України.
Радянська держава подала грошову допомогу для побудови та ремонту житлових будинків, особливо демобілізованим з армії, родинам загиблих воїнів та інвалідам Великої Вітчизняної війни. У травні 1946 року надано кредит на будівництво житла С. І. Малайку та С. Д. Зеленьку — по 3 тис. карбованців.
7 березня 1947 року в Лашківці створено колгосп «8-е Березня», в який об’єдналося 36 господарств. Першим головою артілі обрали активіста В. Г. Зеленька. До складу правління входили В. Побурянний, Ф. Оленник, Є. Запарнюк і В. Пешок. 17 липня 1947 року організовано партійно-кандидатську групу, секретарем якої обрано С. Д. Сагандикова. Першими комуністами села були В. П. Побурянний, П. Д. Олійник, В. М. Савчук, В. Г. Зеленько. Того ж року виникла і комсомольська організація. Партійно-кандидатська група керувала всіма справами артілі, звертала особливу увагу на її організаційно-господарське зміцнення. На зборах обговорювалися питання про зростання колгоспу, хід робіт, про ідейно-політичне виховання членів артілі та інші. На 1 вересня 1947 року артіль об’єднувала 51 господарство, які мали 184 га орної землі. В перший же рік було вирощено високий урожай. Ланка К. Оленник тоді зібрала 70 цнт кукурудзи з га, а С. Шлемко — 600 цнт цукрових буряків.
1948 року Лашківка стала селом суцільної колективізації. Колгосп об’єднував 412 дворів.
Колгоспи Лашківки і Витилівки в серпні 1950 року об’єднано. Головою артілі «8-е Березня» обрали І. Г. Парафіла. В ній був 651 двір, закріплено 1934 га угідь, у т. ч. 1512 га орної землі.
Уже в перший рік господарство домоглося помітних виробничих успіхів. Було зібрано в середньому з га 381,7 цнт цукрових буряків, 140 цнт овочів. Зростало поголів’я худоби — 1950 року налічувалося 276 голів великої рогатої, 398 свиней, 253 овець.
Зросла технічна озброєність артілі, що, в свою чергу, сприяло піднесенню виробництва продукції. Механізовано основні роботи не тільки в рільництві, а й тваринництві, зокрема водопостачання, переробку кормів, прибирання приміщень, доїння корів. Є подрібнювані, транспортери, змішувачі, роздавачі, доїльні агрегати. Значно полегшує працю хліборобів і електроенергія.
1960 року правління артілі очолив досвідчений організатор, заслужений зоотехнік республіки І. П. Скрипка. Відтоді господарство, яке 1965 року названо ім’ям одного з перших ініціаторів колективного руху на Північній Буковині В. І. Крикливця, безперервно зростає. Культурно-технічному прогресові сприяє насамперед оснащення достатньою технікою. Вона змінила погляди селян на працю, підвищила їх культурний рівень. Машинний парк налічує 19 тракторів, 12 автомобілів, 6 комбайнів, багато причіпних знарядь.
Високий рівень механізації й агротехніки, правильна система удобрювання та добір кращих сортів насіння забезпечують високі і сталі врожаї всіх культур навіть у складних кліматичних умовах. Ювілейного 1967 року колгосп зібрав у середньому з гектара 34,6 цнт зернових, озимої пшениці — 35 цнт, 367 цнт цукрових буряків.
Збільшилося поголів’я худоби і птиці. В 1967 році на фермах артілі налічувалося 1170 голів великої рогатої худоби, з них 420 корів; 1418 свиней, 502 вівці, 2429 штук птиці. Вироблено на 100 га угідь 791 цнт молока, 132,8 цнт м’яса, на 100 га зернових і бобових — 32,6 тис. штук яєць.
Виросло багато справжніх майстрів артільної праці. Понад 10 років очолює ланку по вирощуванню цукрових буряків М. І. Кошман. В цьому колективі працюють з дня його організації П. Г. Сорохан, Г. Руснак та інші трудівниці, які 1964 року одержали рекордний урожай — 535 цнт з га. У січні 1966 року в Лашківку прилетіла радісна звістка — М. І. Кошман удостоєна високої нагороди — ордена Трудового Червоного Прапора. М. І. Кошман неодноразово, обиралася депутатом сільради, ім’я її занесено на Дошку пошани і до Книги трудової слави. Свинарка Г. О. Карпюк 1967 року виростила 18 поросят від кожної закріпленої свиноматки. На фермі працює 18 років і здобула заслужену пошану односельчан. Сумлінно ставиться до роботи телятниця М. І. Нечай. Вона добилася середньодобового приросту на кожну голову закріпленої групи телят по 900 грамів. Л. П. Твердохліб 1967 року надоїла від кожної корови 4250 кг молока. Доярку нагороджено орденом «Знак Пошани», грамотою райкому партії та райвиконкому.
Ордени і медалі прикрашають груди багатьох членів артілі. М. М. Михайлюк удостоєна двох орденів Трудового Червоного Прапора і трьох медалей. Колишнього бригадира В. С. Загарію теж нагороджено двома орденами Трудового Червоного Прапора і кількома медалями. Очолювана ним бригада 1947 року виростила 542 цнт цукрових буряків, а 1949 — 560 цнт з кожного га. Тепер він — голова виконкому сільської Ради. Два ордени Трудового Червоного Прапора здобула і колгоспниця Д. М. Куєк. Ланкову М. І. Крикливець вшановано трьома орденами Трудового Червоного Прапора. Її ланка 1947, 1949 і 1950 виростила по 510—520 цнт цукрових буряків з га. Всього орденами і медалями СРСР нагороджено понад 150 трудівників артілі.
Вихователем і організатором колгоспників є партійна організація, яка налічує 50 членів і кандидатів у члени КПРС. Комуністи очолюють найвідповідальніші ділянки виробництва, працюють безпосередньо на полях, фермах, показують приклад високої дисципліни, самовідданої праці. Комуніст В. Г. Зеленько з 1950 по 1966 роки був бригадиром рільничої бригади. Його люди завжди першими справлялися з усіма роботами; вирощували 35—37 цнт пшениці з га. Тепер він керує садівничою бригадою, яка також має добрі виробничі показники.
Трактористів очолює комуніст Д. А. Худик. Вони систематично виконують норми виробітку на 120 —130 проц., вчасно проводять сільськогосподарські роботи і посідають одне з перших місць у районі. І. Д. Маковійчук є передовим комбайнером. Його досягнення неодноразово відзначали преміями.
Славиться на весь район і комсомольська організація, яка налічує 87 членів ЛКСМУ. Вони ведуть першість у змаганні, показують приклад у навчанні. Самого лише 1965 року вечірню школу закінчило 15 юнаків і дівчат. Комсомольці виховали багатьох новаторів, передовиків сільського господарства. Ланка С. Сорохан виростила 1968 року по 450 цнт цукрових буряків на площі 16 га. Доярка М. Клепач рік у рік надоює 2800—3000 кг молока від кожної корови.
Докорінно змінився і зовнішній вигляд Лашківки. На зміну похилим хатам під солом’яною стріхою прийшли чепурні будинки під бляхою та черепицею. За повоєнні роки споруджено і капітально відремонтовано 230 будинків. 1968 року справили вхідчини ланкова 6. А. Твердохліб в чотирикімнатному кам’яному будинку, ланкові М. І. Кошман, Д. В. Марусяк—в 3-х кімнатному та інші колгоспники. У кожній світлиці — меблі нових зразків, телевізори, радіоприймачі. Характерною ознакою кожного будинку в Лашківці є квітники. Вулиці розширено, до садиб ведуть перехідні місточки. У мешканців села є 220 телевізорів, 5 легкових автомобілів, 65 мотоциклів, холодильники, пральні машини тощо. До послуг трудівників села сільмаг, продовольчий магазин, відділення зв’язку, майстерня побутового обслуговування, лазня.
На варті здоров’я трудящих стоять медичні працівники. В Лашківці працюють два медичні пункти, пологовий будинок, профілакторій; збудовано нові типові дитячі ясла. Профілакторій обслуговує в місяць 75—80 колгоспників. Тут проводяться лікувально-профілактичні заходи (фізіотерапевтичні процедури, санітарно-освітня робота) та інші.
У восьмирічній школі навчається 253 дітей, працюють 20 вчителів; тут є фізичний та хіміко-біологічний кабінети. Багато юнаків і дівчат здобувають освіту у вечірній школі.
Свій вільний час трудівники проводять у Будинку культури. Значне місце в організації змістовного дозвілля й культурного відпочинку посідає художня самодіяльність. Майстерність аматорських колективів — хореографічного, драматичного, вокального, художнього читання та іншіх — відома далеко за межами району. Велику популярність здобув драматичний гурток, у репертуарі якого п’єси — українських класиків і радянських драматургів.
В селі — 12 фахівців з вищою освітою, усі механізатори мають середню. 27 дітей хліборобів здобули вищу освіту. Серед них брати Андріяшики — Іван і Денис та їхня сестра Сидонія Юріївна. І. Ю. Андріяшик захистив кандидатську дисертацію, працює в Одесі. Денис закінчив аспірантуру, трудиться в Москві.
Зростає кількість читачів бібліотеки. Першим бібліотекарем став С. А. Баланецький. Спочатку було тільки 435 книг, тепер — 6900.
В бібліотеці часто проводяться літературні тематичні вечори, читацькі конференції, обговорення новинок літератури і творів класиків, усні журнали за участю спеціалістів різних галузей знань та інші цікаві заходи.
Немає оселі, куди б не заходив листоноша зі свіжими газетами та журналами. В 1969 році мешканці передплачували понад 3 тис. примірників періодичних видань. Це — ще одне підтвердження зростання культури колгоспників.
Дедалі все владніше відзначаються нові обряди. Вже давно відійшли у минуле часи, коли проводи до армії нагадували похоронну процесію. Плакали рідні, друзі новобранців. У народі говорили: «Королі жалю не знають, а людей за собак мають».
Тепер виряджають до Радянської Армії так, що проводи стали справжнім святом. Линуть веселі, бадьорі пісні, грає музика.
Цікаву і славну історію має село Витилівка, що підпорядковане Лашківській сільській Раді. 1941 року тут організовано один з перших на Буковині колгосп. 1948 року створено перший на Україні краєзнавчий сільський музей; живе і працює О. Хорбут —перший Герой Соціалістичної Праці Чернівецької області (1948 рік). Про неї поет Іван Нехода написав поему «Дівчина з Буковини». У Витилівці народився, виріс і загинув на бойовому посту один з фундаторів колгоспного руху на Буковині В. І. Крикливець. Письменник Ігор Муратов у «Буковинській повісті» змалював образ В. І. Крикливця. Прототипом його твору стала також М. Сорохан, уродженка цього села. Коли він почав роботу над книгою, то вона була ще кур’єром у сільраді, а закінчив повість — Марія стала головою сільради. Тут працює фельдшером поет Віктор Зубар — член Спілки письменників України, автор збірки поезій «Пагіння» (1959), драматичної поеми «Вітрова донька» (1962) та інших творів.
Трудівники Лашківки увічнили пам’ять В. І. Крикливця, якого було по-звірячому вбито бандерівцями у вересні 1946 року. Йому встановлено пам’ятник. На граніті викарбувано золотом слова: «Вічна слава нашому дорогому Василю Івановичу Крикливцю, який віддав своє життя за торжество соціалістичного ладу на Буковині».
Важлива роль у виконанні завдань в галузі господарського та соціально-культурного будівництва належить Лашківській сільській Раді. Депутати пильно стежать за виконанням наказів виборців, дбають про упорядкування сіл, піднесення економіки колгоспу, поліпшення роботи клубу, бібліотеки, шкіл і медпунктів, торговельних підприємств. З їх ініціативи до ферм прокладено тротуари, обсаджено їх плодовими та декоративними деревами, розбито клумби, обладнано кімнату для відпочинку тваринників. Народні обранці — також заспівувачі змагання за те, щоб Лашківка здобула право називатися селом зразкового порядку. Велику повагу здобули депутати І. Бойчук, Д. Гордійко, Р. Грижук, І. Сохолотюк, С. Тарновецька та інші.
Ще кращим стане село в майбутньому. Намічено до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна спорудити нові культурні та побутові заклади, зокрема середню школу, їдальню, продовольчий магазин, вальцьовий млин, будинок механізаторів, побутовий комбінат; заасфальтувати центральну вулицю; капітально відремонтувати шляхи і озеленити їх плодовими та декоративними деревами. Мине небагато часу — і теперішня Лашківка стане ще кращою, бо невтомні трудівники села є творцями свого комуністичного достатку.
Л. І. ВАСЮК