Новоселиця, Новоселицький район, Чернівецька область (закінчення)
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4
З розвитком господарства збільшувалося населення міста, насамперед за рахунок робітників: в 1944 році налічувалось 4688 жителів, в 1959 році їх число зросло до 5,8 тис. чоловік.
Неухильно розвивалося промислове виробництво Новоселиці, провідне місце в якому посідає харчова промисловість. Найбільшими підприємствами міста є птахокомбінат, заводи плодоконсервний, винний, маслосироробний, обробки гібридного і сортового насіння кукурудзи, хлібопекарня. За винятком птахокомбінату, всі вони виникли за роки Радянської влади, в післявоєнний період. 1961 року введено в дію завод обробки гібридного і сортового насіння кукурудзи, річна потужність якого становить 2600 тонн. Свою продукцію він відправляє у всі союзні республіки, а також у Німецьку Демократичну Республіку і Румунію. У 1967 році на базі харчокомбінату виник винний завод потужністю 235 тис. декалітрів вина на рік. В ювілейному році на околиці міста став до ладу комплекс споруд нового маслосирзаводу — найбільшого підприємства по переробці молока не лише в Чернівецькій, але й в усіх західних областях України. Потужність новобудови — 76 тонн молока на добу. Тут випускають продукцію 14 найменувань, головні види якої — сир «ярославський» і «кубанський», вершкове масло, пастеризоване молоко, кефір, ряженка, сметана тощо. На заводі механізовані всі основні процеси виробництва: приймання молока, транспортування і миття посуду. Для очищення і пастеризації молока змонтовані автоматичні охолоджувальні установки пропускною здатністю по 5 тис. літрів на годину. Розливання молочних продуктів здійснюється на потоковій лінії продуктивністю З тис. пляшок на годину. Сироробний цех обладнаний чотирма механізованими агрегатами загальною одночасною місткістю заповнення 12 тис. літрів, а також формувальними установками і пневматичними пресами.
Для теплової обробки молока змонтовані автоматизовані пастеризаційні установки з сепараторами-нормалізаторами. Вершкове масло виробляється на потоковій лінії продуктивністю 500 кг за годину. Всього на підприємстві змонтовано 417 одиниць технологічного, енергетичного та холодильного устаткування. Завод став виготовляти також сировину для фармацевтичної промисловості — глюкозу та мальтозу.
Значно розширені і реконструйовані, з запровадженням механізації і автоматизації, птахокомбінат і плодоконсервний завод; останній щорічно став виробляти 6—7 млн. умовних банок консервів.
Значних змін зазнала місцева промисловість. Зникло дрібне кустарне виробництво, створені добре оснащені швейні та взуттєві майстерні райпромкомбінату. Він випускає продукцію не лише для потреб міста, але й для трудящих області. З 1960 року діє цех по виробництву штучного каракуля, обладнаний новітнім устаткуванням. Зросло виробництво дерев’яних меблів — шафів, столів, тумбочок, театральних крісел, диванів тощо.
В 1964 році на базі райпромкомбінату виникла фабрика спортінвентаря з добре оснащеними меблевими, хутряним, капроновим і швейним цехами.
Наприкінці 1966 року став давати продукцію міжколгоспний завод залізобетонних конструкцій потужністю 10 тис. куб. м на рік. Розширені майстерні районного відділення «Сільгосптехніка». У місті є автоколона, де близько 70 вантажних машин.
Промислові підприємства Новоселиці раніше відчували нестачу електроенергії. Кожне підприємство мало по кілька енергоустановок, які були нерентабельні і не забезпечували зростаючих потреб міста. В 1962 році Новоселиця була підключена до потужної енергосистеми, високовольтні лінії якої протягнулись у братні соціалістичні країни.
На всіх підприємствах міста організовано навчання робітників, шириться соціалістичне змагання. Першими ударниками комуністичної праці міста стали вулканізатор побуткомбінату А. Столяр, швея цього ж підприємства Н. Пуюл, робітниця птахокомбінату С. Сиротюк та інші.
Відрадні перспективи промислового розвитку міста. До кінця п’ятирічки буде розширено завод залізобетонних виробів з річною потужністю 40 тис. куб. м, фабрику спортінвентаря з щорічним виробництвом готової продукції на 1,5 млн. крб., побудують першу в області майстерню по ремонту комбайнів, автобазу облспоживспілки.
Новоселиця невпинно зростає і впорядковується. Поліпшуються житлові умови населення. В 1958 році в Новоселиці було 490 комунальних квартир, в 1968 році — 813. Лише з 1954 по 1966 рік в місті побудовано 26 двоповерхових будинків більше як на 200 квартир.
За цей же час індивідуальні забудовники за допомогою держави спорудили 630 три- чотирикімнатних будинків з цегли і блоків, критих бляхою, черепицею та шифером.
Поліпшується комунальне господарство, в 1958 році електроосвітлення було лише у половині комунальних квартир, водопроводом користувалася одна з 44 сімей, а газових плиток не було зовсім; на 1968 рік електроенергію одержувала кожна квартира, воду водопроводом — кожна десята, газові плитки є у 507 квартирах.
Витрати на благоустрій зросли до 162,8 тис. крб. у 1968 році проти 63,7 крб. в 1958 році.
З кожним роком Новоселиця стає все красивішою. 1966 року в центрі міста зведено триповерховий будинок, де розмістилися гастроном, дитяче кафе, ресторан «Буковина», контора райспоживспілки. В ювілейному році здано в експлуатацію двоповерхове приміщення комбінату побутового обслуговування, нову оптово-торгову базу. Всі вулиці міста упорядковані, мають тверде покриття — заасфальтовано 56 тис. кв. м вулиць та 20 тис. кв. м тротуарів. Силами трудящих міста закладено міський парк, споруджено водоймище та посаджено 30 га лісу на березі ріки Пруту. В ювілейному 1967 році закладено два сквери площею 4 га, один з яких названо іменем Ленінського комсомолу, посаджено 4 тис. фруктових і декоративних дерев, близько 100 тис. кущів.
У Новоселиці — широка мережа лікувальних закладів: районна лікарня на 125 ліжок, поліклініка з зуболікарським, фізіотерапевтичним, рентгенівським та іншими кабінетами і клініко-діагностичною лабораторією, пологовий будинок на 40 ліжок, санепідстанція тощо. В медзакладах міста працює 35 лікарів та 100 чол. середнього медперсоналу. Глибоку повагу жителів Новоселиці та навколишніх сіл заслужили хірурги М. Є. Меламедов та Д. М. Рац, дитячі лікарі О. І. Стецюк, Р. М. Мучник та Б. І. Комарова, зубний лікар М. К. Кошкіна. їх знають як досвідчених спеціалістів.
Держава приділяє охороні здоров’я трудящих велику увагу. Лише протягом 1958—1968 рр. асигнування на медобслуговування жителів міста зросли в 22 рази. В Новоселиці постійно працюють дошкільні дитячі установи на 310 дітей.
В особистій власності жителів багато легкових автомашин, мотоциклів, телевізорів тощо. У місті є свій радіовузол на 9 тис. точок, діє АТС, 4 павільйони побутового обслуговування.
В Новоселиці працюють три середні школи з українською, російською і молдавською мовами навчання, початкова молдавська і середня школи робітничої молоді. За післявоєнний період число учнів зросло з 608 в 1944/45 навчальному році до 1500 в 1967/68 році, а число вчителів відповідно збільшилося з 19 до 144; переважна більшість з них має вищу освіту.
Держава виділяє на народну освіту значні кошти. В 1968 році було асигновано 79,8 тис. крб. проти 9,2 тис. в 1958 році. В інтернатах міських шкіл, в основному за рахунок держави, утримуються 250 учнів. Розгорнуто будівництво освітніх закладів. У 1961 році здано в експлуатацію типове двоповерхове приміщення середньої школи № 1. Це забезпечило скорочення двозмінного навчання в школах міста. У 1956 році відкрито медичне училище. На 1968 рік у ньому навчалося понад 300 студентів. З дня заснування в училищі підготовлено близько 1100 спеціалістів. Для дітей — музична і спортивна школи, Палац піонерів, дитяча бібліотека.
Новоселиця має розгалужену мережу культосвітніх закладів: 4 кінотеатри, 3 бібліотеки загального користування, 20 бібліотек підприємств і установ. В бібліотеках налічується понад 80 тис. примірників книг.
Важливим осередком культурного життя Новоселиці став Будинок культури. Його зразкова робота неодноразово відзначалась в області і республіці. В 1963 році тут проходила перша на Україні районна конференція збирачів фольклору, в роботі якої взяли участь сільська інтелігенція району, фольклористи Чернівців, Кишинева, Києва. При Будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності, учасники яких часто виступають перед трудящими району і області з творчими звітами. В 1965 році самодіяльному танцювальному гуртку міста присвоєно звання народного, а в 1967 році — заслуженого ансамблю танцю УРСР. На республіканському фестивалі цей ансамбль нагороджений бронзовою медаллю. Художня самодіяльність міста відома не лише в області. Інструментальний ансамбль Будинку культури під керівництвом солістки Ніни Мендреско виїздив на гастролі в Монгольську Народну Республіку, де представляв самодіяльне буковинське мистецтво.
Учасники самодіяльних гуртків беруть активну участь в організації і проведенні нових обрядів і свят. Особливо красиво і урочисто в Новоселиці проводиться у травні кожного року свято зустрічі весни з літом.
Серед жителів Новоселиці є чимало таких, які своєю працею звеличують нашу Вітчизну. Це заслужений зоотехнік УРСР О. X. Романцев, лауреат Державної премії СРСР Є. Д. Чорний та інші. Після закінчення Новоселицької середньої школи і Львівського державного університету геолог Є. Д. Чорний поїхав працювати туди, куди кликала Батьківщина,— у найвіддаленіші райони країни. За розвідування і відкриття нових родовищ алмазів («трубка Айхал») йому і присвоєно почесне звання.
Разом з Є. Д. Чорним в 1952 році Новоселицьку середню школу закінчила Л. А. Костирко. Вона була активним учасником художньої самодіяльності, членом комітету комсомолу школи. Після закінчення Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого Л. А. Костирко виявила свої здібності в кіномистецтві— знімалась у фільмах: «Максим Перепелиця», «Перший хлопець», «Солдатка» та інших.
Випускників новоселицьких шкіл можна зустріти в багатьох місцях нашої неосяжної країни: в Ленінграді працює випускник середньої школи В. 3. Негруца — кандидат геологічних наук, в Києві старшим науковим співробітником в АН УРСР — кандидат філологічних наук М. П. Муравицька, в Ровно в інституті водного господарства викладає В. В. Лутаєв — кандидат технічних наук.
В Новоселиці живе і працює майстер художнього лозоплетіння І. І. Алайба. Його вироби з лози і соломи не раз демонструвалися на обласній і республіканській виставках, вони поповнюють експозиції Чернівецького краєзнавчого музею, приваблюючи відвідувачів яскравою декоративністю тонкого мережива, своєрідністю. Працюючи в Новоселицькому райпромкомбінаті, самобутній митець організував цех художнього плетіння. Він передав свій досвід не одному десяткові молодих майстрів.
Відрадні перспективи розвитку міста. Намічається розгорнути капітальне житлове будівництво. Найближчим часом буде споруджено автобусну та автозаправочну станції, міжобласну Припрутську лукомеліоративну станцію на 200 одиниць сільськогосподарської техніки, лазню на 100 місць, районну лікарню на 240 ліжок, новий Будинок культури на 800 місць основного залу, ще один кінотеатр тощо.
У новосельчан одностайне бажання — перетворити своє місто на розвинутий промисловий і культурний центр, зробити його одним з найкрасивіших на Радянській Буковині.
А. О. ЯНЮК
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4