Подвірне, Новоселицький район, Чернівецька область (продовження)
Радянська влада повернула селянам землю. За ініціативою селян у травні 1945 року в селі організувалася земельна громада, яка об’єднала 720 дворів з 2806 га землі. Своєю діяльністю вона сприяла підготовці селян до колективізації.
У серпні 1947 року в селі було створено колективне господарство — артіль ім. Суворова, яка об’єднала 17 бідняцьких господарств. Вся тяглова сила спочатку складалась з 7 усуспільнених коней. В числі перших колгоспників були П. Мамаєвський, Л. Незвищук, Г. Тарновецька та інші.
У червні 1948 року в Подвірному виник ще один колгосп — «Молода гвардія», в якому налічувалось 30 селянських господарств. На початку 1949 року в селі була завершена суцільна колективізація. Колгосп ім. Суворова мав 1299 га землі і об’єднував 329 дворів, колгосп «Молода гвардія» — відповідно 1634 га землі, 443 двори.
Не все зразу добре йшло в молодих колгоспах. Бракувало досвіду ведення господарства, не вистачало техніки. Для зміцнення колгоспів багато зусиль доклали комуністи і комсомольці села. У січні 1948 року в Подвірному була створена первинна парторганізація, яка на перших же зборах розглянула питання організаційного зміцнення господарств. Велике значення надавалось авангардній ролі комуністів на виробництві, постійно здійснювалось керівництво комсомольцями, сільською Радою, роботою всіх громадських організацій.
В 1951 році обидві артілі були об’єднані в колгосп ім. Суворова, за яким закріпили 2915 га землі, з них 2072 га — орної.
Тоді ж у колгоспі створилася парторганізація, а згодом — партгрупи на фермах і бригадах6. Завдяки самовідданій праці колгоспників артіль невдовзі стала однією з передових не лише в районі, але і в усьому Придністров’ї.
Особливо значних виробничих успіхів колгосп добився в 1959—1965 роках. Неухильно зростали врожаї зернових і технічних культур як провідних галузей рослинництва. У 1967 році колгосп виростив по 32,5 цнт пшениці, 38 цнт кукурудзи в зерні, 38 цнт гороху, по 354 цнт цукрових буряків з га тощо. Добрі врожаї давали і сади на площі 98 га та 42 га виноградників.
Розвитку рільництва сприяло здійснення цілого комплексу заходів. Насамперед запроваджувалися нові високоврожайні сорти, зокрема пшениця «Миронівська-808». Крім того, зростала кількість сільськогосподарської техніки, дедалі раціональнішим ставало її використання. Як правило, колгосп ще взимку закінчував ремонт необхідної для польових робіт техніки. На 1967 рік артіль мала 21 трактор, 11 різних комбайнів, 16 тракторних причепів, 16 вантажних автомобілів, 6 спецмашин тощо.
Велике значення для своєчасного ремонту техніки та механізації всіх виробничих процесів мало підключення села у квітні 1965 року до державної електромережі.
Правління колгоспу невтомно дбає про зміцнення артільного господарства. Тільки протягом 1965—1968 рр. тут побудовано 2 автогаражі, навіс для тракторів і сільськогосподарських машин, майстерню, склад для мінеральних добрив, 3 криті токи, 2 нафто-, зерно-, овочесховище тощо.
На колгоспних ланах працює багато передовиків виробництва. Далеко за межами району відома своїми трудовими ділами тракторна бригада, очолювана Ф. М. Чорним. Цей дружний колектив першим у районі перейшов на комплексну механізацію всіх польових робіт, першим почав вирощувати кукурудзу та буряки без затрат ручної праці. За сумлінну працю Ф. М. Чорний нагороджений орденом «Знак Пошани». В числі передовиків — тракторист В. Берега, який у ювілейному 1967 році трактором «Т-16» виробив 700 га умовної оранки при нормі 400 га, зекономивши 1020 кг пального. Відмінно працює В. Баловецький, кількаразовий переможець змагання комбайнерів.
Другою прибутковою галуззю господарства артілі є м’ясо-молочне тваринництво. Виробництво тваринницької продукції неухильно зростає.
Якщо протягом 1958—1962 рр. в середньому на 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено по 529,8 цнт молока та 80,3 цнт м’яса, то в 1967 році — відповідно 733,2 та 141,5 центнера.
Створена в 1961 році спеціалізована ферма по вирощуванню племінного молодняка рік у рік дає добре поповнення маточного поголів’я. Ферма племінної худоби розміщена в чотирьох приміщеннях, у двох з них встановлено автопоїлки, транспортер для прибирання приміщень. В 1965 році на першій в області виставці-аукціоні племінної худоби бики і телиці колгоспу привернули найбільшу увагу. їх швидко розкупили інші господарства. Поголів’я худоби поступово зростає. На 1968 рік у колгоспі налічувалось 565 корів, 916 свиней, 730 овець.
Успішному розвиткові тваринництва колгоспу сприяло розгорнуте будівництво типових приміщень для худоби. Протягом 1965—1968 рр. побудовано 5 корівників, 7 свинарників, 6 телятників, конюшню, вівчарню, 2 пташники, 4 кормокухні, ветеринарну амбулаторію, ветеринарний ізолятор, сепараторний пункт, кормоцех, від-годівельний майданчик, спеціальні приміщення для молодняка з автопоїлками тощо.
Колгосп ім. Суворова — ініціатор міжколгоспних зв’язків у своєму районі. У 1953 році в артілі побудовано міжколгоспний цегельно-черепичний завод, у 1963 році — міжколгоспну інкубаторну станцію, відгодівельний пункт.
Немало працівників тваринництва колгоспу славиться своїми трудовими ділами. З 1954 року доярка М. С. Буряк тримає першість у соціалістичному змаганні за високі надої молока, щорічно одержує понад 3000 кг молока від кожної закріпленої за нею корови. За 15 років роботи на фермі вона надоїла близько 700 тис. кг молока.
За успіхи в розвитку тваринництва М. С. Буряк нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Серед нагороджених і пташник М. Ф. Тарновецький та зоотехнік П. Д. Резничук.
Для обміну передовим досвідом Подвірне часто відвідують тваринники з колгоспів Чернівецької та інших областей УРСР. Господарство артілі неухильно міцніє. Грошові надходження колгоспу в 1965 році становили понад 1152 тис. крб., а в 1967 році—1665 тис. карбованців.
Піднесенню всіх галузей господарства сприяла нова організація оплати праці. З 1964 року колгосп перейшов на грошову гарантовану оплату трудодня. Ланки переведено на господарський розрахунок; на 1967 рік у артілі були такі госпрозрахункові одиниці — рільнича, садова і тракторна бригади, ферми великої рогатої худоби, свиней, овець, птахоферма та транспортна бригада. Крім основної, нараховується ще і додаткова оплата за планову та понадпланову продукцію. Розцінки затверджуються на загальних зборах членів артілі. В 1967 році оплата праці становила в середньому 4,25 крб. на людино-день та 1 кг хліба на зароблений карбованець основної оплати.
Парторганізація колгоспу є ініціатором усіх важливих починань. Комуністи артілі, яких на 1968 рік налічувалось 50 чол., працюють на відповідальних ділянках господарства. З 1957 року колгосп очолює член КПРС Г. Д. Прохоренко, за професією учитель. Спираючись на комуністів та широкий актив артілі, він став ініціатором масової підготовки колгоспних кадрів. Після ліквідації неписьменності це був другий у Подвірному похід — похід за знаннями. У селі організували три консультаційні пункти — у тракторній бригаді, на фермі та при середній школі. їх завданням було допомагати тим, хто прагне здобути спеціальну освіту заочно. «Ми вже навчились виробляти багато продукції,— сказав Г. Д. Прохоренко,— взяли добрий розгін. Продуктивність праці, собівартість, рентабельність — ось над чим ми зараз працюємо. Треба, щоб усі були економістами». Радянський уряд відзначив невтомні пошуки Г. Д. Прохоренка, його неабиякий вклад у надбання одного з кращих господарств Північної Буковини високою нагородою — орденом Леніна. Комуніст С. Н. Гураль працює завідуючим фермою по вирощуванню молодняка; комуніст І. М. Боднарюк — агрономом колгоспу, член КПРС доярка Г. Д. Малимон, що працює на фермі близько 10 років, була делегатом XXIII з’їзду КПРС.
В тому, що артіль зробила великий крок вперед, найважливішу роль відіграє повсякденна робота з людьми. Добір кадрів, правильна розстановка, піклування про їх навчання завжди були і залишаються на першому плані роботи партійної організації колгоспу ім. Суворова.
В селі є дві комсомольські організації — колгоспна і шкільна. Комсомольці приділяють багато уваги не тільки питанням виробництва, але й вихованню сільської молоді. За їх ініціативою у колгоспі організовано гурток «Кругозір», де молодь поповнює свої політичні знання, регулярно проводить літературні вечори.
З 1965 року в селі працює профспілкова організація, яка на 1968 рік налічувала 130 чоловік. Профорганізація села допомагає партійній організації керувати соціалістичним змаганням, вирішує питання охорони праці, культурно-масової роботи.
Велику роль у житті села відіграють групи народного контролю, що діють у тракторній бригаді, на фермах, у рільничій та садово-городній бригадах. Вони займаються питаннями якості виконаної роботи, стану кормової бази, економії нафтопродуктів тощо. Про велику роботу народних контролерів свідчить, зокрема, нагородження в лютому 1968 року члена групи народного контролю фуражира А. П. Незвищука Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.
Основою успішного розв’язання нового п’ятирічного плану є послідовне здійснення системи економічних заходів, вироблених березневим (1965 року) Пленумом ЦК КПРС. Комуністи колгоспу ім. Суворова почали з того, що організували економічне навчання кадрів середньої ланки. Бригадири, завідуючі фермами, ланкові, доярки, механізатори прослухали цикл лекцій про культуру землеробства, шляхи впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду. Крім цього, у колгоспі створено три школи підвищення фахових знань колгоспників, де вивчаються питання конкретної економіки в рільництві та тваринництві. Партійне бюро добрало кваліфікованих керівників шкіл — комуністів з спеціальною теоретичною підготовкою і досвідом практичної роботи. Так, школу рільництва очолив секретар партбюро колгоспу агроном І. М. Боднарюк.
Уміло застосовуючи здобуті знання, нову технологію вирощування цукрових буряків, ланка І. Д. Кифяка зібрала в 1966 році по 437 цнт буряків з кожного гектара. Собівартість центнера цукрових буряків, зібраних ланкою,— 87 коп., а по колгоспу — 1 крб. 18 копійок. Чистий прибуток від продажу буряків, вирощених ланкою І. Д. Кифяка, перевищив 42 тис. карбованців.
Прибутковими стали майже всі галузі артільного виробництва. У 1965 році рівень рентабельності в цілому по колгоспу становив 55 проц., а в 1966 році — 80 процентів.
Правління, партійна, комсомольська і профспілкова організації роблять усе, щоб створити колгоспникам хороші умови для праці. У Будинку тваринника є кімната для відпочинку, їдальня, червоний куток. У вільний час тваринники дивляться телевізійні передачі, слухають радіо, читають газети, журнали, книги. Будинок механізатора розташований на польовому стані тракторної бригади; він має дві просторі кімнати для відпочинку, червоний куток, їдальню, кухню, роздягальню, бібліотеку на 500 книг, метеорологічну станцію.