Шипинці, Кіцманський район, Чернівецька область
ШИПИНЦІ — село, центр сільської Ради. Лежать на лівому березі ріки Пруту, за 7 км від районного центру, за 2 км від залізничної станції Лужани. Через село проходить шосе. Населення — 3159 чоловік.
В Шипинцях розміщені 2 бригади колгоспу ім. Суворова. Основний виробничий напрям — зерно-тваринницький. В господарстві повністю механізовано оранку, сівбу і збирання врожаю, основні трудомісткі процеси в тваринництві. Колгосп двічі був учасником ВДНГ. В 1967 році вироблено по 106 цнт м’яса і 527 цнт молока на 100 га сільгоспугідь.
У селі є початкова та восьмирічна школи, консультаційний пункт заочної середньої школи, бібліотека, Будинок культури, при якому існує один з найстаріших хорів на Буковині, народний музей. Шипинці здавна славляться своїми музикантами, тут є цілі музичні династії, зокрема Міські, Блещуки. Оркестр народних інструментів Чернівецької філармонії складається в основному з уродженців села. Його керівникові І. М. Міському присвоєно звання заслуженого діяча культури УРСР.
За роки Радянської влади село перебудувалося — тепер три чверті будинків нові.
В писемних джерелах XIV—XV століть територія Північної Буковини називається Шипинською землею. На торговому шляху, що йшов уздовж долини Пруту, швидко зростав адміністративний і торговельний центр цієї землі — Шипинці, виникнення їх відноситься до XIII століття.
В період феодальної роздробленості на Шипинську землю претендували Польща і Молдавія. В середині XIV століття Шипинську землю з містами-фортецями Хотином, Цецином і Хмелевом загарбала Молдавія. Західна частина землі ввійшла до Чернівецького округу, східна до Хотинського, а Шипинці — перетворені у звичайне феодальне помістя.
В 1848 році селяни Шипинців відмовилися виконувати панщину, в селі протягом місяця перебував військовий загін, який примусив їх працювати на поміщика.
На початку XX століття з села емігрувало 248 чоловік.
В 1917 році з допомогою російських революційних солдатів селяни поділили поміщицьку землю.
У листопаді 1918 року в Шипинцях відбулося народне віче, яке обрало комітет самоврядування. До його складу ввійшли 3. Ріпка, Д. Михальчук, І. Івасюк, П. Мельник, І. Грушка, Г. Салига. Віче передало всю повноту влади цьому комітетові, створило народну міліцію, а також прийняло рішення про возз’єднання з Радянською Україною.
У 20-х—30-х роках в селі діяла підпільна комуністична організація, одним з керівників якої був М. О. Хомашук. В 1929 році створена легальна організація партії «Визволення» на чолі з комуністом К. О. Досяківським. Під час парламентських виборів 1930 року ця організація разом з профспілками виставила своїх кандидатів, за яких голосувало 270 виборців. Через деякий час майже всі шипинські комуністи були заарештовані і звинувачені в незаконній передвиборній агітації. Внаслідок репресій загинули Микола Хомащук, Захарій Ріпка, Василь Каланча, Никифір та Іван Миронюки. ЦК Компартії Румунії в своєму зверненні від 1935 року вказував, що вбивство Івана Миронюка — це результат загальної системи фізичного знищення борців революції в королівській Румунії.
В травні 1935 року в Шипинцях відбувся мітинг буковинських жінок, на якому було присутніх близько 600 чол. Комуністки Домна Гешко, Раїфта Маковійчук, Ольга Руснак виступили з промовами проти політики фашизації країни і підготовки антирадянської війни.
В роки Великої Вітчизняної війни О. Г. Скакун, І. І. Різун, В. В. Міський та багато інших пішли добровольцями до лав Червоної Армії. Понад 300 мешканців села перебували в лавах діючої армії, а Д. П. Грекул боровся проти фашистських окупантів у комуністичному підпіллі на Поділлі (підпільна кличка Гречка). Він автор листівки «До молоді Поділля».