Клімат і рельєф Чернівецької області
Чернівецька область розташована на заході Української РСР, у передгір’ях Карпат, по течії рік Дністра і Пруту. На заході вона межує з Івано-Франківською, на півночі — з Тернопільською та Хмельницькою, на сході з Вінницькою областями УРСР та Молдавською РСР. На півдні області проходить кордон Радянського Союзу з Соціалістичною Республікою Румунією.
Площа області — 8,1 тис. кв. км. Населення — 849,1 тис. чол. Густота його 104 чол. на 1 кв. км. Більша частина проживає в сільській місцевості — 66,6 проц. За національним складом українці становлять 66,9 проц. На території області живуть також румуни — 10,3 проц., молдавани — 9,3 проц., росіяни , проц., євреї — 5,4 проц., поляки — 0,8 проц. та інші національності .
Область поділяється на 10 адміністративних районів. У її межах — 10 міст, 8 селищ міського типу, 398 сільських населених пунктів. Вони підпорядковані 10 міським, 8 селищним та 206 сільським Радам депутатів трудящих.
Територія області нагадує трикутник, що витягнувся з північного сходу на південний захід. Відстань між крайніми південно-західною і північною точками області дорівнює 200 км, а між північно-західною і південно-східною — 90 км. Незважаючи на малі розміри (1,3 проц. площі України), вона характеризується великою різноманітністю природних умов. Це пояснюється тим, що область розташована на стику таких різнорідних фізично-географічних зон, як Руська рівнина і Карпатська гірська зона.
Північна частина області розташована між Дністром та Прутом і являє собою підвищену рівнину з середніми висотами 200—300 м над рівнем моря (найвища гора Берда — 515 м).
Між Прутом і Карпатами пролягає горбиста смуга передгір’я висотою 300— 400 м. Тут виділяється гора Цецино, яка досягає 587 м. Карпати в межах Чернівецької області мають середню висоту 800—1200 м. Максимальна висота — гора Яровиця (1572 метри).
З корисних копалин в області є кварцити, вапняки, мармур, кам’яне вугілля, нафта, природний газ, сланці, кухонна сіль, графіти, марганцеві руди.
Є кілька джерел мінеральної води. В Чернівцях, наприклад, відкрито джерело типу Іжевських мінеральних вод, де побудовано водолікарню. В селі Щербинцях Новоселицького району функціонує ревматологічний водолікувальний санаторій на зразок «Любена Великого» у Львівській області. У Брусниці Кіцманського району на базі джерела типу Мацеста відкрито санаторій. Широку популярність здобула буковинська мінеральна вода типу Боржомі, яку знайдено в селі Будинці Сторожинецького району.
Відмінності в рельєфі і кліматі зумовлюють значну диференціацію грунтово-рослинного покриву території області. В рівнинній частині переважають опідзолені чорноземи та сірі лісові грунти; у передгір’ях — дерново-підзолисті грунти; в гірській частині — бурі лісові та дерново-буроземні грунти. Грунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, соняшнику та розведення садів і виноградників.
Поверхня гір, зокрема Скибових і Мігурських Карпат, покрита лісами. Тут ростуть переважно бук, явір, граб, ялина з домішкою смереки; у рівнинній частині — ще дуби, клени, липи та інші дерева. Фауна теж різноманітна. З диких тварин водяться: олень, козуля, вовк, лисиця, рись, ведмідь, куниця, кабан. У річках є дунайський лосось, форель, марена та інша риба.
Північну Буковину почали заселяти люди ще з часів палеоліту. Про це свідчать палеолітичні стоянки, яких виявлено тут понад 130. Більшість із них існували понад 40—15 тис. років тому. Найдавнішу стоянку (понад 40 тис. років тому) досліджено на березі Дністра поблизу села Молодового Сокирянського району. Крім неї, знайдено ще п’ять стоянок, на яких кілька разів поновлювалося життя, а на одній з них — навіть 14 разів. Розкопано залишки найдавніших на території СPСP наметоподібних жител, каркаси яких складалися з черепів та бивнів мамонта, велику кількість знарядь праці із кременю, кісток та рогів, вироби із гірського кришталю, а також уламки флейти з рога північного оленя. На території області поблизу сіл Звенячина Заставнівського району, Грозинців та Перебиківців Хотинського району відкрито поселення доби неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.).
В 300 пунктах археологи знайшли пам’ятки трипільської культури, що існували за доби міді протягом IV—III тисячоліть до н. е. Найважливіші матеріали, здобуті на поселенні тих часів поблизу сіл Молодового і Комарева в урочищі Поливановому Яру, дають підставу вченим зробити висновок, що в цьому місці життя тривало на протязі кількох століть. Поселення розміщувалося на стрілоподібній височині, оточеній з трьох боків глибокими ярами, а з четвертого — укріпленій ровом. Крім наземних глинобитних жител та напівземлянок, уперше для трипільської культури було виявлено крем’яну майстерню. Поблизу сіл Круглика, Ставчан та Керстенців розкопано курганні могильники III тисячоліття до н. е.
Ще за доби бронзи (II — початок І тисячоліття до н. е.) Буковина була заселена тими землеробськими племенами, що жили і на інших українських землях Придністров’я. У цих племенах деякі вчені вбачають предків слов’ян. Під час розкопок поблизу сіл Звенячина Заставнівського району, Магали Новоселицького району виявлено рештки жител місцевих землеробських племен, зібрано численні вироби з бронзи, каменю, глини та кісток.
На Північній Буковині зафіксовано понад 50 пам’яток доби раннього заліза. Є думка, що частину з них залишило згадане Геродотом плем’я скіфів-орачів, яке розселювалося переважно на території Придніпров’я. Поселення скіфського часу VII—III століття до н. е.) розкопувалися в Нагорянах, Селищі, Ленківцях Кельменецького району, Круглику і Долинянах Хотинського району. В Остриці Новоселицького району досліджувалися курганні та безкурганні могильники.
Єдність наддністрянських і наддніпрянських племен зміцнювалася з слов’янських часів. У Чернівецькій області відомо понад 200 пам’яток ранньослов’янської черняхівської культури (II—VI століття н. е.), центром якої є середнє Придніпров’я. Рештки поселень та могильників цього часу досліджувались у Хотинському, Кіцманському та Кельменецькому районах. Найвизначнішою пам’яткою є залишки найдавнішої на Україні склоробної майстерні (III—IV століття н. е.), вироби якої поширювалися на Побужжі і Подністров’ї.
Понад 250 слов’янських пам’яток VII—XIV століть виявлено в багатьох населених пунктах області. Тоді існували й городища в селах Бабиному Кельменецького району, Баламутівці Заставнівського району, Рухотині Хотинського району, Горбовій Глибоцького району.
Особливо цінні матеріали здобуто під час систематичних досліджень давньо-слов’янських пам’яток XI—XIII століть н. е., зокрема в стародавніх Чернівцях, літописних Василеві й Хотині.
Вивчення археологічних пам’яток VI—XIII століть н. е. показало, що на Буковині існувала в цей час культура, яка мала яскраво виражений східнослов’янський характер.