Післявоєнне відновлення народного господарства на Буковині (закінчення)
Набагато збільшилось використання електроенергії. Тільки на освітлення будинків колгоспників у 1966 році її витрачено в 4 рази більше, ніж було вироблено по всій області в 1940 році, а її споживання в усіх галузях народного господарства зросло в 67 разів. У 20 разів піднеслася електроозброєність праці робітників.
Неоціненним багатством Радянської Буковини є ліс. У минулому це багатство винищувалось заради прибутків буржуазії і поміщиків. Лісорубам доводилося працювати й жити в жахливих умовах. Тепер на зміну сокирі і цапині прийшли електричні і бензомоторні пилки, потужні лебідки, крани, мотовози та багато іншої техніки. Рівень механізації окремих видів лісозаготівельних робіт становить 70— 90 процентів.
Успішний розвиток економіки, зокрема промисловості, значною мірою залежить від транспорту. Область має достатню кількість транспортних засобів для забезпечення потреб народного господарства. Провідним транспортом тут є залізниці. На них припадає 90 проц. усіх перевезень. Залізницями області також здійснюються транзитні перевезення між СРСР і зарубіжними країнами. На території краю проходять магістралі Львів—Чернівці, Чернівці—Окниця —Кишинів — Одеса та Івано-Франківськ—Чернівці—Київ. Щодо залізниць місцевого значення, то вони забезпечують зв’язок Чернівців з районами області. Густота залізничної мережі становить 56 км на 1000 кв. км території — це вдвоє більше, ніж у середньому по УРСР.
Автомобільний транспорт посідає друге місце щодо обсягу вантажних і пасажирських перевезень. Завдяки корінному поліпшенню старих і будівництву нових автомобільних шляхів густота їх становить 400 км на 1000 кв. км. Одночасно зріс і автопарк, який забезпечує зв’язок майже з усіма селами області. Повітряний транспортом Чернівці сполучаються з великими центрами країни, районами і окремими селами області. Чимраз більшого значення набуває застосування авіації в сільському господарстві.
Введенням у дію газопроводу Косів—Чернівці покладено початок розвитку трубопровідного транспорту, що поліпшило паливноенергетичний баланс області.
Однією з найяскравіших сторінок розвитку соціалістичного суспільства є змагання за комуністичну працю, зачинателем якого виступив колектив депо Москва-Сортувальна. Цей чудовий почин дістав палкий відгук і підтримку серед трудящих Радянської Буковини. Першими серед них була бригада молодих в’язальників-ентузіастів панчішного комбінату Чернівців. За право називатися комуністичним змагалося багато колективів. У 1963 році це почесне звання здобули 524 бригади, 24 цехи, 30 дільниць. У 1968 році цим рухом було охоплено понад 88 тис. трудящих.
Тісні зв’язки встановилися між робітничими колективами Північної Буковини і ряду областей союзних республік. Ще в перші післявоєнні роки народилася дружба трудівників текстильних фабрик Чернівців і московського орденоносного комбінату «Трехгорная мануфактура» ім. Дзержинського. Між ними було підписано договір на соціалістичне змагання. Багато корисного дало також змагання чернівецьких залізничників з колективом московського відділка Московсько-Рязанської магістралі, робітників трикотажної фабрики № 2 із Загорською фабрикою № 1 Підмосков’я, панчішників і гумовзуттєвиків Північної Буковини з друзями по професії Ленінграда і Риги. Це змагання стало символом дружби і єднання народів нашої багатонаціональної країни. Воно допомогло розв’язати багато виробничих і технічних завдань, поширити передовий досвід.
Бригада комуністичної праці Чернівецького текстильного об’єднання змагалася з бригадою такого ж підприємства міста Цвіккау (Німецька Демократична Республіка). Перший секретар ЦК Соціалістичної єдиної партії Німеччини Вальтер Ульбріхт писав: «Це змагання сприяє дальшому зміцненню дружніх зв’язків між робітничим класом Радянського Союзу і НДР в боротьбі за мир і соціалізм».
Науково-технічний прогрес в умовах соціалізму нерозривно пов’язаний з масовим раціоналізаторством, творчістю людей. Яскравим прикладом цього є виробнича діяльність інженерів, техніків і робітників багатьох підприємств області. Далеко за межами Північної Буковини відомі імена раціоналізаторів Т. А. Щербакова, В. М. Ковальчука, П. О. Нестерова, Ф. Й. Глазера, С. А. Ройтмана та інших. Кращі новатори виробництва в 1965 році внесли 7905 пропозицій, реалізація їх дала 3 млн. 97 тис. крб. економії.
Понад дев’ять тисяч буковинців нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу, а 33 трудівники удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці3. Область пишається ткалею О. М. Мазерською, в’язальницею М. Т. Петращук, депутатом Верховної Ради СРСР Г. В. Кушнірек, панчішницею М. М. Дудкою, заслуженим будівельником республіки І. В. Ригою, машинобудівником С. В. Козаком, машиністом Л. В. Яковкевичем, слюсарем І. Д. Королем, головним механіком текстильного об’єднання «Восход» А. О. Криловим, майстром меблевої фабрики Ф. В. Біликом, Н. І. Ванясовою та багатьма іншими.
Партійна організація області виховала великий загін ініціативних і творчих командирів виробництва. Це директори: текстильного об’єднання «Восход» — Г. М. Федоренко, швейного об’єднання «Трембіта» — М. С. Слабосильна, панчішного комбінату — Ю. І. Цикун, рукавичної фабрики — Р. М. Симонова, цукрокомбінату «Хрещатик» — М. Д. Церман, трикотажної фабрики № 2 — М. П. Пунченко, трикотажної фабрики № 1 — В. І. Дегтярьова, головні інженери: Чернівецького гумовзуттєвого заводу— Е. Л. Руденко, панчішного комбінату — В. Г. Машенцева.
Завдання семирічного плану промисловість області значно перевиконала. Загальний приріст виробництва перевищено майже на 13 проц., підвищено продуктивність праці на 7 проц. Розширився асортимент і поліпшилась якість виробів.
Як і всі радянські люди, з величезним піднесенням готувались трудящі Чернівецької області до славного 50-річчя Радянської держави. Дні ювілейної трудової вахти були ознаменовані дальшим розвитком соціалістичного змагання за виконання накреслень XXIII з’їзду КПРС та XXIII з’їзду КП України. План двох років нової п’ятирічки по промисловості виконано на 104,8 проц. Понад план випущено на 36,9 млн. крб. продукції.
Підприємства краю 74 рази завойовували в ювілейному році всесоюзні та республіканські перехідні Червоні прапори. Панчішному комбінату присвоєно почесне найменування підприємства імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Соціалістичні перетворення в промисловості області є свідченням торжества ленінської національної політики Комуністичної партії. З усіх п’ятнадцяти республік, з Москви і Ленінграда, Мінська і Кишинева, Києва і Риги надходять вироби для потреб буковинців. В свою чергу, місцева продукція відома далеко за межами Української РСР, її постачають 30 країнам світу.
Поряд з промисловим прогресом високого розвитку досягло сільське господарство. Основним його сектором є колгоспи. їм належить 84 проц. усіх сільськогосподарських угідь, 83 проц. орної землі, 91,5 проц. сінокосів, вигонів та пасовиськ. На початку 1968 року в області було 209 колгоспів. На одне господарство в середньому припадає 780 дворів і 1461 га посівної площі.
Виконуючи завдання семирічки, трудівники села досягли значних успіхів у розвитку землеробства й тваринництва. Помітно зріс і їх загальноосвітній рівень. За даними перепису 1959 року, на кожну тисячу чоловік населення припадало 258 з середньою і неповною середньою освітою.
До 1940 року в сільському господарстві Північної Буковини зовсім не було спеціалістів. Тепер у колгоспах і радгоспах працюють 1798 агрономів, зоотехніків, ветеринарів, інженерів, механіків та економістів-плановиків. З них 238 чоловік із вищою і 986 з середньою спеціальною освітою. З 209 голів колгоспів 100 мають вищу освіту, 91 — середню спеціальну.
В колгоспному виробництві значну роль відіграють науковці Чернівецького університету і науково-дослідної станції. В 1957—1959 рр. провадилося дослідження грунтів. Вперше буковинські землі дістали докладну характеристику. Окремими кафедрами біологічного факультету розроблено ряд агрономічних заходів для вирощення високих урожаїв. Селекціонери дослідної станції вивели нові високоврожайні сорти гібриду кукурудзи «Буковинський» (1, 2, 3). У широких масштабах провадиться боротьба з ерозією грунтів. Наявність сучасної техніки скорочує проведення сільськогосподарських робіт і поліпшує технологію виробництва, полегшує працю селян. Понад 90 проц. усіх польових робіт механізовано. Тепер у середньому на кожне господарство припадає по 13—15 фізичних тракторів, 2—3 зернові комбайни, 10—12 вантажних автомашин та багато іншої техніки.
Багато зроблено для механізації виробничих процесів у тваринництві. Майже дві третини колгоспів мають ферми з механізованим водопостачанням, кожне третє господарство забезпечило свої ферми внутрішнім транспортом.
До возз’єднання з Радянською Україною в сільському господарстві Північної Буковини електроенергія по суті не застосовувалась. У 1950 році на селах було лише 10 електростанцій, а в 1963 році їх уже стало 268. Вони виробили 13 365 тис. квт.-год. електроенергії. Із 409 населених пунктів користувалися електроенергією 310. Якщо в 1958 році витрати її в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь становили 22, то в 1965 році — 103 кіловат-години. Зараз уся область підключена до державної електромережі.
На основі електрифікації сільськогосподарського виробництва дедалі ширше впроваджувалася механізація трудомістких процесів у землеробстві і тваринництві, переводилися на електропривод механічні майстерні та інші допоміжні підприємства. Електричне світло, стаціонарні кіноустановки, радіоприймачі, телевізори, домашні господарські електроприлади почали масово поширюватись серед селянства.
В ході всенародної боротьби за круте піднесення сільського господарства значно пожвавилось сільське будівництво. Значну роль у цьому відіграють міжколгоспні будівельні організації. На початку 1957 року їх було 6, а в 1967 році — 19. Вони об’єднували 186 колгоспів.
Швидко розвивалось сільське господарство після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, який викрив недоліки в роботі і всебічно обгрунтував економічні заходи по зміцненню матеріально-технічної бази колгоспів, підвищенню матеріальної заінтересованості трудівників у наслідках своєї праці, поліпшенню системи заготівлі сільськогосподарських продуктів, впровадженню в сільське господарство досягнень науки і передового досвіду.
Виконуючи рішення XXIII з’їзду КПРС і XXIII з’їзду КП України, партійні і радянські організації області вміло скеровують зусилля хліборобів на дальше піднесення продуктивності праці і зниження собівартості продукції, зміцнення економіки колгоспів і підвищення оплати трудодня, поліпшення добробуту і зростання культури села.