Розтоки, Путильський район, Чернівецька область (продовження)
У вересні 1944 року Червона Армія визволила село від німецько-румунських окупантів. Знову почала діяти сільська Рада, яку очолив І. Д. Мафтієвич, а згодом—М. І. Марусяк. Розпочато відбудову господарства. Утворивши супряжні групи, селяни вчасно провели осінню сівбу 1944 року, поступово набували навичок спільного господарювання.
Переломним моментом в житті села став 1949 рік, коли було створено колгосп ім. С. М. Кірова, що об’єднав 220 селянських дворів. Головою правління артілі трудівники обрали М. Т. Гав’юка6. Наступного року в Розтоках виникла сільська партійна організація, її секретарем працював Л. І. Шкляр. Комуністи зосередили найбільшу увагу на організації праці в артілі, на зміцненні трудової дисципліни серед колгоспників, на успішному виконанні господарських та інших завдань. Проводячи масово-політичну та організаторську роботу, комуністи власним прикладом сприяли піднесенню трудової і політичної активності колгоспників.
Соціалістичні перетворення в Розтоках проходили в умовах гострої класової боротьби. Оунівці не тільки поширювали різні провокаційні чутки, знищували громадські будівлі, а й чинили терористичні акти. Від рук буржуазних націоналістів загинули кращі люди села — голова сільської Ради М. І. Марусяк, голова колгоспу М. Т. Гав’юк, секретар комсомольської організації М. Т. Матіос, начальник відділення зв’язку І. Д. Мафтієвич, командир групи по боротьбі з бандами М. В. Досяк.
Бандити спалили контору артілі та 15 будинків колгоспників. Але криваві дії бандерівців лише посилювали до них ненависть трудящих, бажання найшвидше покінчити з ворогом.
Колективне господарство продовжувало розвиватися. Вже в 1950 році Розтоки стали селом суцільної колективізації, через 2 роки місцеве господарство об’єднано з артілями ім. Франка (с. Мариничі) та «Верховина» (с. Петраші). Внаслідок заходів, вжитих радянським урядом для надання допомоги колгоспам гірських районів, артіль одержала близько 100 тис. крб. економії. В період створення укрупненого колгоспу, який об’єднав З різні за своїм господарським рівнем артілі, ця допомога була особливо необхідною і вчасною. Артіль одержала позику для придбання племінної худоби, механізації трудомістких процесів у тваринництві. Додатково отримали силосорізки, автонапувалки, коренерізки, макухоподрібнювачі, концентровані корми, мінеральні добрива, понад 80 тис. крб. довгострокового кредиту.
Допомога, подана державою, а також заходи, здійснені місцевими партійними і радянськими органами щодо добору і виховання кадрів, посилення матеріальної заінтересованості колгоспників у розвиткові громадського господарства, поліпшення масово-політичної роботи на селі — все це обумовило дальше зміцнення колгоспу ім. С. М. Кірова. Якщо у 1952 році на 100 га сільськогосподарських угідь налічувалось 40 голів худоби, в т. ч. 9 корів, то в 1959 — 54 голови, в т. ч. 12 корів.
В роки семирічки економіка колгоспу ще більш зміцніла. Зросли його доходи: у тваринництві на 58, а в рільництві — майже на 500 процентів.
Проте віддаленість сіл і хуторів, розкиданість тваринницьких приміщень утруднювали керівництво таким великим господарством. Ось чому в 1965 році колгоспники прийняли рішення про розукрупнення артілі.
Тепер артіль ім. С. М. Кірова об’єднує лише мешканців Розток. Основний господарський напрям — тваринництво. За артіллю закріплено 4199 га землі, з яких орної— 62 га, під садами — 38 га, під сіножатями і пасовиськами — 1146 га, а 2710 га під лісом і чагарниками. Тваринницьке містечко складається з 12 нових капітально побудованих приміщень, де утримується 600 голів великої рогатої худоби, понад 1100 овець. Ферми обладнано автонапувалками, діє цех по приготуванню кормів. В артілі широко використовується техніка: 6 тракторів, 23 електродвигуни, 10 вантажних автомобілів та інші сільськогосподарські машини і знаряддя. Село підключено до державної електромережі, на його території поставлено 3 підстанції загальною потужністю 250 квт годин. Все це сприяє росту продуктивності тваринництва. На 100 га сільськогосподарських угідь тут одержують понад 300 цнт молока. За виробничі успіхи колгосп ім. С. М. Кірова на честь п’ятдесятиріччя Радянської влади нагороджено ювілейним Червоним прапором Путильського райкому партії та райвиконкому.
Ці успіхи стали можливими завдяки трудовому героїзму колгоспників. Серед тваринників розгорнуто соціалістичне змагання, авангардна роль в якому належить комуністам. Ю. А. Матіос, який тривалий час працює доярем, щорічно надоює понад З тис. кг молока від корови. Передовими тваринниками є комуністи О. Д. Дмитрюк, О. В. Северин та інші.
Однією з основних галузей колгоспного виробництва є переробка лісу. Деревина розпилюється на 2 пилорамах, переробляється в столярному та ободному цехах, які виконують різні замовлення господарств не тільки Чернівецької, а й сусідніх областей. Деревообробка щорічно дає понад 100 тис. крб. доходу.
Колгоспники артілі ім. С. М. Кірова проявили себе ретельними господарями лісу. Вирощування його — завжди в полі зору партійної організації і правління колгоспу.
3 цією метою створено ланку, яку очолює Т. І. Клим. Щорічно вона відновлює ліс на 20—30 гектарах.
Значні прибутки (понад 13 тис. крб.) приносять колгоспна пасіка і сад. Питома вага рільництва незначна. Воно в середньому дає 15—20 тис. крб. на рік.
З 1964 року всі бригади, ферми, цехи переведено на госпрозрахунок, що обумовлює матеріальну заінтересованість колгоспників в добрих наслідках своєї роботи. В поєднанні з належною організацією праці, дійовою агітмасовою роботою це приносить відчутні результати. Протягом останніх 15 років оплата праці зросла в 6,5 раза. Вона повністю гарантована по розцінках радгоспів. Середній заробіток доярки в 1967 році становив 90—112 крб. на місяць. Зростання економіки колгоспу дало змогу збільшити відрахування до неподільних фондів, які за останні 10 років зросли майже в чотири рази.
Керівником і організатором трудівників села є партійна організація, яка об’єднує 53 комуністи’. На найважливіших ділянках колгоспного виробництва створено 4 партійні групи, а в період виходу на полонини на кожній з них створюються тимчасові партійно-комсомольські групи.
Велику увагу партійна організація приділяє вихованню і розстановці кадрів. 42 комуністи зайняті безпосередньо у колгоспному виробництві, вони ведуть перед у соціалістичному змаганні. Регулярно наприкінці кожного місяця партбюро підводить підсумки змагання.
В лавах ВЛКСМ — понад 90 юнаків і дівчат, які в усіх справах не відстають від комуністів.
За рахунок артільних і державних коштів у селі провадиться значне культурно-побутове і житлове будівництво. Споруджено їдальню і пекарню, павільйон побутового обслуговування, лазню, дитячий садок і ясла на 60 місць, гуртожиток для працівників ободного цеху, 8-квартирний будинок для вчителів та лікарів. Протягом 1967—1968 рр. зведено понад 150 житлових будинків. Село повністю електрифіковане і радіофіковане.
В Розтоках працюють 2 сільмаги, культмаг, господарчий, продуктовий та взуттєвий магазини. За відмінне обслуговування населення і перевиконання планів товарообороту сільське споживче товариство чотири рази нагороджувалося перехідним Червоним прапором Путильської райспоживспілки. Тільки за 1968 рік через магазини ССТ колгоспники придбали 3 легкові автомашини, 15 мотоциклів, понад 30 телевізорів, 180 радіоприймачів та багато інших цінних речей.
У післявоєнні роки в Розтоках створено мережу медичних установ. Відкрито лікарню на 25 ліжок, яка має рентгенівський, зубний і фізіотерапевтичний кабінети, клінічну лабораторію, хірургічне відділення. Діють 5 фельдшерсько-акушерських пунктів, аптека. В них працюють 2 лікарі, 8 фельдшерів, 8 медсестер та 14 санітарок. Авторитетними людьми в селі є головний лікар Я. О. Паскар, фельдшер Є. А. Бубульчук — учасниця оборони Ленінграда, лікар О. М. Паскар, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, уродженка села.
За радянських часів перед трудящими відкрито широку дорогу до освіти. У денній і вечірній середніх школах навчається 536 учнів, тут працюють 55 учителів та вихователів. В школах є добре обладнані кабінети фізики, біології та хімії, шкільний історичний музей, в яких проводяться спеціальні уроки, створено ленінську кімнату. Для учнів з віддалених сіл і хуторів при школі відкрито інтернат на 105 місць.
Велику повагу здобули в Розтоках директор школи Є. С. Вербицький, який нагороджений орденом Леніна, учителі О. Т. Гусаченко, Г. Г. Мороз, І. І. Панкевич.
За час існування середньої школи її закінчило близько 400 юнаків і дівчат, які успішно працюють у різних галузях народного господарства і культури, навчаються у вузах. К. Ф. Герман — нині старший викладач Чернівецького державного університету, кандидат філологічних наук, М. М. Гав’юк та П. В. Матіос стали вчителями, Ф. Ф. Журавець — зоотехнік колгоспу, Г. М. Матіос — фельдшер сільської лікарні. Чимало випускників школи трудяться в рідному селі.
В Розтоках створено умови для культурного розвитку кожної людини, для виявлення її талантів, духовного зростання. З 1959 року тут працює Будинок культури. В ньому регулярно демонструються художні, науково-популярні та хронікально-документальні фільми, читаються лекції на суспільно-політичні і природничо-наукові теми, організовуються тематичні вечори тощо. 1967 року відбулися вечори спогадів старих комуністів про В. І. Леніна, «Великий Жовтень нам шлях осяяв». Проведено усний журнал «Буковина за роки Радянської влади», читацьку конференцію «Шляхом Великого Жовтня» та інші.
Хороших успіхів досягли учасники художньої самодіяльності села. Ще в 1951 році танцювальний колектив було нагороджено похвальною грамотою Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР, а в 1954 році — Грамотою ЦК ЛКСМУ. Він тричі виступав на республіканських оглядах художньої самодіяльності. Особливо великий успіх серед глядачів мали танці, створені самим колективом — «Лісоруби», «Розтокчанка», «Довбуш», «Опришки» та інші. Люблять жителі села у вільний час послухати і сучасні коломийки, які виконує хоровий колектив.
Буковинці-трудолюби йдуть до комунізму,
Здійснюють усі завзято рішення партз’їзду.
Ще і ще раз заспіваєм про наші Розтоки,
Виконаєм п’ятирічку за чотири роки.
В репертуарі драматичного гуртка — твори української і російської класики, радянських авторів. Самодіяльні актори в квітні 1968 року завоювали кубок «Театральної весни» і право на участь в обласному огляді драматичних колективів.
В сільській бібліотеці налічується понад 12 тис. примірників книг. Добре налагоджена робота сільського відділення товариства «Знання», за що голова його Г. Д. Бойчак нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Важливу роль у формуванні комуністичного світогляду трудівників села відіграє колгоспна багатотиражна газета «Кіровець».
Нещодавно в Розтоках завершено будівництво комплексу спортивних споруд. Стадіон став улюбленим місцем не тільки для школярів і молоді. На спортивних змаганнях тут охоче бувають і люди старшого покоління, які «вболівають» за своїх футболістів.
Трудівники села беруть активну участь в роботі органів Радянської влади, численних громадських організацій. Під час виборів до місцевих Рад в березні 1969 року обрано 25 депутатів, серед них 12 комуністів.
Через депутатські пости, створені на тваринницькій фермі, в рільничій та лісовій бригадах, споживчому товаристві і лікарні, виконком сільської Ради забезпечує належну організацію праці, контролює виконання рішень. В батьківському комітеті школи, жіночій раді, добровільній народній дружині, товариському суді плідно працюють 136 мешканців села.
Добре працюють постійні’ комісії сільської Ради, зокрема, пенсійна: за останні З роки, завдяки її піклуванню пенсіями забезпечено 135 ветеранів праці. Жіноча рада систематично залучає до участі в громадському житті всіх жінок села. В колгоспі на громадських засадах створено ряд комісій, які допомагають правлінню краще організовувати працю, сприяють розгортанню соціалістичного змагання, зміцненню трудової дисципліни. Прикладом може бути діяльність артільного бюро економічного аналізу. Щоб добитися піднесення продуктивності праці в тваринництві і поліпшити агрокультуру пасовиськ, бюро запропонувало заходи щодо поліпшення кормових угідь на площі 1175 га, вапнування 56 га кислих грунтів, осушення 15 га надмірно зволожених земель. Передбачено і закладення 14 га насінників пасовищних трав, доведення виробництва органічних добрив до 20-тис. тонн.
… Подорожуючи по Буковині в 1901 році Леся Українка піднімалася на перевал Німчич, звідки добре видно село Розтоки. Незабутнє враження справили на неї неповторної краси краєвиди. Поетеса писала: «Робили ми чимало проходів, раз заїхали високо на гору Німчич і бачили звідти при заході сонця щось таке гарне і срібне, як мрія,— кажуть, що зветься Розтоки…».
Розквітло, забуяло щасливим життям гірське село під зорею Радянської влади. Більш як на 6 км тягнеться воно вузькою смугою вздовж Черемошу. Тому, хто тепер дивиться на Розтоки з перевалу Німчич, впадають в око нові, добротні будівлі в селі, зокрема двоповерхові приміщення школи і дитячого садка, Будинок культури, лікарня, їдальня, пекарня тощо. Недалеко від центру розташовані господарські приміщення колгоспу. На околиці села видніється колгоспна пилорама. І все це в буйній зелені фруктових садів. Особливо багато тут волоського горіха, яблунь, груш, черешень.
Прекрасні не тільки краєвиди, природа Карпат, прекрасні люди, які тут живуть, їх славні діла, їх помисли і мрії.
М. О. ЛІЩЕНКО, Ю. Д. ПОЛІЩУК, І. М. ТА ЩУК