Розвиток культури у Чернівцях на рубежі XIX — XX століть
В розвитку української культури Чернівці відігравали визначну роль. Тут сформувався як поет-демократ і написав багато своїх творів Юрій Федькович. Понад 50 років жила і творила письменниця О. Ю. Кобилянська. В Чернівцях вона закінчила найвизначніший свій твір «Земля», написала повісті «У неділю рано зілля копала», «Через кладку», «За ситуаціями» та інші твори. Письменниця брала участь в організації товариства руських жінок на Буковині.
Вагомим був внесок у пожвавлення культурного життя міста й краю письменника і педагога Осипа Маковея. З 1895 року він був редактором газети «Буковина», в 1899—1910 рр. викладав українську мову й літературу в учительській семінарії. В Чернівцях він написав історичну повість про Хотинську війну 1621 року «Ярошенко».
В стінах Чернівецької учительської семінарії в різний час здобували освіту письменники І. М. Бажанський, І. І. Синюк, С. І. Канюк, Д. Ю. Харов’юк, Іван Діброва (Г. В. Гордий), В. О. Кобилянський, М. І. Марфієвич, відомий оперний співак О. М Руснак та інші.
В літературно-мистецькому житті міста визначними подіями були приїзди сюди передових діячів української і російської культури. В 1890 році в Чернівецькому університеті слухав лекції І. Я. Франко. А коли він у травні 1913 року приїздив до Чернівців читати свої твори, його тріумфально зустрічало населення, молодь несла на руках свого улюбленого письменника. В Народному домі Каменяр читав поему «Мойсей», гаряче сприйняту всіма присутніми. В Чернівцях уперше побачили світ його твори «Русько-українська література», «Ліси і пасовиська», «Петрії і Довбущуки».
В 1892 році до Чернівців приїздив М. Павлик, коли за пропаганду ідей соціалізму тут була ув’язнена його рідна сестра Ганна.
Двічі до Чернівців приїздила Леся Українка: в 1901 і 1903 рр. Звідси в листі до родини вона писала: «Місто симпатичне і чистеньке, ціле на горі, околиця дуже гарна, якась ідилічна: гори ще не дуже високі. Прут під самими Чернівцями тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких зарінках».
В Чернівцях побували письменники М. М. Коцюбинський (1909 р.), В. І. Самійленко, Г. М. Хоткевич (1905 р.), В. Г. Короленко (1907 р.), В. С. Стефаник, Марко Черемшина, Н. І. Кобринська, Лесь Мартович, Д. Я. Лукіянович.
З розвитком поліграфії Чернівці стають одним з важливих видавничих центрів України. Тут друкувалися твори українських письменників, переклади з російської літератури, видавалася марксистська література. В 1903 році в Чернівцях побачила світ праця Ф. Енгельса «Розвиток соціалізму від утопії до науки», вийшло кілька брошур з серії «Бібліотека політична», яку видавав Д. Я. Лукіянович. Крім газети «Буковина», виходили періодичні видання «Руська Рада» (додаток до «Буковини»), «Земля і воля», «Нова Буковина», «Хлібороб» та інші. Протягом 1885-1893 рр. видавалася «Бібліотека для молодіжі».
Пожвавленню мистецького життя Чернівців мали сприяти товариства «Руська бесіда», «Руське літературно-драматичне товариство». Проте вони виявилися нежиттєздатними. Постійного театрального колективу в місті так і не вдалося створити. Українське театральне мистецтво пропагувалося театром Львівської «Руської бесіди», який з часу свого існування і до першої світової війни систематично приїжджав до Чернівців на гастролі. Театр знайомив населення з творами української, російської та світової класики. На чернівецькій сцені в 1910 році вперше українською мовою зазвучав «Євгеній Онєгін» у постановці Й. Стадника. Чернівчани також дивилися п’єси М. Горького.
Перший напівпрофесійний театр в Чернівцях засновано в 1905 році І. Захарком. З 1907 року він називався Буковинським народним театром, але проіснував лише до 1910 року.
В 1862 році в Чернівцях було засноване музичне товариство. Воно складалося з вузького кола музик-аматорів. У пропаганді музичної освіти і культури провідне місце належить композитору й письменнику С. І. Воробкевичу. Він тут народився, закінчив гімназію, працював викладачем музики і співів. Воробкевич — автор підручників співів для шкіл, упорядник співаників. До багатьох віршів українських і молдавських поетів та театральних вистав Львівського театру він написав музику.
Розвиткові музичної культури сприяли також створені співацьке товариство «Буковинський Бонн» та «Міщанський хор», метою яких було «плекати руську пісню, музику і штуку драматичну». Визначною подією в музичному житті Чернівців був приїзд і виступи Миколи Лисенка у 1903 і 1904 рр. та заснування в місті музичної школи ім. Лисенка.
Протягом 1899-1908 років у Чернівцях працювала рисувальна школа для «талановитої та бідної молодіжі», заснована художниками Ю. Пігуляком та М. Івасюком. У місті жили й працювали художники А. Кохановська, Є. Максимович, Е. Бучевський, О. Курилас, Я. Петрак та інші.
Періодично влаштовувалися в Чернівцях виставки творів народних умільців: килими, горбатки, тайстри, пояси, сардаки, прикрашені буковинським орнаментом. Це була популяризація народного мистецтва.
У Чернівцях жив класик молдавської і румунської літератури Васіле Александрі (1821 —1890). Йому належить чудова поетична обробка сюжету української народної пісні «Дунаю, Дунаю…». Тут писав Костянтин Стаматі-Чуря (1828—1898), що своє найкраще оповідання «Лісова квітонька» присвятив зображенню важкого життя українського народу. Учнями Чернівецької гімназії були класик молдавської і румунської літератури Михаїл Емінеску (1850—1889), австрійський письменник Карл-Еміль Францоз (1818—1904) та інші. У Чернівцях виступав видатний угорський композитор, піаніст Ференц Ліст.