Словник місцевих та іншомовних термінів, якими користувалися на Буковині
А
Арнаути (білотурки) — турецька назва жителів Албанії. Арнаути-албанці служили воїнами і гінцями при дивані молдавського господаря. Під час австро-французької війни 1809 року на Буковині були сформовані ополченські загони, які називалися «арнаутськими».
Б
Вербениця — довгаста конічна дерев’яна посудина-бочівочка — для зберігання бринзи, масла, сметани, кислого молока, меду, вина та інших продуктів. Також міра ємкості (меду).
Бук — поширена на Буковині лісова порода дерев. У місцевих українських говірках — палиця, кий, різка (бучина).
Бурса — каса, фонд, гаманець, стипендія. У середні віки — гуртожиток-інтернат для бідних студентів. На Україні бурса вперше була заснована в 1632 році при Києво-Могилянській академії. На Буковині вони виникли у XIX столітті при Чернівецькій духовній семінарії, українських гімназіях у Чернівцях, Вижниці та Кіцмані. У дореволюційні часи бурсами називали ще духовні школи.
В
Верітка — рядно, плахта, якими покривають постіль, лаву або підлогу.
Віденська валюта — паперові гроші (вимінні або викупні білети), які були введені Австрією в обіг у 1811 році як наслідок девальвації попередніх паперових грошей — банкоцетлів та мюнццетлів. Нову державну валюту назвали віденською, вона проіснувала до 1 вересня 1858 року.
Війт, двірник, староста — керівник місцевого самоврядування. Виборна посада. До його компетенції входило: розв’язування цивільних, кримінальних та податкових справ, а також проведення рекрутського набору. На Буковині посади війтів існували з кінця XVIII до початку XX століття.
Вістяр, злоташ — державний скарбник, один із вищих чинів при молдавському дивані або міському самоврядуванні.
Волоське право — за цим правом жила основна маса вільних селян феодальної Молдавії. Починаючи з XV століття селяни, які жили за «волоським правом», поділилися на дві групи: державні і приватновласницькі. Перші залежали від господаря, а другі — від світського або церковного феодала. Державні селяни в певних рамках мали більше прав і свободи, ніж поміщицькі. «Волоське право» збереглося на Буковині до 1786 року.
Ворник — вищий придворний боярський чин, член боярської ради — дивану, управитель палацу молдавського воєводи, а також головний суддя. Паралельна назва ісправника, війта, старости. Виборна посада, що її, як правило, займали представники сільської та міської знаті.
Г
Газда — хазяїн, господар на Буковині та в Молдавії.
Гайдуки — невеликі загони повстанців, які вели боротьбу проти татарського, турецького та боярського гніту. Гайдуцький рух на території Українських Карпат мав назву опршпківства.
Гарага — перекладка (бантина) в приміщенні або на подвір’ї для сушіння зібраних кущів квасолі, гороху, бобу та інших городніх культур.
Гарнц, гарнець — міра об’єму сипучих тіл (3,262 л). Нею користувалися до запровадження в 1876 році метричної системи мір.
Гіпотична позика (іпотекова) — кредит, що його видавали під заставу нерухомого майна (земля, будинки тощо) іпотекові банки, з поступовою виплатою за процент. Із 1867 року іпотекові позики почала видавати Чернівецька філія Галицького іпотекового банку, з 1882 року — Буковинський земельний банк.
Глей — вогка, в’язка глина.
Голландський дукат — стародавня золота або срібна грошова одиниця, яку почали карбувати в Австрії з 1753 року. На території Молдавії золоті дукати були в обігу до середини XIX століття.
Гонт — див. Драниця.
Горботка — одна або дві плахти з домотканого вовняного матеріалу, що її селянки Буковини носять як спідницю-обгортку.
Гульден — срібна монета (0,805 г), яка з 1753 року карбувалася в Австрії та інших європейських країнах. Гульденами ще називали: флорини, ринські, леви, золоті та інші.
Д
Дарабани — піхотинці особистої гвардії молдавського господаря, які набиралися з селян.
Двірник — див. Війт.
Декрет — назва законодавчої постанови придворної канцелярії імператорів Австрії у XVIII — першій половині XIX століття.
Десятина, дижма — державна та феодальна повинність, що її виконували селяни й міщани як постійний прямий податок та як орендну плату за право користування державною, поміщицькою або церковною землею. Вперше десятина згадується в грамоті молдавського воєводи Олександра Доброго від 1 листопада 1429 року. Цей податок сплачували грішми або натурою (десята частина від збору врожаю зернових, городніх та садових культур, від поголів’я худоби і птиці, вилову риби, видобутку меду, воску або від вулика бджолосім’ї).
Крім державної та феодальної десятини, збиралися десятини також і на користь церкви — маріяші, з купців— натуральне і грошове мито за провіз або торгівлю іноземними товарами.
Диван — вища рада при султані або великому візирі в Стамбулі за часів Османської імперії, з XVI століття — також боярська рада при господарі Молдавії.
Дідич — поміщик, спадкоємець поміщицького маєтку (дідизни), шляхтич. Після окупації в 1774 році Буковини Австрією місцева феодальна знать з часом була прирівняна до галицької шляхти та австрійського дворянства.
Домінія — державний (камеральний), придворний або церковний маєток. Прибутки від цих маєтків надходили до державної скарбниці на утримання імператорського двору та монаршої сім’ї, до каси православного релігійного фонду Буковини.
Домініями часто називалися і великі приватні маєтки. Очолювали управління доміній мандатори чи управителі. До запровадження на Буковині в 1850 році повітових управ домініальні управління виконували адміністративні, судові, податкові та поліцейські функції на підвладних їм територіях (мандаторіальні повіти).
Після окупації Буковини королівською Румунією державні домінії стали власністю державної скарбниці Румунії та королівської сім’ї. З часу возз’єднання Північної Буковини з Радянською Україною на території Чернівецької області маєтки всіх доміній були націоналізовані й передані колгоспам та радгоспам.
Дофтана — політична в’язниця за часів королівської Румунії (100 км від м. Плоешти).
Драниця, дранка, гонт — тонкі дощечки розміром 10×40 см і більше для покривання будинків, стодол, криниць, кошниць, огорож тощо.
Духовний регламент — декрет австрійського уряду від 1781 року, в якому були викладені основи організації православної церкви Буковини. Згідно з цією програмою уряд здійснив секуляризацію маєтків православної церкви Буковини і створив із них православний релігійний фонд. Православна церква Буковини прислуговувала австрійському урядові.
Е
Екзекуція — судове стягнення несплачених податків та боргів, яке супроводилося продажем майна з молотка.
Епітроп — старший церковний брат, староста або голова правління церковної общини. Як правило, обирався зі знаті. Через епітропа церковна община підтримувала відносини з іншими церковними, адміністративними та мирськими установами.
З
Запаска — жіночий одяг з вовняного домотканого матеріалу (плахта).
Зарінок — рівне місце біля річки, де випасають худобу; збирається сільська молодь на гуляння.
Земляни, царани — кріпосні селяни-землероби, позбавлені права переходу від одного поміщика до іншого. Вперше згадуються у грамоті молдавського господаря від 13 грудня 1421 року як землеробське населення Молдавії під назвою «земляни». 1586 року з’явилося нове визначення — царани.
Згодом до царанів стали належати селяни, які вважалися юридично вільними й орендували поміщицьку або монастирську землю. Заможних селян-царан називали фронташами, середняків — мішлоками, бідняків — кода, циган і татар — робі.
Золотий — паралельна назва флоринів, гульденів, талерів, дукатів, що карбувалися із золота й срібла.
І
Ісправник — староста цинуту (волості), з 1741 року — і міста у феодальній Молдавії.
Й
Йох — ярмо, нижньоавстрійська (віденська) міра площі угідь, якою користувалися на Буковині з 1 серпня 1856 до 1 січня 1876 року. Звичайний йох дорівнював 0,4316 га, кадастровий — 0,576 га.
К
Калараші — кіннота молдавського господаря, а також охоронці кордонів та громадського порядку. Крім охорони кордонів, вони збирали мито за проїзд через мости, броди, шляхи, охороняли ярмарки, боролися з контрабандистами, наглядали за еміграцією, охороняли ліси від самовільної вирубки.
Камеральний — походить від слова камера, комора, де зберігаються цінності держави, королівської сім’ї. Згодом маєтки держави або короля стали називати камеральними.
Кичёра — вершок гори.
Клака — спільна безплатна робота (толока). Після закінчення роботи господар частує всіх учасників святковим обідом, з музикою і танцями, чим висловлює людям свою подяку.
Кланя — 30 снопів.
Колиба — чабанський, рибальський, лісорубський курінь чи намет, складений з дрюків, укритих гіллям.
Консисторія — орган вищої церковної влади. На чолі консисторії стояв епіскоп або митрополит.
Конскрипція — перепис чоловічого населення призовного віку.
Контрибуція — державний податок XVIII — першої половини XIX століття, який стягувався з населення Буковини на утримання військової та цивільної адміністрації.
Комуна — найнижча адміністративно-територіальна одиниця за часів буржуазної Румунії. Комуни підпорядковувались волосним управлінням, які, в свою чергу, входили до складу повітів (Радівецький, Сторожинецький, Хотинський і Чернівецький).
Корець — міра сипучих тіл, була поширена у XVIII—XIX століттях. Також міра ваги (100 кг).
Корона, крона — золота, срібна або паперова австро-угорська грошова одиниця. Одна корона дорівнює 100 гелерам.
Крайове управління — вищий орган державної влади на Буковині (1854—1918 рр.) з безпосереднім підпорядкуванням міністерству внутрішніх справ Австрії, а з 1867 року — Австро-Угорщини. На чолі цього управління стояв крайовий президент, канцелярію якого називали — «Президія крайового управління Буковини». Крайове управління проіснувало до жовтня 1918 року.
Крейцер — дрібна австрійська монета, яку карбували з монетного срібла й міді.
В гуцульських говірках окремі розмінні монети мали такі назви: 25 крейцерів — гроник, 20 — подвійка, 10, 20 — дудик, дудочка, 4 — гал-ган, 1 — грейцер новий.
Кримінал — в’язниця.
Л
Лев — монета, починаючи з XV століття карбувалася з срібла в Богемії. На монеті було зображено герб цього королівства — лев. Також назва турецької і молдавської грошових одиниць. У 1918— 1940 рр. в українських говірках — назва румунських лей. З обігу вони були вилучені з 1 вересня 1940 року.
Липовани — релігійні секти росіян-старообрядців, які виникли в кінці XVII — на початку XVIII століття. Старообрядці жили ізольовано, общинами в селах і містах. Постійне переслідування з боку держави та офіційної церкви спричинилося до еміграції їх за кордон. На Буковину липовани прийшли з Молдавії та Бессарабії в 70-х роках XVIII століття. Перша липованська колонія була заснована в квітні 1784 року з дозволу австрійського уряду на землях монастиря Путна в селі Варниці — пізніше перейменованому на Білу Криницю. Липовани оселялися і в інших місцях Буковини. Тут вони займалися городництвом, садівництвом, бджільництвом, земляними роботами, транспортними перевозами, роздрібною торгівлею.
Лікоть — міра довжини, віддаль між ліктем та кінчиком середнього пальця руки. Молдавський лікоть дорівнює 0,637—0,682 м, австрійський— 0,777 м, російський — 0,7112 м.
Ліцитація — прилюдний продаж конфіскованого майна за несплату боргів.
Логофет — вища боярська посада при дворі імператора Візантії. Логофети завідували державними та військовими скарбницями, маєтками імператора, зовнішнім політичним управлінням держави. У молдавському дивані ця посада була на протязі XIV—XIX століть.
М
Магістрат — орган міського самоуправління, що діяв на основі магдебурзького права. Початки створення на Буковині міських самоуправлінь належать до 1781 —1782 рр. У 1918 році замість магістрату було запроваджено міське комунальне управління — примарно.
Мазили — дрібні привілейовані землевласники, відставні чиновники. Цієї назви удостоювали і осіб з нижніх верств населення. З свого середовища мазили обирали капітана (старосту) строком на З роки.
Мандатор — управитель мандаторіального (домініального) повіту. Цю посаду було запроваджено на Буковині з 1794 року. Мандаторіальні управління в 1850 році перейменували на повітові управи.
Маріяші — церковні й феодальні повинності, які виконували члени релігійних общин. Маріяш — також дрібна угорська монета.
Миля — міра довжини. Одна географічна миля дорівнює 7,42 км, морська — 1,85 км, австрійська поштова — 7,586 км, молдавська — 7,407 км.
Міток — міра кількості пряжі (2 м).
Морва — шовковиця.
Морг — міра площі угідь. Молдавський морг дорівнював 0,5784 га.
О
Одина, одая — кошара, вівчарня, загін для худоби.
Ока — молдавська міра сипучих тіл і рідини (1,278 кг, 1,52 літра).
Окіл — адміністративно-територіальна одиниця, яка входила до складу цинуту.
Окружне управління — в 1787—1854 рр. вищий адміністративний орган управління Буковини з підпорядкуванням галицькому губернаторові. Очолював управління капітан округи з середовища місцевої шляхти або австрійського дворянства.
Опришки — народні повстанці-месники, які гуртувалися у невеликі озброєні загони. Карпатське опришківство — антифеодальний рух селян. Опришки діяли протягом XVI—XIX століть.
П
Пасмо — міток пряжі в 10 чисниць. Одна чисниця має З нитки.
Патент — декрет, указ австрійського уряду або імператора у XVIII — першій половині XIX століття.
Перемітка — верхня жіноча селянська одежа.
Пиркалаб — комендант фортеці, староста цинуту чи міста. Призначався тільки з числа бояр.
Плай — гірська стежка, поляна серед лісу, полонина.
Пласа — волость за часів буржуазної Румунії. Згідно з політико-адміністративною реформою,, проведеною румунським урядом у 1924 році, Буковину як провінцію поділено на повіти, волості й комуни.
Погарник, стольник, чашник — придворний боярський чин у феодальній Молдавії, який керував постачанням господарському дворові продовольчих товарів, забезпечував збір натуральних податків державі, наглядав за князівськими виноградниками. Пізніше погарник — одна з посад в дивані молдавського господаря, здійснював управління сільськогосподарським виробництвом у державі.
Полонина — пасовисько в горах.
Портяниці — літні селянські домоткані штани з лляного або конопляного полотна.
Православний релігійний фонд — створений внаслідок секуляризації- 267 церковних і монастирських маєтків православної церкви Буковини. Прибутки фонду йшли на покриття витрат епіскопії, виплату жалування служителям церкви, утримання шкіл тощо. Фонду належало 2/3 земель та лісів краю. В 1939 році він був власником 8307 га орної землі, 231 648 га лісу, 26 заводів і фабрик, 248 будинків, 194 км залізниць, 179 млинів, 18 ставів, 5 курортів. Фонд припинив своє існування 15 серпня 1940 року.
Пражина — молдавська лінійна міра довжини і площі угідь. Довжина: 5,886 м, площа — 129,4668 кв. м.
Прашевання — перше та друге просапування кукурудзи, буряків та городніх культур.
Пречептор — службовець румунської податкової установи.
Префектура — повітове управління за часів королівської Румунії.
Примарія — міська або сільська управа за часів буржуазної Румунії.
Примпретор — перший заступник голови волосної управи під час румунської окупації.
Пропінація — право на виробництво та продаж спиртних напоїв.
Р
Ратуша — будинок магістрату, міської управи.
Райя — стадо, зневажлива турецька назва підданих султана не мусульман. Також назва фортець та їх околиць, що перебували у володінні Османської імперії.
Резеші — юридично вільні, без привілеїв, державні селяни; вони жили общинами і спільно володіли державною землею. В їхньому особистому користуванні теж були землі: сади, виноградники, присадибні ділянки тощо. Податки, повинності та різні побори розподілялися серед членів общини на сільському сході. Основною повинністю була участь у військових походах молдавського господаря.
Рейхсрат — австрійська державна рада.
Рупташ — привілейована верства населення за часів феодальної Молдавії, яка допомагала збирати до державної скарбниці податки, виконувати різні повинності на користь держави та господаря.
Рустикальний — селянський. На підставі імператорського патенту поміщицькі землі, які перебували у користуванні селян за станом на 1 листопада 1786 року, закріплялись за селянськими господарствами, їх передавали у спадкове користування. Реформа ця мала на меті створити стабільні джерела прибутків у вигляді податків для державної скарбниці при збереженні феодально-кріпосницьких відносин. Селянські землекористування стали називати рустикальними, а поміщицькі, які не були у спадковому користуванні селян, церковні, державні — домініальними землеволодіннями.
Руський Кимполунг, Довгопілля, окіл — окрема середня адміністративно-територіальна одиниця в гірських районах Буковинських Карпат (теперішній Путильський район). Цей окіл проіснував до 1850 року, до утворення Путильського повіту.
С
Сажень — російська лінійна міра довжини (213,36 см).
Секуляризація — перетворення церковної і монастирської власності на державну.
Сераскир, сераскір — турецький військовий чин, головнокомандуючий військами, згодом у султанській Туреччині — військовий міністр.
Сервітутне право — право селян на часткове користування поміщицькою власністю (лісом, пасовищами тощо).
Сардак — гуцульський верхній одяг з домотканої вовни.
Сигуранца — служба державної безпеки буржуазної Румунії, політична поліція, охранка.
Скит — місце перебування монахів, невеличкий монастир. Ще — назва селянської липо-ванської общини.
Сойм, сейм — назва станово-представницьких органів у колишній Галичині (1775— 1845 рр.), до яких у 1787 році входили і представники шляхти Буковини.
Компетенцією сойму було: розподіл податків відповідно до існуючих положень, призначення станових посадових осіб, завідування шляхетською метрикою, шкільними справами. Головою комітету сойму — виконавчого органу — вважався губернатор Галичини, а на Буковині — президент краю.
Спатар — мечоносець, охоронець зброї молдавського господаря, командуючий каларашами. Спатарел — малий мечоносець, командуючий підрозділами молдавського війська.
Староста — див. Війт.
Стольник — див. Погарник.
Стражер — член румунської-молодіжної монархічної організації (бойскаут).
Суржиця — суміш пшениці й жита.
Т
Талер — монета, що мала поширення в країнах Європи починаючи з XVI століття. Походить від назви срібної монети, яку вперше почали карбувати з чистого срібла, згодом випускали й золоті талери. Один талер дорівнював 60 копійкам.
Толока — громадське пасовисько; місце гуляння молоді.
Топорець — гуцульський ціпок з головкою-ручкою у формі сокири.
Трайстра — торбина з домотканої кольорової тканини.
Тривіальна школа — початкова школа, де навчали писати, читати і рахувати.
Трембіта — гуцульський конічний музичний інструмент завдовжки 2—4 м. Її виготовляють з тонких смерекових дощечок, які обмотують пасмами лика. Трембіти сурмлять під час значних подій: нападу ворога, коли справляють весілля, похорон, виганяють отари на полонини тощо.
Ф
Фальча — молдавська міра площі угідь (1,358—1,421 га).
Флорин — золота монета, яку карбували до XVI століття у Флоренції, пізніше — назва срібної монети в європейських країнах. Дорівнював австрійському гульденові.
X
Халупник — убогий малоземельний селянин доби феодалізму.
Хіта, маржина — гуцульська назва худоби.
Холопське право — право, за яким жили кріпаки, цигани й татари (переважно військовополонені). На відміну від вільних селян кріпаків позбавляли всіх громадянських прав.
Хризов — грамота, декрет молдавського господаря.
Ц
Царани — див. Земляни.
Царина — засіяне або оброблене поле, сінокіс, поляна в лісі або в горах.
Цинут — округа, в слов’янських документах зустрічається також паралельна назва «держава» та «волость». На території Північної Буковини було 2 цинути: Чернівецький та Хотинський. Цинутами управляли намісники господаря: старости, пиркалаби, ісправники.
Ч
Чашник — див. Погарник.
Четверик — російська міра ємкості (26,1, а з 1835 року — 26,209 літра).
Ш
Шарварок — примусова державна робота — ремонт доріг, мостів, гребель та інших об’єктів.
Шипіт — невеличкий водопад, стрімка вода в гірських районах Буковинських Карпат.
Шопа — клуня, великий сарай.
Щ
Щитник — посада при дивані молдавського господаря, квартирмейстер воєводи. .
Уклав В. Й. СИДОР