Сокиряни, Сокирянський район, Чернівецька область (закінчення)
24 березня 1944 року бійці 163-ї стрілецької дивізії під командуванням Героя Радянського Союзу генерала Ф. В. Карлова о 8 годині ранку визволили від фашистських загарбників Секуряни. Близько 600 жителів поповнили ряди Червоної Армії і мужньо боролись на фронтах Великої Вітчизняної війни. Велику синівську любов до Батьківщини висловлювали вони у своїх листах з фронту до рідних. «Рани мої заживають,— писав у листі до матері Ю. Сенько,— скоро знову зустрінусь з друзями по зброї. Буду бити німців, бо знаю, що перемога над німецьким фашизмом у цій священній війні несе всім народам світу мир, радість і щастя». За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти фашизму, понад 200 сокирянців удостоєні урядових нагород. 174 загинули смертю хоробрих.
В дні після визволення серед населення району поширився рух за збір коштів у фонд Червоної Армії. Ці кошти пішли на побудову танкової колони «Радянська Буковина».
Одночасно проводилась робота по підготовці до створення колективних господарств. Розгорнули роботу 5 земельних громад, які об’єднали 1227 господарств, та чисельні супряжні групи для спільного обробітку землі. В липні—жовтні 1947 року було створено 3 колгоспи: «Четверта п’ятирічка» (голова П. М. Забудько), ім. Шевченка (голова М. Ф. Серебрянський) і «Червона зірка» (голова В. І. Швець). Переходячи на колективне господарювання, трудівники села давали рішучу відсіч куркулям, які вороже ставились до заходів Радянської влади і агітували проти колгоспів. На кінець 1949 року колективізація в Сокирянах була завершена. Використання сільськогосподарської техніки МТС дало можливість колгоспам уже в 1948 році зібрати високі врожаї.
В серпні 1950 року два колгоспи — «Четверта п’ятирічка» і «Червона зірка» — об’єдналися в один під назвою «Україна». Господарство організаційно і економічно міцніло. Було відкрито кілька невеликих підприємств. У травні 1951 року в колгоспі почав працювати черепичний цех, а при Сокирянській МТС — електрична та інкубаторна станції. Зростала врожайність, міцніло тваринництво. В 1957 році доярці Г. П. Іваніці рішенням Чернівецького облвиконкому присвоєно звання кращої доярки, а чабану М. М. Швецю — звання кращого чабана; за високі показники у вирощенні врожаїв та підвищенні продуктивності тваринництва В. Г. Кирилюка та О. Ю. Погребняка нагородили орденом Леніна, а П. А. Добрій і В. Г. Кушнір — орденом Трудового Червоного Прапора. В 1958 році обидва сокирянські колгоспи на Всесоюзній сільськогосподарській виставці одержали диплом 1-го ступеня.
Нині колгосп ім. Шевченка — велике багатогалузеве господарство. Має 3126 га землі, у т. ч. орної — 2550 га, лісу — 22 га, виноградників — 69 га та 116 га саду. Переважна більшість земель засівається пшеницею, кукурудзою, цукровими буряками, соняшником.
‘ Основні роботи на полях і на фермах механізовані. В 1967 році тут налічувалось 26 тракторів, 14 комбайнів. На тваринницьких фермах встановлено автопоїлки, запроваджено електродоїння корів. Використання нової техніки сприяло підвищенню врожайності, збільшенню виробництва продуктів тваринництва. У ювілейному 1967 році колгосп одержав по 22,7 цнт пшениці, а валове виробництво м’яса перевищило 2000 цнт, молока — понад 13 тис. цнт. Грошові прибутки порівняно з 1955 роком зросли майже у З рази, а неподільні фонди — у 4 рази.
З перших днів визволення велика увага приділялась налагодженню роботи промислових підприємств. За роки перших післявоєнних п’ ятирічок були реконструйовані харчокомбінат, лісокомбінат, кар’єр, промкомбінат. Провідне місце в промисловості Сокирян займає харчова, що базується на переробці сільськогосподарської сировини. Продукція харчокомбінату, який розрісся на базі невеликого пивзаводу, зросла з 1955 року майже в 5 разів, він має автоматизований цех для сушіння фруктів. Харчокомбінат виробляє пиво, ковбасні і хлібобулочні вироби, джеми, компоти, соки, борошно тощо.
З 1945 року почав працювати маслозавод. Завод спеціалізується на виробленні вершкового масла, бринзи, кефіру, козеїну, сиру, морозива. В 1961 році закінчено будівництво нового маслозаводу, де встановлено нову компресорну установку, 2 потужні парові котли, холодильник та інше устаткування, що дає змогу збільшити виробництво масла до 450 кг за годину.
На краще змінилось і життя ремісників. Після визволення Сокирян вони об’єдналися в артіль «Новий побут», яка в 1960 році була реорганізована в комбінат побутового обслуговування. При комбінаті відкриті цехи індивідуального пошиття взуття, ательє мод, столярний та жерстяний цехи.
В 1944 році в Сокирянах засновано лісгосп, з 1960 року — лісокомбінат. Працює він на місцевій сировині. За роки семирічки випуск продукції збільшився у півтора раза.
Значне місце серед промислових підприємств Сокирян посідає кар’єр. За останні роки випуск його продукції зріс у 5 разів. Будівельні матеріали цього підприємства використовуються не тільки в Чернівецькій, але й у багатьох інших областях України.
На підприємствах виросли десятки новаторів і передовиків виробництва. В районі широко відомі імена робітників харчокомбінату Л. Ф. Кирилюка, В. Г. Дімінана. лісокомбінату — В. С. Лаврентія, С. Н. Солонара, В. Г. Ткача, яким присвоєно почесне звання ударників комуністичної праці. Добру славу має колектив районного побутового комбінату. Бригаді комуністичної праці № 1 цього підприємства напередодні піввікового ювілею Радянської влади присвоєно почесне звання — «Колектив імені 50-річчя Великого Жовтня» і вручено диплом.
Соціалістичні перетворення в промисловості та сільському господарстві відкрили великі можливості для піднесення матеріального добробуту і культурного рівня населення. Свідченням зростання добробуту може бути рівень споживання харчових і промислових товарів. Так, продуктовими і промисловими магазинами Сокирян у 1967 році продано різних товарів на 4666 тис. крб., господарчих товарів — на 412 тис. крб. В місті торговельна мережа налічує 55 точок. До 50-річчя Великого Жовтня став до ладу двоповерховий універмаг «Жовтень». В індивідуальному користуванні трудящих міста 58 легкових автомашин, понад 190 мотоциклів, багато велосипедів. Над будинками височать радіо і телевізійні антени.
За роки Радянської влади змінився зовнішній вигляд Сокирян. Тут широко розгорнуто житлове будівництво. Лише за останні 6 років (1962—1967) зведено 1166 житлових приміщень. В центрі міста виростають 3—4-поверхові багатоквартирні будинки. Впорядковуються вулиці, асфальтуються тротуари, закладаються нові парки і сквери. Діє водопровід.
Великі зміни сталися в організації охорони здоров’я. В Сокирянах є районна лікарня на 125 місць, пологовий будинок, тубдиспансер, в яких працюють 24 лікарі з вищою освітою, фельдшери і медсестри, а всього в районі понад 270 медпрацівників. Багато уваги приділяється дітям дошкільного віку.
Нині в місті є 2 дитячі садки на 240 місць та 2 ясел на 260 місць.
Докорінні зміни сталися в галузі освіти і культури. У трьох середніх школах навчається понад 1600 учнів. У ювілейному 1967 році стало до ладу нове типове триповерхове приміщення школи, класи і кабінети якої обладнані найновішими приладами.
В школах міста працюють кваліфіковані вчителі, серед них Л. П. Кир’яківська та Н. Г. Лісогор, за багаторічну невтомну працю у навчанні і вихованні молодого покоління нагороджені орденом Леніна. В Сокирянах відкрито музичну школу з класами фортепіано та народних інструментів.
Працююча молодь має змогу здобути середню освіту в Сокирянській середній школі робітничої молоді.
З 1963 року в місті діє школа механізації сільського господарства, яка готує спеціалістів широкого профілю для колгоспів області.
Нині в Сокирянах працює 187 спеціалістів з вищою освітою, серед них 18 інженерів, 105 вчителів, 28 лікарів, 16 агрономів, 11 зоотехніків.
Для культурного дозвілля трудящих створені всі умови. Місцем відпочинку є 2 кінотеатри, районний Будинок культури, в якому часто виступають колективи художньої самодіяльності району, професійні драматичні колективи області та республіки. Крім Будинку культури, в Сокирянах є 3 клуби, Палац піонерів, 6 бібліотек. Книжковий фонд тільки однієї районної бібліотеки для дорослих налічує близько 50 тис. книжок.
Улюбленим місцем відпочинку жителів міста є стадіон та парк культури і відпочинку. На початку 1966 року в місті введено в експлуатацію телевізійний ретранслятор.
Росте і розквітає культура міста. На всю Буковину відомі виступи учасників художньої самодіяльності Будинку культури. В репертуарі драмколективу є вистави класиків і сучасних драматургів у постановці самодіяльного режисера — лікаря райлікарні С. А. Смольницького. Під його керівництвом було здійснено понад 46 вистав. За високу сценічну майстерність драмколективу Будинку культури присвоєно в 1964 році звання народного театру. Пошаною користується вокальний ансамбль «Мелодія», який є лауреатом республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва УРСР, присвяченого 50-річчю Радянської влади. Він нагороджений бронзовою медаллю. В місті працюють 4 хорові капели: вчителів, медичних працівників, працівників контори зв’язку. Популярністю користуються твори самодіяльних композиторів. Серед них начальника кар’єру В. С. Давиденко, директора дитячої музичної школи М. В. Мафтуляк.
З Сокирян на широкий творчий шлях вийшов здібний різьбяр І. М. Савченко. Після закінчення Косівського училища він залишився при ньому на посаді викладача і продовжує удосконалюватись в різьбярстві. У творчих пошуках створення нового в декоративно-прикладному мистецтві різьбяр досяг великих успіхів.
Найбільш яскраво розкрився талант І. М. Савченка в роботах, присвячених світлій пам’яті В. І. Леніна. Дванадцять портретів і сюжетно-тематичних композицій з життя та діяльності В. І. Леніна створив талановитий майстер. Серед них таріль з барельєфом В. І. Леніна. П’ять з його творів експонується в Київському музеї українського мистецтва.
Традиційним для сокирянців з прикладного мистецтва є килимарство. Килими (т. зв. пароталі) прикрашаються рослинним орнаментом. Відомим майстром цієї справи є М. Пилипчук.
Розвиток добробуту та культури трудящих Сокирян свідчить про величезні зміни, що могли статися лише за Радянської влади, що є яскравим свідченням торжества ідей марксизму-ленінізму.
С. С. ГЕРМАКОВСЬКИЙ, Е. П. ГОРОДЕЦЬКИЙ, Є. С. ПРИХОДЬКО