Вашківці, Сокирянський район, Чернівецька область (продовження)
Однак загарбникам не вдалося скорити вашківчан. Жадібно слухали жителі передачі з Москви, саботували роботи на лісорозробках. Старий селянин Р. М. Балан під час окупації зберігав архів сільської Ради і повернув його після визволення села.
27 березня 1944 року частини 42-ї гвардійської Прилуцької ордена Леніна і ордена Богдана Хмельницького Червонопрапорної дивізії під командуванням Героя Радянського Союзу гвардії генерал-майора Ф. О. Боброва визволили Вашківці. Однак 28 березня, зосередивши значні танкові сили, ворогові вдалось потіснити радянські частини і на деякий час знову захопити Вашківці. В районі села зав’язались запеклі бої, які в наступні 2 дні завершилися остаточним визволенням села. До лав армії-визволительки влилось нове поповнення вашківчан. За роки війни на фронтах смертю хоробрих загинуло 223 жителі села. Понад 100 воїнів — жителів села — за мужність і відвагу нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Зразу ж після вигнання фашистів відновила свою діяльність Вашковецька сільська Рада, на чолі якої став І. Г. Добровольський. Почалася відбудова зруйнованого господарства. За допомогою широкого активу громадськості до кінця року сільська Рада провела велику роботу — організувала супряжні групи, забезпечила швидке проведення весняної сівби, збирання врожаю зернових з площі 1797 га за 16 робочих днів та своєчасну здачу хлібопоставок державі. Мешканці села здали понад план у фонд Червоної Армії 220 тонн хліба. Земельна комісія під керівництвом О. Гуцула першою в районі провела роботу по обліку селянського землекористування.
Значну допомогу сільській Раді в проведенні організаційної і масово-політичної роботи подавала створена у 1944 році сільська комсомольська організація, очолювана вчителькою В. П. Яворською. В її складі налічувалось тоді 6 комсомольців. Комсомольці взяли шефство над дітьми-сиротами, зібрали для них 750 кг хліба, понад 1700 крб. грішми, необхідну кількість білизни тощо. Робота сільської Ради, громадських організацій села була спрямована на подання дійової допомоги фронту та на відбудову розореного окупантами господарства.
Завдяки політико-роз’яснювальній роботі Сокирянського РК КП(б)У та активу села хлібороби Вашківців переконувалися у перспективності колективного ведення господарства. Велике враження на трудящих села справили екскурсії до колгоспів РРФСР та східних областей України. Ознайомившись з досвідом роботи передових колгоспів, учасники екскурсій після повернення додому ділилися своїми спостереженнями й закликали односельчан і в себе організувати колгоспи. До сільради почали надходити заяви від селян-одноосібників з проханням створити колгосп.
У серпні 1947 року почала діяти ініціативна група з тих, хто першим подав заяви. Т. М. Світлий на зборах закликав усіх селян наслідувати його приклад. Головою новоутвореного колгоспу ім. Жданова став І. М. Бірюк. На кінець 1947 року в колгоспі налічувалось 265 осіб працездатного населення.
Усвідомлюючи переваги колгоспного ладу, селяни Вашківців твердо стали на шлях колгоспного життя. За 1948 і 1949 роки в селі виникло ще три колгоспи, і колективізацію було завершено. Новоутворені колгоспи деякий час ще залишалися слабкими. Не вистачало тягла, худоби, реманенту. Адже окупанти дуже пограбували село. Не було ще й досвіду колективного господарювання, не вистачало кадрів.
Та скоро справи значно покращали. Колгоспи одержували допомогу технікою, грошима, кадрами. В 1950 році чотири господарства об’єдналися в одне. До 1963 року об’єднаний колгосп називався ім. газети «Правда», а з 1963 року — «Маяк». Головою його з 1950 року був Л. А. Кащук. Після укрупнення майже у п’ять разів зросли його неподільні фонди. Основною виробничою одиницею в колгоспі стала рільнича бригада. За кожною бригадою закріплено пересічно по 500 га орної землі, тягло та різний сільськогосподарський реманент. На колгоспні поля прийшла могутня сільськогосподарська техніка з Романківської МТС. Разом з тим партійні, радянські та господарські органи приділяли багато уваги організації праці в колективному господарстві, навчанню колгоспників і забезпеченню колгоспу кадрами спеціалістів. В колгоспі запанувала атмосфера трудового піднесення. В селі почали працювати різні курси. Досягнення агрономічної науки впроваджував агроном В. І. Шпанський. Учителька Л. А. Мальченко знайомила колгоспників з ученням Мічуріна, Тімірязєва. Зоотехнік М. М. Мельник керувала зоотехнічним гуртком.
З метою покращення керівництва колгоспом районний комітет партії на посаду голови колгоспу у 1954 році рекомендував комуніста, колишнього голову райвиконкому А. ї. Дроздова.
Партійна організація і правління колгоспу запровадили в дію принцип матеріальної заінтересованості, всіляко підтримували ініціативу рядових колгоспників. І це дало позитивні наслідки. Колгосп зміцнів. Валовий збір зерна та неподільні фонди в ювілейному році зросли у два рази.
Нині колгосп «Маяк» — велике, економічно міцне, багатогалузеве господарство. За ним закріплено 5219 га землі, у т. ч. сільськогосподарських угідь (без присадибних ділянок індивідуального користування) — 4366 га, сіножатей — 44 га, пасовиськ — 282 гектари. Колгосп добре технічно оснащений. Він має 33 трактори, 7 зернових, 8 кукурудзозбиральних і 6 бурякозбиральних комбайнів, 22 автомашини. Понад 90 проц. усіх робіт у рільництві механізовано. Неподільні фонди колгоспу дорівнюють понад 2,5 млн. карбованців.
Провідними культурами є озима пшениця, кукурудза, цукровий буряк, соняшник.
Колгосп «Маяк» спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби, якої тут налічується понад 4 тис. голів. В селі виростає ціле тваринницьке містечко. За останні роки тут споруджено понад 40 капітальних типових приміщень для утримання тварин. На фермі всі види робіт механізовані.
Щороку зростає продуктивність тваринництва. Вже у 1963 році колгосп продав державі м’яса стільки, скільки продав у 1953 році весь Сокирянський район, молока продано понад 9 тис. цнт, майже у 15 разів більше, ніж у 1953 році. За високі показники у сільськогосподарському виробництві, зокрема у тваринництві, колгосп не раз був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Чималу роль у підвищенні продуктивності праці відіграє створення добрих культурно-побутових умов для тваринників. На фермі працює крамниця, їдальня, побутова кімната, бібліотека, червоний куток, є радіо, телевізор.
За ці роки у кілька разів зросла і оплата праці колгоспників. Велике значення у підвищенні організації праці має переведення всіх виробничих ланок колгоспу «Маяк» на госпрозрахунок. Економічна рада щомісяця розглядає підсумки господарської діяльності кожної галузі господарства за минулий місяць. Це вчить кожного колгоспника добре господарювати, берегти кожну копійку, кожний кілограм продукції, пального, добре доглядати за машинами та реманентом.
Є нині в колгоспі багато майстрів високих урожаїв, талановитих організаторів і керівників. Колишній голова колгоспу А. І. Дроздов за значні успіхи в розвитку сільського господарства нагороджений орденом Леніна. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені свинарка В. Л. Кондрюк, доярка Є. П. Лісничок; орденом «Знак Пошани» —доярка Н. В. Довга, бригадир І. Т. Іващук, агроном А. П. Харитонов. Цими людьми пишається колгосп. Хорошими трудовими показниками відзначили вашківчани ювілейний 1967 рік. Середня врожайність озимої пшениці з га становила 34,4 цнт, кукурудзи на зерно — 55 цнт, соняшнику — 17,3 цнт, цукрових буряків — 256,3 центнера.
Доярка М. Т. Балан надоїла по 3500—_3600 кг молока на фуражну корову, телятник В. С. Бендерський добився середньодобового збільшення ваги телят на 950 грамів. Високими виробничими показниками відзначилися і механізатори. Тракторист П. В. Боднар щорічно перевиконує завдання на 130—150 процентів. Своїми трудовими успіхами відзначаються і будівельники, особливо бригада столярів, яку очолює близько 25 років П. І. Добровольський. Майже третина новобудов села — це плоди його рук.
Невпізнанно змінилося і саме село Вашківці за роки Радянської влади. 9 жовтня 1966 року в Чернівцях, виступаючи на мітингу з нагоди святкування Дня працівників сільського господарства, перший секретар Чернівецького обкому КП України О. С. Григоренко сказав: «Багато буковинських сіл до возз’єднання з Радянською Україною були убогими, напівпустими… Це можна, зокрема, сказати й про Вашківці, що в Сокирянському районі. Низенькі хатки, навколо яких ні тину, ні деревця, непролазне болото на покручених вулицях, темрява… А тепер? Як тільки настає вечір, в селі засвічуються електричні вогні. Над дахами будинків колгоспників все густішають антени радіоприймачів і телевізорів». І це так. Не впізнати нині Вашківці — вони майже повністю перебудовані.
Лише за останні 10—12 років на 1280 дворів тут споруджено понад 750 нових житлових будинків, серед яких є чимало двоповерхових, оновлюються вулиці — вирівнюються, озеленюються і замощуються бруківкою. З вересня 1946 року почала діяти шевська майстерня райпромкомбінату, через рік стала до ладу промартіль «Ударник», а згодом — паровий млин. Нині населення Вашківців обслуговують філія зв’язку, сільмаг, 13 крамниць різного призначення, чайна, перукарня, лазня.
Відійшли в забуття злидні. Стало заможним і культурним життя трудівників села. В особистому користуванні вашківчан є 7 легкових автомашин, 102 мотоцикли, велика кількість велосипедів, понад 500 радіоприймачів та телевізорів.
На очах односельчан за короткий час змінилася доля колишнього бідняка В. П. Лисая, який не виходив з наймитів за часів румунської окупації. За Радянської влади з дня створення колгоспу він працює на фермі. Його дружина Ганна Петрівна — передова доярка в області, депутат і член виконкому сільської Ради. Чесна праця у своєму колгоспі принесла їм достаток. Родина має добротний новий будинок, мотоцикл, телевізор, радіолу. В хаті повна чаша. Всі діти навчаються в школі. Така ж доля механізатора Ф. П. Собка. Лише чесна праця в колгоспі дала можливість позбутись злиднів, жити в достатках. У власне користування він придбав машину «Москвич».
Сталися зміни і в галузі медичного обслуговування населення. Нині у Вашківцях є дільнична лікарня на 25 ліжок. В ній працює 3 лікарі. Є в селі пологовий будинок, 3 медичні пункти. На кошти колгоспу збудовано приміщення дитячих ясел, в яких виховується понад 200 дітей.
До возз’єднання з Радянською Україною в селі була лише початкова школа, в якій діти навчалися чужою і незрозумілою румунською мовою. З 1945 року у Вашківцях почала працювати семирічна школа, до якої прийшли навчатися рідною мовою всі діти. Нині в центрі села височить двоповерхове приміщення середньої школи. На початок 1967/1968 навчального року в ній навчалося близько 650 учнів і працювало 48 вчителів.
А хто з вашківських селян-бідняків за часів румунської окупації міг послати своїх дітей учитися у вищі або середні спеціальні учбові заклади? Не могла і мріяти жителька В. П. Яворська про те, щоб її діти вчилися в університеті. Ця мрія здійснилась за Радянської влади. Вдовою з трьома дітьми залишилася в роки війни І. М. Гуцул. Та Радянська влада допомогла її дітям стати на ноги. Всі вони здобули спеціальну освіту і працюють за фахом. Софія — в лікарні, Федір — на залізниці, Ніна — в школі. Уродженець села І. І. Жосул закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС і нині на дипломатичній роботі працює в Радянському посольстві в Румунії. Понад 30 вашківчан у 1968/1969 навчальному році набували освіту і спеціальність у вузах і технікумах.
Заможне, вільне життя мешканців села доповнюється широко розгорнутою культурно-масовою роботою. В селі збудовано чудовий Будинок культури. В численних гуртках художньої самодіяльності беруть участь десятки юнаків і дівчат. Хор Вашковецького Будинку культури, очолюваний учителем М. М. Козловським, у 1967 році на районному огляді художньої самодіяльності посів перше місце. Невід’ємними в житті кожного мешканця села стали книга і газета. Завжди людно в сільській бібліотеці, в якій налічується близько 6 тис. книжок. Населення Вашківців передплачує понад 3 тис. примірників газет і журналів.
Нове владно прокладає собі дорогу в побут хліборобів. Іншим змістом заповнились традиційні новорічні колядки. Стали урочистим святом проводи до Радянської Армії юнаків. За сумлінну працю в колгоспі їм вручають цінні подарунки. Весело і змістовно проходять комсомольські весілля, на яких бувають присутніми майже всі жителі села.
Росте і прикрашається з кожним роком радянське село Вашківці. До кінця п’ятирічки стане до ладу ще один навчальний корпус середньої школи на 536 місць, побутовий комбінат, нові житлові, господарські та культурно-побутові приміщення.
Сповнені творчого пафосу, трударі Вашківців своєю працею наближаються разом з усім радянським народом до торжества комуністичного суспільства. Велика заслуга в цьому кращих людей артілі — комуністів, яких більше ста у загальноколгоспній партійній організації. Це передовики виробництва, яких поважають у селі. Уже багато років перебувають в рядах ленінської партії П. Г. Малиновський, В. П. Гелич, І. М. Бідюк та інші. Своїм багатим досвідом вони діляться з молоддю і на своїх ділянках роботи показують приклад. Хорошими показниками відзначаються і молоді комуністи — завідуючий свинофермою П. П. Лісничок та відзначений двома урядовими нагородами бригадир рільничої бригади І. Т. Іващук.
Добру славу батьків помножує молодь, яка працює у багатьох галузях господарства. Близько 200 кращих з них об’єднує комсомольська організація. З пошаною говорять колгоспники про комсомольсько-молодіжну ланку Н. О. Гомяк, яка з честю виконує взяті зобов’язання до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Це нові люди, виховані партією, люди, які не шкодують сил для дальшого процвітання рідної Вітчизни.
Д. В. КОВАЛЬ, Є. С. ПРИХОДЬКО