Красноїльськ, Сторожинецький район, Чернівецька область (закінчення)
1967 року працівники сільського господарства Красноїльська трудилися під девізом: «Ювілейному рокові — високий урожай, більше продуктів землеробства і тваринництва!». Успішному здійсненню цього лозунга сприяли рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. На кінець 1967 року колгосп мав 17 тракторів, 3 зернові комбайни, 10 вантажних автомобілів.
Висока механізація основних землеробських робіт, широке застосування добрив й самовіддана праця колгоспників забезпечили і високий урожай, і зростання поголів’я худоби та підвищення її продуктивності. Славний ювілей було відзначено новими успіхами сільських трудівників. Кількість великої рогатої худоби збільшилася до 851, а овець — до 717 голів. Колгосп одержав 425 тис. крб. прибутку.
Зростання громадського господарства привело до дальшого піднесення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих. В 1965 році для оплати праці колгоспників було відраховано 150 тис. крб., а в 1967 році — 240 тис. крб. На пенсійне забезпечення, культурно-побутові потреби та преміювання відповідно витрачено 12 890 і 14 824 карбованці.
Зростання грошових прибутків дало змогу збільшити відрахування до неподільних фондів і ширше розгорнути колгоспне будівництво. Лише за останні роки споруджено нову тваринницьку ферму, виробничі процеси на якій повністю механізовано. Тут організовано кабінет зооветнавчання, медичний профілакторій, ветаптеку, червоний куток.
Партійна організація та правління колгоспу виховали цілий загін передовиків, які з року в рік добиваються високих врожаїв сільськогосподарських культур. Бригада, якою керує комуніст С. Г. Ісопел, 1967 року виростила по 18 цнт зернових, в т. ч. пшениці по 22 цнт. Комуністи В. 3. Амброс і І. І. Даричук виробили по 1400— 1600 га умовної оранки на трактор, а комбайнер комуніст В. І Даричук зібрав 300 га зернових.
За високі показники в розвитку господарства Президія Верховної Ради СРСР відзначила Р. Ф. Зеленко і С. І. Герман — орденом «Знак Пошани», ряд колгоспників — медалями.
Поряд з сільським господарством у Красноїльську швидкими темпами розвивається деревообробна промисловість. Колектив комбінату розгорнув боротьбу за підвищення продуктивності праці й технічний прогрес. Два минулі десятиліття порівняно невеликий строк. Але тут сталися разючі зміни. Побудовано нові цехи з сучасним обладнанням: меблевий, струганої фанери та механічний. Стала до ладу нова котельня продуктивністю 30 тонн пари за годину проти 12 тонн в 1960 році. Будується друга черга меблевого цеху. Підприємство виробляє 11 видів продукції, яка вивозиться до Молдавії, Білорусії, РРФСР та прибалтійських республік. Близько 200 підприємств одержують вироби комбінату.
Значного зростання продуктивності праці деревообробний комбінат досяг у роки семирічки. 1959 року на комбінаті працювало 658 чоловік, а вартість валової продукції становила 24,9 млн. крб. (у старих цінах). Робітники та інженерно-технічні працівники комбінату під керівництвом партійної організації розгорнули дійове змагання за дострокове виконання державних планів і взятих зобов’язань. І семирічне завдання було виконано достроково. В 1965 році комбінат випустив продукції на 4,3 млн. крб. (у нових цінах).
В 1967 році на підприємстві працювало 1132 чоловіка. На честь 50-річчя Великого Жовтня всі вони включилися в змагання за звання колективу комуністичної праці. Деревообробники зустріли славний ювілей достроковим виконанням виробничих планів 1967 року. Вони випустили надпланової продукції на 200 тис. крб., добилися зниження собівартості продукції, що дало прибутку 1,1 млн. крб. За перемогу в змаганні 3 бригадам присвоєно ім’я 50-річчя Великого Жовтня, а 26 передовикам виробництва — звання ударників комуністичної праці. Підприємству було вручено на вічне зберігання прапор райкому КП України та райвиконкому.
В досягненні цих успіхів велика заслуга належить партійній організації комбінату, яка налічує 84 комуністи. В її рядах виросли такі передовики виробництва, як 3. В. Гатеж, П. І. Смирнов, Р. Г. Мотреску, А. Л. Кіпчук, П. Д. Чурар та багато інших.
Новітня техніка вимагає від робітників високого рівня загальноосвітньої підготовки та спеціальних знань. На підприємстві працюють 55 чоловік інженерно-технічного персоналу, з них 10 — з вищою освітою, 22 — з середньою спеціальною і 15 — з середньою освітою. 9 чоловік заочно навчаються у вищих і середніх учбових закладах.
Значна увага приділяється на комбінаті науковій організації праці. В лютому 1967 року було створено на громадських засадах 8 творчих бригад, що налічували 52 чоловіка. Ці бригади складаються з інженерно-технічних працівників і передовиків виробництва. Вони розробили понад 30 заходів, що принесло комбінату економічний ефект у 18,83 тис. карбованців.
Технічний прогрес нерозривно зв’язаний з масовим раціоналізаторством і винахідництвом. 1958 року на комбінаті було 5 раціоналізаторів, а економічний ефект від впровадження у виробництво їх пропозицій становив 1,2 тис. крб. В 1966 році ця група зросла до 59 чоловік. Вони впровадили у виробництво десятки пропозицій, що дало підприємству 140 тис. крб. прибутку. Зустрічаючи 50-річчя Великого Жовтня, винахідники реалізували 20 раціоналізаторських пропозицій, економічний ефект яких — 87 437 крб. прибутку. За роки Радянської влади тут виросли чудові майстри, новатори виробництва. Від перших днів заснування на комбінаті працює династія деревообробників Амбросів, родоначальник якої І. К. Амброс очолював в 1928 році страйк красноїльських робітників.
Не знайти на підприємстві дільниці, де б не трудилися представники цього робітничого роду — потомствені лісоруби і деревообробники, верстатники і меблевики.
За високі виробничі показники урядовими нагородами відзначено Л. М. Дурня — орденом Трудового Червоного Прапора, Т. Л. Герман, А. І. Ончу, С. Г. Урсу — орденом «Знак Пошани».
В міру зростання виробництва невпинно підвищується матеріально-культурний рівень життя робітників і колгоспників Красноїльська. 8 автомашин, 80 мотоциклів, 106 телевізорів, 865 радіоприймачів, що знаходяться в особистій власності мешканців селища,— яскраве підтвердження цього.
Велику роботу проводить селищна Рада. Створено 7 постійних комісій: бюджетно-фінансову, охорони здоров’я і соціального забезпечення, торгівлі і громадського харчування, народної освіти і культури, сільського господарства, дотримання соціалістичної законності, шляхового будівництва і благоустрою села. Виконком сільради розробив і провів у життя багато заходів, спрямованих на дальший економічний і культурний розвиток селища, а також підвищення добробуту колгоспників і робітників. За безпосередньою участю селищної Ради в Красноїльську споруджено 540 будинків для робітників і колгоспників. Значно розширено мережу магазинів, підприємств побутового обслуговування і громадського харчування. В селищі працюють 15 магазинів, їдальня, комбінат побутового обслуговування.
Партійна організація та радянські органи багато зробили для ліквідації культурної відсталості селян Красноїльська. Після визволення села від румунських окупантів було відкрито 2 початкові школи, сільський клуб та дитячі ясла, організовано навчання неписьменних та малописьменних. За двадцять повоєнних років сотні юнаків і дівчат здобули середню освіту.
Зараз у селі працюють середня школа, 3 восьмирічні, початкова і школа робітничої молоді, які відвідують 1200 дітей. Навчає і виховує підростаюче покоління великий загін вчителів — близько 100 чоловік. Багато з них — вихідці з Красноїльська, діти колишніх бідарів, які здобули вищу освіту за Радянської влади. Це, зокрема, С. В. Герман, І. С. Скіпор та інші.
Для дошкільнят організовано двоє дитячих ясел та садок. В 1945 році в Красноїльську не було жодної бібліотеки. В 1959 році село мало вже дві бібліотеки з книжковим фондом 8072 томи, які обслуговували 700 читачів. Зараз тут є 8 бібліотек, які налічують 50 тис. томів художньої, суспільно-політичної та наукової літератури. 1959 року збудовано клуб на 350 місць, де працюють хоровий, музичний, драматичний та хореографічний гуртки.
В селищі створено ансамбль пісні і танцю з 70 чоловік. В 1967 році його нагороджено грамотою і дипломом обласного фестивалю самодіяльного мистецтва за високу майстерність у виконанні молдавських народних танців.
На одній з вулиць Красноїльська стоїть будинок, двері якого не зачиняються від ранку до вечора. Це — філіал Сторожинецької дитячої музичної школи. Тут діти пізнають красу музичного мистецтва, опановують нотну грамоту, вчаться грати на улюблених інструментах.
Всю діяльність культурно-освітніх установ села спрямовано на подання всебічної допомоги партійній, комсомольській та громадським організаціям у комуністичному вихованні трудящих.
Радянська влада постійно дбає і про охорону здоров’я населення. 1945 року в селі відкрито фельдшерський пункт. Через п’ять років тут уже працювали лікарсько-амбулаторний, 2 акушерські і 2 фельдшерські пункти, персонал яких налічував 23 чоловіка. Цього ж року почала діяти дільнична лікарня з клініко-діагностичною лабораторією, кабінетом фізіотерапії та зубопротезною лабораторією. Її обслуговують 22 медичні працівники з вищою і середньою спеціальною освітою. Крім лікарні, в селі є три фельдшерсько-акушерські пункти, аптека, два» пологові будинки. Всі установи забезпечені необхідним обладнанням та інвентарем.
Медичні працівники Красноїльська — люди неспокійної вдачі й невичерпної енергії. Вони не лише лікують хворих, а й ведуть велику роз’яснювальну роботу серед населення. Лікарі часті гості в культурно-освітніх установах і навчальних закладах, в колгоспі й на підприємствах, в хатах колгоспників і робітників. їх люблять і поважають усі мешканці села. Велику пошану здобула випускниця Чернівецького медичного інституту В. Б. Островська, що 18 років працює в селі й обіймає посаду заступника головного лікаря протитуберкульозного санаторію. 1961 року за сумлінну працю її нагороджено орденом Леніна, а 1965 року — персональною премією Міністерства охорони здоров’я СРСР.
На початку 50-х років у передгір’ях Карпат, де містилася садиба румунського капіталіста Маврокордата, почав діяти протитуберкульозний санаторій, розрахований на стаціонарне лікування 255 чоловік взимку і 320 — влітку. Він має два рентгенівські та зуболікувальний кабінети, клінічну лабораторію, кабінети лікувальної фізичної культури та фізіотерапії. В ньому організовано кліматолікування.
Величезні перетворення сталися в Красноїльську за Радянської влади. Але трудівники села не заспокоюються на досягнутому. Великі плани у них і на майбутнє. За п’ятирічку передбачається побудувати фабрику, яка буде випускати вітамінізований корм із хвої. Розгортається будівництво спортивного залу, багатоквартирних житлових будинків.
Запорукою успішного виконання цих накреслень є самовіддана праця трудівників села.
П. П. КИТОВСЬКИЙ, В. К. ЛИТВИНОВ, В. М. МАЛИШКО