Межиріччя, Сторожинецький район, Чернівецька область (продовження)
На кінець 1958 року вони перевищили 1,5 млн. карбованців. 4 Партійна організація і правління колгоспу подбали про підготовку кадрів і забезпечення ними всіх ділянок роботи. Вжито заходів щодо підвищення врожайності земель, бо в колгоспі переважають бідні, дерново-підзолисті, оглеєні й сірі лісові грунти. Освоєння та осушення заболочених земель стало джерелом збільшення посівних площ для вирощення зернових і технічних культур.
Великого поширення набули такі цінні технічні культури, як льон-довгунець та цукрові буряки. Вже у 1958 році колгосп зібрав високий урожай і здав державі 58,3 цнт льону та 6770 цнт цукрових буряків.
В роки семирічки широко запроваджу валися у господарстві прогресивні агротехнічні заходи, більш родючими ставали грунти, підживлювані органічними й мінеральними добривами. Держава забезпечила колгосп потрібною технікою.
Все це сприяло дальшому підвищенню врожайності, збільшенню валових заготівель зерна та зниженню собівартості продукції. На кінець семирічки у 1965 році колгосп значно перевиконав план продажу державі зернових, льоно-волокна, картоплі, м’яса, молока.
Збільшилось і поголів’я худоби, зросла продуктивність тваринництва. Від кожної корови за планом 2500 кг молока було одержано майже 3 тис. кілограмів.
Нині артіль ім. М. Ф. Ватутіна — велике механізоване господарство. Земельна площа її дорівнює 1895 га. З них орної землі — 886 га, сіножатей і пасовиськ 321 га. На фермах понад 1000 голів великої рогатої худоби та овець; є в колгоспі свиноферма, пташник. Худоба і птиця утримується у новозбудованих типових приміщеннях.
Всі трудомісткі процеси колгоспного виробництва механізовані. В артілі є 8 тракторів, 6 автомашин, 2 комбайни, 9 тракторних сівалок, 3 молотарки, 2 льоно-агрегати.
Досягнуті успіхи забезпечені зусиллями всіх колгоспників, об’єднаних в шість виробничих бригад,— три рільничі, городню та будівельну. Серед працівників артілі багато передовиків, майстрів своєї справи. Це — доярки М. А. Костинян, Л. І. Думитрашкевич, К. І. Петровська, шофер Г. В. Герман, телятниці В. Д. Биндю, В. І. Петровська, трактористи С. Т. Гінчак, І. Г. Мотреску, Г. В. Булинський та інші. їх не раз преміював колгосп та відзначали райком партії і райвиконком. Група передовиків колгоспного виробництва була нагороджена орденами і медалями Союзу РСР. Серед них — ордена Трудового Червоного Прапора удостоєний голова колгоспу Ф. М. Герасименко.
Вся організаторська й виховна робота на селі здійснюється під керівництвом комуністів. Партійна організація нараховує 27 комуністів. Вони працюють у бригадах, ланках, на тваринницьких фермах, показуючи зразки самовідданої праці. М. С. Пожога 17 років працює дояркою. Вона щорічно виконує свої планові завдання на 115—120 проц. Високі врожаї льону одержали і ланки, очолювані С. С. Пожогою, Г. В. Скипор. Імена їх не раз заносились на Дошку пошани. Самовіддано працюють і пенсіонери, серед яких перед веде член КПРС Л. Г. Волощук. Вагомим є вклад комуністів у розвиток громадського тваринництва. Значні успіхи має ферма № 2, яку очолює член КПРС В. І. Савчук.
Вірними помічниками парторганізації є комсомольці. Більшість з них — передовики виробництва; серед них особливо відзначаються М. Л. Пожога, І. М. Козачу к та інші.
Разом з хліборобами натхненно трудяться робітники й службовці підприємств Межиріччя — лісопункту та лісозаводу.
Обидва вони в роки семирічки перевиконували виробничі плани. На кожному підприємстві є свої передовики. Це, насамперед, члени комплексної бригади Д. І. Карлійчука та В. Т. Грижука, які щомісячно виконували план на 110—120 проц., тракторист Н. І. Мишко. Двом колективам бригад — А. Г. Пожоги та В. Т. Іліуци було присвоєно звання бригад комуністичної праці. Лише в 1964—1965 рр. лісозавод дав понад план валової продукції на суму 74000 крб. Неухильно зростає продукція лісопункту та лісозаводу. Господарства оснащені сучасною технікою. Тут виробляють меблеві заготовки, будівельні пиломатеріали, хвойно-вітамінне борошно, заготовляють і вивозять деревину. На обох підприємствах зайнято понад 300 робітників та службовців.
Розгорнувши соціалістичне змагання на честь 50-річчя Великого Жовтня та 50-річчя Радянської України, робітники й інженерно-технічний персонал цих підприємств щороку досягали високих показників. Особливо відзначались бригади, якими керували В. Т. Іліуц та В. І. Кучурян. Ці колективи удостоєні звання ім. Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Зміцнення колгоспу і лісового господарства має вирішальний вплив на розвиток села, піднесення добробуту його мешканців. У Межиріччі розгорнулося велике житлове й культурно-побутове будівництво. Лише за час з 1961 по 1965 рік споруджено понад 200 житлових будинків, комбінат побутового обслуговування.
В селі є універмаг, продуктові та промтоварні крамниці, майстерні пошиття та ремонту одягу, столярна і радіомайстерні, перукарня. Стають звичайним явищем у житті колгоспників телевізори, радіоприймачі, легкові машини, мотоцикли. В їх особистому користуванні понад 550 радіоприймачів, близько 150 телевізорів, 6 легкових автомашин, 56 мотоциклів, сотні велосипедів, пральних машин. Електрика широко використовується в побуті і на виробництві.
Про зростання добробуту населення Межиріччя свідчить і товарообіг сільського споживчого товариства, який у 1967 році складав близько 2 млн. 200 тис. крб.
За роки Радянської влади незрівнянно поліпшилось медичне обслуговування населення. В Межиріччі є лікарня на 25 ліжок, пологовий будинок, амбулаторія. Тут працює 20 лікарів та медичних сестер. Діти колгоспників і робітників виховуються в дитячих яслах та дитячому садку.
Чималі успіхи є і в розвитку освіти. Нині в 4 школах села навчається понад 1100 учнів різних національностей. їх навчають та виховують 83 вчителі. В школах добре поставлене інтернаціональне виховання молоді. Члени клубів інтернаціональної дружби шкіл села мають тісні зв’язки з однолітками з Польської Народної Республіки, Німецької Демократичної Республіки, Соціалістичної Республіки Румунії, Угорської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки, Народної Республіки Болгарії. Учні обмінюються листами, кольоровими листівками, діафільмами, піснями тощо. Члени клубу «Дружба» одержали з НДР копію першого номера ленінської газети «Искра», пластинки з записом промови В. І. Леніна, журнали, де вміщено фото станка, на якому друкувалась «Искра».
Учні та молодь села проводять цікаві зустрічі з прикордонниками, які приїжджають до них в гості, спільно обговорюють прочитані книги. За допомогою прикордонників їх юні друзі розшукали і встановили тісні зв’язки з першими прикордонниками 1940 року В. Д. Мезенцевим, О. С. Сейфуліним, С. М. Циганковим та іншими, розшукали могилу героя-прикордонника І. А. Медведева.
Тут працює також консультаційний пункт Сторожинецької районної заочної середньої школи.
Школи з року в рік зміцнюють свою навчально-матеріальну базу. Тільки за 1963—1965 рр. добудовано 12 класних кімнат, 2 майстерні. Шкільні навчальні кабінети та майстерні добре забезпечені необхідними приладами, багато з яких учні виготовили самі. Учні мають можливість поєднувати теоретичні заняття з практичною роботою.
За благородну працю у навчанні й вихованні підростаючого покоління директора школи-інтернату Д. Д. Думенка удостоєно звання заслуженого вчителя школи УРСР. Значком «Відмінник народної освіти» нагороджені вчителі І. Г. Чиківчук, Р. С. Цинтила, Л. І. Войтенко, Я. Л. Шульман, О. А. Думенко.
Із стін межиріцьких шкіл вийшло багато випускників, всі вони по закінченні вищих та середніх учбових закладів успішно трудяться в промисловості, сільському господарстві, народній освіті. Вчителями стали колишні випускники Г. М. Микайло, Г. Я. Бурла, Ф. О. Попеску, К. Г. Грозаву, інженером-електриком — Б. І. Биндю.
П’ятеро дітей бригадира комуністичної праці Чудейського лісозаводу В. Т. Іліуци здобули вищу і середню освіту або навчаються у вузах. Здобули вищу та середню спеціальну освіту і п’ятеро дітей колгоспника-пенсіонера С. Т. Бурли. Дві дочки вдови Р. О. Попеску вчителюють, а син закінчує десятирічку. Таких прикладів по селу багато. Це стало звичайним явищем.
В усіх школах відкрито кімнати бойової та трудової слави. Тут зберігається багато документів — листів воїнів, фотознімків, посвідчень тощо. На честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна учні і молодь села провадять екскурсії по місцях революційної і бойової слави.
Все це допомагає виховувати молодь на кращих бойових і трудових традиціях радянського народу, розвиває любов до Батьківщини.
В селі є 2 бібліотеки, їх книжковий фонд становить 13 000 примірників. На читацьких конференціях, літературних вечорах, колективних читаннях художніх творів завжди повно любителів книги.
Місцем відпочинку й масових розваг є Будинок культури, де працюють різні гуртки художньої самодіяльності. Найбільш популярними є гуртки хоровий, танцювальний, бандуристів, художнього читання, в яких беруть участь десятки юнаків і дівчат передовиків^ виробництва. Глядачі однаково цінують українські, румунські та молдавські пісні і танці. До послуг місцевих фізкультурників — великий стадіон.
Показовим у розвитку культури Межиріччя є інтерес населення до газет та журналів. У 1968 році тут передплачували 4432 примірники газет та журналів. Працівникам Межиріцького відділення зв’язку за успішне розповсюдження преси та відмінну роботу присвоєно звання колективу комуністичної праці, їх нагороджено дипломом обкому профспілки.
Добре організовано політичне навчання в селі. Постійно діють дві школи марксизму-ленінізму. Слухачі шкіл, пропагандисти та всі громадяни завжди можуть одержати потрібну консультацію в кабінеті політичної освіти. Тут є необхідна література, наочне обладнання.
Добру славу має сільський історико-краєзнавчий музей. Його експозиції висвітлюють історію села до встановлення Радянської влади, роки Великої Вітчизняної війни, розповідають про перших організаторів Радянської влади на селі, показують історію колгоспу ім. Ватутіна, подають відомості про розвиток народної освіти та медичне обслуговування населення. Матеріали музею привертають увагу багатьох відвідувачів, вони переконливо свідчать про величні здобутки трудящих села за Радянської влади.
Велику роль у господарському, громадському і культурному житті села відіграє сільська Рада, її депутати. Межиріцька сільська Рада, яку очолює В. С. Черкавська, одна з кращих у районі. Віра Степанівна — член КПРС, має педагогічну освіту, вміло керує роботою всіх ланок Ради. При сільській Раді велику роботу проводять постійно діючі комісії. До роботи в комісіях залучається широкий актив виробничників. За їх участю і контролем за останні роки завершено електрифікацію села, відремонтовано шляхи, здано в експлуатацію житловий будинок для вчителів, закінчено будівництво харчоблоку, дитячого садка, упорядковано вулиці, посаджено 15 тисяч фруктових та декоративних дерев,, розбито квітники.
Сільська Рада взяла під контроль ремонт доріг до села, добудову середньої школи, будівництво деревообробного цеху, магазину, збереження і раціональне використання земельних площ. За рішенням сільради додатково було засіяно льоном 50 га колишньої толоки.
Сільрада дбає про створення в селі необхідних побутових умов для трудящих, гідних соціалістичного села.
Зростає і розквітає Межиріччя, виросли його люди, їх культура.
Дедалі більшого поширення набувають нові звичаї та обряди. Особливе місце серед них належить тим, що пов’язані з трудовою діяльністю. Урочисто проходить свято всіх колгоспників — день урожаю, яке щороку відзначають у селі по закінченні жнив. Влаштовують також вечори трудової слави, проводи до лав Радянської Армії, проводи на заслужений відпочинок літніх колгоспників. Звичаєм стають комсомольські весілля, традиційними — зустрічі з ветеранами праці й героями Великої Вітчизняної війни, зі старими більшовиками та першими комсомольцями.
Історія села — яскраве свідчення того, що дала Країна Рад простим трударям. Заможно живуть і натхненно працюють мешканці Межиріччя. їх сучасне життя є прикладом торжества соціалістичних перетворень на Північній Буковині.
Ф. С. АРВАТ, В. М. МАЛИШКО, Є. І. ЦИНТИЛА