Сторожинець, Сторожинецький район, Чернівецька область (закінчення)
На честь 50-річчя Великого Жовтня та 50-річчя Радянської України робітники й інженерно-технічні працівники всіх промислових підприємств міста виконали виробничі плани на 107 процентів.
На підприємствах міста працює понад 3 тис. робітників. Вони випускають близько ста видів різної продукції.
У вересні 1947 року на околиці міста організовано два колгоспи — ім. Чапаева і «30 років Жовтня». Через три роки в Сторожинці завершено колективізацію. В колгосп «30 років Жовтня» об’єдналося 202 селянські господарства. Він мав 560 га землі, в т. ч. 349 га орної. Артіль ім. Чапаева налічувала 312 господарств. Загальна кількість землі, закріпленої за нею, становила 706 га, в т. ч. орної — 483 га. Наприкінці 1950 року обидві артілі об’єдналися. Партійна організація і правління укрупненого колгоспу головну увагу звернули на його організаційно-господарське зміцнення. Виконано значну роботу щодо комплектування бригад, ланок і тваринницьких ферм та добору й розстановці кадрів на важливіших ділянках колгоспного виробництва. На колгоспних зборах і засіданнях правління неодноразово обговорювалися питання раціональнішого використання земельних угідь, впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду. Внаслідок цього зросла врожайність зернових і технічних культур. Підвищилася трудова дисципліна колгоспників, поліпшилась організація праці. Господарство артілі міцніло, зростала продуктивність тваринництва. В 1958 році на площі 210 га зібрано картоплі по 141 цнт., а передова ланка М. В. Возняк — по 220 цнт. з кожного гектара. У цілому в 1959 році врожай зернових становив по 15 цнт з га. Тоді ж вироблено м’яса по 45,8 цнт, молока — по 292 цнт на 100 га угідь.
Партійна організація рік у рік удосконалювала організаційну і масово-політичну роботу серед колгоспних мас. Комуністи працювали агітаторами в бригадах, ланках і на фермах, спрямовували зусилля колгоспників на виконання виробничих планів. Вони очолювали найважливіші ділянки колгоспного виробництва. Комуніст І. К. Тригуб виявив бажання стати на чолі відстаючої бригади. Він виправдав довір’я колгоспників — вивів її у ряди передових. Повагу і авторитет здобули комуністи В. М. Митрик — бригадир рільничої бригади, А. І. Бутенко — бригадир тракторної бригади, ланковий І. І. Квасшок. Понад 80 проц. складу партійної організації безпосередньо зв’язані з виробництвом. Комуністи працюють механізаторами, на тваринницьких фермах та на інших роботах, де виступають ініціаторами впровадження передового досвіду, використання наявних резервів тощо.
З ініціативи партійної організації в 1964 році за рахунок освоєння нових земель (шляхом проведення меліоративних робіт) посівну площу колгоспу збільшено на 97 га. Впровадження передового досвіду та інтенсифікація сільського господарства забезпечили піднесення врожайності зернових культур до 19,8 цнт з кожного гектара.
Авангардна роль комуністів і комсомольців сприяла дальшому піднесенню трудової активності колгоспників. Ветерани праці М. М. Бізерко та М. Т. Рибчук працюють ланковими з перших днів організації колгоспу. Очолювані ними ланки кожного року домагаються високих урожаїв цукрових буряків, картоплі, кукурудзи. Д. І. Назарюк — понад 20 років сумлінно працював на фермі, та й пішовши на пенсію, не залишив роботи. В. І. Фошня з 1947 року працював бригадиром рільничної бригади, а з 1959 року — завідуючий тваринницькою фермою. Керовані ним колективи завжди виходили переможцями у соціалістичному змаганні. Великого авторитету і заслуженої пошани здобув П. І. Панцер. Його справедливо називають «Майстер — золоті руки». Під час збирання врожаю — П. І. Панцер за кермом комбайна, на переробці льону — він машиніст льоноагрегату, під час ремонту сільськогосподарської техніки — токар, слюсар, зварювач тощо. Відомий П. І. Панцер і як раціоналізатор. Ним створено шарнірні райборонки для боронування гребенів картоплі до і після її сходів, сконструйовано вловлювач полови на комбайні тощо. 12 передовиків-новаторів виробництва удостоєно урядових нагород, доярку В. М. Григорович — ордена Леніна, ланкову Ф. О. Красовську — ордена «Знак Пошани». Голову колгоспу М. Г. Годуна занесено до ювілейної районної Книги пошани.
Успішно розвивається громадське тваринництво. На початку 1968 року господарство мало 901 голову великої рогатої худоби (в т. ч. 337 корів) та виробило на кожні 100 га угідь по 287 цнт молока. На полях артілі працювало 22 трактори, 5 комбайнів та інші сільськогосподарські машини.
В 1967 році колгоспники, артілі ім. XX партз’їзду достроково виконали свої виробничі плани.
За роки Радянської влади набули дальшого розвитку освіта, культура та охорона здоров’я. Гордістю міста є лісний технікум. Тут обладнані необхідним устаткуванням лабораторії хімії і грунтознавства, ботаніки і дендрології, механізації лісогосподарських робіт, лісних культур та кабінети соціально-економічних дисциплін, лісоводства, лісозахисту та охорони лісу, таксації і лісовпорядкування, економіки лісового господарства, слюсарна та столярна майстерні. Технікум готує кадри для лісового господарства. В 1967/1968 навчальному році стаціонарно й заочно в ньому здобували освіту понад 650 учнів. За час існування (з 1945) технікум підготував понад 2 тисячі висококваліфікованих спеціалістів. Сотні його вихованців працюють у різних районах Радянського Союзу — Хабаровському й Красноярському краях, Вологодській, Ленінградській, Калінінській та в інших областях Російської Федерації, у Молдавській і Туркменській РСР. Багато з них стали досвідченими керівниками, кращих відзначено урядовими нагородами. Директора Чудейського лісозаводу О. С. Козака нагороджено орденом «Знак Пошани», лісничого Гермаківського лісництва Тернопільської області М. Г. Денеку — удостоєно звання заслуженого лісовода Української РСР. Директором Івано-Франківського лісокомбінату працює М. П. Максименко. Кращих випускників технікуму залишено в ньому на викладацькій роботі — Л. К. Гайдука, О. Д. Павлишина, А. С. Ковалюка, О. В. Гетманчука, П. Й. Осипова, Є. В. Руснака, Н. М. Павлишину, Ф. С. Маховського, А. В. Демидюка. 1968 року тут працювало 30 викладачів. Фахівця з таксації лісу В. А. Процик нагороджено медаллю «За трудову відзнаку». В колективі виросло чимало наукових працівників, серед них К. К. Смаглюк (працює в Івано-Франківському філіалі Українського науково-дослідного інституту лісового господарства), А. Г. Порицький (викладач Української сільськогосподарської академії), І. А. Фадін (колишній викладач, згодом директор технікуму, який, здобувши ступінь кандидата сільськогосподарських наук, став проректором Ленінградського науково-дослідного інституту лісового господарства); Б. М. Лук’янов (теж свого часу викладач і директор технікуму, тепер очолює Міністерство лісового господарства УРСР).
При лісному технікумі є дендропарк — окраса міста. В ньому проведено велику роботу щодо збагачення видового складу парку. На площі 12 га росте понад тисячу видів деревно-чагарникових порід з різних країн світу; в 1967 році додатково висаджено близько 300 нових видів. У парку створено живий куток — є козулі, олені, павичі та інші тварини й птахи. Технікум встановив постійний зв’язок з багатьма ботанічними садами Радянського Союзу та ряду країн світу (НДР, Чехословаччини, Польщі, Канади, Австрії, Португалії, СІЛА). З ними провадили обмін досвідом, каталогами й зразками насіння. За розпорядженням Ради Міністрів УРСР дендропарк віднесено до пам’яток природи республіканського значення.
У місті є дві масові, вечірня і заочна середні школи, восьмирічна, дві початкові та школа-інтернат. Школа-інтернат розмістилася у збудованому в 1964 році приміщенні. Це красива й світла чотириповерхова споруда з цегли, металу й скла. В ній просторі й затишні класні кімнати, обладнані навчальні кабінети математики, фізики, хімії та біології, історії та географії, мови та літератури, актовий зал, їдальня, бібліотека з книжковим фондом понад 5 тис. книг. Біля школи — красивий парк площею 8,5 га. Більшість дерев у ньому віком 250—300 років. Доріжки заасфальтовано, навколо школи росте понад 1000 кущів троянд і багато інших квітів. Діють у місті також лісна, музична та спортивна школи, Будинок піонерів, три дитячі дошкільні установи (ясла та садки). В школах міста навчається близько 3 тис. учнів. На ниві народної освіти працюють близько 200 досвідчених учителів. Кращу з них — О. Б. Горбачову нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, а її прізвище занесено до ювілейної обласної Книги пошани. Улітку в мальовничих місцях поблизу міста відкриваються піонерські табори.
Районна лікарня розрахована на 240 місць. В ній є терапевтичне, хірургічне, оториноларингологічне, акушерсько-гінекологічне, дитяче, туберкульозне, неврологічне та інфекційне відділення. В збудованому за типовим проектом приміщенні 1965 року розмістилася райполіклініка. Здоров’я трудящих охороняють понад 130 лікарів та інших медпрацівників. 27 працівникам лікарні присвоєно звання ударника комуністичної праці. Серед них — комуністи Н. І. Сафригіна, А. Д. Савельева, Г. І. Кулик та інші.
Значною подією в культурному житті міста було відкриття 1967 року нового Палацу культури. В ньому — великий зал на 600, малий — на 100 місць, методкабінет, кімнати для роботи гуртків художньої самодіяльності, машинопису, крою та шиття. З 1967 року тут розпочала роботу дитяча балетна студія (40 хлопчиків та дівчаток). При Палаці працюють п’ять гуртків художньої самодіяльності. Особливою популярністю користується драматичний гурток, організований ще 1947 року. На обласному огляді «Театральна весна 1964 року» він носів перше місце і здобув кубок, за що йому присвоєно звання народного самодіяльного театру. Славляться також вокальний ансамбль «Пролісок» та естрадно-інструментальний квартет. Палац проводить велику культурно-освітню роботу.
До міста приїжджають артисти обласних і столичних театрів, філармоній та інших культурно-освітніх установ. Лише протягом 1967 і 1968 років перед трудящими виступали львівська естрадна група, мордовська естрада «Мелодії дружби», Сибірський, Черкаський і Закарпатський хори, молдавська художня капела «Дойна», артисти Києва, Москви, Ленінграда, Костроми, Брянська, Грузії та Вірменії.
У Сторожинці діють два загальноміські клуби, чотири клуби на підприємствах і в організаціях, а також два клуби колгоспу ім. XX партз’їзду. Тут працюють гуртки художньої самодіяльності, агіткультбригади, організовуються тематичні вечори, вечори трудової слави тощо.
Значною культурно-освітньою установою є районна бібліотека. Її фонд становить 32 тис. книг. У місті є також районна дитяча бібліотека і шість бібліотек при клубах підприємств, організацій та колгоспу. В них часто організовуються читацькі конференції, диспути, обговорення книг тощо.
Ювілейного 1967 року здано в експлуатацію приміщення центрального кінотеатру «Жовтень». Крім нього, Сторожинець має два міські кінотеатри та клубні кіноустановки.
Велику допомогу трудящим у підвищенні ідейно-політичного та культурно-освітнього рівня подають філіал Чернівецького університету марксизму-ленінізму, університети культури, охорони здоров’я, торгівлі, сільськогосподарських знань, кілька університетів для батьків, міжрайонна школа промислового активу, районне відділення товариства «Знання».
Розквітає в Сторожинці та навколишніх селах народне образотворче мистецтво. Сторожинчани люблять прикрашати сорочки, скатерті, пояси, рушники й киптарі вишивками зі складним геометричним узором і рослинним орнаментом. Робітник М. Соколовський захоплюється різьбою по дереву, виготовляє художньо оздоблені шкатулки, рамки, дитячі настільні лампи тощо. Біля 100 робіт представили майстри міста на районну виставку самодіяльного народного мистецтва, присвячену 50-річчю Великого Жовтня. Вироби майстра художнього лозоплетіння І. П. Линюка не раз експонувалися не лише на обласній, але й на республіканській виставках.
Невпізнанним за роки Радянської влади стало місто з його світлими й просторими будинками, зеленими, вулицями, парками й скверами. Сторожинець сьогодні справжнє місто-сад. Всюди, особливо на вулицях Чернівецькій, Червоноармійській, Радянській та Б. Хмельницького милує зір буйна зелень. На колишньому ярмарковому майдані, раніше запорошеному влітку й покритому непрохідним багном восени, розбиті квітники та висаджено багато різних дерев. Одним з найкрасивіших куточків Сторожинця став парк ім. Федьковича. Тут завжди людно, багато дітвори, для якої збудовано карусель, гойдалки тощо. На околиці міста розкинувся молодий фруктовий сад колгоспу ім. XX партз’їзду (площа 50 гектарів). На кожного мешканця міста припадає в середньому понад 40 кв. м зелених насаджень.
На колишніх пустирях у районі залізничної станції виріс новий квартал. Тут побудовано корпуси і майстерні відділення «Сільгосптехніка», приміщення машинно-лічильної станції, управління по експлуатації гірських рік, «Заготзерно» та ін.
У Сторожинці звели цілий комплекс виробничих приміщень рембуддільниці, міжколгоспбуду, лукомеліоративної станції. Протягом 1967 року завершено будівництво двох корпусів павільйону побутових послуг, гуртожитку лісотехнікуму на 250 місць, приміщення дитячого садка на 140 місць та житлового будинку на 24 квартири. У місті діють водопровід і каналізація, проводиться парове опалення громадських закладів, житлових будинків.
Безпосереднє керівництво господарським і культурним життям Сторожинця здійснює міська Рада. Добре працюють депутати Н. Ф. Подолянська, Ю. П. Данилевич (учасник Хотинського повстання 1919 року), Г. Л. Передерій, А. О. Сидорська, М. В. Лупуляк. Заслуженим авторитетом та глибокою шаною трудящих користується голова міської Ради В. А. Пащенко. Чверть віку працює він в місцевих органах влади. Працює сумлінно, віддаючи цій справі сили, знання і багатий досвід. Постійні комісії міської Ради, спираючись на широкий актив, успішно мобілізують трудящих на розв’язання всіх завдань, накреслених партією та урядом.
В. М. МАЛИШКО