Мігове, Вижницький район, Чернівецька область (закінчення)
Весною того ж року в селі виникла партійно-кандидатська група, до якої спочатку входило два члени й один кандидат у члени ВКП(б). Але ряди Мигівської партійної організації безперервно зростали за рахунок передових ідейно загартованих колгоспників і сільської інтелігенції. У 1955 році першою жінкою-комуністкою в селі стала доярка К. М. Клим. На партійних зборах обговорювалась робота сільської Ради, школи, сільського лекторію. В центрі уваги комуністів стояли питання організаційного і господарського зміцнення колгоспу, зокрема вчасного проведення польових робіт, підвищення продуктивності тваринництва, зміцнення трудової дисципліни тощо.
У вирішенні всіх цих питань активну участь брала також комсомольська організація села, яка виникла у 1950 році. Комсомольці не тільки добре працювали в колгоспі, але й вели значну агітаційну та культурно-масову роботу. Вони випускали стінні газети та гумористичий листок «Колючка», проводили бесіди, а також читки газет у бригадах і ланках.
Завдяки повсякденній організаторській та виховній діяльності комуністів, наполегливій праці сільських трударів господарство артілі зростало і міцніло. Вже в 1950 році колгоспники зібрали з кожного гектара по 14 цнт пшениці й по 12,5 цнт жита. Були успіхи й на інших ділянках виробництва.
У 1951 році відбулося укрупнення колгоспу ім. В. І. Леніна: до нього приєдналася артіль «8 Березня» села Великого. Укрупнений колгосп, який об’єднував 657 селянських дворів, мав 2966 га землі, в т. ч. 662 га орної. Після реорганізації МТС він придбав 3 трактори, а в наступному, 1959 році в господарстві працювало вже 6 тракторів, комбайн, 5 автомашин. Поліпшення обробітку землі сприяло різкому підвищенню врожайності: артіль зібрала по 16,7 цнт пшениці і по 20,8 цнт кукурудзи з гектара. Успішно розвивалось і тваринництво. З 1955 по 1959 рік поголів’я великої рогатої худоби зросло з 276 до 403, а свиней з 18 до 442 голів.
Дбаючи про розвиток рільництва і тваринництва, колгоспники розвивали також і допоміжні галузі артільного господарства. В умовах недостатньої кількості орної землі та низької її родючості це мало важливе значення для зайнятості колгоспників протягом усього року та збільшення грошових доходів артілі. Велику увагу звернуто було на розвиток деревообробного промислу на базі раціонального використання колгоспного лісу. До 1955 року колгосп в основному займався виробництвом лише дранки. Майже вся деревина продавалася колгоспам безлісих районів необробленою, а це потрібних прибутків артілі не давало. За ініціативою партійної організації з листопада 1955 року правління колгоспу почало інтенсивну переробку деревини. Для цього було організовано виробництво саней, ободів, пиломатеріалів тощо. Стимулом розвитку деревообробного промислу була видача працюючим 25 проц. прибутків від реалізації продукції. Через деякий час колгосп створив потрібні майстерні, оснастив’ їх сучасними деревообробними машинами та верстатами.
В грудні 1958 року партійні збори артілі прийняли рішення про налагодження виробництва цегли і черепиці. Було закуплено необхідне устаткування, і в 1959 році колгоспний цегельно-черепичний завод видав першу продукцію. Все це значно збільшило артільні прибутки. Уже в 1960 році від. реалізації названої продукції до колгоспної каси надійшло понад 800 тис. крб. (в старому масштабі цін), артіль змогла перейти на гарантовану щомісячну грошову оплату праці.
Комуністи, яких у 1968 році налічувалося 53 чоловіка, очолюють у колгоспі найвідповідальніші ділянки роботи. Так, член КПРС І. І. Варус з 1955 року працює головою правління колгоспу. За високі показники в роботі та вміле керівництво він нагороджений орденом «Знак Пошани» і медаллю «За трудову відзнаку». Комуніст В. М. Петрюк працює агрономом колгоспу. За відмінну роботу його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Комуніст І. К. Лашкиба керує рільничою бригадою, яка стала тут передовою. Член КПРС О. Я. lсap очолює ланку по вирощуванню льону. Комуніст О. І. Гавриляк працює завідуючим фермою великої рогатої худоби. Сумлінною працею заслужили щиру повагу комуністи М. В. Трачук, В. Д. Попович, Т. І. Лаюк, П. М. Короп, М. П. Іванчук, В. А. Тріщук, П. С. Стратій та інші.
Великий вклад у розвиток колгоспного виробництва вносить комсомольська організація, яка об’єднує 108 юнаків і дівчат села.
Колгосп ім. В. І. Леніна на початок 1968 року виріс у високорозвинуте багатогалузеве господарство. Земельні угіддя його становлять 3077 га, в т. ч. орної землі — 728 га. Він має 8 тракторів, 11 автомашин, багато іншої техніки, потрібної для обробітку полів і механізації трудомістких процесів у тваринництві.
В господарській діяльності артілі провідна роль належить рільництву. В зв язку з бідністю грунтів (лісові сіроземи, піщано-глинисті та дерново-середньопідзолисті) найбільш прибутковою культурою є льон. Вперше артіль посіяла цю культуру у 1957 році на площі 18 га. Наслідки були добрі. З того часу мигівчани з року в рік розширювали площу під льон, поліпшували агротехніку. В 1967 році на 94 га посіву артіль зібрала в середньому по 7,6 цнт волокна і по 3,5 цнт насіння з га, а ланка Д. Ф. Богданюк одержала волокна по 9,1 цнт з гектара.
Старанний обробіток полів, внесення органічних і мінеральних добрив, проведення вапнування дало змогу колгоспові на бідних грунтах збирати порівняно високі врожаї зернових культур. Так, у 1966 році озимої пшениці зібрано по 20,6 цнт з га. Третя рільнича бригада колгоспу, якою керує В. А. Тріщук, того року була учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР.
Важливою галуззю господарства стало тваринництво. Поголів’я великої рогатої худоби в 1967 році зросло до 713 голів. Виробництво м’яса на 100 га угідь, порівняно з 1959 роком, збільшилось у три рази. Підвищились і надої молока. Виросли кваліфіковані кадри тваринників. Доярка К. М. Петрюк нагороджена орденом «Знак Пошани», завідуючий фермою О. І. Гавриляк — медаллю «За трудову відзнаку».
В тваринницькому містечку знаходяться побудовані за типовими проектами корівник, п’ять телятників, три стайні та два кормоцехи. Переробка кормів, водопостачання тваринницьких приміщень, вивезення гною і деякі інші трудомісткі процеси в тваринництві механізовані. Механізація полегшила працю колгоспників, зробила її більш продуктивною.
Дальшого розвитку набули в артілі і допоміжні галузі господарства. Колгосп має тепер велику столярну майстерню, яка не тільки забезпечує потреби артільного господарства та всього села у таких виробах, як вікна, двері, парникові рами, а й виготовляє на замовлення різних організацій тару. Рентабельно працюють цегельно-черепичний завод та млин. Грошові доходи колгоспу в 1967 році становили 511.7 тис. карбованців.
Мигове поступово змінює своє обличчя. Сотні нових будинків виросли на його вулицях. Тут побудовано, зокрема, Будинок культури на 720 місць, середню школу на 600 місць, дитячий майданчик, медпункт, лазню, стадіон з футбольним полем і волейбольним майданчиком. За здійснення будівництва культурно-побутових об’єктів на кошти колгоспу рішенням Чернівецького облвиконкому від 27 жовтня 1967 року артілі ім. Леніна присуджено медаль ім. Т. Г. Шевченка.
Артіль подала значну допомогу своїм членам у спорудженні 300 нових житлових будинків. Правління виділяло забудовникам цеглу, черепицю, а також столярні вироби з -колгоспних майстерень. Кращим трудівникам артілі надавалася грошова позичка з розстрочкою на п’ять—десять років.
Змінився і зовнішній вигляд сільських хат. Жителі відмовилися від використовуваних раніше будівельних матеріалів: дерева для зведення стін і соломи або дранки для покрівлі. Тепер вони будують хати на бетонному фундаменті, стіни викладають з цегли, покрівельним матеріалом стали: бляха, черепиця, шифер. Будинки здебільшого мають три-п’ять кімнат з меблями фабричного виробництва.
У них з’явилися різноманітні електроприлади, які полегшують працю домогосподарок: пральні машини, електропраски, електронасоси та інше.
В селі є 9 торговельних підприємств, у т. ч. 2 сільмаги та продовольчий магазин, 4 крамниці із змішаним асортиментом товарів, їдальня на 48 місць. Яскравим свідченням поліпшення матеріального добробуту мешканців є зростання їх купівельної спроможності. Лише за останнє десятиліття вони придбали 65 мотоциклів, 325 велосипедів, 82 телевізори, 390 радіоприймачів, 4 легкові автомашини, 371 швейну і 20 пральних машин. Якщо до встановлення Радянської влади жителі одягались у домотканий одяг та саморобне взуття, то тепер фабричні вироби стали надбанням кожної сім’ї.
Тут діють 3 медпункти, де працює 5 медичних працівників. Середню школу відвідують 617 учнів, їх навчають 42 вчителі, серед яких є справжні майстри своєї справи. Це Г. П. Муренко, Г. Й. Василіка, С. А. Гиренко та інші. При середній школі є консультаційний пункт Вижницької заочної середньої школи, де освіту здобуває близько 100 юнаків і дівчат, які з різних причин не змогли закінчити школу раніше. В селі є також і музична школа на 40 учнів. Систематично працюють гуртки політичної освіти та гуртки по вивченню передового досвіду в сільському господарстві. Різними видами навчання охоплено понад 300 чоловік дорослого населення.
Центром культурного життя став Будинок культури, при якому діють різні гуртки художньої самодіяльності, бібліотека, широкоекранна кіноустановка. Велику популярність серед односельчан має чотириголосий хор села, в якому бере участь понад 80 колгоспників, та оркестр народних інструментів. Славиться в районі Мигівський хореографічний колектив. До села часто приїжджають артисти Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської, Буковинського ансамблю пісні і танцю та інші мистецькі колективи.
Трудящих села обслуговують чотири бібліотеки, в яких налічується понад 18 тис. книг.
На 1 січня 1969 року в селі зареєстровано 675 радіоточок. Колгоспники регулярно (по вівторках і п’ятницях) слухають передачі місцевого радіомовлення, в програмі якого лекції, бесіди, колгоспні новини, концерти учасників художньої самодіяльності.
Міцно ввійшли в побут мешканців села нові обряди і свята, передусім — свято врожаю, випуск учнів середньої школи, вечори вшанування виробничників. На проводи майбутніх воїнів до лав Радянської Армії збираються всі жителі. Напутні слова виголошують батьки, дівчата-трудівниці, учасники Великої Вітчизняної війни. Призовники дають клятву високо нести звання радянського воїна, пильно охороняти кордони Батьківщини.
Натхненні рішеннями XXIII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу, колгоспники Мигівської артілі ім. В. І. Леніна докладають багато зусиль, щоб добитися дострокового виконання п’ятирічного плану і забезпечити ще більший розквіт усіх галузей виробництва. їм у цьому активно допомагають усі трудівники села.
К. Ф. ГЕРМАН, І. А. ГРИЦЕНКО, І. М. РОМАНЮК