Мілієве, Вижницький район, Чернівецька область (продовження)
Незважаючи на жорстокий режим, міліївці не припиняли боротьби за свої економічні й політичні права. Одним з найактивніших виступів був страйк сільськогосподарських робітників початку 30-х років. Колгоспник артілі «Радянська Буковина» В. П. Славнич розповідає, що страйк розпочався під час сезонних робіт у полі. Керівники його Ю. М. Маковійчук, В. М. Кузик та інші вертали селян з дороги на поле, роз’яснюючи: «До тих пір не виходьте на роботу, доки пан не збільшить плату». І на полі декілька днів не було жодної людини. Наляканий поміщик змушений був задовольнити вимоги селян.
Визвольною боротьбою сільських трударів керувала підпільна комуністична організація, на чолі якої стояв Микола Кузик. 31 травня 1933 року М. Кузик та інші комуністи були схоплені й засуджені до тривалого тюремного ув’язнення.
Великий вплив на мешканців села мали полум’яні вірші їх односельчанина — відомого радянського поета Дмитра Юрійовича Загула (1890—1938). Його вірш «Грими, грими, могутня пісня», покладений на музику композитором В. Верховинцем, в кінці 20-х і на початку 30-х років був однією з найпопулярніших пісень. Живучи на Радянській Україні, поет ніколи не забував своєї уярмленої Буковини, тієї землі, яка зростила його. Штучний кордон по Дністру не міг відділити поета від своїх братів і сестер, які несли «чужої держави іржаве ярмо».
Поет глибоко вірив, що настане час, коли Буковина возз’єднається з Радянською Україною, і закликав трудящих посилювати опір окупантам:
Тобі, нещасна, голота гола,
Не довго ждати ясних вогнів.
По наших горах, по наших долах
Горить ненависть, палає гнів.
За панські межі, за Збруч, за Дністер
До вас лунає мій братський клич!
Ловіть ознаки! Чекайте звісток!
Гартуйте зброю в бурхливу ніч!
28 червня 1940 року прийшла жадана воля. Її принесли бійці Червоної Армії, палко зустрінуті трудящими. В економічному, політичному і культурному житті міліївців відбулися корінні зміни.
Вже через тиждень в селі утворюється сільська Рада, яку очолив І. П. Шандро — колишній бідняк, активний учасник комуністичного підпілля. До складу сільської Ради ввійшли також М. І. Загул, К. Д. Загул та інші, всього 9 чоловік. Першим кроком сільради був розподіл між селянами поміщицької і куркульської землі, а також землі колишніх німецьких колоністів, які виїхали до Німеччини. Житлові і господарські будівлі цих садиб сільська Рада використала під культурно-громадські заклади та установи.
Власністю держави став спиртозавод, який раніше належав поміщикові. Підприємство, що тривалий час не працювало, було пущено в дію. В другому півріччі 1940 року на ньому вироблено 8 877 декалітрів високоякісного спирту, що становило 150 процентів планового завдання. Тут діяв також відгодівельний пункт, відкритий восени 1940 року Вижницькою районною конторою «Заготскот».
Під час проведення осінньої сівби 1940 року сільрада організувала 60 супряг. На початку березня наступного року бідняцькі господарства одержали від держави допомогу посівним матеріалом, а в травні того ж року — кредит для придбання корів. Поліпшенню добробуту міліївців сприяла державна грошова допомога, надана багатодітним сім’ям.
Налагодилось медичне обслуговування трудящих. Наприкінці літа в селі відкрито фельдшерський пункт і пологовий будинок. Уперше в своєму житті трударі Мілієвого одержали безплатне лікування.
Радянська влада проявила велику турботу й про задоволення культурних потреб міліївців. У селі відкрилася семирічна школа з українською мовою викладання, розпочалася робота по ліквідації неписьменності й малописьменності серед дорослого населення. Розгорнув роботу клуб, при якому було створено політосвітній, драматичний, хоровий і музичний гуртки, організовано читання лекцій, демонстрування кінофільмів та проведення вечорів художньої самодіяльності.
Зросла політична активність жителів села. Це яскраво проявилося в діяльності постійних комісій, створених при сільській Раді, в проведенні першої радянської виборчої кампанії, в наслідках голосування під час виборів до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР. 12 січня 1941 року всі 1273 виборці села з’явилися на виборчу дільницю і взяли участь у голосуванні. 1272 з них віддали свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних.
В здійсненні перших заходів по соціалістичній перебудові села керівна роль належала партійно-кандидатській групі, створеній у Мілієвому в квітні 1941 року.
Діяльно готувалися міліївці й до організації колгоспу. 40 бідняків і середняків подали заяви про прийняття їх до сільськогосподарської артілі.
Та будівництво нового життя перервав напад фашистської Німеччини. 5 липня 1941 року німецько-румунські війська зайняли Мілієве. Ворог ліквідував соціальні і культурні здобутки, досягнуті міліївцями за рік існування Радянської влади. Румунська сигуранца та місцеві буржуазні націоналісти вчинили жорстоку розправу над непокірними жителями села. Було розстріляно 76 чоловік, 10 чоловік загнано на підневільні роботи до Німеччини. Багатьох міліївців, зокрема активістів О. Г. Палій, І. І. Ісака, А. Ремарського та інших, окупанти кинули до в’язниці.
Під час відступу в 1944 році фашисти забрали у селян 39 коней, 31 голову великої рогатої худоби, багато продовольства, знарядь праці та іншого майна. Матеріальні збитки, заподіяні окупантами громадянам Мілієвого, становили 210500 карбованців.
Криваві злочини вчинили в селі посібники окупантів, люті вороги українського народу — буржуазні націоналісти. Весною 1944 року, відчуваючи, що Червона Армія близько, вони серед ночі вдерлися до хати І. П. Шандра і почали знущатися з дітей та підлітків, особливо з його дочки Аннички, першої комсомолки села, яка недавно лише повернулася з концтабору. А потім ці кати з автоматів перестріляли всіх, хто був у хаті.. Випадково залишився в живих наймолодший член сім’ї, малолітній Петро. Пізніше буржуазні націоналісти повісили Івана Дмитровича Палія — заступника голови сільської Ради. Знищуючи все, що створене людською працею, вони в грудні 1944 року спалили в селі спиртовий завод і багато будівель.
Жителі села не лише чинили впертий опір окупантам та націоналістам, а й брали участь у боях на фронтах Великої Вітчизняної війни. 92 чоловіка перебували у лавах Червоної Армії, 54 з них за мужність і хоробрість відзначені урядовими нагородами.
На площі у Мілієвому височить монумент, на якому викарбувані імена тих, хто віддав своє життя за свободу й незалежність нашої Батьківщини. Серед них є ім’я капітана Зоріна, працівника райвійськкомату, що поліг смертю хоробрих, захищаючи рубежі нашої Вітчизни.
25 березня 1944 року частини Червоної Армії визволили село від окупантів. Зразу ж відновила роботу сільська Рада. Селянам була повернута земля, яку відібрали в них під час окупації поміщики. Почали працювати медичні заклади, школа, бібліотека, на кутках створювалися групи по ліквідації неписьменності.
Партійні й радянські органи вели серед одноосібних селян широку роз’яснювальну роботу, спрямовану на розкриття переваг колективного господарства над індивідуальним, організовували екскурсії міліївців до колгоспів Кам’янець-Подільської області. Весною 1947 року в селі виникла ініціативна група по організації колгоспу. До складу цієї групи ввійшли М. Д. Татарин, К. К. Соколович, В. П. Славнич, Д. І. Олексюк та інші сільські активісти. 5 березня відбулися організаційні збори, на яких до колгоспу прийнято 26 осіб. Збори ухвалили назвати артіль «Радянською Буковиною», обрали правління на чолі з Д. І. Олексюком. На 1 січня 1948 року в колгоспі вже нараховувалося 124 родини. Але господарство мало слабку економічну базу: 200 га землі (в т. ч. орної — 173 га), 45 коней, 2 корови, 20 овець і 20 свиней.
Подолати господарські труднощі колгоспникам допомогла держава. Рішенням Вижницького райвиконкому колгоспові було надано кредит. Члени артілі одержали зерно для посіву і вже в першу колгоспну весну змогли засіяти всі поля й зібрати непоганий урожай пшениці. МТС зорала і заборонувала 74,1 га колгоспної землі та обмолотила частину врожаю.
Успіхи членів артілі викликали люту ненависть українських буржуазних націоналістів. Темними ночами вони розвішували листівки, в яких погрожували колгоспникам убивствами і підпалами їхнього майна. Та ніякі погрози і терористичні акти бандерівських убивць не могли зупинити розвитку колгоспного життя. В 1949 році артіль об’єднувала вже 485 дворів. У наступному році колгосп «Радянська Буковина» об’єднався з колгоспом «30-річчя України» с. Кибаків. За укрупненою артіллю, що зберегла назву «Радянська Буковина», державним актом навічно закріплювалося 1 611 га землі, в т. ч. орної — 963 га. В 1952 році до колгоспу приєднано землі хутора Середнього Майдана.
З укрупненням артілі створювалися кращі умови для розвитку її господарства. В економічному зміцненні колгоспу велике значення мала постанова ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР про пільги передгірським районам і про звільнення їх від хлібопоставок та поставок продуктів тваринництва на 3 роки, прийнята в червні 1952 року.
З року в рік колгосп міцнів організаційно, розвивалося його господарство. Зростання грошових доходів давало змогу здійснювати велике капітальне будівництво. В 1952 році артіль завершила спорудження гідроелектростанції на р. Черемоші потужністю 175 кіловат, 2 корівників, стайні, свинарника, птахоферми, 3 зерносховищ, 2 клунь, З критих токів.
Неухильно підвищувався культурний рівень сільських трударів. Міліївці поступово звільнялися від впливу церкви, тяглися до знань. В селі працювали гуртки політичної освіти, агротехнічного і зоотехнічного навчання. Пожвавилася робота клубу, в якому демонструвалися кінофільми, читалися лекції, працювали хоровий і драматичний гуртки. Швидко зростав книжковий фонд бібліотеки. В 1953 році він становив 5300 примірників книг політичної і художньої літератури. Послугами бібліотеки регулярно користувалося понад 400 читачів. Бібліотека організовувала читацькі конференції, літературні вечори.
В побут міліївців поступово входили нові радянські обряди. В 1951 році в селі вперше відзначався День урожаю. Підготовка до свята обговорювалася на відкритих партійних зборах, проходила під гаслом підведення підсумків наполегливої праці колгоспників за високі врожаї та за підвищення продуктивності тваринництва. В кожній ланці агітатори провели бесіди. Під час свята у Вижниці відкрилась районна сільськогосподарська виставка, де взяв участь і колгосп «Радянська Буковина». В колгоспному павільйоні були представлені експонати, діаграми, креслення, які розповідали про розвиток рільництва й тваринництва. На виставці побувало понад 400 колгоспників із Мілієвого. Вони ділилися своїм досвідом та запозичали досвід сусідніх артілей. Перед учасниками виставки виступали колективи художньої самодіяльності села.