Вашківці, Вижницький район, Чернівецька область (продовження)
В середині жовтня 1919 року знову відбулися селянські збори (віче). Прибулі з усього повіту посланці протестували проти терору румунських окупантів і вимагали возз’єднання Північної Буковини з Радянською Україною. Одночасно учасники зборів протестували проти румунізації.
Період румунсько-боярської окупації був для вашківчан часом дальшого посилення соціального і національного гноблення. Румунські власті не проявляли турботи про благоустрій Вашківців та розвиток міського господарства, внаслідок чого воно перебувало у стані крайнього занепаду. На час ліквідації румунського окупаційного режиму в 1940 році у місті налічувалося 1803 двори, з яких 1460 займалися землеробством, решта — промисловістю, ремеслом, торгівлею. 24 проц. хліборобів були безземельними і 71,7 проц.— малоземельними. Сільська біднота складала 95,7 проц., середняки — 3,8 проц., куркулі — близько 0,5 проц. всього населення.
Поміщикам Григореску, братам Бірнбаумам, Шауеру, Гелрайху, Гросману, Рознеру належало 613 га кращої землі, духовенству — 57 га, куркулям 110 га.
Найбільшим землевласником був вашковецький примар Григореску, якому в 1940 році належало 185 га землі, 2 житлові будинки, крамниця, 2 помешкання для наймитів, спиртозавод, млин, кузня тощо. Господарство куркуля М. Мінгайла за своїми розмірами мало в чому поступалося перед господарством дрібних вашковецьких поміщиків. Воно мало 51 га орної землі, комплекс господарських будівель, чималу кількість сільськогосподарського реманенту, коней, великої рогатої худоби тощо.
Вашковецька біднота була змушена гнути спину на поміщицьких та куркульських ланах, де панувала примітивна відробіткова система. Так, у маєтку Григореску буряки та картоплю давали людям на обробіток з половини, сіно — за третю копицю тощо. Промисловість міста складалася з кількох напівкустарних підприємств, заснованих ще в період господарювання на Буковині австрійських загарбників. Це — спиртокрохмальні заводи Григореску і Шауера, вальцьові млини Григореску і Таца.
Земельний голод, незабезпеченість іншими засобами виробництва, зростання експлуатації з боку поміщиків і підприємців, безліч прямих і непрямих податків посилювали і прискорювали процес зубожіння трудящих. Особливо швидкими темпами відбувався він у роки світової економічної кризи 1929—1933 рр. Комісар вашковецької поліції 23 січня 1931 року повідомляв про надзвичайно важке становище населення, зумовлене економічною кризою.
Зростання безробіття, зменшення заробітної плати і різке коливання цін викликали все більше невдоволення широких верств міського населення існуючим ладом. Донесення поліції 1931 —1932 рр. рясніють повідомленнями про нарікання трудящих на високі ціни на м’ясо й промислові товари, на низьку заробітну плату й мізерні пенсії. Протестували тоді не лише робітники і селяни, а й службовці залізничної станції і вчителі.
Наслідком колоніальних методів господарювання румунських окупантів були епідемічні захворювання людей на дизентерію, скарлатину, грип, кір. Близько 30 проц. населення Вашковецького повіту хворіло різними соціальними хворобами. 15 квітня 1921 року повітова префектура повідомляла про епідемію тифу й скаржилася, що «нікому надати населенню медичну допомогу, бо в місті не було навіть медичного пункту».
Лікарське обслуговування через непомірно високу плату для переважної більшості трудящих було недоступним. Лікар Оберлендер у 20-х роках брав за одну лиши консультацію 200 лей, за виклик додому в межах міста — 400—500 лей, за прийом пологів — 2000—3000 лей (що складало вартість корови); операція виразки шлунку, завороту кишок і гострого апендициту коштувала 10 тис. лей.
Небачених розмірів набрало національне гноблення. Українцям заборонялося мати свої культурно-освітні установи й навчальні заклади. Вашковецьку українську гімназію було закрито ще наприкінці 1918 року. П’ятирічні домагання вашківчан відкрити український клуб скінчились безрезультатно. В 1930 році окупанти перейменували і назви вулиць міста, мотивуючи це тим, що вони «носять імена українських поетів, письменників, військових і серед них немає жодного румунського імені». В ролі пособників румунізації активно виступало духовенство. Вашковецький піп на догоду окупантам знищив церковні актові документи за 200 років, які незаперечно свідчили про те, що населення міста здавна було українським.
Колоніальні порядки посилювали опір загарбникам. Трудящі Вашківців не визнавали їх влади над собою, продовжували домагатись возз’єднання з Радянською Україною. 23 листопада 1924 року поліцейський інспектор повідомляв, що у Вашківцях «відбулися збори українців, на яких були присутні 300 селян. Виступаючі критикували адміністрацію за те, що не було введено навчання українською мовою… Були відправлені протести королю і прем’єр-міністру». У 1925 році поліція заявила, що у Вашковецькому повіті ведеться більшовицька пропаганда серед безробітних і дрібних службовців. Не випадково у 1936 році населення міста бойкотувало відкриття пам’ятника румунському королю Фердінанду.
Боротьбу трудящих Вашківців проти соціального і національного гноблення, за визволення від румунських окупантів і возз’єднання з Радянською Україною очолювали комуністи. В 1930 році поліції стало відомо про існування у місті двох комуністичних осередків. Один із них складався з робітників та ремісників, другий— з службовців. Вони займалися комуністичною пропагандою, поширенням листівок, викриттям реакційної політики румунського уряду. Власті негайно вдалися до репресій. 11 листопада 1931 року газета «Гласул Буковиней» повідомляла: «Органи поліції у Вашківцях разом з жандармами, проводячи обшук на квартирах осіб, запідозрюваних у розповсюдженні листівок, заарештували кілька чоловік. Проведені обшуки дали сенсаційні результати… знайдена пачка комуністичних листівок.
Незважаючи на масові арешти, окупантам не вдалося припинити діяльність вашковецьких комуністів. В ніч на 1 серпня 1934 року у місті були поширені листівки, спрямовані проти підготовки антирадянської війни, проти загрози фашизму. Вашковецька комуністична організація підтримувала зв’язок з Кіцманською та Чернівецькою партійними організаціями, одержувала від них заборонену літературу та революційні газети. Активну участь у підпільній роботі в 30-х роках брали комуністи С. Гуцуляк, І. Гнатюк, М. Лютик та інші. Помітну роль у визвольній боротьбі трудового населення відігравала місцева організація партії «Визволення», що діяла під керівництвом комуністів.
У тяжких умовах окупаційного режиму трудящі Вашківців вели непримеренну боротьбу за своє визволення. Вони вірили, що воно прийде незабаром і настане радісний день возз’єднання з Радянською Україною. їх надії особливо зросли після того, як у вересні 1939 року по той бік Черемоша, на Покутті, була встановлена Радянська влада і місто опинилося на кордоні з УРСР.
28 червня 1940 року частини Червоної Армії принесли вашківчанам довгоочікувану свободу. Жителі міста гаряче і дружньо привітали своїх визволителів.
На той час у Вашківцях було 1803 двори, населення міста нараховувало 6518 чоловік, серед них українців — 5358, поляків — 562, євреїв — 501. Близько 81 проц. населення працювало в сільському господарстві, решта — в промисловості, торгівлі, установах тощо.
Возз’єднання Північної Буковини з Радянською Україною відкрило перед трудящими Вашківців шлях до нового, щасливого життя. З 5 липня 1940 року місто стало адміністративним центром Черемоської волості, а з 11 листопада 1940 року — центром однойменного району Чернівецької області. В липні 1940 року створено партійні та радянські органи. На кінець року в місті нараховувалося 9 первинних парторганізацій, що об’єднували 76 комуністів, та 7 комсомольських організацій, в яких налічувалося 30 комсомольців.
Під керівництвом партійних і радянських органів вашківчани приступили до соціалістичних перетворень. 14—15 липня відбулися загальні збори селян, які прийняли ухвалу про конфіскацію землі у церкви та тих землевласників, розміри володінь яких перевищували 15 гектарів. Поділ поміщицьких і церковних земель, що відбувався 25 липня 1940 року, пройшов організовано, селяни на поле з’явилися з червоними прапорами. Всього було експропрійовано 785 га поміщицьких, куркульських та церковних земель.
26 липня організувався Вашковецький радгосп з земельною площею 1088 га. Розпочалась робота по підготовці до кооперування одноосібних селянських господарств. Були організовані супряги для збирання врожаю, читались лекції, проводились бесіди та екскурсії до східних районів країни.
У 1941 році вашківчани організували колгосп ім. І. Франка, першим головою якого став колишній селянин-бідняк О. Г. Дарій. Тоді ж були націоналізовані спиртозаводи Шауера і Григореску, вальцьові млини Григореску і Таца, електростанція, 42 крамниці, 23 будинки тощо.
Серйозні зрушення відбулися і в добробуті трудящих. Заробітна плата робітників спиртозаводів, порівняно із зарплатою часів румунської окупації, зросла більше як у 8 разів. Відкрились районна лікарня на 25 ліжок, медамбулаторія, дитяча консультація, три спеціалізовані диспансери. Медична допомога стала безплатною.
Було запроваджено загальне обов’язкове-початкове навчання, проведено облік і розпочато ліквідацію неписьменності дорослого населення. Почали працювати середня і кілька початкових шкіл з українською мовою навчання, бібліотека, клуб. При клубі діяли гуртки художньої самодіяльності, які лише в січні 1941 року порадували вашківчан виставами «Мартин Боруля» Карпенка-Карого та «Пошилися в дурні» М. Кропивницького. 25 серпня 1940 року мешканці міста вперше дивилися радянський кінофільм, що його демонструвала кінопересувка, а наприкінці 1940 року тут уже працював стаціонарний кінотеатр.
Соціально-економічні перетворення і значна агітаційно-масова робота сприяли зростанню політичної свідомості та громадської активності вашківчан. Це особливо яскраво виявилося 12 січня 1941 року в день виборів до Верховної Ради СРСР та Верховної Ради УРСР. Всі виборці взяли участь у голосуванні.
Багато уваги приділяла Радянська влада благоустрою міста, на що в 1941 році було асигновано 74 500 крб. Питання про санітарно-культурний стан та благоустрій обговорювалося на засіданні Вашковецького РК КП(б)У.
Діяльність всіх масових організацій спрямовувала районна партійна організація. Поза її увагою не залишалось жодної ділянки роботи. Тому з повною підставою в резолюції своїх перших звітно-виборчих зборів комуністи району відзначали: «Районна партійна організація багато працювала над тим, щоб вдихнути життя в напівзруйновану промисловість, особливо над розподілом між селянами землі, загарбаного поміщиками майна, в справі розвитку культури, мистецтва, охорони народного здоров’я, ліквідації жахливих наслідків панування румунських бояр».
Будівництво нового життя перервав віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. Трудящі міста піднялися на боротьбу з підступним ворогом. Лише 25 червня 1941 року на спорудженні протитанкових ровів й підготовці запасних ліній окопів працювало 6 тисяч селян і 450 робітників та службовців міста й району. Винищувальні загони, створені в місті, налічували 200 чоловік, 228 громадян влилося до лав Червоної Армії. Вони брали участь в обороні Москви і Ленінграда, Сталінграда і Кавказу, у визволенні Варшави, в штурмі Кенігсберга й Берліна, пізніше громили японських мілітаристів. 52 жителі міста загинули смертю хоробрих, 174 — нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу.
5 липня 1941 року радянські війська залишили Вашківці. Місто було окуповане румуно-німецькими загарбниками. Однак трудящі міста і району не припинили боротьби. Парторг Вашковецького радгоспу І. П. Шуляк з групою бійців Червоної Армії, що опинилася в оточенні, спалили 200 тонн авіаційного пального на польовому аеродромі ворога. Патріоти створили кілька підпільних радіопостів, які інформували трудящих про становище на фронтах й закликали посилювати опір окупантам.
В самому місті діяло комуністичне підпілля. В 1944 році вашковецька поліція змушена була констатувати: «… члени комуністичної організації на місці відновили свою діяльність, працюючи з великою конспіративністю». Серед населення розповсюджувались антифашистські листівки. 8 березня 1943 року в поїзді, що курсував між Вашківцями і Чернівцями, було виявлено листівки із закликом до трудящих: «Піднімайтесь і вбивайте румунських бояр! До зброї, сокир, знищуйте тиранів! Товариші робітники, румунсько-німецька армія вбиває щодня тисячі братів, в концтаборах знищують голодом селян і робітників. Робітники і селяни, об’єднайтесь … повстаньте всі як один!».
Румунські загарбники встановили режим кривавого терору і необмеженого свавілля щодо мирного населення. Вони замучили і розстріляли на території району 1025 чоловік. Міському господарству було завдано збитків на суму 331 377 крб.
8 квітня 1944 року частини 24-ї Самаро-Ульянівської Залізної дивізії, якою командував генерал-майор Ф. В. Прохоров, визволили Вашківці від гітлерівських головорізів. 20 воїнів Червоної Армії загинули в боях за місто. На братській могилі, де поховані герої, 15 жовтня 1949 року встановлено пам’ятник.