Вікно, Заставнівський район, Чернівецька область (продовження)
Кількість заяв з проханням прийняти до артілі зростала з кожним днем. На колгоспних зборах велась велика ділова розмова: обговорювались питання про норми виробітку, створення машинно-тракторної станції тощо. На початок 1950 року до колгоспу вступили 90 проц. дворів, його земельні угіддя охоплювали 99,7 проц. корисної земельної площі.
Колгосп був дуже молодим. Та, незважаючи на труднощі господарського характеру, за один лише 1948 рік на культурні потреби села він виділив 1345 крб. Люди не хотіли жити колишнім буденним, сірим життям, духовний культурний розвиток ставав у них потребою.
Значну допомогу колгоспам у дальшому розвитку сільського господарства подавала Вікнянська МТС, створена у березні 1951 року.
З кожним роком у МТС збільшувалася кількість тракторів, комбайнів, автомашин, знарядь для механізації робіт у рільництві і тваринництві. Якщо в 1951 році МТС мала 48 тракторів, 13 комбайнів, 3 вантажні автомашини, то в 1954 році — 72 трактори, 18 комбайнів, 6 вантажних автомашин, 149 плугів, 110 культиваторів, 86 сівалок тощо.
МТС подавала колгоспам велику допомогу щодо механізації трудомістких процесів у рільництві і тваринництві. Більшість колгоспів мала механізовані та освітлені токи для молотьби і очистки зерна, механізоване водопостачання і приготування кормів на фермах. Тільки в 1956 році було механізовано 27 тваринницьких ферм.
За досягнення у виробництві сільськогосподарської продукції понад 100 передовиків Вікна було нагороджено грамотами, 40 механізаторам оголошено подяку, 321 одержав грошову премію, а 25 передовиків стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Сумлінна праця механізаторів була добре винагороджена. Тракторист С. Остапович за вироблені трудодні одержав від МТС 7950 крб., 1930 кг зерна, 820 кг картоплі. Механізатор Р. Білоус заробив 16 500 крб. і 3040 кг зерна. Великі заробітки мали й інші механізатори.
У 1958 році на основі рішення Пленуму ЦК КПРС, МТС реорганізовано в ремонтно-технічну станцію, а в 1961 році на її базі створено відділення «Сільгосптехніка». Нині це підприємство має 3 цехи, обладнані новими верстатами і устаткуванням, а також великий машинно-тракторний парк. Механізатори обслуговують 24 колгоспи, 1 радгосп, 6 районних організацій. З року в рік підвищувалась продуктивність праці. За успіхи, досягнуті у республіканському соціалістичному змаганні колективів, підприємств і організацій об’єднання «Укрсільгосптехніка», у 1969 році вікнянське відділення «Сільгосптехніка» нагороджене перехідним Червоним прапором Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради профспілок та грошовою премією.
Трудівники Вікна сприйняли рішення вересневого (1953) Пленуму ЦК КПРС як програму крутого піднесення сільського господарства. Взимку 1953—1954 років правління і партійна організація колгоспу критично переглянули систему організації праці. У грудні 1953 року відбулись відкриті партійні збори, які прийняли новий план розвитку колгоспу, внесли суттєві зміни в організацію праці. В січні 1954 року партійні збори спеціально обговорювали питання про розвиток тваринництва в світлі рішень партії та уряду.
Нові сприятливі умови, створені для розвитку сільського господарства, перебудова системи організації праці — все це добре позначилось на результатах праці членів артілі. Істотне значення мало також зміцнення партійно-політичної роботи в селі.
В 1954 році значно зросла врожайність усіх сільськогосподарських культур. Особливо багатим був урожай кукурудзи — 44 цнт зерна з гектара. Середня врожайність зернових становила 19,7 цнт з га. Новим явищем у розвитку артільного господарства було зростання ролі технічних культур. Вперше цукровий буряк був посіяний на значній площі (105 га), що становило приблизно 1/10 частину всієї орної землі. Розрахунок був вдалим. З кожного гектара артіль зібрала по 281 цнт коренів. Витрати на вирощування буряків цілком себе виправдали, колгосп мав від цієї культури досить значний прибуток. Збільшення площі під технічними культурами та їхня економічна ефективність свідчили про перетворення артілі в багатогалузеве господарство з досить значною виробничою базою.
.Неухильно зростав неподільний фонд колгоспу. Лише в 1953—1954 рр. він збільшився майже на 230 тис. крб., досягши на 1955 рік 1,6 млн. карбованців. Зростала оплата праці. В 1954 році на трудодень було видано по 9,23 крб. та по 10 кг сільськогосподарської продукції.
Суспільне господарство невпинно розвивалось, з’являлись нові його галузі, міцніла технічна база.
Цукровий буряк та інші технічні культури посіли важливе місце в економічному балансі артілі. В 1957 році врожай буряків досяг 359 цнт з гектара. Ця культура принесла господарству найбільший прибуток. Зростала і врожайність зернових. В 1959 році вона досягла 26 цнт з га, що становило вищі за середні показники в районі.
На початок 1957 року в господарстві вже була досить міцна тваринницька база. Колгоспне стадо налічувало вже близько 200 корів. Швидко розвивалось птахівництво. Того ж року на птахофермі було розведено понад 2000 штук гусей і курей. Значно підвищилась механізація трудомістких процесів, особливо у тваринництві.
Для водопостачання на фермах почали застосовувати електромотори, приміщення для худоби обладнані автопоїлками.
Про успіхи в розвиткові виробництва та підвищення матеріального добробуту трудівників свідчать, зокрема, господарські підсумки 1965 року. Колгосп одержав тоді на 100 га орної землі по 470 цнт молока, по 99,4 цнт м’ яса.
1967 рік у Вікні був двічі ювілейним. Жителі села відзначали також двадцятиріччя від дня заснування артілі. Пишатися справді було чим. Всі поставки державі колгосп повністю виконав до 7 листопада. Чистий прибуток артілі — 188,2 тис. крб. був значно вищий, ніж у попередні роки.
Якщо в 1950—1958 рр. врожайність зернових була на рівні 15—20 цнт з га, то в 1967 році вона піднялась до 32 центнерів. Значно зросла і тваринницька база артілі. На 1968 рік тут було 720 голів великої рогатої худоби, 1020 свиней, 500 овець. На 100 га сільськогосподарських угідь було одержано по 102 цнт м’яса, 535 цнт молока, щорічний надій на одну фуражну корову становив 2506 кг за рік.
Виросли продуктивні сили колгоспу. На 1968 рік він мав 13 тракторів, 7 комбайнів, 11 вантажних автомобілів тощо.
Господарські успіхи колгоспу в 1967 році забезпечили перехід до гарантованої грошової оплати праці. Середній річний прибуток колгоспників становив 821 крб. на одного чоловіка, а механізаторів — по 1122 крб., тваринників — по 1055 карбованців.
Справжнім керівником та організатором трудівників колгоспу є партійна організація села, яка в березні 1968 року налічувала 35 чоловік. Прикладом в роботі для односельчан стали комуністи В. Н. Палій — їздовий ферми, доярка В. Д. Бабенчук, лікар, депутат районної Ради Н. М. Пужняк, вчитель І. С. Кицул та інші. Партійна організація постійно займається питаннями масово-політичної і виробничо-економічної діяльності. Успіхи колгоспу в значній мірі залежать від агітаційно-масової роботи. Тому саме цій ділянці партійна організація надає важливого значення. До пропагандистської роботи залучаються комуністи, комсомольці, інтелігенція, передовики сільського господарства. Життя колгоспу, діяльність усіх його виробничих ланок систематично висвітлюється на сторінках стінних газет: «Радянський колгоспник», «Тваринник», «Механізатор», «Вікнянський перець».
У лавах комсомольської організації села налічується близько 150 юнаків і дівчат. Комсомольці села трудяться на всіх важливих ділянках колгоспного виробництва. Багато з них виросли у справжніх майстрів своєї справи. Заслужену повагу здобув комсомолець тракторист В. Штефюк, який за високі показники в роботі нагороджений орденом Леніна. Навесні 1966 року комсомольці виступили ініціаторами масового насадження лісу, спорудили сільський стадіон.
Велику і всебічну роботу проводить у Вікні сільська Рада. Активно працюють створені при ній постійно діючі комісії: сільськогосподарська, культурно-освітня, благоустрою, бюджетно-фінансова. В селі діє 17 вуличних комітетів. Депутати та активісти сільради створили 2 контрольні пункти на фермі і один — в рільничій бригаді. Всього під керівництвом виконкому сільради постійно працює понад 60 сільських активістів.
В селі виросли справжні герої праці.
З 1945 по 1968 рр. орденами і медалями Радянського Союзу нагороджено 60 чоловік, у т. ч. орденом Леніна — і орденом Трудового Червоного Прапора — 7 колгоспників.
Значно зріс добробут жителів Вікна.
Крім громадського господарства, джерелом достатків колгоспників є також особисте присадибне господарство. На початок 1968 року в індивідуальному користуванні жителів налічувалось близько 300 голів великої рогатої худоби. В особистій власності громадян на початку 1968 року було 5 автомобілів, 25 мотоциклів, багато велосипедів, телевізорів тощо.
Добре забезпечена трудова старість колгоспників. На січень 1968 року на пенсійному утриманні було близько 200— чоловік. Для найменших жителів села є дитячий садок на 30 місць і ясла на 60.
За роки Радянської влади невпізнанно змінився побут трудящих. У селі є п’ять магазинів, їдальня «Буковина», діє також ательє побутового обслуговування, поштове відділення, аптека, лікарня на 50 ліжок, в якій працює 5 спеціалістів з вищою освітою. За успіхи в роботі лікарня одержала перехідний Червоний прапор президії обласного Товариства Червоного Хреста.
В селі відбулася справжня культурна революція. Головним засобом здійснення її було неухильне виконання принципу загального обов’язкового навчання. Центром освіти і культури на селі стали денна та вечірня середні школи, де в 1968 році набувало знань 376 учнів, працювало 26 педагогів. Жителі села заслужено пишаються своїми кращими вчителями.
Середню освіту в радянський час здобули понад 500 юнаків і дівчат, з них 168 одержали вищу освіту або навчаються в інститутах і технікумах. Троє жителів села стали кандидатами наук.
Заслужену популярність у селі має музична школа, в якій навчається понад 20 дітей.
Сільський Будинок культури, розміщений в колишній садибі поміщика Ранди, проводить велику і різноманітну роботу. При ньому є стаціонарний кінотеатр на 250 місць, працюють гуртки художньої самодіяльності. Сільський хор на обласному огляді художньої самодіяльності у 1966 році зайняв перше місце. Ще в 1953 році при Будинку культури силами учнів Вікнянської середньої школи створено музей історії села.
Музей дає можливість почерпнути безліч відомостей про безправне життя вікнянських селян до червневих днів 1940 року. Дерев’яний плуг, борона, прядка — живі свідки тяжкої селянської праці. Письмові документи розповідають про тяжкий податковий гніт, вимушену еміграцію селян до Канади, США, Бразілії.
Значне місце у житті Вікна займає бібліотека, що налічує понад 16 тис. примірників томів. Близько 1000 чоловік є її постійними читачами. Працівники бібліотеки регулярно пропагують передові досягнення науки і культури, зокрема організовують виставки новинок літератури, проводять конференції та диспути. Разом з працівниками Будинку культури активісти бібліотеки у 1967 році обладнали при тракторному стані червоний куток. Він має телевізор, бібліотечку, свіжу періодичну пресу. Газети і журнали давно стали у селі надбанням кожної колгоспної сім’ї.
Одним з проявів нового життя вікнянців є виникнення сучасних радянських обрядів. Серед них — мальовниче свято зустрічі зими з весною, свято врожаю, проводи до армії. При сільській Раді обладнано кімнату щастя, де в урочистій обстановці відбувається реєстрація шлюбів, новонароджених.
Невпізнанно змінилося і обличчя села. Завершується повна його реконструкція» Тільки протягом 1947—1968 рр. споруджено 420 нових будинків, заасфальтовано понад 1000 кв. метрів тротуарів, розширено вулиці. До 50-річчя Радянської влади перебудовано центральну площу.
Ще грандіозніші перспективи розвитку села. У 1969 році почалося будівництва універмагу на центральній площі, будинку нової школи.
Дружною працею на благо соціалістичної Вітчизни трудівники Вікна вносять гідний вклад у комуністичне будівництво.
М. М. МЕЖЕВИЧ, П. І. ЯЦЕНЮК