Нива Трудова, Апостолівський район, Дніпропетровська область
НИВА ТРУДОВА — село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км на північний захід від районного центру і за 3 км від залізничної станції Нива Трудова. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Веселі Чумаки, Вільне, Єлизаветпілля, Зелений Луг, Пам’ять Ілліча, Садове, Солдатське, Червона Зірка. Населення — 688 чоловік.
Центральна садиба одного з передових у районі радгоспу ім. Димитрова розташована у Ниві Трудовій. Він має 4746 га орної землі. Основний напрям виробництва — м’ясо-молочне тваринництво, вирощування зернових, овочів й фруктів. У 1967 році тут зібрано зернових по 30,7 цнт з кожного га посівів, в т. ч. по 39,8 цнт озимої пшениці, вироблено на 100 га сільгоспугідь по 459 цнт молока і по 73,8 цнт м’яса.
За одержання високих урожаїв зернових культур керуючому відділком радгоспу С. М. Коваленку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці; орденами і медалями Союзу РСР нагороджено ще 20 трудівників радгоспу.
В селі — восьмирічна школа, клуб на 400 місць, бібліотека.
Нива Трудова заснована українськими селянами, що повернулися на Батьківщину з Канади після Великого Жовтня. В 1923 році в селі було створено партійний осередок, секретарем якого обрали робітника, члена партії з 1920 року, Г. Я. Стульського.
Серед сіл Нивотрудівської сільради революційними подіями 1917—1918 рр. відзначається село Єлизаветпілля, де після звістки про Велику Жовтневу соціалістичну революцію селяни захопили поміщицькі землі і майно. Австро-німецькі війська, що захопили Єлизаветпілля, кулями і шомполами відновлювали владу поміщиків. В один з червневих днів 1918 року каральний загін оточив село. Всіх жителів зігнали на околицю. Перед натовпом поставили 14 зв’язаних сільських активістів, яким військово-польовий суд оголосив смертний вирок. З 14 пощастило залишитися в живих лише двом — О. Куриленку та К. Личатею (пенсіонери, ветерани праці, вони і нині живуть у селі, часто розповідають школярам про буремні революційні роки). На околиці Єлизаветпілля височить обеліск, що встановлено на могилі, де поховано 12 борців за народне щастя.