Новомосковськ, Новомосковськіїй район, Дніпропетровська область (продовження)
Трудящі Новомосковська широко залучалися до державного управління. Так, наприклад, у вересні 1921 року на загальних профспілкових зборах підприємств і організацій міста розглядалося питання про оробітничення робітничо-селянської інспекції (PCI). Тут же були обрані практиканти для роботи в PCI. Активісти профспілкових організацій брали активну участь у комісії по скороченню штатів 40 підприємств і установ. У лютому 1921 року до робітничо-селянської інспекції обрано 3-х представників від жінвідділу.
Багато зусиль доклали партійні та громадські організації міста, щоб виховати комуністів і всіх трудящих у дусі пролетарського інтернаціоналізму. У червні 1921 року, коли страйкуючі шахтарі Англії опинилися в скрутному становищі, на об’єднаних загальних зборах партійної організації і комуністів 264-го полку обговорювалося питання про надання допомоги англійським шахтарям. Учасники зборів прийняли рішення про відрахування місячного заробітку до фонду допомоги страйкарям. У 1923 році трудящі Новомосковська підтримали боротьбу польських комуністів, німецьких робітників Рурського вугільного басейну. 6 жовтня 1923 року учасники відкритих партійних зборів Новомосковського району, висловлюючи свою солідарність з німецькими робітниками, заявляли, що на перший заклик Комуністичної партії вони готові виступити «на захист робітничо-селянських мас Німеччини».
Ліквідовуючи наслідки розрухи і голоду, міська партійна організація постійну увагу приділяла також розвиткові освіти і культури. Якщо у 1923 році в Новомосковську налічувалося 5 шкіл, то на 1 січня 1925 року їх було вже 9. Працювали також педагогічні курси на 350 слухачів. При Центральному робітничому клубі у двох школах лікнепу навчався 91 чоловік.
За участю членів профспілки проводився облік неписьменних і малописьменних робітників, створювалися школи грамоти при профспілках. За допомогою культвідділу повітового профбюро відкрито лісний технікум. Працювали короткотермінові курси рахівників. У місті почали діяти центральна бібліотека, кінотеатр, театр. При будинку спілок відкрився робітничий клуб, а з квітня 1921 року — Новомосковський краєзнавчий музей.
Значні зміни в житті трудящих Новомосковська сталися в результаті здійснення індустріалізації країни та колективізації сільського господарства. Новомосковська партійна організація в ті роки послідовно відстоювала лінію партії. З великим ентузіазмом трудящі міста включилися в боротьбу за виконання першого п’ятирічного плану розвитку народного господарства. Партійні збори Новомосковського району, що відбулися 17 травня 1930 року, прийняли резолюцію, в якій відзначалося палке прагнення всіх трудівників міста і району виконати п’ятирічку за чотири роки.
У 1932 році в Новомосковську почалося будівництво найбільшого на той час в Радянському Союзі жерстекатального заводу. 28 березня 1935 року колектив заводу здобув велику перемогу — проведено було гаряче випробування першого на підприємстві листопрокатного стану. Країна почала одержувати необхідний для народного господарства тонколистовий прокат, білу жерсть і оцинковану покрівлю. Першими будівниками заводу були П. П. Мамрак, тепер секретар парторганізації залізничного цеху, І. М. Шакало — начальник відділу техніки безпеки, М. В. Кікізола — головний енергетик заводу, монтер електроцеху С. П. Охріменко та інші.
У роки другої п’ятирічки в місті з’явилися нові промислові підприємства — шпалопросочувальний, цегельний та інші заводи.
Велике значення в боротьбі за підвищення продуктивності праці на підприємствах мала трудова активність робітників, розвиток соціалістичного змагання. Ширився стахановський рух, в якому перед вели робітники жерстекатального заводу.
В січні 1939 року обласна газета «Днепровская правда» відзначала, що стахановці жерстекатального заводу, готуючись гідно зустріти XVIII з’їзд партії, показують високі зразки самовідданої праці. На 155,3 проц. виконував виробничі завдання автоматник лудильного цеху П. Гресь. Він добився виходу жерсті першого сорту до 74 проц. при нормі 45. На 148 проц. виконував норму автоматник того ж цеху М. Шевченко. У січні 1940 року високих показників добився прокатник Агарков, який прокатав за зміну 4900 листів жерсті, виконавши норму на 193 проценти. Партійна організація заводу розгорнула велику масово-політичну роботу серед трудящих. У бригадах і гуртожитках працювали 334 агітатори. Комуністи листопрокатного цеху щодекади перевіряли виконання соціалістичних зобов’язань.
У передвоєнні роки трудящі міста під керівництвом партійної організації, яка налічувала на початку 1941 року 548 членів і кандидатів партії, досягли значних успіхів у культурному і господарському будівництві. Промисловість Новомосковська випускала валової продукції на 33 млн. крб. Жерстекатальний завод постачав свою продукцію на численні оборонні заводи країни. На цьому підприємстві працювало до 6 тис. чоловік. Шпалопросочувальний завод давав високоякісні шпали для залізничного транспорту. У місті було також 9 промислових артілей («Єднання», «Прогрес», «Червоний швець» та інші), де працювало до 2100 робітників. Тут щорічно вироблялося різноманітної продукції на суму понад 3 млн. карбованців.
Перед війною в місті проживало 38 800 чоловік. Міські організації велику увагу приділяли охороні здоров’я. Якщо на 1 січня 1925 року в Новомосковську були лікарня, амбулаторія і 3 аптеки, то перед Вітчизняною війною тут функціонували вже поліклініка, фізіотерапевтична амбулаторія, 4 медпункти, диспансер, акушерський відділ та пункт для лікування хворих на сухоти, секція швидкої медичної допомоги, дитяча міська лікарня, дитяча і жіноча консультації, молочно-контрольна станція.
П’ять дитячих садків обслуговували близько 500 дітей, 350 дітей виховувалися в дитячому будинку. У 14 школах навчалося 4450 учнів. На мовно-літературному та фізико-математичному факультетах вчительського інституту вчилося 450 студентів. Для підготовки спеціалістів без відриву від виробництва при інституті працював заочний відділ. Викладачі проводили велику ідейно-виховну роботу серед студентів та населення міста. Кваліфікованих спеціалістів готували технікуми механізації сільського господарства, педагогічний та агрономічний, а також дворічна школа медичних сестер.
Зросла мережа культосвітніх установ. У місті працювали 22 бібліотеки, три клуби, театр металургів, кінотеатр. Діти відвідували Будинок піонерів, дитячу технічну станцію, брали участь у роботі гуртків.
Дійовою зброєю партійних і радянських органів була преса. На початку 1941 року в Новомосковську видавалися газети «Колгоспник» українською мовою (тиражем 5020 прим.) та «Ударник» українською і російською мовами (тиражем 1070 примірників).
З перших днів Великої Вітчизняної війни тисячі трудівників міста стали на захист соціалістичної Вітчизни. Колектив листопрокатного цеху жерстекатального заводу взяв зобов’язання збільшити виробництво прокату і з честю додержав свого слова. Не було жодної бригади, яка б не виконувала змінного завдання. Старших товаришів, що пішли на фронт, заміняли молоді робітники.
У перші місяці війни Новомосковська партійна організація провела велику роботу по вивезенню в глиб країни всіх матеріальних цінностей. Жерстекатальний завод було евакуйовано, незважаючи на артилерійський обстріл і часті бомбардування міста. Вивозилося також устаткування шпалопросочувального заводу та інших підприємств.
Поблизу міста споруджувались оборонні лінії. Для боротьби з німецькими парашутистами в липні 1941 року було створено винищувальний батальйон. На чолі його став комуніст з 1920 року Г. П. Павлов, який мав великий військовий досвід — ще в роки громадянської війни він займав посаду заступника командира полка, до 1936 року служив у рядах Червоної Армії, а напередодні війни працював викладачем військової справи в Новомосковському вчительському інституті. У вересні 1941 року Дніпропетровський обком КП(б)У затвердив Новомосковський підпільний комітет партії у складі секретаря Г. П. Павлова, членів — працівника Новомосковськом міськкому партії І. В. Кутового, робітника жерстекатального заводу О. К. Бута, учасника громадянської війни М. О. Шеболдаса, господарського працівника Н. С. Єрьоменка.
27 вересня 1941 року Новомосковськ був окупований німецько-фашистськими загарбниками. З перших днів окупації підпільники завдавали відчутних ударів фашистам. Підпільний міськком КП(б)У мав тісний зв’язок з партизанським загоном П. Я. Жученка, який діяв у новомосковських лісах. Начальником штабу цього загону був Г. П. Павлов — секретар Новомосковського підпільного міськкому КП(б)У начальником розвідки Н. С. Єрьоменко — заступник секретаря підпільного міськкому партії. Колишній працівник Новомосковського жерстекатального заводу комуніст П. Шевченко був одним з керівників розвідки, а колишній начальник міського радіовузла Г. Лойберг виконував обов’язки начальника зв’язку загону. Партизани провели багато успішних бойових операцій на околицях Новомосковська. 7 листопада 1941 року вони розгромили німецький гарнізон під Новомосковськом і визволили з табору для військовополонених 300 чоловік. Підпільники разом з партизанами підірвали також два залізничних мости на лінії Дніпропетровськ—Харків, здійснили напад на гарнізон станції Орловщина, ліквідувавши 60 ворожих солдатів, знищували телефонно-телеграфний зв’язок на лінії Дніпропетровськ—Павлоград— Донбас.
Проти партизанів було послано каральні війська. У результаті жорстоких боїв загін зазнав великих втрат і в січні 1942 року змушений був припинити свої дії. Та в кінці року в районі Новомосковська почав діяти новий партизанський загін. У боротьбі з ворогом підпільна партійна організація гартувалась і зростала. В умовах підпілля до лав партії було прийнято 19 патріотів. Підпільники вели широку агітаційну роботу серед населення: розповсюджували повідомлення Радянського інформбюро, у квартирі комуніста А. Цокура друкували листівки, в яких викривалась брехлива гітлерівська пропаганда і висвітлювалося становище на фронтах.
Виконуючи завдання підпільного міськкому партії, І. В. Кутовий почав працювати на німецькій біржі праці, де мав можливість рятувати багато молоді від мобілізації до Німеччини. Допомагала йому в цьому і лікар тубдиспансеру К. В. Бутенко, яка видавала населенню фальшиві довідки про захворювання.
Під безпосереднім керівництвом комуністів активно діяла Новомосковська підпільна комсомольська організація, створена у вересні 1941 року. Її секретарем був студент одного з одеських вузів, колишній учень новомосковської школи М. П. Головко, членами — 3. М. Біла, студентка вчительського інституту, Є. І. Мірошник, М. В. Кобзар, М. А. Лященко та інші. Зв’язок міського комітету партії з комсомольцями здійснювали підпільники член міськкому КП(б)У Є. І. Недодаєва-Шуть та О. К. Бут.
Комсомольці допомагали комуністам-підпільникам вести роз’яснювальну роботу серед населення, розповсюджувати листівки і повідомлення Радянського інформбюро. Вони руйнували шляхи сполучення, визволяли з полону червоноармійців, перешкоджали ворогові вивозити до Німеччини награбоване. На початку 1943 року підпільна комсомольська організація налічувала 60 членів. У лютому того ж року юні патріоти попередили партизанський загін про те, що проти нього готується каральна експедиція. Завдяки цьому партизани влаштували засідку і розгромили карателів.
У серпні 1943 року гестапівцям вдалося вистежити підпільників. Багато комуністів і комсомольців було розстріляно і закатовано у застінках гестапо, серед них — членів Комуністичної партії Є. І. Недодаєву-Шуть, В. І. Хмеля, Г. М. Лойберга, П. Н. Данилюка, комсомольців М. П. Головка, 3. М. Білу, М. А. Лященка та інших.
Масовими розстрілами, катуванням окупанти намагалися зламати волю і мужність радянських людей. За два роки окупації гітлерівці розстріляли 3500 жителів міста, в т. ч. 360 дітей, примусово вивезли до Німеччини 7650 чоловік. Але і в неволі радянські люди залишалися палкими патріотами своєї Батьківщини. Активну участь у Бухенвальдському повстанні брали новомосковці: член партії з 1941 року І. М. Васюченко, член партії з 1927 року М. Ф. Погрібний і Ф. А. Шаповал; учасниками підпільного руху в Маутхаузені були комсомолець Г. І. Батурін, В. Д. Кривулькін, М. Т. Колісник.
Славні сторінки до літопису Великої Вітчизняної війни вписали новомосковці, які боролися з ненависним ворогом у рядах Червоної Армії. Трудящі міста шанують пам’ять свого земляка комуніста М. Г. Калюжного, який відзначився в боях за визволення Києва. Рота під його командуванням захопила траншеї ворога. Це дозволило полкові розвинути наступ і визволити передмістя Києва—Пущу-Водицю. Після визволення столиці частина, в якій служив лейтенант М. Калюжний, стримувала контратаки фашистів. На позиції, що займала рота, було кинуто 16 ворожих танків. Мужньо билися бійці, їх командир особисто підбив ворожу машину. Радянські воїни відстояли свої позиції, але в цьому важкому бою загинув М. Г. Калюжний. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
За героїзм, виявлений під час форсування Дніпра, колишньому робітникові Новомосковського металургійного заводу П. Л. Шевченкові також посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Одну з вулиць Новомосковська названо іменем безстрашної розвідниці Р. І. Подрєз, яка у глибокому тилу ворога передавала радянському командуванню цінні дані, влучно направляла бомбові удари радянської авіації на важливі військові об’єкти.
22 вересня 1943 року Червона Армія визволила місто від фашистських окупантів. За хоробрість, виявлену під час боїв за місто, Верховне Головнокомандування присвоїло 195-й стрілецькій дивізії та 295-у авіаційному винищувальному полку найменування Новомосковських. Іменем командира дивізії полковника О. М. Сучкова названі площа, вулиця і міський парк.
Великої шкоди завдали фашистські окупанти народному господарству Новомосковська. Квітуче місто перетворили вони на руїни. Було зруйновано жерстекатальний, шпалопросочувальний, обозобричний, цегельний і шкіряний заводи, електростанцію, млин, 5 пекарень, пошту, телеграф, вчительський інститут, технікуми, 14 шкіл, 2 кінотеатри та інші культурно-освітні і побутові установи. Фашисти зруйнували і спалили 4740 будинків. Збитки, що вони завдали державним підприємствам і установам, становили близько 177 млн. карбованців.
Трудящі приступили до відбудови зруйнованого народного господарства. Очолили їх міськком партії і міськвиконком, що відновили свою діяльність 25 листопада 1943 року.
Активну участь у відбудовчих роботах взяла молодь міста. За ударну роботу на відбудові залізничного транспорту міська комсомольська організація одержала подяку від командування 3-го Українського фронту.
Водночас населення всіляко допомагало фронту. У 1944 році воно зібрало 350 пудів хліба та 540 тис. крб. на танкову колону. На третю державну військову позику в місті підписались на 1397 тис. карбованців. До фонду оборони і розвитку народного господарства в 1944 році новомосковці з своїх заощаджень внесли 2215 тис. крб. Проводилися місячники допомоги сім’ям фронтовиків. Колективи шпалопросочувального заводу та легпромкомбінату відраховували для них п’ятиденний, а робітники жерстекатального заводу і промислових артілей — трьохденний заробіток. В 1944 році сім’ям фронтовиків була надана допомога в сумі 109 тис. карбованців.
Вже наприкінці 1944 року в місті працювали електростанція, млин. Було відбудовано залізничну станцію, шпалопросочувальний завод. Працювали лікарня, поліклініка, у восьми школах почалося навчання дітей.
19 березня 1945 року під керівництвом начальника будівельних робіт П. А. Міцека та майстрів монтажних робіт В. П. Суботи і Ф. П. Різнцченка піднято першу стропильну ферму на відбудові листопрокатного цеху жерстекатального заводу. Разом з нею піднявся прапор з лозунгом: «Відродимо рідний жерстекатальний завод». Відбудова заводу була в центрі уваги міської партійної організації. 17 квітня 1945 року на пленумі міськкому партії розглядалося питання «Про хід промислового будівництва та житлово-комунального будівництва на жерстекатальному заводі». З метою активізації відбудовчих робіт було прийнято рішення про створення стахановських шкіл, перебудову системи організації праці, розвиток раціоналізаторства та винахідництва на підприємстві.
Вже у 1946 році на жерстекатальному заводі введено в експлуатацію механічний, ливарний, оцинкувальний цехи і цех ширвжитку. У травні 1947 року листопрокатний цех дав першу продукцію, а в третьому кварталі завод був повністю відбудований. 800 стахановців і ударників підприємства показували високі зразки в роботі. Реконструкція, проведена на шпалопросочувальному заводі у 1947 році, дозволила значно підвищити продуктивність праці. Якщо в 1946 році завод щомісяця просочував 60 тис. шпал, то в наступному — просочувалося 100 тисяч.
У 1950 році промисловість міста виконала план випуску валової продукції на 107,5 проц., продуктивність праці проти 1949 року зросла на 30 проц. Великих успіхів добився колектив шпалопросочувального заводу — підприємства, що першим у місті достроково виконало п’ятирічний план. Досягнуто було успіхів у господарському і культурному будівництві, благоустрої міста, піднесенні добробуту трудящих.
За роки семирічки Новомосковськ став містом металургів. Колишній жерстекатальний завод виріс у багатогалузевий металургійний завод — головне підприємство міста. Продукція заводу відома за межами нашої країни. Тонколистова і динамна сталь, оцинкована покрівля, емальований посуд та інші вироби відправляються до Угорщини, Камбоджі, Болгарії, Туреччини, Румунії, Ефіопії, Ірану, Йемену, Єгипту, Чехословаччини, Сірії, Лівану, Лівії. Сотні кілометрів труб заводу лягли у нафтопровід «Дружба» та магістральний газопровід «Бухара — Урал».
Протягом 1959—1965 рр. у місті збудовано і введено в дію завод залізобетонних виробів, кукурудзокалібрувальний завод, новий хлібокомбінат, обладнаний сучасною технікою, завод мінеральних вод, повністю реконструйовано механічний завод. Виробництво валової продукції за семирічку в Новомосковську зросло на 193,8 проц., в т. ч. труб — на 277,6, залізобетонних виробів — на 174,8 процента. Середньорічне виробництво продукції на одного працюючого збільшилось за той час на 157,3 процента. З кожним роком зростало виробництво товарів широкого вжитку. Випуск валової продукції на швейній фабриці за 1959—1965 рр. збільшився в 1,3 раза. Меблева фабрика освоїла випуск сучасних кухонних меблів, які користуються великим попитом.
Після вересневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС і XXIII з’їзду КПРС на підприємствах Новомосковська значна увага приділяється впровадженню у виробництво наукової організації праці (НОП). Тільки в 1966 році реалізація планів НОПу на металургійному заводі в оцинковальному цеху дала економічний ефект на 13 тис. карбованців. Наприкінці 1966 року партійний комітет підприємства спеціально розглядав питання про застосування найбільш доцільних форм організації праці в цехах. У грудні відбулася нарада-семінар представників творчих бригад, керівників профспілкових і комсомольських організацій, на якій заслухали доповідь про досвід роботи по раціональній організації праці на металургійних заводах «Азовсталь», ім. Ілліча, Нікопольському південнотрубному. Щоб залучити до цієї справи найбільшу кількість трудящих, з 1 січня по 1 жовтня 1967 року проведено огляд-конкурс на кращу організацію роботи по НОПу. Огляд сприяв дальшому поліпшенню організації праці на підприємствах, підвищенню трудової активності металургів.
Велику допомогу творчим бригадам металургів подає заводська лабораторія наукової організації праці.
У 1967 році підприємства міста виробили понадпланової продукції на 1 млн. 52 тис. крб., економія від зниження собівартості продукції становила 372 тис. карбованців.
У боротьбі за дострокове виконання п’ятирічки перед веде колектив Новомосковського металургійного заводу ім. 50-річчя Радянської України. Напередодні 50-річчя Великого Жовтня за високі виробничі показники йому вручено на довічне зберігання ювілейний прапор ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради. За успішне виконання планових завдань 1967 року металурги одержали перехідний Червоний прапор Міністерства чорної металургії СРСР та ЦК профспілки працівників металургійної промисловості, а також перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. У цих трудових звершеннях — прагнення новомосковців внести гідний вклад у справу дальшого зміцнення економічної могутності нашої Батьківщини.
На металургійному заводі працює ціла династія Горбенків — синів та онуків 3. Г. Горбенка, який прийшов на завод у перші роки його роботи. З 1963 року він на пенсії, але його справу на заводі продовжують сини Михайло та Анатолій, онук Валентин. Майстер листопрокатного цеху металургійного заводу М. 3. Горбенко 16-річним підлітком прийшов на підприємство. Оволодівши суміжними професіями, він регулярно виконує і перевиконує виробничі завдання, бере участь у громадській роботі. Комуністи цеху обрали його секретарем партійної організації, а 25 травня 1966 року Указом Президії Верховної Ради СРСР йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Понад 15 років працює на цьому ж заводі в залізничному цеху А. М. Масюк. За цей час вона закінчила технікум, працювала вальцювальницею, вагаркою, нормувальницею, виконуючи також різні громадські доручення. Тепер вона економіст. Самовідданою працею, активною участю в громадсько-політичній роботі завоювали авторитет і пошану ветерани металургійного заводу: начальник відділу техніки безпеки І. М. Шакало, робітниця залізничного цеху С. П. Ланська, заступник начальника рембудцеху Й. А. Устюченко, заслужений металург УРСР, Герой Соціалістичної Праці С. Б. Руденок, а також молоде покоління металургів — делегат XXIII з’їзду КПРС зварник Є. Л. Тутов, делегат XXIII з’їзду КП України бригадир дільниці листопрокатного цеху О. М. Мазуріна та багато інших.
За трудові досягнення в роки семирічки Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили працю трудящих Новомосковська. Машиніст крана шпалопросочувального заводу О. І. Горячев був нагороджений медаллю «За трудову доблесть», бригадири будівельників тресту «Дніпротрансбуд» В. В. Шестов і С. Г. Береза — орденом Трудового Червоного Прапора. Всього в 1966 році орденами і медалями нагороджено 73 трудівники міста.
Широкого розмаху в місті набрав рух раціоналізаторів і винахідників. Більше 14 тис. робітників і службовців — учасники руху за комуністичну працю. За почесне звання комуністичних борються колективи металургійного заводу, ім. 50-річчя Радянської України, швейної фабрики, шпалопросочувального заводу, залізничної станції Новомосковськ.
Кращими представниками робітничого класу і трудової інтелігенції поповнюються ряди міської партійної організації. На 1 січня 1968 року вона налічувала 2748 чол., причому 72 проц. з них працювали у сфері матеріального виробництва. Міська парторганізація спирається на широкий актив трудящих, які багато сил і знань віддають громадській діяльності в постійно діючих комісіях парткомів, виконкомів і т. д. Велику допомогу міськкому партії подає позаштатна партійна комісія, позаштатний адміністративно-господарський відділ. На підприємствах і в організаціях міста 1200 народних контролерів допомагають партійним організаціям вишукувати резерви виробництва, належно їх використовувати тощо.
З метою комуністичного виховання трудящих партійна організація успішно використовує такі форми масової пропаганди, як університети культури і техніки, університет міжнародних відносин, університети для батьків. Крім того, на підприємствах працюють 20 лекторів і 36 шкіл комуністичної праці. Масово-політична робота проводиться на 22 агітпунктах і 9 літніх агітмайданчиках.
Велику роль у громадському житті міста відіграють комсомольська та профспілкова організації, які налічують відповідно 3,5 тис. і 14 тис. чоловік. Членами міської організації товариства «Знання» прочитано для трудящих тільки в 1967 році понад 5 тис. лекцій і доповідей. У 1967/68 рр. в школах і семінарах системи партійної освіти навчалося 3068 чол., в т. ч. 2105 комуністів.
З кожним роком змінюється зовнішній вигляд Новомосковська, його архітектурні обриси. Місто прикрашають сучасні багатоповерхові будинки. Велике будівництво розгортається й на його околицях. Багато зроблено для поліпшення житлово-побутових умов трудящих. За семирічку одержали нові квартири 1437 сімей. У 1967 році в експлуатацію було введено 13 349 кв. метрів житлової площі.
Ще у 1965 році здано в експлуатацію залізничну колію Новомосковськ— Павлоград. Автовокзал щодня приймає 250 автобусів. У 1965 році в місті відремонтовано 56,1 тис. кв. метрів шляхів і 5,1 тис. кв. метрів тротуару, в 1967 році заасфальтовано 7400 кв. метрів шляхів і тротуару, відремонтовано і збудовано 10 200 кв. метрів шляхів. Висаджено 8,7 тис. дерев і кущів.
Водопровід Дніпро — Новомосковськ забезпечив потреби міста питною водою. У 1958 році до Новомосковська підведено газопровід із Шебелинки Харківської області. За 1959—65 рр. прокладено 23,2 км газових сітей, газифіковано 2384 квартири, в 1966—1967 рр. газифіковано ще 448 квартир.
Зростання сімейних бюджетів позитивно впливає на пожвавлення товарообігу в місті. У 1965 році в порівнянні з 1959 роком кількість куплених холодильників зросла в 5,6 раза, телевізорів — в 3,7, пральних машин — майже в 5 разів.
У листопаді 1960 року згідно з рішенням обласної та міської Рад депутатів трудящих в Новомосковську відкрито комбінат побутового обслуговування, до складу якого входять 30 майстерень та бюро добрих послуг.
Значно зросла мережа лікувальних установ. Побудовано нову поліклініку, аптеку, грязелікарню. З медичного персоналу в місті працюють 147 чол. з вищою і 558 — з середньою медичною освітою.
Для малюків є 14 дитячих комбінатів і 4 ясел. Багато дітей відвідують Будинок піонерів, станцію юних натуралістів, музичну та спортивну школи, відпочивають у піонерських таборах.
У місті 18 загальноосвітніх шкіл, у т. ч. 3 для робітничої молоді. Лише за роки семирічки було відкрито З школи і школу-інтернат на 600 учнів. Всього у 1967/68 навчальному році набували знання 10 тис. учнів. Серед 508 вчителів багато майстрів своєї справи, в їх числі заслужена вчителька школи УРСР Л. О. Стародубцева. Відзначені урядовими нагородами В. Т. Гергель, Г. Г. Дерій, Т. С. Кудря, А, Ф. Калюжна та інші. У трьох середніх школах діють ленінські музеї.
В місті є ветеринарно-зоотехнічний, торговельно-кооперативний, металургійний технікуми та технічне училище.
Новомосковці добре знають і шанують своїх земляків — українського зоолога і фізіолога М. Ф. Білецького, відомого українського живописця, заслуженого діяча мистецтв УРСР М. П. Глущенка й інших.
У місті працюють Будинок культури ім. Шевченка з залом на 650 місць, клуб ім. Кірова, 3 кінотеатри, 3 профспілкові клуби. В 1963 році відкрито історико-краєзнавчий музей у приміщенні значної історико-архітектурної пам’ятки XVIII століття — церкви, побудованої козаком із села Водолаг на Харківщині Якимом Погребняком у 1778 році. Збудована церква з дерева, без будь-яких колон і підставок, без жодного цвяха.
Кількість бібліотек з 13 у 1945 році збільшилась до 37 у 1967 році, їх книжковий фонд відповідно зріс з 18 983 до 532 986 примірників. Послугами бібліотек користуються 36 762 чоловіка. Трудящі міста передплатили на 1968 рік 65 840 прим, газет і журналів.
На лівому березі Самари розрісся новий парк відпочинку ім. 50-річчя Великого Жовтня. У місті встановлено пам’ятник Вічної слави воїнам, що загинули в боях за Батьківщину, споруджено обеліск, на якому в барельєфах зображено картини боротьби за владу Рад.
У повсякденному житті Новомосковська, міста з славними революційними, бойовими і трудовими традиціями, яскраво відчувається ритм епохи — епохи будівництва комунізму.
М. Ф. КАРПЕНКО, Д. С. ШЕЛЕСТ.