Сьогоднішній день Дніпропетровської області
Всього за роки семирічки були побудовані і стали до ладу діючих 270 промислових підприємств і цехів, в тому числі 5 доменних печей, 6 гірничо-збагачувальних комбінатів, 14 залізорудних і 19 марганцевих шахт та кар’єрів, 11 прокатних станів, З вугільні шахти в Західному Донбасі. Було електрифіковано 555 км залізничних колій, на 1230 км шляху впроваджена тепловозна тяга.
Трудовий подвиг працівників промисловості високо оцінили Комуністична партія і Радянський уряд. Звання Героїв Соціалістичної Праці були удостоєні 16 чоловік. Серед них: Е. О. Биков — вальцювальник заводу ім. К. Лібкнехта, С. С. Гезь— оператор заводу ім. Петровського, М. М. Новиков — бурильник з Криворіжжя, О. К. Кулаков — фрезерувальник Дніпропетровського заводу сільськогосподарських машин, Р. А. Левченко — робітниця Дніпропетровської швейної фабрики ім. Володарського, О. П. Подлепа — керуючий трестом «Криворіжаглобуд» та інші. Близько 2 тис. робітників нагороджені орденами і медалями.
Певних успіхів досягло сільське господарство області. XIX з’їзд КП України відмітив, що колгоспи і радгоспи області домоглися значних результатів у боротьбі за високі врожаї всіх зернових. Вони здали державі понад 65 млн. пудів хліба. Майже всі колгоспи перевиконали плани валового збору зерна. На момент реорганізації машинно-тракторних станцій (лютий 1958 року) в області було 7433 трактори (в 15-сильному обчисленні), 3604 зернові комбайни та багато іншої техніки. Переважна більшість колгоспів мала змогу купити цю техніку і розрахуватися за неї уже в 1958 році.
Виконуючи рішення Партії і Уряду про піднесення сільського господарства, трудівники колгоспів та радгоспів Дніпропетровщини досягли значних успіхів у підвищенні врожайності зернових і технічних культур, продуктивності тваринництва. Так, у 1953 році валовий збір зерна становив 102,8 млн., а в 1958—163,8 млн. пудів, виробництво м’яса порівняно з 1953 роком збільшилося в 1,3, молока — в 2,4 раза. Колгоспи області одержали 2 млрд. крб. прибутків, у 2,3 раза більше, ніж у 1953 році. Удвоє зросла оплата праці колгоспників. Майстрам високих урожаїв і високої продуктивності тваринництва — доярці з Покровського району Р. C. Гузь, чабанам В. І. Явтушенку та І. Г. Жалилу з Васильківського і Царичанського районів, комбайнерам П. М. Стрюк, Д. К. Чуб з Перещепинського району, бригадирам комплексних бригад К. М. Ситник і О. Д. Парфенову з Дніпропетровського району, бригадиру тракторної бригади Верхівцевської МТС Т. А. Шевченку та іншим присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Комбайнер Новомосковськом МТС Г. І. Байда вдруге удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
В 1964 році господарства області одержали близько 1200 тракторів, 770 зернових і спеціальних комбайнів та багато іншої сільськогосподарської техніки.
Виконуючи настанови XXII з’їзду КПРС про зміцнення колгоспів і радгоспів досвідченими кадрами керівних працівників та спеціалістів, обласна партійна організація провела велику роботу по організації навчання і підвищення кваліфікації кадрів. В результаті цього питома вага спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою, що очолили колгоспи, збільшилась з 64,3 проц. в 1958 році до 82,8 у 1965 році.
Збільшилось виробництво і заготівля продуктів сільського господарства, зріс рівень рентабельності всіх його галузей.
XVIII обласна партійна конференція, що відбулась у лютому 1966 року, підбила підсумки роботи партійних організацій по виконанню рішень XXII з’їзду КПРС, жовтневого (1964 року) та наступних Пленумів ЦК КПРС. У звітній доповіді обкому КП України, з якою виступив член Політбюро ЦК КП України, перший секретар обкому О. Ф. Ватченко, було вказано, що головну увагу партійні організації повинні зосередити на підвищенні ефективності промислового і сільськогосподарського виробництва, піднесенні продуктивності праці, всебічному розвитку творчої ініціативи трудящих і соціалістичному змаганні за гідну зустріч XXIII з’їзду КПРС, XXIII з’їзду КП України і 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Розгорнувши соціалістичне змагання на честь 50-річчя Великого Жовтня, трудівники міст і сіл області достроково завершили виконання завдань двох років п’ятирічки. Обсяг промислового виробництва зріс на 18,5 проц., надпланової продукції вироблено на 200 млн. крб., продуктивність праці збільшилася майже на 11 процентів.
Промислові підприємства Дніпропетровщини в ювілейному році дали країні 14 млн. тонн чавуну, 15,5 млн. тонн сталі, 12,5 млн. тонн прокату, 87,8 млн. тонн залізної руди, майже в 3 рази більше, ніж її видобувалось у 1940 році.
Позитивно позначився на роботі підприємств перехід на нові умови планування і економічного стимулювання. За новою системою на 1 січня 1968 року працювало 97 підприємств, що випускали 36 проц. усієї промислової продукції області.
В капітальному будівництві за 1966 — 1967 рр. освоєно 1,7 млрд. крб.— в 2 рази більше, ніж за всю першу післявоєнну п’ятирічку. До ладу діючих введено більше 100 великих підприємств, виробництв і цехів, у т. ч. найпотужніша в світі доменна піч на Криворізькому металургійному заводі, унікальний середньосортний стан «350» на заводі ім. Дзержинського, завершено будівництво найбільшої в Європі Придніпровської ДРЕС і т. д.
Велика питома вага Дніпропетровщини в республіканському виробництві промислової продукції: область дає 20,6 проц. електроенергії, 37,3 проц. чавуну, 36,2 проц. сталі і прокату, 64,9 проц. стальних труб, 95,1 проц. залізної руди, 100 проц. марганцевої руди, 12,8 проц. мінеральних добрив, 34,4 проц. металургійного устаткування.
Залізну та марганцеву руди, що добуваються на Дніпропетровщині, використовують багато підприємств Донбасу, звідки область одержує коксівне вугілля, вогнетривкі матеріали, флюси, сіль тощо. Метал з Дніпропетровщини одержують машинобудівні заводи більшості областей України, центральних областей Російської Федерації, Прибалтики, Білорусії, Молдавії. В область надходить багато продукції з різних кінців Радянського Союзу. Дніпропетровщина одержує тканини з центральних областей РРФСР, електроди, радіоприймачі, рибну продукцію з Прибалтики, із закавказьких республік — чай, цитрусові, нафту, тютюн тощо. Північні області РРФСР і Білорусія поставляють сюди ліс, дерев’яні та інші вироби.
Справі зміцнення миру служать економічні зв’язки Дніпропетровщини із зарубіжними країнами. Підприємства області в 1967 році виконували замовлення 26 зовнішньоторговельних об’єднань Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР. Продукція 60 підприємств відправлялась у 70 країн світу. Так, Дніпродзержинський металургійний завод ім. Дзержинського експортував у 35 країн світу чавун, сортову та листову сталь, залізничні рейки, швелери та інше. Дніпропетровський завод металургійного устаткування вивозив свою продукцію у 25 країн. Верстати, що їх виробляє Дніпропетровський верстатобудівний завод, використовуються для деревообробних підприємств майже 20 країн світу—В’єтнаму, Народної Республіки Болгарії, Куби, Індії, ОАР, Малі, Афганістану та інших. Далеко за межами нашої Батьківщини відомі холодильники «Дніпро», електроприлади та радіоприймачі, що виробляються на Дніпропетровщині. Металургійні заводи Болгарії, Чехословаччини, НДР та інших країн працюють на криворізькій руді та нікопольському марганці.
У свою чергу з 20 країн світу область одержує машини, обладнання, кольорові метали, товари широкого вжитку. Так, наприклад, значну частину устаткування для Губинихського цукрового заводу було замовлено в Польщі, обладнання для шинного заводу — в Англії, для Баглійського коксохімічного заводу і Нікопольського південнотрубного — в Австрії, Англії, Данії та інших країнах.
Свої промислові вироби Дніпропетровська область експонувала на 16 міжнародних ярмарках — в Гетеборзі, Сіднеї, Познані, Салоніках, Ізмірі, Будапешті, Лондоні, Парижі, Токіо та інших містах світу.
Зміцнюється економіка колгоспів і радгоспів області. Протягом 1966—1967 рр. урожайність зернових зросла майже на 4 цнт з гектара, виробництво зерна проти 1964—65 років збільшилось на 12 процентів. Протягом цих двох років державі продано 115,5 млн. пудів зерна, 502 тис. тонн овочів, 1153 тис. тонн цукрових буряків, 538 тис. тонн соняшнику, 1317 тис. тонн молока, 246 тис. тонн м’яса і 337 млн. шт. яєць. За великі досягнення у створенні комуністичного достатку понад 13 тис. працівників сільського господарства нагороджені орденами і медалями, 64 — удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. Урядових нагород удостоєні 18 передових підприємств, колгоспів, радгоспів.
Свідченням загальнонародного визнання великих успіхів трудящих Дніпропетровщини у комуністичному будівництві було нагородження області в 1958 році орденом Леніна.
У зв’язку з 50-річчям Великого Жовтня область нагороджена пам’ятним прапором ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, Президії Верховної Ради СРСР і ВЦРПС. Союзними і республіканськими прапорами відзначені також 26 передових колективів трудящих.
В центрі уваги обласної організації КП України, в якій 179 тис. комуністів, об’єднаних у 3677 первинних партійних організаціях,— питання підвищення рівня партійного керівництва народним господарством, добору, розстановки і виховання кадрів, посилення контролю над виконанням директив Партії і Уряду, рішень місцевих партійних органів, комуністичне виховання трудящих. Широку організаторську та масово-політичну роботу розгортають комуністи області на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Трудівники міст і сіл Дніпропетровщини зобов’язалися виконати завдання п’ятирічки до 7 листопада 1970 року. Знаменним явищем в громадсько-політичному житті Дніпропетровщини стало масове створення ленінських народних шкіл, що розгорнулося з ініціативи робітників трубоелектрозварювального цеху комуністичної праці Дніпропетровського ордена Леніна трубопрокатного заводу ім. Леніна. На всіх підприємствах, будовах, у колгоспах, радгоспах, установах області працюють 2,7 тис. таких шкіл, де близько 80 тис. слухачів оволодівають революційною ленінською теорією, вивчають життя і діяльність великого вождя.
Активну участь у комуністичному будівництві бере 270-тисячна комсомольська організація області. Добру славу завоювали молоді будівники на спорудженні доменних печей, студентські цілинні загони, комсомольсько-молодіжні бригади на підприємствах, в колгоспах і радгоспах.
Особливу увагу приділяє обласна партійна організація комуністичному вихованню підростаючого покоління. Перед комсомольцями і молоддю міст і сіл Дніпропетровщини регулярно виступають старі комуністи, партійні та радянські працівники. Змістом цих виступів є всебічне висвітлення боротьби партії, радянського народу за втілення в життя великих заповітів В. І. Леніна, глибоке роз’яснення значення марксизму-ленінізму для революційних перетворень, що сталися в країні, і зокрема на Дніпропетровщині, за роки Радянської влади. Робота з комсомольцями стала основним партійним дорученням і для багатьох молодих членів партії. Останнім часом впроваджено ще одну дійову форму ідеологічної роботи — політичні інформації для класних керівників та учнів старших класів загальноосвітніх шкіл. В області — 83 тис. старшокласників. Питання про те, як краще організувати роботу з ними, спеціально вивчав обком партії і прийняв з цього приводу відповідну постанову. Всі заходи, що проводяться серед молоді, підпорядковуються завданню ідейного загартування підростаючої зміни.
Велику роботу серед трудящих проводять профспілки. Понад 7650 первинних профспілкових організацій, що об’єднують 1 420 632 чол., виступають застрільниками соціалістичного змагання за дострокове виконання завдань п’ятирічки. Тільки в змаганні за комуністичну працю на початок 1968 року брало участь більше 0,5 млн. чоловік. 61 підприємство вже завоювало почесне звання комуністичного.
Глибоко вникають у питання розвитку промисловості, сільського господарства і культури місцеві Ради депутатів трудящих. До обласної, міських, районних, селищних та сільських Рад в 1967 році обрано більше 19 тис. депутатів. Серед них майже 10 тис. комуністів, 1600 комсомольців. В Радах працює близько 8 тис. жінок.
Більше 12,5 тис. депутатів мають вищу і середню освіту, 5490 депутатів нагороджені орденами і медалями СРСР, 83 удостоєні звання Героя Радянського Союзу і Героя Соціалістичної Праці. До роботи 2154 постійних комісій Рад залучено 23 840 активістів.
Завдяки самовідданій праці партійних, радянських, комсомольських, профспілкових організацій, всіх трудящих невпізнанно змінилася Дніпропетровщина. Побудовано десятки нових заводів, фабрик; міста області прикрасилися новими архітектурними ансамблями культурних і освітніх установ; з’явилися цілі нові райони і вулиці. Значно зросло населення міст.
Уже в роки першої післявоєнної п’ятирічки було відбудовано 828,3 тис. кв. метрів житла. Особливо високих темпів набуло житлове будівництво в роки семирічки. На 1 січня 1968 року житлова площа в містах і селищах міського типу становила 19,3 млн. кв. метрів. Державними і кооперативними підприємствами та організаціями, колгоспами і населенням в містах і селах області за два роки п’ятирічки побудовано понад 62 тис. квартир та індивідуальних житлових будинків загальною площею 3 млн. кв. метрів. У 1966—1967 роках до нових будинків переселились і поліпшили житлові умови більше 310 тис. чоловік. Немає на Дніпропетровщині міста, в якому б не було нового житлового масиву, а в селі — нової вулиці із зручними й затишними будинками.
Успішно розвивається комунальне господарство. В 9 містах є водопроводи загальною довжиною 1545 км. Будується великий Аульський водогін, який забезпечить водою населення Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Новомосковська та навколишніх сіл. Розширюються водоочисні споруди в Кривому Розі, Марганці, Орджонікідзе, П’ятихатках, Широкому. До 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції завершено електрифікацію сільських районів області. На 1 січня 1968 року в 18 містах області газифіковано 307,7 тис. квартир. Широкого розвитку набув міський електротранспорт.
З кожним роком зростає обсяг роздрібного товарообороту державної і кооперативної торгівлі. Якщо в 1955 році він становив 662,1 млн. крб., то в 1967 році досяг 1691 млн. крб., а проти 1940 року зріс у 6,6 раза.
У 1967 році в області було 260 лікувальних установ на 33910 ліжок. Про здоров’я трудящих піклувалося 9 тис. лікарів і 27 тис. середнього медичного персоналу. Дніпропетровщина забезпечена лікарями краще, ніж будь-яка з розвинутих капіталістичних країн. 23 лікарям присвоєно почесне звання заслуженого лікаря УРСР. Десятки їх відзначені урядовими нагородами.
З кожним роком зростає кількість дитячих закладів. У 1967 році 24,5 тис. дітей виховувалися в дитячих яслах. В 1323 дитячих садках виховується 147 тис. дошкільнят.
У 1956 році в 1673 школах області навчалось більше 330 тис. учнів, а у 1967— 68 рр.— в 1852 школах, включаючи школи робітничої і сільської молоді, набували освіту 575,5 тис. учнів та працювали 32 тис. учителів. На виконання рішень XX з’їзду КПРС в системі народної освіти були відкриті школи-інтернати. В 1967/1968 навчальному році в області їх було вже 39, навчалось тут понад 14 тис. учнів. Широкого розвитку набули школи робітничої і сільської молоді, заочні школи.
Небаченого розквіту досягла в післявоєнні роки на Дніпропетровщині вища і середня спеціальна освіта. Вже в 1944/45 навчальному році в області працювало 12 вищих учбових закладів з числом студентів близько 10 тис., 32 технікуми, в яких навчалось 9347 чоловік, і 9 науково-дослідних інститутів. На кінець четвертої п’ятирічки по кількості студентів у вищих і середніх учбових закладах довоєнний рівень був значно перевершений. Наприкінці 40-х і на початку 50-х років з метою зміцнення матеріальної бази вузів та забезпечення висококваліфікованими кадрами викладачів проведено їх укрупнення. В 1967/68 навчальному році в 11 вузах і 70 технікумах області навчалося 170 тис. студентів і учнів. Широкого розвитку набуло вечірнє і заочне навчання. Важливі ділянки господарського та культурного будівництва очолюють кадри партійних і радянських працівників, виховані Дніпропетровською Вищою партійною школою.
В області 54 наукові заклади, в тому числі 19 науково-дослідних інститутів. У вищих і науково-дослідних закладах працюють академік АН СРСР О. П. Чекмарьов, академіки АН УРСР М. С. Поляков, К. Ф. Стародубов, 3. І. Некрасов, Г. М. Малахов, академіки ВАСГНІЛ Б. П. Соколов, А. I. Задонцев, члени-кореспонденти АН УРСР Ф. О. Абрамов, К. П. Бунін, В. А. Лазарян, М. О. Лошкарьов, В. I. Моссаковський, О. 3. Широков, член-кореспондент ВАСГНІЛ Д. С. Фільов, професори В. С. Ващенко, Д. П. Пойда, Ф. С. Павлов — всього близько 8000 науковців, в т. ч. 156 докторів і 1775 кандидатів наук. Серед них представники всіх основних ділянок сучасної наукової думки — механіки і будівельники, хіміки й біологи, транспортники, медики, філологи та історики. 21 з них присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР або заслуженого діяча науки і техніки УРСР. Змінилася й наукова «географія» області: вищі учбові і науково-дослідні заклади діють в Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську та інших містах. Активно залучаються до дослідницької діяльності передовики і новатори виробництва.
В області є 1152 бібліотеки всіх відомств із загальним книжковим фондом понад 12 млн. примірників. Книжковий фонд 634 сільських бібліотек перевищує 3 мільйони томів.
До послуг трудящих чотири театри і філармонія. В 1950 році спектакль «Навіки разом», поставлений на сцені Дніпропетровського українського театру ім. Т. Г. Шевченка, був удостоєний Державної премії, лауреатами її стали художник М. М. Корольов, заслужені артисти УРСР А. А. Верменич, Л. C. Задніпровський, І. Г. Кобринський, 3. С. Хрукалова, артисти М. Ф. Ільченко та В. І. Овчаренко.
Швидко розвивається сітка культурно-освітніх установ. На 1 травня 1968 року в області діяло 1224 клуби, 24 районні будинки культури. В області — 23 заслужені і народні колективи художньої самодіяльності. Не тільки на Батьківщині, а й за кордоном відомі танцювальний ансамбль «Дніпро» і капела бандуристів заводу ім. Дзержинського. В 1967 році звання заслуженого народного ансамблю УРСР присвоєно танцювальному колективу «Дружба» заводу ім. Петровського. У Кривому Розі і Широкому, в Царичанці і Покровці на базі самодіяльності виросли колективи, яким присвоєно звання народних.
Уже в 1950 році в області було більше кіноустановок, ніж у 1940 році, а на початок 1968 року — 1184. У Дніпропетровську працює філіал Київської студії документальних фільмів.
Широку культосвітню роботу проводять п’ять музеїв: Дніпропетровський історичний ім. Д. І. Яворницького, Дніпропетровський художній, музей історії міста Дніпродзержинська, Нікопольський та Криворізький краєзнавчі музеї. Крім того, на громадських засадах створено 44 народні музеї, близько 400 музейних кімнат та кутків у школах, експозиції яких розповідають про життя і діяльність В. І. Леніна, та 186 музеїв і музейних кімнат, присвячених революційним, бойовим, трудовим подвигам дніпропетровців. Павлоградський історико-революційний музей у 1963 році нагороджено Почесною грамотою Міністерства культури СРСР і ЦК профспілки працівників культури.
В області виходять 3 обласні газети: «Зоря», «Днепровская правда» і «Прапор юності», 170 міських, районних, багатотиражних газет підприємств, будов, колгоспів, радгоспів, вузів загальним разовим тиражем близько 700 тис. примірників. Видавництво «Промінь» лише в 1967 році випустило 137 назв книг.
В користуванні трудящих понад 2 млн. радіоприймачів, телевізорів і радіоточок. У 1958 році завершено будівництво Дніпропетровського телецентру, в 1960 році збудовано ретрансляційний пункт в Кривому Розі.
Дніпропетровське відділення Спілки письменників України об’єднує 28 письменників. Читачі добре знають прозові твори Ф. Д. Залати, О. Й. Билінова, М. П. Нечая, П. Т. Кононенка, С . А. Чорнобривця, Т. І. Леонової, поетичні збірки Ф. А. Карпенко, О. Г. Крилова, П. 3. Шаповала, І. П. Пуппо та інших.
В області працює багато літературних об’єднань, в яких підвищують свою майстерність десятки обдарованих юнаків і дівчат. До філії Спілки художників входять 50 художників і скульпторів. Серед них — Г. Г. Чернявський, М. І. Родзін, М. О. Кокін, О. І. Жирадков, О. В. Ситник та інші. Далеко за межами області відомі майстри петриківського орнаменту. Їх затін зростає за рахунок випускників Дніпропетровського художнього училища, учнів студій образотворчого мистецтва при палацах культури.
Десятки тисяч трудящих області займаються спортом. До їх послуг 44 стадіони, 6 палаців спорту, 18 водних станцій, 52 спортивні зали, закритий плавальний басейн, каток штучного льоду. Працює 20 спортивних шкіл, а на підприємствах, в колгоспах і радгоспах — тисячі гуртків і секцій.
Працьовиті радянські люди — активні будівники комунізму, багатюща природа, скарби надр, велетні індустріального Придніпров’я — гордість нашої Батьківщини. Хто бачив ці безмежні степові простори, милувався величним Дніпром, серед нічної тиші спостерігав вогненні заграви металургійних заводів, той ніколи не забуде цього чудового краю.
Л. О. БАРДАГОВА, О. Ф. БАТАРІНА, М. Д. БІЛОУС, В. Я. БОРЩЕВСЬКИЙ, І. Ф. КОВАЛЬОВА, О. В. КУЗЬМІНА, А. В. КУЗНЕЦОВ, К. І. ПОЗНЯКОВ, Д. П. ПОЙДА, Л. П. УШАТКІН.