Сьогоднішнє життя Дніпропетровська
В місті діють 18 підприємств харчової промисловості — м’ясокомбінат, завод харчових концентратів, молококомбінат, масложиркомбінат, кондитерська фабрика, млинокомбінат та інші. За семирічку обсяг продукції промислових підприємств міста зріс на 68 проц., продуктивність праці підвищилась на 36 процентів. Середньорічний приріст валової продукції склав 7,7 процента. Семирічний план за контрольними цифрами виконано: по випуску чавуну на 111,6 проц., сталі — 106,5 проц., прокату — 109,4 проц., труб — 107,1 проц., металургійного устаткування — 100,4 проц., коксу — 100,9 процента.
Продукція промисловості Дніпропетровська має широкий попит не тільки у нашій країні. Чавун, металопрокат, труби, преси, деревообробні верстати, дріт, металургійне устаткування тощо йдуть до Болгарії, Румунії, Куби, Об’єднаної Арабської Республіки, Гвінеї, Судану, Малі, Індії та до інших країн світу.
Введення в дію нових потужних металургійних агрегатів, технічне вдосконалення діючих, інтенсифікація, механізація і автоматизація виробничих процесів — характерне явище для всіх підприємств міста. На металургійних підприємствах широко застосовується природний газ і кисень для виплавки чавуну і сталі, в доменних цехах механізовано і автоматизовано багато основних виробничих процесів, реконструйовано ряд мартенівських печей на заводах ім. К. Лібкнехта, ім. Леніна. Велику увагу цим питанням приділяють обласний комітет КП України, міськком і райкоми партії, первинні партійні організації. Майже 25 тис. чоловік налічує в своїх лавах загін раціоналізаторів і винахідників обласного центру. За роки семирічки вони подали 34 116 раціоналізаторських пропозицій, впровадження яких у виробництво дало економічний ефект понад 134 млн. карбованців. На всіх підприємствах діють громадські бюро технічної інформації, конструкторські бюро, групи економічного аналізу, консультаційні пункти. В них найактивнішу участь беруть інженери, конструктори, економісти, новатори, передовики виробництва, тисячі робітників-умільців.
В авангарді боротьби за технічний прогрес йде колектив заводу ім. Петровського. Широко розгорнувши соціалістичне змагання за високу продуктивність праці, впровадження у виробництво нової техніки і технології, металурги вже в перший рік семирічки — в 1959 році дали понад план 45 тис. тонн чавуну, десятки тисяч тонн сталі та прокату. Зачинателем руху за бездоганне використання металургійних агрегатів і продовження строку їх служби виступив майстер доменного цеху заводу ім. Петровського Герой Соціалістичної Праці П. І. Єгоров. Доменна піч, яку обслуговує його бригада, без капітального ремонту працювала замість восьми — одинадцять років. Сталевар заводу Герой Соціалістичної Праці П. С. Махота в 1960 році виступив з ініціативою — він зобов’язався дати країні 500 тонн металу понад план для потреб сільського господарства. Почин П. С. Махоти був підхоплений металургами всієї України. Уже в 1962 році колектив заводу ім. Петровського досяг рівня виробництва чавуну і прокату, що був запланований на 1965 рік. Понад план семирічки металурги виробили 1330 тис. тонн чавуну, сотні тисяч тонн сталі та прокату.
На заводі ім. В. І. Леніна кожний четвертий молодий робітник і службовець бореться за звання ударника комуністичної праці. Трубоелектрозварювальний та силовий цехи здобули звання цехів комуністичної праці. Комсомольсько-молодіжні колективи видали тут понад план тисячі тонн труб. Партійна і комсомольська організації заводу організували в 1961 році рух за особистий вклад у будівництво комунізму. Було створено комсомольський штаб «За технічний прогрес», до якого ввійшли комуністи, комсомольці, передові робітники, раціоналізатори.
В авангарді передовиків соціалістичного змагання йшли новатори виробництва Г. Т. Стенько — сталевар заводу ім. К. Лібкнехта, С. С. Гезь — старший оператор листопрокатного цеху, І. С. Терещенко — старший горновий заводу ім. Петровського, Д. Ф. Руденко — складальник заводу ім. Бабушкіна, А. С. Федорченко — машиніст енергоблоку Придніпровської ДРЕС, В. С. Максимов — розточувальник заводу пресів та багато інших.
Широко підхопили робітники міста почин В. І. Гаганової. Бригадир трубопрокатників цеху безшовних труб 3. Ф. Диндиков першим перейшов працювати у відстаючу бригаду і вивів її у передові. Його приклад наслідували М. Д. Орел, І. Я. Коваленко, О. С. Шевченко на заводі ім. В. І. Леніна, М. А. Поляков, П. П. Птиченко, Є. О. Биков — на заводі ім. К. Лібкнехта та багато інших.
Самовіддана праця колективів підприємств і організацій гідно відзначена партією і урядом. За досягнуті високі виробничі показники в семирічці заводи ім. Петровського, Придніпровська ДРЕС, комбінат хлібопродуктів нагороджені орденом Леніна, завод радіорелейних приладів і міськмолокозавод — орденом Трудового Червоного Прапора. Близько 2000 передовиків і новаторів виробництва нагороджені орденами та медалями Радянського Союзу, а 13 з них присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Нині трудящі міста докладають зусиль, щоб якнайкраще перетворити в життя завдання нової п’ятирічки. Промислові підприємства успішно завершили виробничу програму ювілейного 1967 року. Переважна більшість їх перевиконала план і соціалістичні зобов’язання, взяті на честь 50-річчя Великого Жовтня. Загальний обсяг промислової продукції у 1966 році досяг 103,3 процента планової, а в 1967 році — 101,9 процента. За два роки п’ятирічки вироблено понад план тисячі тонн чавуну, сталі, прокату, труб, коксу та іншої промислової продукції на суму 36,2 млн. карбованців. Сприяє підвищенню виробництва продукції і запровадження нової економічної реформи згідно з рішенням вересневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. Вже 58 промислових підприємств міста працюють по-новому. У зв’язку з 50-річчям Великого Жовтня п’ятдесяти підприємствам і організаціям міста як нагороду за високі виробничі показники вручено на вічне зберігання пам’ятні прапори.
Наслідуючи приклад трудящих Москви і Ленінграда, трудівники Дніпропетровська включилися у соціалістичне змагання за дострокове виконання п’ятирічки, за гідну зустріч 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Вони зобов’язались виконати завдання п’ятирічки по випуску валової продукції і найважливіших техніко-економічних показниках до 7 листопада 1970 року та виробити понад план промислової продукції на 290 млн. карбованців.
Великі здобутки в розвитку промисловості міста, високі темпи зростання його соціалістичної економіки забезпечують невпинне поліпшення добробуту радянських людей. З року в рік збільшується товарообіг торговельних підприємств. Порівнюючи з 1959 роком на 1 січня 1968 року він зріс на 76,3 процента, а продаж таких виробів, як телевізори,— на 449,7 проц., пральних машин — 496,9 проц., холодильників — на 504,8 процента.
На 1 січня 1968 року в місті було 1066 магазинів та 1003 підприємства, громадського харчування. Лише протягом одного 1967 року тут відкрито 45 нових магазинів і павільйонів, 75 підприємств громадського харчування.
Протягом 1966 та 1967 років дніпропетровці одержали понад 534 тис. кв. метрів житла. На 1 січня 1968 року житловий фонд міста становив 5 903 937 кв. метрів. На 1 січня 1968 року площа Дніпропетровська досягла понад 36 тис. га. В місті виросли нові житлові масиви, нові мікрорайони: на правому березі Дніпра — Вузівський, Кіровський, Південний Верхній і Південний Нижній, Сурсько-Литовський, Робітничий; на лівому березі Дніпра — ім. Воронцова, ім. Клочка, Ломівка, Новомосковський. Вздовж правого берега Дніпра завершується забудова нового житлового масиву — Набережної, що йде від річкового вокзалу до парку ім. Т. Г. Шевченка,— улюбленого місця відпочинку трудящих. Вона стане гідним подарунком трудівникам міста до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Тут виростуть 9—18-і навіть 20-поверхові будинки зі скла й бетону. Набережна буде забудована і на лівому березі Дніпра.
Кожний, хто приїздить до міста, захоплюється красою його центральної магістралі — проспектом ім. К. Маркса. Це найдовша магістраль міста, ширина її 88 метрів. У місті багато масивів зелених насаджень. Одних лише парків культури і відпочинку 15.
Дбаючи про створення нового архітектурного стилю міста, партійні організації та виконком міської Ради депутатів трудящих велике значення надають поєднанню архітектури з монументальним мистецтвом. До 50-річчя Великого Жовтня в Дніпропетровську відкрито монумент Вічної слави воїнам, партизанам і підпільникам, які загинули в роки Вітчизняної війни. Факел монумента запалено від Вічного вогню, що горить біля прохідної заводу ім. Петровського. Реконструйовано пам’ятник генерал-лейтенанту Ю. Г. Пушкіну, встановлено пам’ятник студентам інституту інженерів залізничного транспорту, які загинули під час оборони міста в 1941 році, а також в парку ім. Шевченка студентам інших вузів міста, що віддали своє життя за свободу Батьківщини, споруджено пам’ятник відважним воїнам, які повторили подвиг М. Гастелло — І. Вдовенку, М. Гомоненку, М. Пулатову та В. Карпову. Буде споруджено величний монумент Г. І. Петровському, пам’ятник Олександру Матросову.
Багато зусиль докладають трудящі, щоб прикрасити місто.
Традиційними стали тут масові суботники по його впорядкуванню. Велику роботу по благоустрою міста, житловому будівництву, поліпшенню побутового обслуговування трудящих проводять міська і районні Ради.
На кінець семирічки 78,5 проц. жителів міста користувались водою водопроводу, 73,8 проц.— каналізацією, 52 проц. житлової площі теплофіковано; всі жителі користуються електроенергією.
Для поліпшення постачання міста водою споруджується Аульський водопровід. На лівобережжі планується будівництво другої черги очисних споруджень. Споруджено нову Ломівську насосно-фільтрову станцію. Збільшується водопостачання нагірної частини міста.
В 1957 році в житлові будинки прийшов шебелинський газ. На 1 січня 1968 року довжина газової сітки досягла 479,3 кілометра.
Здійснення планів забудови та комплексного розвитку міського господарства на 1968—1970 роки сприятиме упорядкуванню міського будівництва, архітектури, транспорту, торгівлі, громадського харчування, організації побуту. Довжина трамвайних і тролейбусних ліній на 1 січня 1968 року досягла 242,2 км. На початок 1967 року було 441 трамвайний вагон, 212 тролейбусів, 268 артобусів. У 1966 році здано в експлуатацію новий автовокзал та міст ім. 50-річчя Жовтня, що зв’язує обидва береги Дніпра, на Комсомольський острів проведено канатну дорогу, впорядковано вулиці, тротуари, побудовано нову тролейбусну лінію через новий міст на Дніпрі.
Дніпропетровськ — великий залізничний вузол. Він має 15 станцій, з них З — пасажирські. Місто оперезане залізничними лініями загальною довжиною близько 300 кілометрів.
Одне з провідних місць в країні займає річковий порт Дніпропетровська. Тут щороку навантажується і розвантажується мільйон тонн народногосподарських вантажів. Порт майже повністю механізований.
Медичне обслуговування міста здійснюють 51 лікарня, 67 поліклінік і амбулаторій, 19 пунктів невідкладної допомоги, станція швидкої допомоги з 4-ма підстанціями, 124 лікарських і фельдшерських пункти, 9 медичних консультацій. На 1 січня 1968 року на кожні 1000 чоловік у місті припадало 8 лікарняних ліжок. У лікувально-профілактичних установах працює 3970 лікарів, 386 зубних лікарів і 9080 чол. середнього медичного персоналу. В місті 58 аптек, 95 дитячих ясел, 7 дитячих санаторіїв, 115 дитячих садків, 91 дитячий комбінат.
Збільшуються державні витрати на освіту, зростає сітка шкіл, технікумів, вузів та інших учбових закладів. За роки семирічки в місті побудовано 28 нових шкільних приміщень на 20 896 учнівських місць. В 1967/68 навчальному році в Дніпропетровську було 132 школи, в яких навчалося 115 440 учнів. В школах працює 5205 вчителів.
Важливу роль у підготовці спеціалістів для народного господарства відіграють вузи і середні спеціальні учбові заклади. У 8 вузах навчається понад 50 тис. студентів, у 29 технікумах — майже 35 тис. учнів. У 1967 році лише стаціонари вузів Дніпропетровська дали країні 7017 спеціалістів.
У місті працює великий загін учених. В Державному ордена Трудового Червоного Прапора університеті ім. 300-річчя возз’єднання України з Росією професорсько-викладацький колектив об’єднує 665 чоловік. Серед них відомі вчені, які плідно працюють над важливими науковими проблемами. Ректор університету, член-кореспондент Академії наук УРСР, професор В. І. Моссаковський розробляє проблеми теорії пружності, досліджує методи оцінки механічної рухливості конструкцій, що піддаються випадковому впливу.
В галузі електронно-магнітного випромінювання працює заслужений діяч науки, доктор технічних наук, професор А. І. Коломійцев. Доктор фізико-математичних наук М. І. Варич працює в галузі металофізики, заслужений діяч науки професор Г. Б. Мельников — автор багатьох праць в галузі гідробіології. Ю. А. Шевляков (тепер ректор Донецького державного університету) створив свою школу в галузі теоретичної механіки, О. Л. Бельгард написав багато праць з геоботаніки, зокрема з питань лісозахисних смуг та ерозії грунту, М. П. Корнійчук — з питань математики.
В Дніпропетровському металургійному інституті працюють професори О. С. Афанасьев, А. С. Брук, І. Т. Жердєв, А. Є. Кривошеев, Н. Ю. Тайц, С. Ф. Чукмасов. Вони внесли значний вклад у справу інтенсифікації доменного процесу, розробки та вдосконалення технології виробництва, підвищення точності прокату, автоматизації прокатного виробництва та одержання нових економічних профілів прокату. В усій країні відомі роботи вчених-металургів Дніпропетровська в галузі удосконалення технології підвищення якості металургійного палива.
Членові-кореспонденту Академії наук УРСР, професору Ф. О. Абрамову належить понад 100 праць з теорії і практики вентиляції шахт та рудників. В лабораторії рудничої аеродинаміки і автоматизації провітрювання рудників гірничого інституту, яку він очолює, створено прилади контролю рудничної атмосфери, розробляються питання диспетчеризації і автоматизації управління провітрювання.
Багато важливих народногосподарських проблем розв’язують співробітники хіміко-технологічного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського, передусім з питань електрохімії, одержання нових пластифікаторів, смол і пластмас, нових добрив, вулканізації гуми та ін. В інституті працюють вчені: член-кореспондент АН Казахської РСР професор В. В. Стендер, член-кореспондент АН УРСР професор М. О. Лошкарьов, професори Н. К. Мощинська та Г. А. Блох.
Вчені інженерно-будівельного інституту ведуть дослідження по використанню криворізьких кварцитів замість щебеню. Інститут розгорнув також роботи по впровадженню у виробництво жаростійких бетонів і залізобетону замість вогнетривкої цегли для футеровки теплових агрегатів.
В розвиток медичної науки вносять гідний вклад вчені Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту, який у 1966 році відзначив своє 50-річчя. За півсторіччя в інституті здобули освіту понад 18 000 лікарів та провізорів. Тут працюють відомі вчені Л. А. Луковський, А. Д. Христич, О. Д. Філатова, В. М. Дзяк, Ю. І. Демиховський, І. М. Гольдштейн, Г. О. Батрак, А. І. Дашевський та інші. Заслужений діяч науки доктор медичних наук професор Д. П. Чухрієнко вперше на Дніпропетровщині здійснив операції на серці, удосконалив хірургію легенів при туберкульозі і злоякісних пухлинах, широко застосував у хірургічній практиці полімери. Депутат Верховної Ради УРСР, доктор медичних наук професор І. І. Крижанівська розробила методику застосування вітамінів у лікуванні серцево-судинних захворювань.
Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту проводить дослідження з автоматизації виробничих процесів і впровадження на залізничному транспорті лічильних машин, з найбільш ефективного використання рухомого складу в умовах зростання швидкості руху та інших проблем. Відомі вчені, що працюють у цьому інституті, член-кореспондент АН УРСР професор В. А. Лазарян, професори М. Р. Ющенко, М. А. Фрішман, М. Н. Гольдштейн, М. Г. Бондар досліджують важливі питання теоретичної механіки.
Значні наукові сили зосереджені в науково-дослідних інститутах Дніпропетровська. Одним з провідних наукових закладів в галузі проблем великої металургії є Дніпропетровський інститут чорної металургії. Співробітник цього інституту академік АН СРСР О. П. Чекмарьов, лауреат Ленінської та Державної премій академік АН УРСР 3. І. Некрасов, академік АН УРСР К. Ф. Стародубов, члени-кореспонденти АН УРСР К. П. Бунін, С. М. Кожевников, доктор технічних наук П. А. Воронова та інші багато зробили для вирішення проблеми використання керченських руд, впровадження прогресивної технології доменної плавки з використанням природного газу, збагаченого киснем.
У створенні і розвитку трубної промисловості Радянського Союзу велика роль належить Всесоюзному науково-дослідному інституту трубної промисловості. Чимало наукових праць учених-трубників, що мають велике народногосподарське значення, удостоєні Ленінських і Державних премій.
У серпні 1960 року в Дніпропетровську створено філіал Всесоюзного інституту автоматики. За короткий час колектив наукових працівників філіалу досяг значних успіхів в галузі автоматизації процесів металургійної і гірничодобувної промисловості. Філіал успішно працює над проблемами впровадження у виробництво комплексної автоматизації технологічних процесів за допомогою лічильних машин.
Гірничі проблеми у всьому складному їх комплексі вивчає і розробляє Інститут геотехнічної механіки, який очолює дійсний член Академії наук УРСР М. С. Поляков.
Широкою популярністю у хліборобів області і країни користуються праці вченого-селекціонера Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи, академіка, дійсного члена ВАСГНІЛ, лауреата Ленінської премії Б. П. Соколова, що створив багато цінних гібридів кукурудзи.
Плідно працюють вчені науково-дослідного інституту відновлення і експертизи трудової здатності інвалідів (ДІВЕТІН). В інституті з ініціативи доктора медичних наук Г. С. Ланцетової вперше розробляється наукова методика відновлення працездатності інвалідів праці та Великої Вітчизняної війни.
Вчені Дніпропетровська зміцнюють зв’язки з колективами підприємств, радгоспів, колгоспів, допомагаючи їм впроваджувати і поширювати передовий досвід.
Рік у рік зростає кількість культурно-освітніх установ міста. 515 бібліотек мають книжковий фонд понад 11,3 млн. прим. книг. До послуг трудящих обласна бібліотека ім. Жовтневої революції, міська публічна бібліотека, книжковий фонд якої перевищує 217 тис. томів.
Лише в 1967 році вона обслужила більше 21 тис. читачів, яким видано близько 408 тис. книжок.
В місті працюють бібліотеки музично-театральної літератури, іноземної літератури, обласна бібліотека для дітей, науково-медична. Сітка книготоргу налічує 33 книжкових магазини,
33 кіоски. У 1968 році міськсоюздрук лише по передплаті розповсюдив понад мільйон прим, газет і журналів.
Великою популярністю у місті користуються український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка та російський драматичний театр ім. О. М. Горького. В театрах працюють народні артисти УРСР А. А. Верменич, В. І. Овчаренко, заслужені артисти УРСР М. Д. Садовський, І. А. Білгородський, П. І. Лисенко, Ф. І. Баглей, Ю. А. Беркович, Н. П. Шабельська, Л. І. Вершиніна, Е. І. Зубовський та інші. Цікаву і корисну роботу серед дітей провадить театр ляльок. Шість творчих колективів, симфонічний оркестр, лекторські та естрадні групи має обласна філармонія. Працює сезонний цирк.
В місті багато художніх самодіяльних колективів. Серед них народний театр при Палаці культури ім. Ілліча, народний театр балету Палацу культури студентів ім. Ю. О. Гагаріна, народний хоровий колектив Палацу культури Придніпровської залізниці і танцювальний колектив «Дружба».
У складі обласного відділення Спілки письменників — 28 чол., Спілки художників — 50 чоловік.
Понад 50 тис. трудящих щороку відвідують Дніпропетровський історичний музей ім. Д. І. Яворницького. У фондах та експозиції музею численні пам’ятки матеріальної культури Придніпров’я, які відбивають різні епохи історії краю. Багато творів українського і російського живопису, скульптури, графіки та декоративного прикладного мистецтва зібрано в колекціях Дніпропетровського художнього музею. Нещодавно в місті збудовано планетарій.
На багатьох заводах міста — ім. Петровського, ім. Леніна, вагоноремонтному ім. Кірова, в локомотивному депо Придніпровської залізниці створено народні музеї історії підприємств. Навколо цих музеїв групуються старі більшовики, ветерани праці, які ведуть велику роботу по вихованню молоді на патріотичних традиціях. Меморіальним будинком-музеєм став будинок по вулиці Жовтенят, № 15, в якому проживав видатний діяч Комуністичної партії і Радянської держави Г. І. Петровський. Востаннє він приїздив до міста у травні 1957 року в зв’язку з сімдесятиріччям з дня заснування металургійного заводу, на якому він працював. Григорій Іванович відвідав завод, що носить його ім’я, оглянув цехи, розмовляв з робітниками, ветеранами праці, поділився спогадами про революційну боротьбу на Катеринославщині. У місті відкрито також меморіальний будинок-музей І. В. Бабушкіна.
В 1968 році міська радіомовна мережа мала 8 радіовузлів, 172 000 радіоточок. В 1966 році вперше на Україні здійснено тут роботу двох потужних передатчиків на одну антену. У квітні 1958 року стала до ладу Дніпропетровська студія телебачення.
В місті 352 фізкультурних колективи, які охоплюють майже 214 000 чоловік. Є 10 стадіонів на 83 500 місць. Найбільші з них стадіон «Метеор» — на 34 тис. місць, «Металург» — 27 тис. місць. За роки семирічки фізкультурники і спортсмени міста встановили 816 рекордів міста, 557 — області, 12 — республіки, 8 — СРСР і 3 світові рекорди. Доброю базою для підготовки молодих спортсменів є 12 дитячих спортивних шкіл, в яких 8150 дітей навчаються з 25 видів спорту. Великі спортивні комплекси мають технікум фізичної культури, інститут інженерів залізничного транспорту, будівельний, металургійний та інші інститути.
В процесі комуністичного будівництва невпинно зростає громадська активність трудівників міста. Партійна організація, яка на 1 січня 1968 року налічувала 65400 членів КПРС та 2241 кандидата (32,2 проц. з них — робітники), очолила боротьбу трудящих за виконання рішень XXIII з’їзду КПРС та XXIII, з’їзду КП України. В місті 1022 первинні партійні організації. Вони спрямовують трудящих на розвиток соціалістичного змагання, на перевиконання виробничих завдань, запровадження нової техніки.
Вірним помічником партійної організації у вирішенні цих питань є профспілкова організація (в місті 2514 первинних профспілкових організацій, які об’єднують 489 230 чол.) та комсомольська організація, в рядах якої близько 100 тис. юнаків і дівчат.
Важливе місце у розвитку політичної та трудової активності мас займають Ради. Дедалі ширші маси трудящих залучаються до державної діяльності у міській та районних Радах депутатів трудящих. Все більше навколо них зростає громадський актив. У його складі 500 депутатів, з них 264 обрано вперше. Серед обраних — Герой Соціалістичної Праці, заслужений металург УРСР П. І. Єгоров, Герой Радянського Союзу М. К. Токаренко, старий комуніст М. Т. Прохоров, маляр цегельного заводу «Будівельник» Л. І. Прилипченко, директор заводу «Червоний Профінтерн» М. І. Сіренко та інші.
Виконкому міської та районних Рад депутатів трудящих допомагає широкий громадський актив — близько 800 чоловік. При виконавчих комітетах місцевих Рад на громадських засадах працюють 25 відділів. У складі міськвиконкому XI скликання —12 галузевих постійних комісій, до яких входять 276 депутатів. Металурги і будівельники, хіміки і машинобудівники, лікарі і вчителі, художники і літератори — всі вони натхненно трудяться для нової слави рідного міста. Керівна роль Комуністичної партії, як виразника інтересів робітничого класу, широких мас народу — вирішальна політична умова зміцнення і розвитку соціалістичної демократії.
В найближчі роки місто стане ще кращим, величнішим. Запорукою тому — самовіддана праця його людей — активних будівників комунізму.
В. Я. БОРЩЕВСЬКИЙ, Б. Я. БРІККЕР, Г. Ф. ВАТЧЕНКО, І. К. ВОРОПАЙ, О. О. ОВСЯННІКОВА, Ф. С. ПАВЛОВ, Л. П. УШАТКІН, В. П. ЧУМАЧЕНКО, Г. І. ШЕВЧЕНКО.