Царичанський район, Дніпропетровська область
Царичанський район — утворений в січні 1923 року. Розташований у північній частині Дніпропетровської області, на лівому березі Дніпра. На заході та півночі межує з Кобеляцьким районом Полтавської області, на сході — з Магдалинівським, на півдні — з Дніпропетровським районами Дніпропетровської області. Південна частина району омивається водами Дніпра та Дніпродзержинського водосховища. Через весь район з півночі на південь тече річка Оріль. Територія — 1,3 тис. кв. км. Населення — 68,1 тис. чол., в т. ч. сільського — 45,9 тис. чол. (67,3 проц.), міського — 22,2 тис. чол. (32,7 проц.). В районі 4 селищних і 12 сільських Рад, яким підпорядковано 76 населених пунктів.
Район перетинає шлях Дніпропетровськ—Полтава.
У надрах землі знайдено поклади кам’яного вугілля, природного газу, запаси будівельних глин і піску.
В районі 22 колгоспи, 3 радгоспи, риболовецька артіль і навчальне господарство Бабайківського зоотехнікуму. Площа орних земель становить близько 100 тис. га (60 проц.), лісу — 15 тис. га (8 проц.), саду — 5 тис. га (3 проц.), водоймищ — 10 тис. га (6 проц.), лук і пасовищ — 23 тис. га (15 проц.). Чорноземні грунти займають 75 проц. від загальної земельної площі району.
Колгоспи і радгоспи спеціалізуються на виробництві зерна і тваринницької продукції. Під зернові культури відводиться 46,4 тис. га (52 проц. від усієї площі посівів). Соняшник та цукрові буряки висіваються на площі 14 тис. га (15 проц.). Урожайність озимої пшениці в 1967 році становила близько 20 цнт з га, кукурудзи — 25 центнерів.
Основні види робіт механізовані — у рільництві на 98 проц., тваринництві — на 60 проц. Машинно-тракторний парк району має 634 трактори, 160 комбайнів, 376 автомашин та іншу техніку. Це дає можливість трудівникам району, застосовуючи передову агрозоотехнічну науку, одержувати високі врожаї і підносити продуктивність громадського тваринництва.
Значних успіхів досягнуто і в розвитку громадського тваринництва. Господарства району мають 51 тис. голів великої рогатої худоби, 26 тис. свиней, 22,5 тис. овець. Наявне поголів’я тваринництва в 1967 році дало можливість одержати по 294 цнт молока і по 52,6 цнт м’яса в живій вазі на 100 га сільськогосподарських угідь.
Самовіддана праця трудівників сільського господарства району високо відзначена державою. П’ять чоловік уряд відзначив високим званням Героя Соціалістичної Праці. Тільки в 1966 році орденами і медалями нагороджено 102 передовики сільського господарства, в т. ч. З — орденом Леніна.
Сільськогосподарський напрям району зумовив розвиток підприємств харчової промисловості. У Царичанці працює консервний завод, завод продтоварів і маслозавод. Серед інших підприємств виділяється петриківська фабрика «Дружба», що славиться далеко за межами області і республіки знаменитим петриківським орнаментом. В районі 9 промислових підприємств, на яких працює 1350 робітників. Основні види продукції — масло тваринне, борошно, консерви овочеві. 23 колективам і 548 робітникам присвоєно звання ударників комуністичної праці.
До послуг трудящих району — 202 магазини і 58 підприємств громадського харчування. Піднесення матеріального і культурного добробуту трудівників села сприяло підвищенню попиту на товари побутового вжитку і культтовари. Тільки в 1967 році товарообіг становив 23 млн. карбованців. В цьому році трудящим району було продано 23 легкових автомашини, 225 мотоциклів, 1147 телевізорів, 1000 радіоприймачів, 750 пральних машин.
Широкого розвитку набула народна освіта. В районі працюють 60 шкіл, в т. ч. 11 середніх, 3 школи робітничої і сільської молоді та одна заочна середня школа. В усіх школах навчається 8700 учнів і працюють 768 учителів, серед яких один — заслужений учитель школи УРСР. У селі Бабайківці є зоотехнікум, де навчаються 300 студентів, Петриківська школа механізаторів сільського господарства охоплює навчанням 360 учнів. Крім того, у Царичанці працює дитяча музична школа, в якій вчиться 160 дітей.
Район має широку сітку культосвітніх установ — 2 Будинки культури, 25 сільських клубів, 13 колгоспних, 3 профспілкових, є 73 бібліотеки, серед них 3 районні. Діють 32 стаціонарні кіноустановки, в т. ч. 2 широко-екрані (у Царичанці та Петриківці).
Царичанський район славиться народним мистецтвом. Майстри петриківського орнаменту демонстрували свої вироби на всесоюзних та міжнародних виставках. Народна хорова капела Царичанського районного Будинку культури не раз виступала на республіканських оглядах художньої самодіяльності і завойовувала призові місця. При Будинках культури і клубах району працює 288 самодіяльних гуртків, в яких беруть участь близько 4 тис. чоловік. На громадських засадах працюють 3 музеї: Петриківський музей декоративно-прикладного мистецтва і Царичанський та Китайгородський історико-краєзнавчі музеї. При Царичанському і Петриківському Будинках культури працюють 3 університети культури. Районне об’єднання товариства «Знання» налічує 680 лекторів.
Охорону здоров’я трудящих району забезпечують 9 дільничних лікарень, тубдиспансер, 44 фельдшерсько-акушерських пункти, 8 колгоспних пологових будинків. У медичних закладах працюють 57 лікарів та 340 чол. середнього медперсоналу.
На 1968 рік жителі району передплатили 64,9 тис. прим, газет і журналів. Виходить районна газета «Приорільська правда», видається 4 багатотиражні колгоспні газети.
Впорядковані селища і села з новими будинками, широкими вулицями, садами свідчать про матеріальний і культурний достаток трудящих району. За 22 післявоєнні роки в районі споруджено 6,8 тис. житлових будинків.
Мешканці орільських слобід і містечок у 1692 році повстали проти гнобителів. У квітні 1861 року кріпосні князя Барятинського — селяни Єлизаветівки, Миколаївки, Курилівки, Попівки та Сотничого на знак протесту проти грабіжницької реформи відмовилися виконувати повинності на поміщика. 2 роти солдатів, прислані губернатором Сіверсом, придушили виступ. Трудівники села, молодь вдячні старшому поколінню, яке героїчною боротьбою завоювало право будувати щасливе життя.
Під час громадянської війни в 1918—1919 рр. партизанські загони, якими командували Й. Я. Лантух і Б. Мірошниченко, разом з регулярними частинами Червоної Армії боролися за встановлення влади Рад у Приоріллі.
Десятки тисяч синів і дочок Царичанського району боролися проти німецько-фашистських загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни. Більше 3 тис. чол. відзначено бойовими нагородами. На тимчасово-окупованій території громили ворога партизанські загони під керівництвом П. А. Білоконя, П. К. Мостового та численні патріотичні групи, а також молодіжні підпільні організації.
Багато знатних людей дав нашій країні приорільський край. Серед них — 6 Героїв Радянського Союзу.