Вільні Хутори, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область
ВІЛЬНІ ХУТОРИ (давня назва — Вільнянське) — село, центр сільської Ради, розташоване за 25 км на південний захід від районного центру і за 7 км від залізничної станції Вільні Хутори Придніпровської залізниці. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Авксенівка, Боровківка, Дідове, Дмитрівна, Доброгірське, Кринички, Кушнарівка, Мар’янівка, Матронівка, Матюченкове, Новоганнівка, Новопавлівка, Павло-Григорівка, Посуньки, Семеринка, Соколове, Ярок. Населення — 1860 чоловік.
У Вільних Хуторах розміщена центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму». Артіль має 6,5 тис. га орної землі і займається виробництвом зерна, молока і м’яса. Допоміжні підприємства — 4 крупорушки та лісопилка.
На території села розташована також одна з бригад передового в районі колгоспу ім. Жданова (центральна садиба у с. Мар’янівці). В 1967 році колгосп ім. Жданова зібрав по 27,7 цнт зернових з кожного га, виробив по 438 цнт молока та 54,2 цпт м’яса на кожні 100 га сільгоспугідь.
У селі — середня школа, клуб, бібліотека. Функціонує лікарня на 50 ліжок. Працюють їдальня, майстерня побутового обслуговування.
Вільні хутори вперше згадуються в документах за 1859 рік. В цей час в ньому налічувалося 245 дворів і мешкав 1471 чоловік. Розвитку села сприяло будівництво залізниці та станції за 7 км від нього. В 1920 році в селі створено партійний та комсомольський осередки. В роки Великої Вітчизняної війни у вільнохутірській лікарні діяла патріотична група, яка врятувала багато військовополонених. Групою керував головний лікар А. К. Крікента.
У боях за Батьківщину відзначився вихованець вільнохуторської школи гвардії капітан І. А. Рудниченко. Командуючи підрозділом, він виявив сміливість при форсуванні Дніпра. Загинув смертю хоробрих під час визволення Дніпропетровська. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.