Лисиче, Амвросіївський район, Донецька область
ЛИСИЧЕ — селище, центр селищної Ради, розташоване за 12 км на південний схід від районного центру і за 2 км від залізничної станції Квашине. Населення — 1360 чоловік. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти Багачівське, Квашине, Харківське, Широке.
На території Лисичого міститься центральна садиба радгоспу «Амвросіївський» (створений у 1934. році), який має 4741 га орної землі. Основний напрям — м’ясо-молочне тваринництво. В 1970 році радгосп зібрав по 26,7 цнт зернових з га, виробив на 100 га сільськогосподарських угідь по 88 цнт м’яса і 417 цнт молока. 9 трудівників радгоспу відзначено урядовими нагородами, серед них — Герой Соціалістичної Праці С. А. Андрієнко; орденом Леніна нагороджені М. В. Броженко, О. А. Чернявська; орденом Трудового Червоного Прапора — 3 чоловіка. Доярка М. В. У ханова — депутат Верховної Ради УРСР 6-го і 7-го скликань.
У селищі — середня школа, клуб, при якому відкрито бібліотеку. Функціонують лікарня, аптека. Є дитячі ясла. Працюють хлібопекарня, 2 магазини, їдальня. Поблизу Лисичого — великі запаси крейди, які з 1967 року використовуються для виробництва цементу Амвросіївським цементним комбінатом.
Свою назву селище дістало від балки Лисичої. Забудовуватися воно почало в 1928 році, коли тут осіло 17 сімей з інших сіл району. До 1934 року на території Лисичого містився відділок радгоспу «Металіст». Партійна та комсомольська організації виникли у 1934 році.
В роки тимчасової окупації села гітлерівськими загарбниками, за участь у підпільній боротьбі, фашисти повісили на станції Успенська жителів селища Самофалова, С. Євзеліса, Аганіна.
Поблизу с. Широкого виявлено неолітичні штольні та майстерні (ймовірно і доби міді-бронзи), де видобували та обробляли кремінь. Неподалік від с-ща Лисичого розкопано 2 кургани. Тут виявлено 4 поховання доби пізньої бронзи та сарматське поховання.