Часів Яр, Артемівський район, Донецька область
ЧАСІВ ЯР (до 1938 року — селище міського типу) — місто районного підпорядкування, розташоване за 20 км від районного центру. Залізнична станція. Населення — 23,6 тис. чоловік.
Поблизу міста виявлено поклади формових кварцових пісків — важливої сировини для металургійної промисловості. В Часовім Яру працюють комбінат вогнетривких виробів, завод гідрозалізобетону. Щорічне виробництво вогнетривів досягає близько 1 млн. тонн, формових пісків — 1 млн. 200 тис. тонн, вогнетривких глин — 1 млн. 300 тис. тонн. На комбінаті працюють 7 тис. робітників. За трудові досягнення і високі виробничі показники 1291 чоловіка нагороджено орденами та медалями СРСР, в т. ч. орденом Леніна — 29 трудівників, а машиністу екскаватора рудника формових пісків І. В. Білоусову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Машиніст екскаватора рудника «Східний» Н. М. Курінний удостоєний звання заслуженого гірника Української РСР.
На території міста — 6 загальноосвітніх шкіл. В середній школі № 15 ім. В. І. Леніна з 1959 року діє клуб інтернаціональної дружби, члени якого листуються з НДР і Угорською Народною Республікою; з 1960 року при школі відкрито музей В. І. Леніна. У Часовім Яру є будинок піонерів, вечірнє відділення Артемівського кераміко-механічного технікуму, музична школа, 19 бібліотек, 2 палаци культури, 5 клубів. Відкрито профілакторій, функціонує лікарня. Працюють 35 магазинів, 13 їдалень. Є парк культури та відпочинку, 4 сквери, став.
Часів Яр заснований у 80-х роках XIX ст. у зв’язку з розробкою тут родовищ вогнетривких глин. У 1887 році збудовано перший завод по виробництву вогнетривів, а в 1889 і 1892 рр.— ще 2 заводи. В період індустріалізації, протягом 1925—1927 рр. споруджено високомеханізоване підприємство по виробництву вогнетривких глин, а в 1930—1934 рр.— спеціалізований завод шамотних виробів ім. Серго Орджонікідзе. На цьому заводі в 1939 році вперше в СРСР почали випускати хромомагнезитові вироби, а в 1940 році він був найбільшим у країні. Під час Великої Вітчизняної війни в зв’язку з наближенням фронту устаткування заводів та рудників у жовтні 1941 року було евакуйовано в Нижній Тагіл, Орськ і Сатку (Урал). З 21 жовтня 1941 року і до 5 вересня 1943 року тривала тимчасова окупація міста гітлерівцями. Окупанти розстріляли підпільників: слюсаря заводу ім. Артема О. К. Лагуткова, фельдшера Ф. Д. Скрипниченка, Загальні збитки, заподіяні місту, становили 90 млн. карбованців.
На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало майже 8 тис. жителів міста. З них 5 тис. відзначено урядовими нагородами, в т. ч. 5 уроженців Часового Яру удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Л. В. Недогибченку.— за мужність, виявлену в боях під час визволення м. Миколаєва, В. П. Олійнику — за участь у штурмі Берліна, О. М. Мироненку, О. П. Кривоносу, Г. О. Дубровському — за успішне виконання бойових завдань.