Луганське, Артемівський район, Донецька область
ЛУГАНСЬКЕ (до 1923 року — село П’ятнадцята Рота) — селище міського типу, центр селищної Ради. Розташоване на річці Луганці, за 25 км від районного центру і за 8 км від залізничної станції Роти. Селище перетинає шосейна дорога Харків — Ростов. Населення — 4,6 тис. чоловік.
В селищі — центральні садиби колгоспів ім. Калініна та «Жовтень», за якими закріплено 4577 га орної землі. Тут вирощують зернові і технічні культури, тваринництво — м’ясо-молочного напряму. В селищі є водосховище (на річці Луганці), яке створено в зв’язку з будівництвом Миронівської ДРЕС за 4 км від Луганського.
На території селища — середня, восьмирічна і початкова школи, школа-інтернат, 3 клуби з кіноустановками, бібліотека з книжковим фондом в 22 тис. книг. Працює лікарня. Є аптека, дитячі ясла та садок. В Луганському — 160 спеціалістів з вищою і середньою освітою.
Заснування села і походження його попередньої назви пов’язане з розміщенням у цій місцевості в 1754 році п’ятнадцятої роти Бахмутського гусарського сербського полку. Пізніше тут оселилися волохи, переселенці з Курської, Полтавської, Чернігівської і Харківської губерній. Серби, волохи та ін. поступово засвоїли українську мову, звичаї, побут і по суті злилися з місцевим населенням. В 1844 році в селі було поселено близько 200 поляків — учасників польського повстання 1830—1831 рр.
В роки громадянської війни в селі діяла підпільна організація на чолі з К. Н. Ткаченком, яка сформувала партизанський загін. За відвагу і мужність, виявлену на фронтах громадянської війни, К. Н. Ткаченка нагороджено орденом Червоного Прапора.
1920 року в селі організовано партосередок і КНС, в 1922 році — комсомольський осередок. В 1925 році 8 сімей села створили Новомиронівський ТСОЗ, який в 1930 році перетворено на сільськогосподарську артіль. Того ж року в селі створюються ще колгоспи — ім. Калініна та «Скелеватський». У зв’язку із значною зміною соціального складу Луганського (частіша його жителів поповнювала кадри на промислових підприємствах, працювала на транспорті) у вересні 1938 року його віднесено до категорії селищ міського типу.
В роки Великої Вітчизняної війни житель селища В. М. Ситник при визволенні Будапешта повторив подвиг О. Матросова. Йому посмертно присвоєно звання Героя t Радянського Союзу. Другий уродженець Луганського М. М. Красно-шапка захищав Ленінград. В одному з боїв він знищив 41 фашиста. Безстрашного воїна посмертно нагороджено орденом Леніна, а його ім’я навічно занесено в списки підрозділу, де він служив. Ленінградці спорудили на могилі героя мармуровий обеліск.
Поблизу Луганського при розкопках т. зв. Стриженої могили археологічна експедиція Донецького університету виявила потрійне поховання доби міді та поховання доби передскіфських часів (IX—VIII ст. до н. е.). Свідченням перебування на цій території кочових племен у IX—XIII ст. є також кам’яні баби.