Криворіжжя, Добропільський район, Донецька область
КРИВОРІЖЖЯ — село, центр сільської Ради, розташоване при злитті річок Бика і Водяної. за 20 км на захід від районного центру та залізничної станції Добропілля. Населення — 1374 чоловіка. Сільській Раді підпорядковано також населені пункти Артема, Завидо-Борзенка, Завидо-Кудашеве, Зелене, Новокриворіжжя, Новомар’ївка, Новофедорівка, Ракша.
Центральна садиба колгоспу «Червоний партизан» розташована у Криворіжжі. Господарство має 4602 га орної землі, 134 га саду. Колгосп виробляє зерно і продукти тваринництва.
У селі — середня школа, будинок культури на 400 місць, бібліотека. Функціонують лікарня, пологовий будинок, є аптека. Працює відділення «Сільгосптехніки».
Криворіжжя засноване у першій половині XVIII ст. 1906 року місцеві селяни розгромили поміщицьку економію, а хліб та інвентар розподілили між собою. Житель села Й. І. Тютюнник був делегатом І Всеукраїнського з’їзду Рад від Криворізької волості. На початку 1918 року створено ревком. У лютому—березні того ж року Ради робітничих депутатів добропільських рудників узяли на облік усі навколишні поміщицькі маєтки, розподілили землю і худобу серед бідняків. Селяни відправили 10 вагонів зерна у промислові райони Росії. Для боротьби з австро-німецькими окупантами та гайдамаками в 1918 році було створено партизанський загін у складі 300 чоловік на чолі з І. Т. Трембою і М. С.Підопригорою. У боротьбі за Радянську владу загинули А. П. Могилатов, І. Т. Трембо, Г. Є. Кругликов та ін., усього — 35 жителів села. Вони поховані в братській могилі; колгоспу, створеному у 1929 році, присвоєно назву «Червоний партизан». У липні 1920 року бандити закатували комуніста Д. Г. Зайцева, вбили члена комнезаму М. Я. Миронова, спалили будинок комуніста Й. І. Тютюнника.
В роки Великої Вітчизняної війни уродженець Завидо-Кудашевого П. Ф. Рева воював у партизанському з’єднанні генерал-майора О. М. Сабурова. Він забезпечив переправу з’єднань С. А. Ковпака та О. М. Сабурова через Дніпро. В ніч на 7 листопада 1942 року 8-й батальйон під командуванням П. Ф. Реви за 10 км униз за течією від м. Лоєва форсував Дніпро. Бійці батальйону блокували всі підходи до міста і локалізували дії ворожого гарнізону в Брагині. 8 листопада німецьке командування перекинуло до Лоєва війська. Більше двох діб, протягом яких ішла переправа партизанських з’єднань, батальйон утримував позиції. Спроба гітлерівців зірвати переправу через Дніпро провалилася. Під час бою за с. Храпунь Пінської області БРСР 10 лютого 1943 року П. Ф. Рева загинув.