Святогорівка, Добропільський район, Донецька область
СВЯТОГОРІВКА (до 1860 року — Штепине) селище міського типу (з 1966 року), центр селищної Ради. Розташоване по обох берегах річки Бика, за 7 км на північний захід від районного центру і залізничної станції Добропілля. Має регулярне автобусне сполучення з містами Білозерськом, Добропіллям, Красноармійськом. Населення — 2,6 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти Вікторівна, Вірівка, Копані, Нововікторівка, Новоукраїнка.
Колгосп ім. Ватутіна, центральна садиба якого розміщена у Святогорівці, має 4 тис. га орної землі, 60 га саду. Тут вирощуються зернові, технічні, овочеві, кормові культури. Розвинуте також м’ясо-молочне тваринництво. Працюють млин і маслозавод. За трудові досягнення 9 передовиків сільськогосподарського виробництва відзначені урядовими нагородами, в т. ч. бригадир комплексної бригади П. Є. Прокопенко — орденом Леніна.
На території с. Вірівки міститься центральна садиба радгоспу ім. Кірова, який спеціалізується на вирощуванні сортового насіння озимої пшениці Миронівська 264, Миронівська 808, Безоста І та ячменю Донецький 256. У 1968 році тут вирощено по 37,8 цнт з га Миронівської 808. Тваринники радгоспу виробили на 100 га сільгоспугідь 75,6 цнт м’яса, 448,7 цнт молока (2300 кг на фуражну корову). Більш як 30 трудівників радгоспу нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу, серед них орденом Леніна — Є. А. Афонін, М. Д. Забирко, І. Д. Зоненко, С. Ф. Карпенко. За високі показники у вирощуванні сортового насіння озимої пшениці ланкову У. Ю. Дідович удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Радгосп створено у 1920 році. 1924 року тут почала працювати сільськогосподарська профшкола, яка готувала агрономів, зоотехніків, механіків. Серед випускників школи були П. М. Семик (нині голова комітету заготівель при Раді Міністрів УРСР), Т. П. Зелена (нині — науковий працівник Донецької обласної дослідної станції садівництва) та інші.
У Святогорівці — середня школа, клуб, бібліотека. Працюють побутові майстерні. Більшість населення села (3,8 тис. чоловік) працюють на шахтах району.
Засноване селище у другій половині XVIII ст. У січні 1918 року обрано Раду робітничих і селянських депутатів (голова — В. А. Коршунков). Для боротьби з денікінцями був створений партизанський загін. Карателі захопили 11 партизанів і в маєтку поміщика у с. Вірівці піддали їх нелюдським катуванням, а потім стратили. Всі вони поховані у братській могилі. За героїзм, виявлений на фронтах Великої Вітчизняної війни, більш як 200 жителів селища нагороджено бойовими орденами і медалями. Снайпер П. С. Головін знищив 460 фашистів, його відзначили шістьма урядовими нагородами, йому було вручено особисту снайперську рушницю. Загинув у 1945 році під Кенігсбергом. Під час штурму гори Сахарної Головки (за 8 км від Севастополя) уродженець с. Копанів, рядовий М. І. Буряк закрив своїм тілом амбразуру ворожого дзоту. Михайлу Буряку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.